Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Микола Григорович Соловей (4 грудня 1877, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія — 7 червня 1953, Монтевідео, Уругвай ) — авантюрист , «архієпископ всієї Південної Америки», а в останні роки життя — ієрарх Української православної церкви в діаспорі.
| Миколай Соловей | ||
| ||
|---|---|---|
| Ім'я при народженні: | Микола Григорович Соловей | |
| Народження: | 4 грудня 1877 Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 7 червня 1953 (75 років) Монтевідео, Уругвай | |
| Батько: | Григорій Якович Соловей | |
| Мати: | Параскева Іванівна Соловей | |
Біографія
Інформації про минуле Миколая Солов'я небагато. За даними протоієрея Валерія Лаврінова Микола Соловей народився у православній родині козачого походження. Його батько служив провізором, а мати була домогосподаркою. Микола закінчив медичний факультет одного з імператорських університетів зі ступенем провізора. Уже після революції був статським радником. У той час побутували чутки, що прізвище його насправді не Соловей, а Соловейчик. У минулому він був аптекарем, потім червоним комісаром, орієнтованим на «церковну роботу» .
Діяльність у Москві
Приєднавшись до обновленського розколу, який почався у травні 1922 року, 1 червня 1922 архієпископом Антоніном (Грановським) був висвячений в сан диякона, а на наступний день — в сан священника . В ході розколу в «Живій церкві» приєднався до СОДАЦ . 25 вересня 1922 року Миколай Соловей овдовів. Згодом прийняв чернецтво. У листопаді того ж року був уведений в сан ігумена, а потім архімандрита . 17 грудня 1922 року в храмі Гребневської Божої Матері на Луб'янці в Москві хіротонізований на єпископа Кашинського, вікарія Тверської обновленської єпархії. Хіротонію здійснили єпископи Макарій (Павлов) і Олександр (Мігулін) . Протодиякон Миколи Орфёнов згадує: «Запросили мене служити на престольне свято на Семенівське кладовище в Москві. Зустрічаю з сонмом духовенства архієрея. Це був єпископ Микола Соловей.
У квітні-травні 1923 року Соловей був учасником «Другого Всеросійського Помісного Собору» (першого обновленського). 6 серпня 1923 року звернувся до Наркомату юстиції РСФСР з клопотанням про надання обновленському духовенству особливих пільг, але отримав відмову. У вересні 1923 року призначений єпископом Верейським, вікарієм Московської обновленської єпархії .
Антоніну (Грановська), який організував Союз церковного відродження, треба було висвятити ще одного єпископа, але за канонами єпископську хіротонію можуть зробити мінімум два єпископи. Почалися пошуки другого архієрея. Єдиним архієреєм, який погодився брати участь в хіротонії, виявився Микола Соловей. Антонін ще в початку 1923 роки не визнавав його єпископом і навіть вигнав його одного разу з вівтаря. Микола Соловей під час літургії несподівано захворів. У листопаді 1923 року Московське єпархіальне управління звертало увагу на «несприятливі чутки», що поширюються Москвою. У зв'язку з цим Московське єпархіальне управління 6 листопада 1923 року звільнило Солов'я від управління Верейським вікаріатством з забороною у священнослужінні. У січні 1924 року введений у сан архієпископа.
Був завербований ОГПУ для роботи за кордоном. 29 квітня 1924 року Всеросійським Синодом призначений архієпископом Сан-Франциським і Каліфорнійським. У травні 1924 року, за рекомендацією митрополита Євдокима, єпископа Миколая (Солов'я) було вирішено послати в Південну Америку.
Діяльність в Європі
У Ризі по виїзді з радянської Росії Микола Соловей звернувся в посольство США з проханням про надання йому візи. Однак посольство не було схильне допустити його в'їзд в США. Тоді Микола Соловей підняв гучну кампанію в газетах по викриттю утисків Церкви в Радянському Союзі, а також розкриття «справжнього обличчя» ієрархії. Віза в Сполучені Штати так і не була йому видана, не виявив до нього довіри і архієпископ Іоанн (Поммер).
