Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олекса́ндр Дани́лович Ме́ншиков (рос. Александр Данилович Меншиков; 6 (16) листопада 1673 — 12 (23) листопада 1729) — московський державний і військовий діяч, військовий злочинець, генерал-фельдмаршал (1709), генералісимус (1727). Фаворит московського царя Петра І. Перший голова Санкт-Петербурзької губернії (1703—1724, 1725—1727) і Військової колегії (1719—1724, 1726—1727). Народився у Москві. Став довіреною особою Петра I, хоча не мав ні шляхетного походження, ні освіти. Брав участь в Азовських походах (1695—1696) і Великому посольстві (1697—1698). Особливо відзначився у Великій Північній війні (1700—1721): звів фортеці у Санкт-Петербурзі, Кронштадті, Києві; командував московськими військами у Речі Посполитій; переміг шведів під Калішем (1706) і Лісною (1708); придушив антимосковське повстання Івана Мазепи, вирізавши Батурин (1708); командував лівим крилом москвинів у Полтавській битві (1709), розбив противника при Переволочній, знищив Чортомлицьку Січ. Був царським намісником під час Прутського походу царя (1711). Познайомив царя з його майбутньою дружиною, на той час — своєю наложницею, Катериною Скавронською (Катерина І). Отримав чимало різних звань, зокрема титул ясновельможного князя Іжорського (1707). Кавалер ордену Андрія Первозваного та багатьох інших. Володів величезними маєтностями, був власником міст Полонне, Батурин, Почеп, Ямпіль тощо. Звів у російській столиці Меншиковський палац (1711). Здобув славу хабарника і найбільшого розкрадача державної казни, за що постійно перебував під слідством (з 1714). Після смерті Петра І допоміг його дружині Катерині І зійти на трон, за часів царювання якої (1725—1727) став фактичним правителем Російської імперії. Очолив новостворену Верховну таємну раду (1726). Намагався зберегти своє становище регента в часи Петра ІІ, але через інтриги заарештований і засланий із сім'єю на Сибір, до села Берьозов. Все його майно конфіскували. Одружений із царською придворною Анною Михайлівною Арсеньєвою, від якої мав 7 дітей. Помер у Берьозові, де й був похований. Могила не збереглася.
| Олександр Меншиков | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1727 — 1729 | ||
| ||
| 1703 — 1724 | ||
| 1725 — 1727 | ||
| ||
| 1719 — 1724 | ||
| 1726 — 1727 | ||
| Народження: | 6 листопада 1673[1] або 6 листопада 1672[2] Москва, Московія | |
| Смерть: | 2 листопада 1729[1] або 12 листопада 1729[2] Березово, d, d, Сибірська губернія, Російська імперія[3][4] | |
| Причина смерті: | натуральна віспа | |
| Національність: | москвин | |
| Підданство: | Московія / Росія | |
| Релігія: | православний | |
| Рід: | ||
| Шлюб: | d | |
| Діти: | d, d і d | |
| Нагороди: | ||
| | ||
Біографія
Молоді роки
Народився у Москві в родині конюха. В Записній книзі Стрілецького наказу за 1689-90 роки, який зберігається у фондах Володимиро-Суздальського музею-заповіднику, є запис від 13 листопада 1689 року: «Словестное челобитие потешного конюха Данилы Меншикова Новодевичьего монастыря на оброчного крестьянина Кирюшку Иванова в битье племянника ево Данилова мещанина Калинки Павлова». Очевидно, що мова йде про батька Меншикова і говорить про те, що він був людиною «породи найнижчої».
Микола Костомаров писав, що сам Меншиков торгував на вулиці пиріжками, де його помітив Лефорт і взяв до себе в прислугу. Згідно зі свідченнями сучасників, Меншиков запам'ятався ще й тим, що віртуозно крав і не менш віртуозно виправдовувався.
Численні джерела стверджують, що Меншиков до останніх днів своїх був неписьменний. За твердженням історика М. І. Павленка неграмотність «ясновельможного» очевидна: «Серед десятків тисяч листів, що збереглися в родинному архіві Меншикова, не виявлено жодного документа, написаного рукою князя... всі до єдиного були написані канцеляристами».
