Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мулай Ісмаїл ібн Шаріф (араб. مولاي إسماعيل بن الشريف ابن النصر - Мулай (Мауля) Абу'л-Насір Ісмаїла ас-Самін ібн Шаріф; бл. 1645 — 22 березня 1727) — 2-й султан Марокко з династії Алауїтів в 1672-1727. Вкрай жорстокими заходами завершив об'єднання Марокко (за різними відомостями протягом панування наказав стратити від 20 до 36 тис. осіб). Також зміцнив статус держави на зовнішній арені, відвоювавши в Іспанії та Великої Британії важливі портові міста, а область Тимбукту в середній долині Нілу перетворив з номінального на фактичний пашалик Марокко. Разом з тим йому не вдалося розширити володіння за рахунок Османського Алжиру.
| Мулай Ісмаїл | |
|---|---|
| араб. إسماعيل بن الشريف | |
 | |
| Народився | 1645 Тафілалет, Драа — Тафілалет, Марокко |
| Помер | 22 березня 1727[1] Мекнес, Марокко |
| Поховання | d |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | арабська |
| Титул | d |
| Посада | султан Марокко[d] |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Алауїти |
| Батько | Мулай Мухаммед I |
| Брати, сестри | Мухаммед ібн Шаріф і Мулай ар-Рашид |
| У шлюбі з | d, d, d, d, d і d |
| Діти | Мулай Ахмад, Абд аль-Малік (султан Марокко), Абдаллах (султан Марокко), Мулай Алі аль-Арадж, Мухаммед ібн аль-Арабійя, Мулай аль-Мустаді і Зайн аль-Абідін ібн Ісмаїл |
| |
Життєпис
Намісник
Син Мулая Мухаммеда I, султана Тафілальта, та рабині з Судану. Народився близько 1645 року в Сіджильмасі. У 1664 році під час протистояння братів Мухаммеда II і ар-Рашида підтримав останнього. Після перемогу Ар-Рашида призначається намісником Мекнесу. На цій посаді багато зробив для розбудови місто, відновлення його як важливого торгівельного центру. також сприяв розвитку землеробства.
У 1667 призначається намісником Фесу та каліфою (представником султана) на півночі Марокко. У 1670 році стає каліфою в області Сус. 1672 року, довідавшись про смерть Мулая ар-Рашида, рушив до Фесу, де оволодів державною скарбницею та оголосив себе султаном. Невдовзі переніс столицю до Мекнесу.
Султан
Придушення заколотів
У 1673 проти нього повстав небіж Ахмад ібн Махраз, що спочатку захопив Сіджильмасу, але потім рушив до Суса і Марракеші. В останньому оголосив себе султаном. Втім протягом квітня-червня Мулай Ісмаїл переміг заколотника, переважно завдяки широкому застосуванню гармат, відновивши владу в Марракеші. Але у серпні того року повстав Фес, невдоволений діями султана щодо переносу столиці. В цей час Ахмад ібн Махраз, що зміг врятуватися захопив Тазу, де знову оголосив себе султаном. На його бік перейшов Фес. Разом з тим війська Мулая Ісмаїла підійшли до цього міста. Але Фесу обіцяв допомогу також Хадір Гайлан, який прибув з Алжиру на заклик мешканці Тетуану, що повстав. З огляду на це султан спочатку виступив проти небіж, завдавши тому поразки, зайняв Тазу. Ахмад ібн Махраз втік до Сахари. За цим взяв в облогу Фес. Сам Мулай Ісмаїл рушив проти Хадіра Гайлана, якому у битві біля Ель-Ксар-ель-Кебір було завдано поразки, а сам Гайлан загинув. 28 жовтня 1673 капітулював Фес.
За цим султан повернувся до Мекнесу, де зосередив увагу на розбудові столиці, започаткувавши зведення касби, що більше нагадувала не фортецю (як було до того в столицях Магрибу), а розкішний палацовий комплекс (за це іноді Мулай Ісмаїла називають Марокканським Людовиком XIV, а його касбу порівнюють з Версалем).
