Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гурій Іванович Марчук (рос. Гурий Иванович Марчук; 8 червня 1925 — 26 березня 2013, Москва) — академік Академії наук СРСР та Російської академії наук, фахівець у галузі обчислювальної математики, , геофізики, президент Академії наук СРСР (1986—1991). Почесний член Російської академії освіти.
Депутат Ради Національностей Верховної Ради СРСР 10-11 скликань (1979—1989) від Білоруської РСР. Народний депутат СРСР (1989—1991). Депутат Верховної Ради РРФСР (1975—1980). Член ЦК КПРС (1981—1991; кандидат в члени ЦК КПРС у 1976—1981), делегат XXV, XXVI, XXVII, XXVIII з'їздів КПРС і XIX Всесоюзної конференції КПРС. Герой Соціалістичної Праці (1.08.1975).
Біографія
Гурій Марчук народився 8 червня 1925 у селі Петрохерсонець Грачевського району Оренбурзької губернії в родині сільських учителів — Івана Петровича та Єлизавети Опанасівни (до шлюбу Цибульської). Батьки були вихідцями із України. У 1941—1942 працював помічником комбайнера в селі Духовницький Саратовської області, куди на той час переїхала родина. У 1942 закінчив середню школу і в тому ж році вступив на математико-механічний факультет Ленінградського державного університету. Однак ще до закінчення першого курсу Гурій Марчук був призваний в армію і направлений в Школу артилерійської розвідки. У 1945 після демобілізації Гурій Марчук продовжив навчання в Ленінградському державному університеті (ЛДУ). Член ВКП(б) з 1947 року.
Після закінчення ЛДУ в 1949 він вступив до аспірантури, виявивши глибокий інтерес до проблем фізики атмосфери. У 1952 під керівництвом члена-кореспондента захистив кандидатську дисертацію за темою «Динаміка великомасштабних полів метеорологічних елементів в бароклинній атмосфері». Працював науковим співробітником в Геофізичному інституті АН СРСР (1952—1953).
У 1953 Марчук був запрошений в Лабораторію «В» Першого Головного управління Ради міністрів СРСР, пізніше перейменовану в Фізико-енергетичний інститут Держкомітету СРСР з використання атомної енергії (ФЕІ) у місті Обнінську. Тут в 1953—1962 роках він керував математичним відділом інституту, створив сильний колектив математиків-прикладників в галузі ядерної енергетики. Одночасно завідував кафедрою вищої математики в Обнінському філіалі Московського інженерно-фізичного інституту, сприяючи залученню в науку талановитої молоді.
У 1956 Гурій Іванович Марчук захистив докторську дисертацію на тему «Чисельні методи розрахунку ядерних реакторів». Видана на її основі однойменна книга принесла авторові широку популярність у СРСР і за кордоном. У 1958 найзначніші наукові результати досліджень Г. І. Марчука були представлені світовій науковій громадськості на другий Женевської конференції з мирного використання атомної енергії. Друга монографія Гурія Івановича «Методи розрахунку ядерних реакторів» (1961) стала підсумком розробки найпринциповіших питань у цій галузі і стала настільною книгою фахівців-ядерників. У цей період Г. І. Марчук запропонував нові методи розрахунку ядерних реакторів, які до теперішнього часу становлять основу моделювання імітаційних розрахунків промислових реакторів. Велику популярність здобули його роботи з теорії переносу випромінювання. У 1959—1961 він взяв участь у розробці вимог до ядерної безпеки для заводів і інших підприємств атомної промисловості, що проводилася з ініціативи Ігоря Курчатова. У 1961 за роботи в області теорії ядерних реакторів Г. І. Марчуку була присуджена Ленінська премія.