З 1686 — денщик Петра І, згодом — один з найближчих радників царя. В 1703 призначений губернатором Інгерманландії, пізніше — Санкт-Петербурзької губернії. Керував будівництвом Петербурга і Кронштадту, на спорудженні яких працювали тисячі українських селян і козаків (з них бл. 80 000 загинуло).
Велика Північна війна
Під час Північної війни 1700-1721 командував великими з'єднаннями московської армії. Проявив себе як один з талановитих воєначальників, став генерал-фельдмаршалом (1709).
Займався будівництвом металургійних заводів, а також фортець у Санкт-Петербурзі, Кронштадті, біля Києво-Печерської лаври (див. також Київська фортеця); питаннями буд-ва флоту, поставками для армії, формував війська на Україні.
Брав участь в облозі Нотебурга (нині місто Шліссельбург, Ленінгр. обл., РФ), був його комендантом.
У 1704–1706 роках командував московськими військами, які діяли в Речі Посполитій.
Переміг шведів під Калішем (1706;) та при Лісній (1708).
У листопаді 1708 зруйнував Батурин, з особливою жорстокістю винищивши його жителів через підтримку гетьмана Івана Мазепи. В Полтавській битві 1709 Меншиков, командуючи лівим флангом московської армії, розбив корпус генерала Карла Густава Роса. Отримав величезні земельні володіння в Україні.
Діяльність Меншикова на українських землях супроводжувалась безжалісним визискуванням місцевого населення та закріпаченням козаків у його особистих володіннях.
У 1709—1713 командував московськими військами у Польщі, Курляндії, Померанії і Гольдштайні.
У 1718—1724 і 1726—1727 — президент Воєнної колегії.
Після смерті Петра І
Після смерті Петра І, при підтримці гвардії, 28 січня 1725 посадив на трон Катерину І.
Став одним з ініціаторів ліквідації Малоросійської колегії і обрання гетьманом Данила Апостола.
За правління Петра II, Меншикова було звинувачено в державній зраді, усунено від влади і заслано разом з сім'єю в Раненбург, а в 1728 — у Березово (тепер Тюменська область).
Сім'я
- Його наложницею була майбутня дружина Петра І Марта Скавронська, донька лівонського селянина Самуеля Скавронського, вдова шведського драгуна Йоганна Крузе.
Оцінки
Військовий злочинець, який учинив криваву різанину в українській гетьманській столиці — Батурині.
Див. також
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. —
- http://www.pravmir.com/gods-sunflower-on-st-john-maximovitch-of-tobolsk/
- http://www.russiadolls.com/?_escaped_fragment_=-6/c14th
- Мицик 2009, Т. 6, С. 617.
- Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем» / Історія.— Львів, № 2 (15), лютий 2015.— С. 18.
- . Історична правда. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.
Бібліографія
Монографії
- Беспятых Ю. Н. Александр Данилович Меншиков: Мифы и реальность. Санкт-Петербург: Историческая иллюстрация, 2005.
- Калязина Н. В. и др. Александр Меншиков — строитель России. Санкт-Петербург.: Лики России, 2005.
- Павленко, Н. И. Александр Данилович Меншиков. Москва: Наука, 1983.
- Павленко Н. И. Меншиков: Полудержавный властелин. 2-е изд. Москва: Молодая гвардия, 2005.
Довідники
- Мицик, Ю. А. Меншиков Олександр Данилович [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. Київ, 2009, Т. 6, С. 617.