У травні 1673 Марракеш вкотре захопив Ахмад ібн Махраз. Втім у 1674 році Мулай Ісмаїл мусив боротися проти повсталого арабського племені сгуна в Ангда (східне Марокко). Лише після цього рушив проти небожа. В області тадла (Середній Атлас) в битві біля Бу-Агба султан завдав поразки війську Ахмада ібн Махраза. Невдовзі було відновлено султанську владу в Марракеші, але Ахмад втік до області Драа.
У 1674 берберські племена санхаджа в Високому і Середньому Атласі підняли потужне повстання. Спроби швидко його придушити виявилися невдалими. Лише на початку 1675 року султану вдалося завдати повсталим рішучої поразки.
У 1675 Марракеш знову повстав, закликавши до себе Ахмада ібн Махраза. Облога тривала до 26 червня 1677 року. Увійшовши до міста султан наказав його пограбувати, а знать знищити. Водночас Ахмад ад-Ділаї, нащадок очільник завії й таріката (суфійського братства) Діла підняв повстання санхаджа, став нападати на околиці Фесу і Мекнесу. При цьому повсталий отримував зброю та фахівців з Османського Алжиру. Також владу в Сусі захопив Ахмад ібн Махраз. Сам султан виступив проти небожа, а проти прихильників Діла відправив 3-тисячне військо. Втім воно зазнало поразки. Невдовзі Ахмад ад-ділаї завдав поразки султанським військам у битвах біля Фесу і Тадли.
Після цього Мулай Ісмаїл наказав створити гвардію абід аль-бухарі («чорних вартових»), що складалася з рабів-суданців (з початкових 14 тис. до кінця панування султана вона зросла до 150 000 вояків). Елітною кіннотою стала джайш аль-удайя, основу яких становило арабське плем'я удайя.
В цей час в області Тафілальт повстали брати султана — Харран, Хаммад і Махраз, батько Ахмада із Суса. За цих обставин Мулай Ісмаїл рушив проти ад-Ділаї, якому біля Тадли завдав нищівної поразки. Султан наказав стратити 7 тис. повстанців, голови, яких було повішено на стінах Фесу. Протягом 1677 року придушив повстання в Сусі та Тафілальті, але пробачив братів.
У 1679 брати султана Харран, Хашам і Махраз знову повстали за підтримки берберів-санхаджа. Останні мусили відступити до оази Джебель-Сагро в східному Антиатласі, де 3 лютого 1679 року відбулася запекла битва, що не принесла жодній зі сторін перемоги. Султан мусив укласти перемир'я, за яким отримав вільний вихід до Марракешу через пустелю. Втім під час переходу через Атлас потрапив у хуртовину, втративши значну частину здобичі та війська.
У 1685 повстало місто Тарудант, де закріпилися Мулай Харран і Ахмад ібн Махраз. Невдовзі останній загинув, але султанів брат Харран боровся до 1687, після чого втік до Сахари.
Зовнішня політика
У 1678—1679 здійснив похід в гірський район Амур, що належав османам Алжиру, але зазнав невдачі. Зрештою мусив погодитися встановити кордон з Османською імперією в районі міст Уджда і Тафні. Потім здійснив похід до оази туат у Сахарі. Йому знову підкорилися арабські племена маакіл. Також посилено владу в пашалику Тімбкту. Також султан реорганізував управління в султанаті, призначивши нових каїдів і пашів.
За цим султан зосередив увагу на вигнанні християнських залог з Магрибу. Спочатку 1680 року його війська взяли в облогу Танжер, що належав англійцям. Місто впало 1684 року. Водночас 1681 року захопив порт Ла-Мамуру, що належав іспанцям. Після цього перейменував місто на Махдію. Завершив формування військового корпусу з європейців-ренегатів.
У 1682 відправив посольство до Франції з метою укладання військового і торгівельного союзу. Головним чином султан намагався здобути підтримку проти Іспанії. 1685 року Мулай Ісмаїл женихався до Марії Анни де Конті, позашлюбної доньки короля Людовика XIV, проте марно.
У цей час небіж Ахмад ібн Махраз із турецьким військом підступив до Тафні. Проте своєчасний наступ султанських військ змусив супротивника відступити без бою. Але Ахмад ібн Махраз зумів зайняти область Сус, де протистояв султану протягом 1683 року. У 1684 року в битві за місто Тарудант Мулай Ісмаїл зазнав поранення, але попри успіхи не зміг остаточно перемогти небожа.