Влітку 1924 року в Москву прийшли з ГПУ відомості про «чорносотенні виступи» Миколи Солов'я.
Зазнавши невдачі в Ризі, Микола Соловей відправився в Берлін, відвідав Париж, де мав зустріч з обновленським протоієреєм Миколою Соколовським. Потім поїхав в Монтевідео, в Уругвай, куди прибув 5 вересня 1924 року.
У Південній Америці
Живучи в Монтевідео, Миколай Соловей зробив спробу увійти в юрисдикцію Карловацького Синоду, але й тут зазнав невдачі.
Тоді Микола Соловей відкрив в Монтевідео свій власний «Священний Синод Російської Греко-Кафоличної Православної Церкви», повідомивши Карловацький Синод, що робить це за згодою 48 єпископів-тихоновців.
Згідно зі списком 5 квітня 1925 року, в Північноамериканській єпархії перебувало 5 архієреїв- «обновленців»: єпископ Філадельфійський Адам (Пилипівський) та єпископ Бруклінський Євтимій (Офейш) . У латвійській пресі знову ім'я Миколи Солов'я спливає в 1933 році, коли ліва латиська газета «Socialdemokrats», процитувавши його лист, звинуватила архієпископа Іоанна в привласненні церковного майна Північноамериканського митрополита Платона (Рождественського) вартістю в 30 мільйонів доларів. Ці відомості не були істинними. Згідно з книгою «Російська еміграція в Північній і Південній Америці»: «Єпископ Микола Соловей, що з'явився в Аргентині, почав пропагувати" Живоцерковну Церкву" з метою зайняти кафедру в Канаді. Як би там не було, за весь час перебування в Південній Америці не зміг організувати жодної громади . Він здійснював богослужіння в домашній церкві, єдиній, що перебувала в його веденні.
Згодом Микола Соловей робив спроби перейти до складу Католицької Церкви. 27 січня 1929 року католицький єпископ Мішель д'Ербіньі в своєму листі в Росії до єпископа Пія Неві повідомляв, що Соловей «кілька разів за останні два роки висловлював бажання поїхати в Рим, щоб, як каже він сам, показати якісь папери Патріарха Тихона і сповідати католицьку віру. Але оскільки він виїхав з СРСР за паспортом, отриманим стараннями обновленцев, це вселяє побоювання. Зараз він працює в Монтевідео ...».
18 лютого 1929 єпископ Неві, що навів у Москві довідки, писав: «Відомості про Солов'я не надто сприятливі. За професією він фармацевт, був досить близький до Тихона. Незважаючи на це ще за життя патріарха він знайшов спосіб висвятитися на єпископа у відомого Антоніна [Грановського], який помер два роки тому. Соловей не отримав ніякої богословської освіти; він вирішив виїхати з Росії і звернувся по допомогу обновленцев. Візу йому дали на прохання Євдокима. Ледь перебравшись через радянський кордон, він став писати численні листи, в яких говорив, що єдиним главою Православної Церкви був патріарх Тихон. Він писав і Голові ВЦВК Калініну. Хто це, — провокатор чи чесна людина, щиро змінив свої погляди?». 28 червня 1947 направив прохання патріарха Алексія про прийняття в юрисдикцію Московської Патріархії і призначення митрополитом всієї Південної Америки. 15 вересня 1947 направив до Московської Патріархії телеграму з нагадуванням про себе. 29 жовтня 1947 року Священний Синод Російської православної церкви на своєму засіданні, розглянувши прохання, постановив з'ясувати подробиці службової діяльності та особистого життя Миколая Солов'я.
У складі УАПЦ в діаспорі
А в грудні 1951 року він звернувся до предстоятеля Української православної церкви в діаспорі, митрополита Полікарпа (Сікорського) із проханням про прийняття у юрисдикцію УАПЦ. Його прохання було задоволено, і 15 січня 1952 року він був призначеним архієпископом Південно-Американським та зайнявся організацією консисторії для цієї єпархії.
Помер Миколай Соловей 7 червня 1953 року в Монтевідео. Похований в Монтевідео .