Посилання
- Меншиков Олександр Данилович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 174.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Меншиков Олександр Данилович
- Герб рода князей Меншиковых [ 5 грудня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Menshikov Oleksa ndr Dani lovich Me nshikov ros Aleksandr Danilovich Menshikov 6 16 listopada 1673 16731116 12 23 listopada 1729 moskovskij derzhavnij i vijskovij diyach vijskovij zlochinec general feldmarshal 1709 generalisimus 1727 Favorit moskovskogo carya Petra I Pershij golova Sankt Peterburzkoyi guberniyi 1703 1724 1725 1727 i Vijskovoyi kolegiyi 1719 1724 1726 1727 Narodivsya u Moskvi Stav dovirenoyu osoboyu Petra I hocha ne mav ni shlyahetnogo pohodzhennya ni osviti Brav uchast v Azovskih pohodah 1695 1696 i Velikomu posolstvi 1697 1698 Osoblivo vidznachivsya u Velikij Pivnichnij vijni 1700 1721 zviv forteci u Sankt Peterburzi Kronshtadti Kiyevi komanduvav moskovskimi vijskami u Rechi Pospolitij peremig shvediv pid Kalishem 1706 i Lisnoyu 1708 pridushiv antimoskovske povstannya Ivana Mazepi virizavshi Baturin 1708 komanduvav livim krilom moskviniv u Poltavskij bitvi 1709 rozbiv protivnika pri Perevolochnij znishiv Chortomlicku Sich Buv carskim namisnikom pid chas Prutskogo pohodu carya 1711 Poznajomiv carya z jogo majbutnoyu druzhinoyu na toj chas svoyeyu nalozhniceyu Katerinoyu Skavronskoyu Katerina I Otrimav chimalo riznih zvan zokrema titul yasnovelmozhnogo knyazya Izhorskogo 1707 Kavaler ordenu Andriya Pervozvanogo ta bagatoh inshih Volodiv velicheznimi mayetnostyami buv vlasnikom mist Polonne Baturin Pochep Yampil tosho Zviv u rosijskij stolici Menshikovskij palac 1711 Zdobuv slavu habarnika i najbilshogo rozkradacha derzhavnoyi kazni za sho postijno perebuvav pid slidstvom z 1714 Pislya smerti Petra I dopomig jogo druzhini Katerini I zijti na tron za chasiv caryuvannya yakoyi 1725 1727 stav faktichnim pravitelem Rosijskoyi imperiyi Ocholiv novostvorenu Verhovnu tayemnu radu 1726 Namagavsya zberegti svoye stanovishe regenta v chasi Petra II ale cherez intrigi zaareshtovanij i zaslanij iz sim yeyu na Sibir do sela Berozov Vse jogo majno konfiskuvali Odruzhenij iz carskoyu pridvornoyu Annoyu Mihajlivnoyu Arsenyevoyu vid yakoyi mav 7 ditej Pomer u Berozovi de j buv pohovanij Mogila ne zbereglasya Oleksandr Menshikov Generalisimus 1727 1729 Sankt Peterburzkij general gubernator 1703 1724 1725 1727 Prezident Vijskovoyi kolegiyi 1719 1724 1726 1727 Narodzhennya 6 listopada 1673 1673 11 06 1 abo 6 listopada 1672 1672 11 06 2 Moskva MoskoviyaSmert 2 listopada 1729 1729 11 02 1 abo 12 listopada 1729 1729 11 12 2 Berezovo d d Sibirska guberniya Rosijska imperiya 3 4 Prichina smerti naturalna vispaNacionalnist moskvinPiddanstvo Moskoviya RosiyaReligiya pravoslavnijRid Shlyub dDiti d d i d Nagorodi chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaMolodi roki Narodivsya u Moskvi v rodini konyuha V Zapisnij knizi Strileckogo nakazu za 1689 90 roki yakij zberigayetsya u fondah Volodimiro Suzdalskogo muzeyu zapovidniku ye zapis vid 13 listopada 1689 roku Slovestnoe chelobitie poteshnogo konyuha Danily Menshikova Novodevichego monastyrya na obrochnogo krestyanina Kiryushku Ivanova v bite plemyannika evo Danilova meshanina Kalinki Pavlova Ochevidno sho mova jde pro batka Menshikova i govorit pro te sho vin buv lyudinoyu porodi najnizhchoyi Mikola Kostomarov pisav sho sam Menshikov torguvav na vulici pirizhkami de jogo pomitiv Lefort i vzyav do sebe v prislugu Zgidno zi svidchennyami suchasnikiv Menshikov zapam yatavsya she j tim sho virtuozno krav i ne mensh virtuozno vipravdovuvavsya Chislenni dzherela stverdzhuyut sho Menshikov do ostannih dniv svoyih buv nepismennij Za tverdzhennyam istorika M I