У 1688 розпочав підготовку до захоплення Ларашу, що належав Іспанії. Облога почалася 15 липня 1689 року й тривала до 11 листопада, коли місто було захоплено. Марокканці захопили 1600 іспанських солдатів, зокрема 100 офіцерів, та 44 гармати. 1691 року також завойовано порт Асіла.
У 1689 встановлено зверхність над еміратом Адрар (на південний схід). Згодом емір Трарзи Аль-Сид визнав васалітет від Марокко.
У 1692 відправив війська на чолі з сином Зіданом проти Османського Алжиру, але той зазнав поразки. В свою чергу османи захопили землі до річки Мулуя. Зрештою було укладено мир. 1693 року султан спробував захопити іспанське місто Оран, але зазнав невдачі. У 1694—1696 роках здійснив безуспішні облоги міст Сеута і Мелілья.
У 1701 розпочав новий похід з підкорення Алжиру. Але в битві неподалік річки Шеліф зазнав нищівної поразки й ледве врятувався. Після цього уклав мирний договір з Османською імперією, який дотримувався до кінця панування Мулай Ісмаїла.
Водночас вступ на трон Іспанії представника династії Бурбонів погрішив відносини з Францією, але натомість налагодив відносини з Великою Британією. 1702 року відправив сина Зідана з наказом захопити у іспанців острів Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера поблизу північного узбережжя Марокко. Спочатку вдалося зруйнувати фортецю, але утримати острів не вдалося. Водночас за підтримки англійського флоту (в цей час тривала війна за іспанську спадщину) поновилася облога Сеути.
Зміцнення влади
У 1692—1693 внаслідок військової кампанії було підкорено племена берберів-санхаджа з області Феззас (захід Середнього Атласу). В захоплених місцинах наказав звести фортеці, де розмістив свої залоги. Відтоді Марокко вважається остаточно об'єднаним.
До 1700 роззброїв усі племена та громади, залишивши війська лише у складі абід аль-бухарі та джайш аль-удайя. Також бербери Ер-Рифу ще мали зброю, а рід Аль-Рифі став спадковим намісником цієї області. Також до 1700 року було зведено в країні 76 касб (фортець) та багато невеликих укріплень. Особливо потужними були в гірських прикордонних і портових містах, а також у Фесі та Мекнесі.
У 1699 уклав союз із Францією та Тунісом проти Алжирського пашалика. В цей час владу султана визнав Мулай ат-Тіхами, шаріф (з гілки Ідрісидів) і голова впливової на півночі тарики (суфійського братства) Уеззани (Ваззанійї)
Крім того, впроваджено нові податки: мукус — з торгових угод усередині країни та з іноземними купецькими компаніями, на міста було накладено податок найба, який платила міська громада в обмін на несення військової служби.
Боротьба між синами
У 1700 розділив провінції між синами: Ахмад отримав Тадла, Абд аль-Малік — Драа, Мухаммед аль-Алам — Сус, Аль-Мамун — Сіджильмасу, Хафід землі на кордоні з Османським Алжиром. Але невдовзі інший син Насер напав на Абд аль-Маліка, якого переміг й захопив Драа. Тоді султан відправив сина Шаріфа, що переміг Насера й став намісником Драа.
У 1703 син Мухаммад аль-Алам, що претендував на статус спадкоємця замість зведеного брата Зідана, підняв повстання в Сусі й невдовзі захопив Марракеш. 1704 року Зідан переміг Мухаммеда, який зрештою потрапив у полон. Мулай Ісмаїл наказав відрубати синові руку і ногу. Втім через жорстокості став підозрювати сина Зідана, якого наказав задушити у 1707 році. Того ж року син Насер повстав в Сусі, але швидко був переможений й вбитий. Після цього оголосив Абд аль-Маліка спадкоємцем, якого призначив намісником Суса. Але через незалежну поведінку та відмову передавати податки до столиці невдовзі позбавлений цього статусу. Інший син — Ахмад, намісник Тадли — став спадкоємцем трону.
