Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Медовичка червоноголова Самець червоноголової медовички Самиця червоноголової медовички Охоронний статус Найменший ризик

Медовичка червоноголова

Медовичка червоноголова
Медовичка червоноголова
image
Самець червоноголової медовички
image
Самиця червоноголової медовички
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медовичка (Myzomela)
Вид: Медовичка червоноголова
Біноміальна назва
Myzomela erythrocephala
Gould, 1840
image
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
image Вікісховище: Myzomela erythrocephala
image Віківиди: Myzomela erythrocephala
image ITIS: 561446
image МСОП: 22703845
image NCBI: 266322

Медови́чка червоноголова (Myzomela erythrocephala) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Мешкає в Індонезії, Папуа Новій Гвінеї і Австралії.

Опис

Довжина птаха становить 12 см, розмах крил 17–19 см, вага 8 г. Виду притаманний статевий диморфізм: самці більші і яскравіші за самиць. У дорослих самців номінативного підвиду голова яскраво-червона, блискуча. Верхня частина тіла бура, нижня частина тіла світло-коричнево-сіра. Від дзьоба до очей ідуть чорні смуги, навколо очей чорні кільця. Очі темно-карі, дзьоб чорний. У самиць голова і шия сірувато-коричневі, деякі пера на лобі і підборідді рожевувато-червоні. Решта тіла сірувато-коричнева, крила темніші, груди і нижня частина тіла світліші. Молоді птахи подібні до самиць, края дзьоба у них жовті. У місячному віці у пташенят на обличчі з'являються червоні пера. Самці починають набувати доросле забарвлення у віці 3 місяців. і повністю набувають його ще через 3 місяці. Представники підвиду M. e. infuscata вирізняються більшими розмірами, червоною смугою на нижній частині спини, живіт у них темно-сірий.

image
солодий самець червоноголової медовички

Підвиди

Виділяють два підвиди:

Поширення і екологія

Червоноголові медовички живуть переважно в мангрових лісах, а також в тропічних лісах, на болотах, в чагарникових заростях, на плантаціях і в парках. Віддають перевагу манграм Rhizophora stylosa, Bruguiera parviflora, Avicennia marina і Ceriops australis, а також заростям мелалеуки плакучої. Вони живляться нектаром і комахами, яких ловлять в польоті. В північно-західній Австралії червоноголові медовички є основними запилювачами мангрів Bruguiera exaristata.

Червоноголові медовички зустрічаються поодинці або парами. Іноді вони приєднуються до змішаних зграй птахів, разом з бурими медовцями, північними віялохвістками і мангровими окулярниками. Під час сезону посухи демонструють територіальну поведінку. Гнізда невеликі, чашоподібні, розміщується в мангрових заростях на висоті 6-10 м над землею або водою. Вони будуються з кори, листя, рослинних волокон, іноді водоростей і скріплюються павутинням. Діаметр гнізда становить 5,4 см. глибина 3,7 см. Яйця гладенькі, білі, на тупому кінці поцятковані червоними плямками. Вони мають розміри 16×12 мм. В кладці 2-3 яйця, насиджують їх лише самиці.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Однак в Австралії стан збереження підвиду M. e. infuscata класифікується як такий, що перебуває під загрозою зникнення, оскільки він обмежений трьома невеликими островами в Торресовій протоці загальною площею 100 км².