У 1962 Гурій Іванович Марчук на запрошення академіків М. О. Лаврентьєва та С. Л. Соболєва переїхав до Новосибірська, де в 1962—1963 працював заступником директора Інституту математики . Він став засновником і першим директором Обчислювального центру СВ АН СРСР (1963—1980). Був директором-організатором Обчислювального центру СВ АН СРСР в Красноярську (1974). У 1969—1975 — заступник голови, у 1975—1980 — голова Сибірського відділення АН СРСР, віце-президент АН СРСР. Будучи керівником Сибірського відділення АН СРСР, сформулював знаменитий принцип взаємодії науки і виробництва — «Вихід на галузь», який означав виконання фундаментальних досліджень з подальшим впровадженням наукових результатів у практику. Був ініціатором формування великомасштабної програми «Сибір» (1978), спрямованої на комплексне освоєння природних ресурсів Сибіру, визначення найважливіших проблем регіону та пошук шляхів їхнього вирішення, ця програма стала найбільшою інтегральною програмою Сибірського відділення АН СРСР в той період. У 1960-1970-ті роки за підтримки та участі Г. І. Марчука в Обчислювальному центрі СВ АН СРСР був виконаний цілий ряд новаторських розробок, таких як перший в світі оптимізуючий транслятор з мови АЛЬФА (на ЕОМ М-20), система програмування АЛЬГІБР на , багатомашинний комплекс АІСТ-0, обчислювальний центр колективного користування ВЦКП, автоматизована система оперативного прогнозу погоди для західносибірських регіону.
У 1962 Г. І. Марчук обраний членом-кореспондентом АН СРСР по Сибірському відділенню (спеціальність «атомна енергетика»), в 1968 — дійсним членом (академіком) АН СРСР (Відділення наук про Землю, спеціальність «фізика атмосфери»).
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1975 за видатні досягнення в справі розвитку радянської науки Марчуку Гурію Івановичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
З 22 січня 1980 по жовтень 1986 року працював заступником голови Ради Міністрів СРСР і головою Державного Комітету з науки і техніки СРСР (ДКНТ).
У 1986 Г. І. Марчук був обраний на пост президента АН СРСР і займав цю посаду до початку реорганізації Академії наук СРСР у Російську академію наук (1991). Як президент велику увагу приділяв кадровому складу Академії наук і збереженню наукового потенціалу країни: у період його президентства були засновані посади наукових радників, наукових консультантів, почесних директорів для видатних вчених. У важких умовах періоду «перебудови» бачив необхідність реформування діяльності академічних інститутів на основі визначення пріоритетних напрямів фундаментальних досліджень. Сприяв модернізації системи міжнародних наукових контактів Академії наук; був прихильником ідеї міжнародної кооперації вчених, насамперед у галузі фундаментальних наук. Став останнім президентом Академії наук Радянського Союзу (1986—1991).
У 1980 Г. І. Марчук створив і очолив Відділ обчислювальної математики АН СРСР у Москві, перетворений в 1991 в Інститут обчислювальної математики АН СРСР, був почесним директором цього інституту. Радник РАН (з 1996).
Г. І. Марчук вніс великий внесок у підготовку наукових кадрів і створення наукових шкіл. У 1962-1980 роках вів педагогічну роботу в Новосибірському університеті, завідував кафедрою обчислювальної математики (1962—1980). З 1980 по 2003 завідував кафедрою математичного моделювання фізичних процесів Московського фізико-технічного інституту. З 2004 очолював кафедру обчислювальних технологій та моделювання факультету обчислювальної математики і кібернетики в Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова.
Г. І. Марчук є автором понад 350 наукових робіт. Вони присвячені створенню та дослідженню ефективних алгоритмів обчислювальної математики, методів розрахунку ядерних реакторів, дослідженню і моделюванню процесів фізики атмосфери і океану, математичному моделюванню в проблемах охорони довкілля, імунології та медицини, вивченню актуальних завдань інформатики та обчислювальної техніки.
В області обчислювальної математики Г. І. Марчуком зроблено суттєвий внесок у розвиток методів побудови різницевих схем. Ним побудовані і досліджені різницеві схеми для класів рівнянь, що виникають в теорії ядерних реакторів, запропонований метод побудови різницевих схем на основі інтегральних тотожностей, який отримав розвиток у роботах радянських і закордонних вчених. Г. І. Марчуком і його учнями вирішено ряд проблем в теорії різницевих і варіаційно-різницевих схем для різних завдань математичної фізики. Г. І. Марчук займався розробкою методів розщеплення, алгоритмів збурень, побудованих на основі використання сполучених рівнянь. Значна увага в роботах Г. І. Марчука приділяється розробці та обґрунтуванню нових чисельних методів лінійної алгебри.
У методах розрахунку ядерних реакторів Г. І. Марчуком на основі теорії сполучених рівнянь і алгоритмів збурень розроблено принципи побудови ефективних малогрупових моделей ядерного реактора, створено математичні моделі реактора в різних наближеннях методу сферичних гармонік і запропоновані чисельні схеми реалізації виникаючих рівнянь. Ці моделі широко використовувалися для розрахунків критичних мас промислових реакторів.
