Метеоро їд невелике тверде небесне тіло що рухається у міжпланетному просторі розміром значно менше ніж астероїд але зна

Метеоро́їд — невелике тверде небесне тіло, що рухається у міжпланетному просторі, розміром значно менше ніж астероїд, але значно більше ніж атом. Лондонське королівське астрономічне товариство висунуло інше формулювання, згідно з яким метеороїд — це тіло діаметром від 100 мкм до 10 м. Інші джерела обмежують розміри метеороїда до 50 м^[].

Анімаційна ілюстрація відмінностей між метеороїдом, метеором і метеоритом

Видимий слід метеороїда, який увійшов у атмосферу Землі, називається метеором, а метеороїд, що впав на поверхню Землі — метеоритом.

Найдрібніші метеорні тіла інтенсивно розсіюють сонячне світло і спостерігаються у вигляді зодіакального світла. За фотографічними і радіолокаційними спостереженнями визначено орбіти декількох десятків тисяч метеорних тіл. Переважна більшість їх рухається еліптичними орбітами навколо Сонця. Метеороїди скупчуються в площині екліптики й рухаються в тому ж напрямку, що й планети. Рух метеорних тіл визначається гравітаційним тяжінням Сонця і планет, а також негравітаційними силами, що є результатом взаємодії метеорних тіл з електромагнітним і корпускулярним сонячним випромінюванням (світловий тиск, ефект Пойнтінга — Робертсона тощо). Світловий тиск може виштовхувати за межі Сонячної системи найдрібніші метеорні тіла (менші 10^-4 см). У більших, але не досить великих, тіл під дією ефекту Пойнтінга — Робертсона поступово зменшуються розміри та ексцентриситет орбіти, із часом вони можуть впасти на Сонце. На шляху до Сонця метеорне тіло може бути захоплене планетами; найбільше речовини перехоплює Юпітер. Час існування метеорних тіл у внутрішніх областях Сонячної системи (усередині орбіти Юпітера) набагато менший за вік власне планетарної системи. Тому метеорна речовина тут постійно поповнюється.

Джерела метеорної речовини

Докладніше: Метеорний рій

Переважна більшість метеорних тіл має орбіти, схожі з орбітами короткоперіодичних комет. Вони утворюються внаслідок розпаду комет або подрібнення малих планет унаслідок зіткнень. Орбіти дрібніших метеорних тіл можуть досліджуватись лише методами радіолокації. Такі дослідження не дозволяють достеменно вирішити питання про походження таких тіл^[].

Метеорний потік

Докладніше: Метеорний потік

Коли Земля перетинає орбіту метеорного рою, спостерігається метеорний потік. До метеорних потоків належить близько половини яскравих метеорів, серед тьмяних метеорів їх відсоток зменшується^[].

Примітки

International Meteor Association glossary. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 24 січня 2010.
Beech, M.; Steel, D. I. (September 1995). On the Definition of the Term Meteoroid. Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society. 36 (3): 281—284. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 31 серпня 2006.)
Метеорний потік // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 285. — .
Метеорне тіло // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 286. — .

Див. також

Джерела

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] International Meteor Association glossary. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 24 січня 2010.

[2] Beech, M.; Steel, D. I. (September 1995). On the Definition of the Term Meteoroid. Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society. 36 (3): 281—284. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 31 серпня 2006.)

[aesmp-3] Метеорний потік // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 285. — .

[aesmt-4] Метеорне тіло // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 286. — .