Примітки
- Краснов-Левітін, Шавров, 1996, с. 516.
- Лавринов, 2016, с. 425.
- Юрий Сидяков
- Краснов-Левитин, Шавров, 1996, с. 221.
- Соловьев Илья, свящ. Раскольническая деятельность «обновленцев» в русском зарубежье [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] // XVIII Еегодная богословская конференция Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета: Материалы, т. 1, М., 2008, с. 273—281
- Лавринов, 2016, с. 426.
- Розділ 5. УПЦ в Західній Європі на еміграції (частина друга). на сайті «hram.in.ua»
- Nicolas Solovey [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайте «Find a grave»
Література
- Лавринов Валерий, протоиерей. Обновленческий раскол в портретах его деятелей. — М. : Общество любителей церковной истории, 2016. — 736 с. — (Материалы по истории Церкви. Книга 54) — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Solovej Mikola Grigorovich Solovej 4 grudnya 1877 Kobelyackij povit Poltavska guberniya 7 chervnya 1953 Montevideo Urugvaj avantyurist arhiyepiskop vsiyeyi Pivdennoyi Ameriki a v ostanni roki zhittya iyerarh Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi v diaspori Mikolaj Solovej Arhiyepiskop vsiyeyi Pivdennoyi Ameriki Im ya pri narodzhenni Mikola Grigorovich Solovej Narodzhennya 4 grudnya 1877 1877 12 04 Kobelyackij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya Smert 7 chervnya 1953 1953 06 07 75 rokiv Montevideo Urugvaj Batko Grigorij Yakovich Solovej Mati Paraskeva Ivanivna SolovejBiografiyaInformaciyi pro minule Mikolaya Solov ya nebagato Za danimi protoiyereya Valeriya Lavrinova Mikola Solovej narodivsya u pravoslavnij rodini kozachogo pohodzhennya Jogo batko sluzhiv provizorom a mati bula domogospodarkoyu Mikola zakinchiv medichnij fakultet odnogo z imperatorskih universitetiv zi stupenem provizora Uzhe pislya revolyuciyi buv statskim radnikom U toj chas pobutuvali chutki sho prizvishe jogo naspravdi ne Solovej a Solovejchik U minulomu vin buv aptekarem potim chervonim komisarom oriyentovanim na cerkovnu robotu Diyalnist u Moskvi Priyednavshis do obnovlenskogo rozkolu yakij pochavsya u travni 1922 roku 1 chervnya 1922 arhiyepiskopom Antoninom Granovskim buv visvyachenij v san diyakona a na nastupnij den v san svyashennika V hodi rozkolu v Zhivij cerkvi priyednavsya do SODAC 25 veresnya 1922 roku Mikolaj Solovej ovdoviv Zgodom prijnyav chernectvo U listopadi togo zh roku buv uvedenij v san igumena a potim arhimandrita 17 grudnya 1922 roku v hrami Grebnevskoyi Bozhoyi Materi na Lub yanci v Moskvi hirotonizovanij na yepiskopa Kashinskogo vikariya Tverskoyi obnovlenskoyi yeparhiyi Hirotoniyu zdijsnili yepiskopi Makarij Pavlov i Oleksandr Migulin Protodiyakon Mikoli Orfyonov zgaduye Zaprosili mene sluzhiti na prestolne svyato na Semenivske kladovishe v Moskvi Zustrichayu z sonmom duhovenstva arhiyereya Ce buv yepiskop Mikola Solovej U kvitni travni 1923 roku Solovej buv uchasnikom Drugogo Vserosijskogo Pomisnogo Soboru pershogo obnovlenskogo 6 serpnya 1923 roku zvernuvsya do Narkomatu yusticiyi RSFSR z klopotannyam pro nadannya obnovlenskomu duhovenstvu osoblivih