Великий внесок Г. І. Марчук вніс у вирішення завдань чисельного прогнозу погоди, моделювання загальної циркуляції атмосфери і океану і проблеми моделювання клімату і його змін. Його спільна робота з Н. І. Булєєвим, в якій була сформульована система квазігеострофічних рівнянь для тривимірної атмосфери і побудована функція Гріна для її вирішення, давно стала класичною. У 1960-ті роки він сформулював напрямок чисельного прогнозу погоди, в основу якого було покладено повні недіабатичні рівняння динаміки атмосфери, а як метод рішення запропонований метод розщеплення по фізичних процесах і геометричних змінних — у той час, мабуть, єдиний метод, за допомогою якого можна було вирішити таку складну задачу. Важливо відзначити, що завдання чисельного прогнозу за повним рівнянням була доведена до оперативного використання в Західно-Сибірській гідрометеослужбі. У 1970-ті роки Г. І. Марчук сформулював новий підхід до вирішення завдання довгострокового прогнозу погоди, що ґрунтується на так званих сполучених рівняннях для нелінійних рівнянь термогідродинаміки атмосфери і океану, що дають можливість побудувати функцію чутливості для нестаціонарних нелінійних задач. Цей підхід став основним при виділенні енергоактивних зон Світового океану, вивченню яких була присвячена програма «Розрізи», сформульована і організована Гурієм Івановичем. У 1970-ті роки він також приділяв велику увагу створенню спільної моделі загальної циркуляції атмосфери і океану, яка мала стати основою для моделювання клімату і його змін. За роботи з чисельного прогнозу погоди Г. І. Марчуку була присуджена премія ім. А. А. Фрідмана АН СРСР, а за роботи з вирішення завдань фізики атмосфери та океану — Державна премія Російської Федерації.
Г. І. Марчуком створена теорія математичного моделювання оптимізаційних проблем в охороні довкілля. Ним поставлені і запропоновано алгоритми вирішення загальної задачі визначення допустимої області розміщення промислових підприємств, планування будівництва з урахуванням допустимих доз забруднення економічно значущих зон.
Наукова діяльність Гурія Івановича Марчука останніх років пов'язана з глобальними проблемами: зміна клімату, забруднення планети, збереження генофонду планети і генетичного різноманіття. Г. І. Марчук є одним з авторів нового напряму прикладної математики — математичного моделювання в імунології та медицині. Він побудував систему нелінійних диференціальних рівнянь, які описують імунні реакції людського організму, що виникають в результаті вірусних і бактеріальних інфекцій.
Г. І. Марчук очолював Координаційний комітет АН СРСР з обчислювальної техніки, ряд інших комітетів і комісій. Був головним редактором наукових видань, в тому числі журналу «Дослідження Землі з космосу» (1983—1991), членом редколегій шести міжнародних наукових журналів. Головний редактор Російського журналу «Чисельний аналіз і математичне моделювання», що видавався в Німеччині.
Публікації
- Марчук Г. И. Численные методы расчёта атомных реакторов. — М.: Атомная энергия, 1959.
- Марчук Г. И. Методы расчёта атомных реакторов. — М.: Атомная энергия, 1961.
- Марчук Г. И. Численные методы в прогнозе погоды. — Л.: 1967.
- Марчук Г. И., Лебедев В. И. Численные методы в теории переноса нейтронов. — М.: Атомиздат, 1971.
- Марчук Г. И. Численное решение задач динамики атмосферы и океана. — Л.: 1974.
- Марчук Г. И., Шайдуров В. В. Повышение точности решений разностных схем. — М.: Наука, Глав. ред. физ.-мат. лит-ры, 1979.
- Марчук Г. И., Агошков В. И. Введение в проекционно-сеточные методы. — M.: Наука, 1981.
- Марчук Г. И. Методы вычислительной математики. — М., Наука, 3-е изд., 1989.
- Марчук Г. И. Математические модели в иммунологии. Вычислительные методы и эксперименты. — М.: Наука, 3-е изд., 1991.
- Марчук Г. И. Сопряжённые уравнения и анализ сложных систем. — М.: Наука, 1992.