Останній роки
У 1720 завдяки втручанню іспанського флоту султан мусив зняти тривалу облогу (більше блокаду) Сеути. Але в 1721 марокканські війська знову повернулися до Сеути. У 1722 повній облозі завдала буря, що знищила флот Марокко. Облога Сеути тривала до самої смерті султана в 1727. Йому спадкував син Мулай Ахмад.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
В літературі
Джерела
- Blunt, Wilfrid. (1951). Black Sunrise: The Life and Times of Mulai Ismail, Emperor of Morocco 1646—1727.
- Younès Nekrouf (préf. Michel Jobert), Une amitié orageuse: Moulay Ismaïl et Louis XIV, Paris, Albin Michel, 1987, 393 p
- Vitkus, Matar, Daniel J., Nabil I. (2001). Piracy, Slavery, and Redemption: Barbary Captivity Narratives from Early Modern England
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mulaj Ismayil ibn Sharif arab مولاي إسماعيل بن الشريف ابن النصر Mulaj Maulya Abu l Nasir Ismayila as Samin ibn Sharif bl 1645 22 bereznya 1727 2 j sultan Marokko z dinastiyi Alauyitiv v 1672 1727 Vkraj zhorstokimi zahodami zavershiv ob yednannya Marokko za riznimi vidomostyami protyagom panuvannya nakazav stratiti vid 20 do 36 tis osib Takozh zmicniv status derzhavi na zovnishnij areni vidvoyuvavshi v Ispaniyi ta Velikoyi Britaniyi vazhlivi portovi mista a oblast Timbuktu v serednij dolini Nilu peretvoriv z nominalnogo na faktichnij pashalik Marokko Razom z tim jomu ne vdalosya rozshiriti volodinnya za rahunok Osmanskogo Alzhiru Mulaj Ismayilarab إسماعيل بن الشريف Narodivsya1645 Tafilalet Draa Tafilalet MarokkoPomer22 bereznya 1727 1727 03 22 1 Meknes MarokkoPohovannyadDiyalnistmonarhZnannya movarabskaTituldPosadasultan Marokko d KonfesiyaislamRidAlauyitiBatkoMulaj Muhammed IBrati sestriMuhammed ibn Sharif i Mulaj ar RashidU shlyubi zd d d d d i dDitiMulaj Ahmad Abd al Malik sultan Marokko Abdallah sultan Marokko Mulaj Ali al Aradzh Muhammed ibn al Arabijya Mulaj al Mustadi i Zajn al Abidin ibn IsmayilVislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNamisnik Sin Mulaya Muhammeda I sultana Tafilalta ta rabini z Sudanu Narodivsya blizko 1645 roku v Sidzhilmasi U 1664 roci pid chas protistoyannya brativ Muhammeda II i ar Rashida pidtrimav ostannogo Pislya peremogu Ar Rashida priznachayetsya namisnikom Meknesu Na cij posadi bagato zrobiv dlya rozbudovi misto vidnovlennya jogo yak vazhlivogo torgivelnogo centru takozh spriyav rozvitku zemlerobstva U 1667 priznachayetsya namisnikom Fesu ta kalifoyu predstavnikom sultana na pivnochi Marokko U 1670 roci staye kalifoyu v oblasti Sus 1672 roku dovidavshis pro smert Mulaya ar Rashida rushiv do Fesu de ovolodiv derzhavnoyu skarbniceyu ta ogolosiv sebe sultanom Nevdovzi perenis stolicyu do Meknesu Sultan Pridushennya zakolotiv U 1673 proti nogo povstav nebizh Ahmad ibn Mahraz sho spochatku zahopiv Sidzhilmasu ale potim rushiv do Susa i Marrakeshi V ostannomu ogolosiv sebe sultanom Vtim protyagom kvitnya chervnya Mulaj Ismayil peremig zakolotnika perevazhno zavdyaki shirokomu zastosuvannyu garmat vidnovivshi vladu v Marrakeshi Ale u serpni togo roku povstav Fes nevdovolenij diyami sultana shodo perenosu stolici V cej chas Ahmad