Примітки

  1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 19 грудня 2021.
  2. Gould, John (1840). . Proceedings of the Zoological Society of London. 7: 139–45 [144]. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  3. Australian Biological Resources Study (30 серпня 2011). . Australian Faunal Directory. Canberra, Australian Capital Territory: Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Australian Government. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 23 січня 2017.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  5. Christidis, Les; Boles, Walter (2008). . Collingwood, Victoria: Csiro Publishing. с. 187. ISBN . Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  6. Driskell, Amy C.; Christidis, Les (2004). Phylogeny and evolution of the Australo-Papuan honeyeaters (Passeriformes, Meliphagidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 31 (3): 943—60. doi:10.1016/j.ympev.2003.10.017. PMID 15120392.
  7. Marki, Petter Z.; Jønsson, Knud A.; Irestedt, Martin; Nguyen, Jacqueline M.T.; Rahbek, Carsten; Fjeldså, Jon (2017). Supermatrix phylogeny and biogeography of the Australasian Meliphagides radiation (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 107: 516—29. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.021. PMID 28017855.
  8. Beehler, Bruce M.; Pratt, Thane K. (2016). . Princeton University Press. с. 292—93. ISBN . Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  9. Australian Bird & Bat Banding Scheme (ABBBS) (2017). . Bird and bat banding database. Australian Government Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 25 лютого 2017.
  10. Lewis, Jan (2010). Notes on the moult and biology of the Red-headed Honeyeater (Myzomela erythrocephala) in the west Kimberley, Western Australia. Amytornis: Western Australian Journal of Ornithology. Perth, Western Australia: Birds Australia. 2: 15—24. ISSN 1836-3482.
  11. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  12. Forbes, William Alexander (1879). . Proceedings of the Zoological Society of London: 256–278 [263]. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 19 грудня 2021.
  13. Noske, Richard A. (1996). Abundance, zonation and foraging ecology of birds in mangroves of Darwin Harbour, Northern Territory. Wildlife Research. 23 (4): 443—74. doi:10.1071/WR9960443. ISSN 1035-3712.
  14. Morcombe, Michael (2003). Field Guide to Australian Birds. Archerfield, Queensland: Steve Parrish Publishing. с. 272. ISBN .
  15. Noske, Richard A. (1993). Bruguiera hainesii: another bird-pollinated mangrove?. Biotropica. 25 (4): 481—483. doi:10.2307/2388873. JSTOR 2388873.
  16. (2003). A Field Guide to Nests and Eggs of Australian Birds. Kenmore Hills, Queensland: self. с. 329. ISBN .
  17. Garnett, Stephen; Szabo, Judith; Dutson, Guy (2010), The Action Plan for Australian Birds 2010, Melbourne, Australia: CSIRO, ISBN 