Нагороди і відзнаки
- Почесні звання
- Герой Соціалістичної Праці (1.08.1975)
- Ордени та медалі
- чотири ордени Леніна (29.04.1967, 20.07.1971, 1.08.1975, 7.06.1985)
- орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІ ст. (Російська Федерація) (25.06.2005)
- орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) (4.03.1998)
- Золота медаль ім. М. В. Келдиша, за цикл робіт «Розвиток та створення нових методів математичного моделювання» (1981)
- Золота медаль імені П. Л. Чебишова, за видатні результати в галузі математики (1996)
- Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова Російської академії наук, за видатний внесок у створення нових моделей і методів розв'язання задач фізики ядерних реакторів, фізики атмосфери і океану та імунології (2004)
- Кавалер срібного знака «Надбання Сибіру»
- Премії
- 1961 — Ленінська премія в галузі науки
- 1975 — Премія ім. А. А. Фрідмана
- 1979 — Державна премія СРСР
- Міжнародна премія Карпінського (1988)
- 2000 — Державна премія Російської Федерації в області науки і техніки
- 2004 —
- Звання
- Іноземний член Болгарської АН (1977), АН НДР (1977), Чехословацької АН (1977), Польської АН (1988)
- Почесний доктор Тулузького університету (1973)
- Почесний доктор Карлова університету (Прага, 1978), Дрезденського технічного університету (1978), Будапештського політехнічного університету (1978)
- Почесний громадянин міста Обнінська (1985)
- Пам'ять
- Одна з вулиць робочого селища Духовницький Саратовської області, з яким пов'язані дитинство і юність Г. І. Марчука, названа його ім'ям.
Примітки
- VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas — 2009.
- Марчук Гурий Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1974. — Т. 15 : Ломбард — Мезитол. — С. 429.
- Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. —
- Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- Czech National Authority Database
- https://cs.msu.ru/persons/marchuk-g-i
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-71.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gurij Ivanovich Marchuk ros Gurij Ivanovich Marchuk 8 chervnya 1925 19250608 26 bereznya 2013 Moskva akademik Akademiyi nauk SRSR ta Rosijskoyi akademiyi nauk fahivec u galuzi obchislyuvalnoyi matematiki geofiziki prezident Akademiyi nauk SRSR 1986 1991 Pochesnij chlen Rosijskoyi akademiyi osviti Marchuk Gurij Ivanovichros Gurij Ivanovich MarchukIm ya pri narodzhenniros Gurij Ivanovich Marchuk 1 Narodivsya8 chervnya 1925 1925 06 08 3 2 4 Petrohersonec d Samarska guberniya RSFRR SRSR 5 Pomer24 bereznya 2013 2013 03 24 2 87 rokiv Moskva RosiyaPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSR RosiyaNacionalnistukrayinciDiyalnistmatematik vikladach universitetu politik fizikGaluzgeofizika 6 prikladna matematika 6 matematichna model obchislyuvalna matematika i matematika 6 Alma materd 1952 7 Leningradskij derzhavnij universitet 1943 8 5 i Leningradskij derzhavnij universitet 1949 5 Naukovij stupindoktor fiziko matematichnih naukVchene zvannyaakademik Rosijskoyi akademiyi naukNaukovij kerivnikdVidomi uchnid i dZnannya movrosijska 9 6 ZakladChervona armiya 5 d d Sibirske viddilennya RAN MFTI i dUchasniknimecko radyanska vijnaChlenstvoRosijska akademiya nauk Akademiya nauk SRSR 10 CK KPRS Akademiya nauk NDR Francuzka akademiya nauk Bolgarska akademiya nauk Indijska nacionalna akademiya nauk i Polska akademiya naukPosadaprezident d i prezidentPartiyaVKP b NagorodiVelika zolota medal imeni M V Lomonosova 2004 d 1996 d 2008 d 1981 d 1988 d 