Pavlenka negramotnist yasnovelmozhnogo ochevidna Sered desyatkiv tisyach listiv sho zbereglisya v rodinnomu arhivi Menshikova ne viyavleno zhodnogo dokumenta napisanogo rukoyu knyazya vsi do yedinogo buli napisani kancelyaristami Z 1686 denshik Petra I zgodom odin z najblizhchih radnikiv carya V 1703 priznachenij gubernatorom Ingermanlandiyi piznishe Sankt Peterburzkoyi guberniyi Keruvav budivnictvom Peterburga i Kronshtadtu na sporudzhenni yakih pracyuvali tisyachi ukrayinskih selyan i kozakiv z nih bl 80 000 zaginulo Velika Pivnichna vijna Pid chas Pivnichnoyi vijni 1700 1721 komanduvav velikimi z yednannyami moskovskoyi armiyi Proyaviv sebe yak odin z talanovitih voyenachalnikiv stav general feldmarshalom 1709 Zajmavsya budivnictvom metalurgijnih zavodiv a takozh fortec u Sankt Peterburzi Kronshtadti bilya Kiyevo Pecherskoyi lavri div takozh Kiyivska fortecya pitannyami bud va flotu postavkami dlya armiyi formuvav vijska na Ukrayini Brav uchast v oblozi Noteburga nini misto Shlisselburg Leningr obl RF buv jogo komendantom U 1704 1706 rokah komanduvav moskovskimi vijskami yaki diyali v Rechi Pospolitij Peremig shvediv pid Kalishem 1706 ta pri Lisnij 1708 U listopadi 1708 zrujnuvav Baturin z osoblivoyu zhorstokistyu vinishivshi jogo zhiteliv cherez pidtrimku getmana Ivana Mazepi V Poltavskij bitvi 1709 Menshikov komanduyuchi livim flangom moskovskoyi armiyi rozbiv korpus generala Karla Gustava Rosa Otrimav velichezni zemelni volodinnya v Ukrayini Diyalnist Menshikova na ukrayinskih zemlyah suprovodzhuvalas bezzhalisnim viziskuvannyam miscevogo naselennya ta zakripachennyam kozakiv u jogo osobistih volodinnyah U 1709 1713 komanduvav moskovskimi vijskami u Polshi Kurlyandiyi Pomeraniyi i Goldshtajni U 1718 1724 i 1726 1727 prezident Voyennoyi kolegiyi Pislya smerti Petra I Pislya smerti Petra I pri pidtrimci gvardiyi 28 sichnya 1725 posadiv na tron Katerinu I Stav odnim z iniciatoriv likvidaciyi Malorosijskoyi kolegiyi i obrannya getmanom Danila Apostola Za pravlinnya Petra II Menshikova bulo zvinuvacheno v derzhavnij zradi usuneno vid vladi i zaslano razom z sim yeyu v Ranenburg a v 1728 u Berezovo teper Tyumenska oblast Sim yaDokladnishe Jogo nalozhniceyu bula majbutnya druzhina Petra I Marta Skavronska donka livonskogo selyanina Samuelya Skavronskogo vdova shvedskogo draguna Joganna Kruze OcinkiVijskovij zlochinec yakij uchiniv krivavu rizaninu v ukrayinskij getmanskij stolici Baturini Div takozhKarlo Bartolomeo Rastrelli Pogruddya knyazya Menshikova Mayetok SteckihPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Istoricheskaya enciklopediya Sibiri pod red V A Lamin Novosibirsk 2009 ISBN 5 8402 0230 4 d Track Q4253570d Track Q883d Track Q113559915 http www pravmir com gods sunflower on st john maximovitch of tobolsk http www russiadolls com escaped fragment 6 c14th Micik 2009 T 6 S 617 Ivan Gavrish Car sho zigniv zhivcem Istoriya Lviv 2 15 lyutij 2015 S 18 Istorichna pravda Arhiv originalu za 10 serpnya 2018 Procitovano 9 serpnya 2018 BibliografiyaMonografiyi Bespyatyh Yu N Aleksandr Danilovich Menshikov Mify i realnost Sankt Peterburg Istoricheskaya illyustraciya 2005 Kalyazina N V i dr Aleksandr Menshikov stroitel Rossii Sankt Peterburg Liki Rossii 2005 Pavlenko N I Aleksandr Danilovich Menshikov Moskva Nauka 1983 Pavlenko N I Menshikov Poluderzhavnyj vlastelin 2 e izd Moskva Molodaya gvardiya 2005 Dovidniki Micik Yu A Menshikov Oleksandr Danilovich 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini Kiyiv 2009 T 6 S 617 PosilannyaMenshikov Oleksandr Danilovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 174 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Menshikov Oleksandr Danilovich Gerb roda knyazej Menshikovyh 5 grudnya 2020 u Wayback Machine