pilg ale otrimav vidmovu U veresni 1923 roku priznachenij yepiskopom Verejskim vikariyem Moskovskoyi obnovlenskoyi yeparhiyi Antoninu Granovska yakij organizuvav Soyuz cerkovnogo vidrodzhennya treba bulo visvyatiti she odnogo yepiskopa ale za kanonami yepiskopsku hirotoniyu mozhut zrobiti minimum dva yepiskopi Pochalisya poshuki drugogo arhiyereya Yedinim arhiyereyem yakij pogodivsya brati uchast v hirotoniyi viyavivsya Mikola Solovej Antonin she v pochatku 1923 roki ne viznavav jogo yepiskopom i navit vignav jogo odnogo razu z vivtarya Mikola Solovej pid chas liturgiyi nespodivano zahvoriv U listopadi 1923 roku Moskovske yeparhialne upravlinnya zvertalo uvagu na nespriyatlivi chutki sho poshiryuyutsya Moskvoyu U zv yazku z cim Moskovske yeparhialne upravlinnya 6 listopada 1923 roku zvilnilo Solov ya vid upravlinnya Verejskim vikariatstvom z zaboronoyu u svyashennosluzhinni U sichni 1924 roku vvedenij u san arhiyepiskopa Buv zaverbovanij OGPU dlya roboti za kordonom 29 kvitnya 1924 roku Vserosijskim Sinodom priznachenij arhiyepiskopom San Franciskim i Kalifornijskim U travni 1924 roku za rekomendaciyeyu mitropolita Yevdokima yepiskopa Mikolaya Solov ya bulo virisheno poslati v Pivdennu Ameriku Diyalnist v Yevropi U Rizi po viyizdi z radyanskoyi Rosiyi Mikola Solovej zvernuvsya v posolstvo SShA z prohannyam pro nadannya jomu vizi Odnak posolstvo ne bulo shilne dopustiti jogo v yizd v SShA Todi Mikola Solovej pidnyav guchnu kampaniyu v gazetah po vikrittyu utiskiv Cerkvi v Radyanskomu Soyuzi a takozh rozkrittya spravzhnogo oblichchya iyerarhiyi Viza v Spolucheni Shtati tak i ne bula jomu vidana ne viyaviv do nogo doviri i arhiyepiskop Ioann Pommer Vlitku 1924 roku v Moskvu prijshli z GPU vidomosti pro chornosotenni vistupi Mikoli Solov ya Zaznavshi nevdachi v Rizi Mikola Solovej vidpravivsya v Berlin vidvidav Parizh de mav zustrich z obnovlenskim protoiyereyem Mikoloyu Sokolovskim Potim poyihav v Montevideo v Urugvaj kudi pribuv 5 veresnya 1924 roku U Pivdennij Americi Zhivuchi v Montevideo Mikolaj Solovej zrobiv sprobu uvijti v yurisdikciyu Karlovackogo Sinodu ale j tut zaznav nevdachi Todi Mikola Solovej vidkriv v Montevideo svij vlasnij Svyashennij Sinod Rosijskoyi Greko Kafolichnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi povidomivshi Karlovackij Sinod sho robit ce za zgodoyu 48 yepiskopiv tihonovciv Zgidno zi spiskom 5 kvitnya 1925 roku v Pivnichnoamerikanskij yeparhiyi perebuvalo 5 arhiyereyiv obnovlenciv yepiskop Filadelfijskij Adam Pilipivskij ta yepiskop Bruklinskij Yevtimij Ofejsh U latvijskij presi znovu im ya Mikoli Solov ya splivaye v 1933 roci koli liva latiska gazeta Socialdemokrats procituvavshi jogo list zvinuvatila arhiyepiskopa Ioanna v privlasnenni cerkovnogo majna Pivnichnoamerikanskogo mitropolita Platona Rozhdestvenskogo vartistyu v 30 miljoniv dolariv Ci vidomosti ne buli istinnimi Zgidno z knigoyu Rosijska emigraciya v Pivnichnij i Pivdennij Americi Yepiskop Mikola Solovej sho z yavivsya v Argentini pochav propaguvati Zhivocerkovnu Cerkvu z metoyu zajnyati kafedru v Kanadi Yak bi tam ne bulo za