ibn Mahraz sho zmig vryatuvatisya zahopiv Tazu de znovu ogolosiv sebe sultanom Na jogo bik perejshov Fes Razom z tim vijska Mulaya Ismayila pidijshli do cogo mista Ale Fesu obicyav dopomogu takozh Hadir Gajlan yakij pribuv z Alzhiru na zaklik meshkanci Tetuanu sho povstav Z oglyadu na ce sultan spochatku vistupiv proti nebizh zavdavshi tomu porazki zajnyav Tazu Ahmad ibn Mahraz vtik do Sahari Za cim vzyav v oblogu Fes Sam Mulaj Ismayil rushiv proti Hadira Gajlana yakomu u bitvi bilya El Ksar el Kebir bulo zavdano porazki a sam Gajlan zaginuv 28 zhovtnya 1673 kapitulyuvav Fes Za cim sultan povernuvsya do Meknesu de zoserediv uvagu na rozbudovi stolici zapochatkuvavshi zvedennya kasbi sho bilshe nagaduvala ne fortecyu yak bulo do togo v stolicyah Magribu a rozkishnij palacovij kompleks za ce inodi Mulaj Ismayila nazivayut Marokkanskim Lyudovikom XIV a jogo kasbu porivnyuyut z Versalem U travni 1673 Marrakesh vkotre zahopiv Ahmad ibn Mahraz Vtim u 1674 roci Mulaj Ismayil musiv borotisya proti povstalogo arabskogo plemeni sguna v Angda shidne Marokko Lishe pislya cogo rushiv proti nebozha V oblasti tadla Serednij Atlas v bitvi bilya Bu Agba sultan zavdav porazki vijsku Ahmada ibn Mahraza Nevdovzi bulo vidnovleno sultansku vladu v Marrakeshi ale Ahmad vtik do oblasti Draa U 1674 berberski plemena sanhadzha v Visokomu i Serednomu Atlasi pidnyali potuzhne povstannya Sprobi shvidko jogo pridushiti viyavilisya nevdalimi Lishe na pochatku 1675 roku sultanu vdalosya zavdati povstalim rishuchoyi porazki U 1675 Marrakesh znovu povstav zaklikavshi do sebe Ahmada ibn Mahraza Obloga trivala do 26 chervnya 1677 roku Uvijshovshi do mista sultan nakazav jogo pograbuvati a znat znishiti Vodnochas Ahmad ad Dilayi nashadok ochilnik zaviyi j tarikata sufijskogo bratstva Dila pidnyav povstannya sanhadzha stav napadati na okolici Fesu i Meknesu Pri comu povstalij otrimuvav zbroyu ta fahivciv z Osmanskogo Alzhiru Takozh vladu v Susi zahopiv Ahmad ibn Mahraz Sam sultan vistupiv proti nebozha a proti prihilnikiv Dila vidpraviv 3 tisyachne vijsko Vtim vono zaznalo porazki Nevdovzi Ahmad ad dilayi zavdav porazki sultanskim vijskam u bitvah bilya Fesu i Tadli Pislya cogo Mulaj Ismayil nakazav stvoriti gvardiyu abid al buhari chornih vartovih sho skladalasya z rabiv sudanciv z pochatkovih 14 tis do kincya panuvannya sultana vona zrosla do 150 000 voyakiv Elitnoyu kinnotoyu stala dzhajsh al udajya osnovu yakih stanovilo arabske plem ya udajya V cej chas v oblasti Tafilalt povstali brati sultana Harran Hammad i Mahraz batko Ahmada iz Susa Za cih obstavin Mulaj Ismayil rushiv proti ad Dilayi yakomu bilya Tadli zavdav nishivnoyi porazki Sultan nakazav stratiti 7 tis povstanciv golovi yakih bulo povisheno na stinah Fesu Protyagom 1677 roku pridushiv povstannya v Susi ta Tafilalti ale probachiv brativ U 1679 brati sultana Harran Hasham i Mahraz znovu povstali za pidtrimki berberiv sanhadzha Ostanni musili vidstupiti do oazi Dzhebel Sagro v shidnomu Antiatlasi de 3 lyutogo 1679 roku vidbulasya zapekla bitva sho ne prinesla zhodnij zi storin peremogi Sultan musiv uklasti peremir ya za yakim otrimav