1975 Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Marchuk Deputat Radi Nacionalnostej Verhovnoyi Radi SRSR 10 11 sklikan 1979 1989 vid Biloruskoyi RSR Narodnij deputat SRSR 1989 1991 Deputat Verhovnoyi Radi RRFSR 1975 1980 Chlen CK KPRS 1981 1991 kandidat v chleni CK KPRS u 1976 1981 delegat XXV XXVI XXVII XXVIII z yizdiv KPRS i XIX Vsesoyuznoyi konferenciyi KPRS Geroj Socialistichnoyi Praci 1 08 1975 BiografiyaGurij Marchuk narodivsya 8 chervnya 1925 u seli Petrohersonec Grachevskogo rajonu Orenburzkoyi guberniyi v rodini silskih uchiteliv Ivana Petrovicha ta Yelizaveti Opanasivni do shlyubu Cibulskoyi Batki buli vihidcyami iz Ukrayini U 1941 1942 pracyuvav pomichnikom kombajnera v seli Duhovnickij Saratovskoyi oblasti kudi na toj chas pereyihala rodina U 1942 zakinchiv serednyu shkolu i v tomu zh roci vstupiv na matematiko mehanichnij fakultet Leningradskogo derzhavnogo universitetu Odnak she do zakinchennya pershogo kursu Gurij Marchuk buv prizvanij v armiyu i napravlenij v Shkolu artilerijskoyi rozvidki U 1945 pislya demobilizaciyi Gurij Marchuk prodovzhiv navchannya v Leningradskomu derzhavnomu universiteti LDU Chlen VKP b z 1947 roku Pislya zakinchennya LDU v 1949 vin vstupiv do aspiranturi viyavivshi glibokij interes do problem fiziki atmosferi U 1952 pid kerivnictvom chlena korespondenta zahistiv kandidatsku disertaciyu za temoyu Dinamika velikomasshtabnih poliv meteorologichnih elementiv v baroklinnij atmosferi Pracyuvav naukovim spivrobitnikom v Geofizichnomu instituti AN SRSR 1952 1953 U 1953 Marchuk buv zaproshenij v Laboratoriyu V Pershogo Golovnogo upravlinnya Radi ministriv SRSR piznishe perejmenovanu v Fiziko energetichnij institut Derzhkomitetu SRSR z vikoristannya atomnoyi energiyi FEI u misti Obninsku Tut v 1953 1962 rokah vin keruvav matematichnim viddilom institutu stvoriv silnij kolektiv matematikiv prikladnikiv v galuzi yadernoyi energetiki Odnochasno zaviduvav kafedroyu vishoyi matematiki v Obninskomu filiali Moskovskogo inzhenerno fizichnogo institutu spriyayuchi zaluchennyu v nauku talanovitoyi molodi U 1956 Gurij Ivanovich Marchuk zahistiv doktorsku disertaciyu na temu Chiselni metodi rozrahunku yadernih reaktoriv Vidana na yiyi osnovi odnojmenna kniga prinesla avtorovi shiroku populyarnist u SRSR i za kordonom U 1958 najznachnishi naukovi rezultati doslidzhen G I Marchuka buli predstavleni svitovij naukovij gromadskosti na drugij Zhenevskoyi konferenciyi z mirnogo vikoristannya atomnoyi energiyi Druga monografiya Guriya Ivanovicha Metodi rozrahunku yadernih reaktoriv 1961 stala pidsumkom rozrobki najprincipovishih pitan u cij galuzi i stala nastilnoyu knigoyu fahivciv yadernikiv U cej period G I Marchuk zaproponuvav novi metodi rozrahunku yadernih reaktoriv yaki do teperishnogo chasu stanovlyat osnovu modelyuvannya imitacijnih rozrahunkiv promislovih reaktoriv Veliku populyarnist zdobuli jogo roboti z teoriyi perenosu viprominyuvannya U 1959 1961 vin vzyav uchast u rozrobci vimog do yadernoyi bezpeki dlya zavodiv i inshih pidpriyemstv atomnoyi promislovosti sho provodilasya z iniciativi Igorya Kurchatova U 1961 za roboti v oblasti teoriyi yadernih reaktoriv G I Marchuku bula prisudzhena Leninska premiya U 1962 Gurij Ivanovich Marchuk na zaproshennya akademikiv M O Lavrentyeva ta S L Sobolyeva pereyihav do Novosibirska de v 1962 1963 pracyuvav zastupnikom direktora Institutu matematiki Vin stav zasnovnikom i pershim direktorom Obchislyuvalnogo centru SV AN SRSR 1963 1980 Buv direktorom organizatorom