ves chas perebuvannya v Pivdennij Americi ne zmig organizuvati zhodnoyi gromadi Vin zdijsnyuvav bogosluzhinnya v domashnij cerkvi yedinij sho perebuvala v jogo vedenni Zgodom Mikola Solovej robiv sprobi perejti do skladu Katolickoyi Cerkvi 27 sichnya 1929 roku katolickij yepiskop Mishel d Erbini v svoyemu listi v Rosiyi do yepiskopa Piya Nevi povidomlyav sho Solovej kilka raziv za ostanni dva roki vislovlyuvav bazhannya poyihati v Rim shob yak kazhe vin sam pokazati yakis paperi Patriarha Tihona i spovidati katolicku viru Ale oskilki vin viyihav z SRSR za pasportom otrimanim starannyami obnovlencev ce vselyaye poboyuvannya Zaraz vin pracyuye v Montevideo 18 lyutogo 1929 yepiskop Nevi sho naviv u Moskvi dovidki pisav Vidomosti pro Solov ya ne nadto spriyatlivi Za profesiyeyu vin farmacevt buv dosit blizkij do Tihona Nezvazhayuchi na ce she za zhittya patriarha vin znajshov sposib visvyatitisya na yepiskopa u vidomogo Antonina Granovskogo yakij pomer dva roki tomu Solovej ne otrimav niyakoyi bogoslovskoyi osviti vin virishiv viyihati z Rosiyi i zvernuvsya po dopomogu obnovlencev Vizu jomu dali na prohannya Yevdokima Led perebravshis cherez radyanskij kordon vin stav pisati chislenni listi v yakih govoriv sho yedinim glavoyu Pravoslavnoyi Cerkvi buv patriarh Tihon Vin pisav i Golovi VCVK Kalininu Hto ce provokator chi chesna lyudina shiro zminiv svoyi poglyadi 28 chervnya 1947 napraviv prohannya patriarha Aleksiya pro prijnyattya v yurisdikciyu Moskovskoyi Patriarhiyi i priznachennya mitropolitom vsiyeyi Pivdennoyi Ameriki 15 veresnya 1947 napraviv do Moskovskoyi Patriarhiyi telegramu z nagaduvannyam pro sebe 29 zhovtnya 1947 roku Svyashennij Sinod Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi na svoyemu zasidanni rozglyanuvshi prohannya postanoviv z yasuvati podrobici sluzhbovoyi diyalnosti ta osobistogo zhittya Mikolaya Solov ya U skladi UAPC v diaspori A v grudni 1951 roku vin zvernuvsya do predstoyatelya Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi v diaspori mitropolita Polikarpa Sikorskogo iz prohannyam pro prijnyattya u yurisdikciyu UAPC Jogo prohannya bulo zadovoleno i 15 sichnya 1952 roku vin buv priznachenim arhiyepiskopom Pivdenno Amerikanskim ta zajnyavsya organizaciyeyu konsistoriyi dlya ciyeyi yeparhiyi Pomer Mikolaj Solovej 7 chervnya 1953 roku v Montevideo Pohovanij v Montevideo PrimitkiKrasnov Levitin Shavrov 1996 s 516 Lavrinov 2016 s 425 Yurij Sidyakov Krasnov Levitin Shavrov 1996 s 221 Solovev Ilya svyash Raskolnicheskaya deyatelnost obnovlencev v russkom zarubezhe 19 veresnya 2020 u Wayback Machine XVIII Eegodnaya bogoslovskaya konferenciya Pravoslavnogo Svyato Tihonovskogo gumanitarnogo universiteta Materialy t 1 M 2008 s 273 281 Lavrinov 2016 s 426 Rozdil 5 UPC v Zahidnij Yevropi na emigraciyi chastina druga na sajti hram in ua Nicolas Solovey 10 bereznya 2016 u Wayback Machine na sajte Find a grave LiteraturaLavrinov Valerij protoierej Obnovlencheskij raskol v portretah ego deyatelej M Obshestvo lyubitelej cerkovnoj istorii 2016 736 s Materialy po istorii Cerkvi Kniga 54 ISBN 978 5 9906510 7 4