vilnij vihid do Marrakeshu cherez pustelyu Vtim pid chas perehodu cherez Atlas potrapiv u hurtovinu vtrativshi znachnu chastinu zdobichi ta vijska U 1685 povstalo misto Tarudant de zakripilisya Mulaj Harran i Ahmad ibn Mahraz Nevdovzi ostannij zaginuv ale sultaniv brat Harran borovsya do 1687 pislya chogo vtik do Sahari Zovnishnya politika Volodinnya Mulaj Ismayila U 1678 1679 zdijsniv pohid v girskij rajon Amur sho nalezhav osmanam Alzhiru ale zaznav nevdachi Zreshtoyu musiv pogoditisya vstanoviti kordon z Osmanskoyu imperiyeyu v rajoni mist Udzhda i Tafni Potim zdijsniv pohid do oazi tuat u Sahari Jomu znovu pidkorilisya arabski plemena maakil Takozh posileno vladu v pashaliku Timbktu Takozh sultan reorganizuvav upravlinnya v sultanati priznachivshi novih kayidiv i pashiv Za cim sultan zoserediv uvagu na vignanni hristiyanskih zalog z Magribu Spochatku 1680 roku jogo vijska vzyali v oblogu Tanzher sho nalezhav anglijcyam Misto vpalo 1684 roku Vodnochas 1681 roku zahopiv port La Mamuru sho nalezhav ispancyam Pislya cogo perejmenuvav misto na Mahdiyu Zavershiv formuvannya vijskovogo korpusu z yevropejciv renegativ U 1682 vidpraviv posolstvo do Franciyi z metoyu ukladannya vijskovogo i torgivelnogo soyuzu Golovnim chinom sultan namagavsya zdobuti pidtrimku proti Ispaniyi 1685 roku Mulaj Ismayil zhenihavsya do Mariyi Anni de Konti pozashlyubnoyi donki korolya Lyudovika XIV prote marno U cej chas nebizh Ahmad ibn Mahraz iz tureckim vijskom pidstupiv do Tafni Prote svoyechasnij nastup sultanskih vijsk zmusiv suprotivnika vidstupiti bez boyu Ale Ahmad ibn Mahraz zumiv zajnyati oblast Sus de protistoyav sultanu protyagom 1683 roku U 1684 roku v bitvi za misto Tarudant Mulaj Ismayil zaznav poranennya ale popri uspihi ne zmig ostatochno peremogti nebozha U 1688 rozpochav pidgotovku do zahoplennya Larashu sho nalezhav Ispaniyi Obloga pochalasya 15 lipnya 1689 roku j trivala do 11 listopada koli misto bulo zahopleno Marokkanci zahopili 1600 ispanskih soldativ zokrema 100 oficeriv ta 44 garmati 1691 roku takozh zavojovano port Asila U 1689 vstanovleno zverhnist nad emiratom Adrar na pivdennij shid Zgodom emir Trarzi Al Sid viznav vasalitet vid Marokko U 1692 vidpraviv vijska na choli z sinom Zidanom proti Osmanskogo Alzhiru ale toj zaznav porazki V svoyu chergu osmani zahopili zemli do richki Muluya Zreshtoyu bulo ukladeno mir 1693 roku sultan sprobuvav zahopiti ispanske misto Oran ale zaznav nevdachi U 1694 1696 rokah zdijsniv bezuspishni oblogi mist Seuta i Melilya U 1701 rozpochav novij pohid z pidkorennya Alzhiru Ale v bitvi nepodalik richki Shelif zaznav nishivnoyi porazki j ledve vryatuvavsya Pislya cogo uklav mirnij dogovir z Osmanskoyu imperiyeyu yakij dotrimuvavsya do kincya panuvannya Mulaj Ismayila Vodnochas vstup na tron Ispaniyi predstavnika dinastiyi Burboniv pogrishiv vidnosini z Franciyeyu ale natomist nalagodiv vidnosini z Velikoyu Britaniyeyu 1702 roku vidpraviv sina Zidana z nakazom zahopiti u ispanciv ostriv Penjon de Veles de la Gomera poblizu pivnichnogo uzberezhzhya Marokko Spochatku vdalosya zrujnuvati fortecyu ale utrimati ostriv ne vdalosya Vodnochas