Obchislyuvalnogo centru SV AN SRSR v Krasnoyarsku 1974 U 1969 1975 zastupnik golovi u 1975 1980 golova Sibirskogo viddilennya AN SRSR vice prezident AN SRSR Buduchi kerivnikom Sibirskogo viddilennya AN SRSR sformulyuvav znamenitij princip vzayemodiyi nauki i virobnictva Vihid na galuz yakij oznachav vikonannya fundamentalnih doslidzhen z podalshim vprovadzhennyam naukovih rezultativ u praktiku Buv iniciatorom formuvannya velikomasshtabnoyi programi Sibir 1978 spryamovanoyi na kompleksne osvoyennya prirodnih resursiv Sibiru viznachennya najvazhlivishih problem regionu ta poshuk shlyahiv yihnogo virishennya cya programa stala najbilshoyu integralnoyu programoyu Sibirskogo viddilennya AN SRSR v toj period U 1960 1970 ti roki za pidtrimki ta uchasti G I Marchuka v Obchislyuvalnomu centri SV AN SRSR buv vikonanij cilij ryad novatorskih rozrobok takih yak pershij v sviti optimizuyuchij translyator z movi ALFA na EOM M 20 sistema programuvannya ALGIBR na bagatomashinnij kompleks AIST 0 obchislyuvalnij centr kolektivnogo koristuvannya VCKP avtomatizovana sistema operativnogo prognozu pogodi dlya zahidnosibirskih regionu U 1962 G I Marchuk obranij chlenom korespondentom AN SRSR po Sibirskomu viddilennyu specialnist atomna energetika v 1968 dijsnim chlenom akademikom AN SRSR Viddilennya nauk pro Zemlyu specialnist fizika atmosferi Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 1 serpnya 1975 za vidatni dosyagnennya v spravi rozvitku radyanskoyi nauki Marchuku Guriyu Ivanovichu prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci z vruchennyam ordena Lenina i zolotoyi medali Serp i Molot Z 22 sichnya 1980 po zhovten 1986 roku pracyuvav zastupnikom golovi Radi Ministriv SRSR i golovoyu Derzhavnogo Komitetu z nauki i tehniki SRSR DKNT U 1986 G I Marchuk buv obranij na post prezidenta AN SRSR i zajmav cyu posadu do pochatku reorganizaciyi Akademiyi nauk SRSR u Rosijsku akademiyu nauk 1991 Yak prezident veliku uvagu pridilyav kadrovomu skladu Akademiyi nauk i zberezhennyu naukovogo potencialu krayini u period jogo prezidentstva buli zasnovani posadi naukovih radnikiv naukovih konsultantiv pochesnih direktoriv dlya vidatnih vchenih U vazhkih umovah periodu perebudovi bachiv neobhidnist reformuvannya diyalnosti akademichnih institutiv na osnovi viznachennya prioritetnih napryamiv fundamentalnih doslidzhen Spriyav modernizaciyi sistemi mizhnarodnih naukovih kontaktiv Akademiyi nauk buv prihilnikom ideyi mizhnarodnoyi kooperaciyi vchenih nasampered u galuzi fundamentalnih nauk Stav ostannim prezidentom Akademiyi nauk Radyanskogo Soyuzu 1986 1991 U 1980 G I Marchuk stvoriv i ocholiv Viddil obchislyuvalnoyi matematiki AN SRSR u Moskvi peretvorenij v 1991 v Institut obchislyuvalnoyi matematiki AN SRSR buv pochesnim direktorom cogo institutu Radnik RAN z 1996 G I Marchuk vnis velikij vnesok u pidgotovku naukovih kadriv i stvorennya naukovih shkil U 1962 1980 rokah viv pedagogichnu robotu v Novosibirskomu universiteti zaviduvav kafedroyu obchislyuvalnoyi matematiki 1962 1980 Z 1980 po 2003 zaviduvav kafedroyu matematichnogo modelyuvannya fizichnih procesiv Moskovskogo fiziko tehnichnogo institutu Z 2004 ocholyuvav kafedru obchislyuvalnih tehnologij ta modelyuvannya fakultetu obchislyuvalnoyi matematiki i kibernetiki v Moskovskomu derzhavnomu universiteti im M V Lomonosova G I Marchuk ye avtorom ponad 350 naukovih robit Voni prisvyacheni stvorennyu ta doslidzhennyu efektivnih algoritmiv obchislyuvalnoyi matematiki metodiv rozrahunku yadernih reaktoriv