Джерела

  • Higgins, Peter J.; Peter, Jeffrey M.; Steele, W. K., ред. (2001). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 5: Tyrant-flycatchers to Chats. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN .
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Medovichka chervonogolova Samec chervonogolovoyi medovichki Samicya chervonogolovoyi medovichki Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Medolyubovi Meliphagidae Rid Medovichka Myzomela Vid Medovichka chervonogolova Binomialna nazva Myzomela erythrocephala Gould 1840 Areal vidu Pidvidi Div tekst Posilannya Vikishovishe Myzomela erythrocephala Vikividi Myzomela erythrocephala ITIS 561446 MSOP 22703845 NCBI 266322 Medovi chka chervonogolova Myzomela erythrocephala vid gorobcepodibnih ptahiv rodini medolyubovih Meliphagidae Meshkaye v Indoneziyi Papua Novij Gvineyi i Avstraliyi OpisDovzhina ptaha stanovit 12 sm rozmah kril 17 19 sm vaga 8 g Vidu pritamannij statevij dimorfizm samci bilshi i yaskravishi za samic U doroslih samciv nominativnogo pidvidu golova yaskravo chervona bliskucha Verhnya chastina tila bura nizhnya chastina tila svitlo korichnevo sira Vid dzoba do ochej idut chorni smugi navkolo ochej chorni kilcya Ochi temno kari dzob chornij U samic golova i shiya siruvato korichnevi deyaki pera na lobi i pidboriddi rozhevuvato chervoni Reshta tila siruvato korichneva krila temnishi grudi i nizhnya chastina tila svitlishi Molodi ptahi podibni do samic kraya dzoba u nih zhovti U misyachnomu vici u ptashenyat na oblichchi z yavlyayutsya chervoni pera Samci pochinayut nabuvati dorosle zabarvlennya u vici 3 misyaciv i povnistyu nabuvayut jogo she cherez 3 misyaci Predstavniki pidvidu M e infuscata viriznyayutsya bilshimi rozmirami chervonoyu smugoyu na nizhnij chastini spini zhivit u nih temno sirij solodij samec chervonogolovoyi medovichkiPidvidiVidilyayut dva pidvidi M e erythrocephala Gould 1840 pivnichna Avstraliya i susidni ostrovi M e infuscata Forbes WA 1879 pivden Novoyi Gvineyi ostrovi Aru i ostrovi Torresovoyi protoki Poshirennya i ekologiyaChervonogolovi medovichki zhivut perevazhno v mangrovih lisah a takozh v tropichnih lisah na bolotah v chagarnikovih zarostyah na plantaciyah i v parkah Viddayut perevagu mangram Rhizophora stylosa Bruguiera parviflora Avicennia marina i Ceriops australis a takozh zarostyam melaleuki plakuchoyi Voni zhivlyatsya nektarom i komahami yakih lovlyat v poloti V pivnichno zahidnij Avstraliyi chervonogolovi medovichki ye osnovnimi zapilyuvachami mangriv Bruguiera exaristata Chervonogolovi medovichki zustrichayutsya poodinci abo parami Inodi voni priyednuyutsya do zmishanih zgraj ptahiv razom z burimi medovcyami pivnichnimi viyalohvistkami i mangrovimi okulyarnikami Pid chas sezonu posuhi demonstruyut teritorialnu povedinku Gnizda neveliki chashopodibni rozmishuyetsya v mangrovih zarostyah na visoti 6 10 m nad zemleyu abo vodoyu Voni buduyutsya z kori listya roslinnih volokon inodi vodorostej i skriplyuyutsya pavutinnyam Diametr gnizda stanovit 5 4 sm glibina 3 7 sm Yajcya gladenki bili na tupomu kinci pocyatkovani chervonimi plyamkami Voni mayut rozmiri 16 12 mm V kladci 2 3 yajcya nasidzhuyut yih lishe samici ZberezhennyaMSOP klasifikuye cej vid yak takij sho ne potrebuye osoblivih zahodiv zi zberezhennya Odnak v Avstraliyi stan zberezhennya pidvidu M e infuscata klasifikuyetsya yak takij sho perebuvaye pid zagrozoyu zniknennya oskilki vin obmezhenij troma nevelikimi ostrovami v Torresovij protoci zagalnoyu plosheyu 100 km PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 2 sichnya 2022 Procitovano 19 grudnya 2021 Gould John 1840 Proceedings of the Zoological Society of London 7 139 45 144 Arhiv originalu za 19 grudnya 2021 Procitovano 19 grudnya 2021 Australian Biological Resources Study 30 serpnya 2011 Australian Faunal Directory Canberra Australian Capital Territory Department of the Environment Water Heritage and the Arts Australian Government Arhiv originalu za 3 lipnya 2020 Procitovano 23 sichnya 2017 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Christidis Les Boles Walter 2008 Collingwood Victoria Csiro Publishing s 187 ISBN 978 0 643 06511 6 Arhiv originalu za 19 grudnya 2021 Procitovano 19 grudnya 2021 Driskell Amy C Christidis Les 2004 Phylogeny and evolution of the Australo Papuan honeyeaters Passeriformes Meliphagidae Molecular Phylogenetics and Evolution 31 3 943 60 doi 10 1016 j ympev 2003 10 017 PMID 15120392 Marki Petter Z Jonsson Knud A Irestedt Martin Nguyen Jacqueline M T Rahbek Carsten Fjeldsa Jon 2017 Supermatrix phylogeny and biogeography of the Australasian Meliphagides radiation Aves Passeriformes Molecular Phylogenetics and Evolution 107 516 29 doi 10 1016 j ympev 2016 12 021 PMID 28017855 Beehler Bruce M Pratt Thane K 2016 Princeton University Press s 292 93 ISBN 978 1 4008 8071 3 Arhiv originalu za 19 grudnya 2021 Procitovano 19 grudnya 2021 Australian Bird amp Bat Banding Scheme ABBBS 2017 Bird and bat banding database Australian Government Department of the Environment Water Heritage and the Arts Arhiv originalu za 15 bereznya 2020 Procitovano 25 lyutogo 2017 Lewis Jan 2010 Notes on the moult and biology of the Red headed Honeyeater Myzomela erythrocephala in the west Kimberley Western Australia Amytornis Western Australian Journal of Ornithology Perth Western Australia Birds Australia 2 15 24 ISSN 1836 3482 Gill Frank Donsker David Rasmussen Pamela red 2021 IOC World Bird List Version 11 2 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2021 Procitovano 19 grudnya 2021 Forbes William Alexander 1879 Proceedings of the Zoological Society of London 256 278 263 Arhiv originalu za 1 serpnya 2017 Procitovano 19 grudnya 2021 Noske Richard A 1996 Abundance zonation and foraging ecology of birds in mangroves of Darwin Harbour Northern Territory Wildlife Research 23 4 443 74 doi 10 1071 WR9960443 ISSN 1035 3712 Morcombe Michael 2003 Field Guide to Australian Birds Archerfield Queensland Steve Parrish Publishing s 272 ISBN 1 74021 417 X Noske Richard A 1993 Bruguiera hainesii another bird pollinated mangrove Biotropica 25 4 481 483 doi 10 2307 2388873 JSTOR 2388873 2003 A Field Guide to Nests and Eggs of Australian Birds Kenmore Hills Queensland self s 329 ISBN 0 646 42798 9 Garnett Stephen Szabo Judith Dutson Guy 2010 The Action Plan for Australian Birds 2010 Melbourne Australia CSIRO ISBN 978 0 643 10368 9DzherelaHiggins Peter J Peter Jeffrey M Steele W K red 2001 Handbook of Australian New Zealand and Antarctic Birds Volume 5 Tyrant flycatchers to Chats Melbourne Victoria Oxford University Press ISBN 0 19 553258 9 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