za pidtrimki anglijskogo flotu v cej chas trivala vijna za ispansku spadshinu ponovilasya obloga Seuti Zmicnennya vladi U 1692 1693 vnaslidok vijskovoyi kampaniyi bulo pidkoreno plemena berberiv sanhadzha z oblasti Fezzas zahid Serednogo Atlasu V zahoplenih miscinah nakazav zvesti forteci de rozmistiv svoyi zalogi Vidtodi Marokko vvazhayetsya ostatochno ob yednanim Do 1700 rozzbroyiv usi plemena ta gromadi zalishivshi vijska lishe u skladi abid al buhari ta dzhajsh al udajya Takozh berberi Er Rifu she mali zbroyu a rid Al Rifi stav spadkovim namisnikom ciyeyi oblasti Takozh do 1700 roku bulo zvedeno v krayini 76 kasb fortec ta bagato nevelikih ukriplen Osoblivo potuzhnimi buli v girskih prikordonnih i portovih mistah a takozh u Fesi ta Meknesi U 1699 uklav soyuz iz Franciyeyu ta Tunisom proti Alzhirskogo pashalika V cej chas vladu sultana viznav Mulaj at Tihami sharif z gilki Idrisidiv i golova vplivovoyi na pivnochi tariki sufijskogo bratstva Uezzani Vazzanijyi Krim togo vprovadzheno novi podatki mukus z torgovih ugod useredini krayini ta z inozemnimi kupeckimi kompaniyami na mista bulo nakladeno podatok najba yakij platila miska gromada v obmin na nesennya vijskovoyi sluzhbi Borotba mizh sinami U 1700 rozdiliv provinciyi mizh sinami Ahmad otrimav Tadla Abd al Malik Draa Muhammed al Alam Sus Al Mamun Sidzhilmasu Hafid zemli na kordoni z Osmanskim Alzhirom Ale nevdovzi inshij sin Naser napav na Abd al Malika yakogo peremig j zahopiv Draa Todi sultan vidpraviv sina Sharifa sho peremig Nasera j stav namisnikom Draa U 1703 sin Muhammad al Alam sho pretenduvav na status spadkoyemcya zamist zvedenogo brata Zidana pidnyav povstannya v Susi j nevdovzi zahopiv Marrakesh 1704 roku Zidan peremig Muhammeda yakij zreshtoyu potrapiv u polon Mulaj Ismayil nakazav vidrubati sinovi ruku i nogu Vtim cherez zhorstokosti stav pidozryuvati sina Zidana yakogo nakazav zadushiti u 1707 roci Togo zh roku sin Naser povstav v Susi ale shvidko buv peremozhenij j vbitij Pislya cogo ogolosiv Abd al Malika spadkoyemcem yakogo priznachiv namisnikom Susa Ale cherez nezalezhnu povedinku ta vidmovu peredavati podatki do stolici nevdovzi pozbavlenij cogo statusu Inshij sin Ahmad namisnik Tadli stav spadkoyemcem tronu Ostannij roki U 1720 zavdyaki vtruchannyu ispanskogo flotu sultan musiv znyati trivalu oblogu bilshe blokadu Seuti Ale v 1721 marokkanski vijska znovu povernulisya do Seuti U 1722 povnij oblozi zavdala burya sho znishila flot Marokko Obloga Seuti trivala do samoyi smerti sultana v 1727 Jomu spadkuvav sin Mulaj Ahmad PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563V literaturiodin z golovnih geroyi romanu Anni i Serzha Golon Anzhelika i sultan zgaduyetsya v 11 mu rozdili Kandida Voltera drugoryadnij personazh u romani Voyin sultana Bolduyin BejtsaDzherelaBlunt Wilfrid 1951 Black Sunrise The Life and Times of Mulai Ismail Emperor of Morocco 1646 1727 Younes Nekrouf pref Michel Jobert Une amitie orageuse Moulay Ismail et Louis XIV Paris Albin Michel 1987 393 p Vitkus Matar Daniel J Nabil I 2001 Piracy Slavery and Redemption Barbary Captivity Narratives from Early Modern England