doslidzhennyu i modelyuvannyu procesiv fiziki atmosferi i okeanu matematichnomu modelyuvannyu v problemah ohoroni dovkillya imunologiyi ta medicini vivchennyu aktualnih zavdan informatiki ta obchislyuvalnoyi tehniki V oblasti obchislyuvalnoyi matematiki G I Marchukom zrobleno suttyevij vnesok u rozvitok metodiv pobudovi riznicevih shem Nim pobudovani i doslidzheni riznicevi shemi dlya klasiv rivnyan sho vinikayut v teoriyi yadernih reaktoriv zaproponovanij metod pobudovi riznicevih shem na osnovi integralnih totozhnostej yakij otrimav rozvitok u robotah radyanskih i zakordonnih vchenih G I Marchukom i jogo uchnyami virisheno ryad problem v teoriyi riznicevih i variacijno riznicevih shem dlya riznih zavdan matematichnoyi fiziki G I Marchuk zajmavsya rozrobkoyu metodiv rozsheplennya algoritmiv zburen pobudovanih na osnovi vikoristannya spoluchenih rivnyan Znachna uvaga v robotah G I Marchuka pridilyayetsya rozrobci ta obgruntuvannyu novih chiselnih metodiv linijnoyi algebri U metodah rozrahunku yadernih reaktoriv G I Marchukom na osnovi teoriyi spoluchenih rivnyan i algoritmiv zburen rozrobleno principi pobudovi efektivnih malogrupovih modelej yadernogo reaktora stvoreno matematichni modeli reaktora v riznih nablizhennyah metodu sferichnih garmonik i zaproponovani chiselni shemi realizaciyi vinikayuchih rivnyan Ci modeli shiroko vikoristovuvalisya dlya rozrahunkiv kritichnih mas promislovih reaktoriv Velikij vnesok G I Marchuk vnis u virishennya zavdan chiselnogo prognozu pogodi modelyuvannya zagalnoyi cirkulyaciyi atmosferi i okeanu i problemi modelyuvannya klimatu i jogo zmin Jogo spilna robota z N I Bulyeyevim v yakij bula sformulovana sistema kvazigeostrofichnih rivnyan dlya trivimirnoyi atmosferi i pobudovana funkciya Grina dlya yiyi virishennya davno stala klasichnoyu U 1960 ti roki vin sformulyuvav napryamok chiselnogo prognozu pogodi v osnovu yakogo bulo pokladeno povni nediabatichni rivnyannya dinamiki atmosferi a yak metod rishennya zaproponovanij metod rozsheplennya po fizichnih procesah i geometrichnih zminnih u toj chas mabut yedinij metod za dopomogoyu yakogo mozhna bulo virishiti taku skladnu zadachu Vazhlivo vidznachiti sho zavdannya chiselnogo prognozu za povnim rivnyannyam bula dovedena do operativnogo vikoristannya v Zahidno Sibirskij gidrometeosluzhbi U 1970 ti roki G I Marchuk sformulyuvav novij pidhid do virishennya zavdannya dovgostrokovogo prognozu pogodi sho gruntuyetsya na tak zvanih spoluchenih rivnyannyah dlya nelinijnih rivnyan termogidrodinamiki atmosferi i okeanu sho dayut mozhlivist pobuduvati funkciyu chutlivosti dlya nestacionarnih nelinijnih zadach Cej pidhid stav osnovnim pri vidilenni energoaktivnih zon Svitovogo okeanu vivchennyu yakih bula prisvyachena programa Rozrizi sformulovana i organizovana Guriyem Ivanovichem U 1970 ti roki vin takozh pridilyav veliku uvagu stvorennyu spilnoyi modeli zagalnoyi cirkulyaciyi atmosferi i okeanu yaka mala stati osnovoyu dlya modelyuvannya klimatu i jogo zmin Za roboti z chiselnogo prognozu pogodi G I Marchuku bula prisudzhena premiya im A A Fridmana AN SRSR a za roboti z virishennya zavdan fiziki atmosferi ta okeanu Derzhavna premiya Rosijskoyi Federaciyi G I Marchukom stvorena teoriya matematichnogo modelyuvannya optimizacijnih problem v ohoroni dovkillya Nim postavleni i zaproponovano algoritmi virishennya zagalnoyi zadachi viznachennya dopustimoyi oblasti rozmishennya promislovih pidpriyemstv planuvannya budivnictva z urahuvannyam dopustimih doz zabrudnennya ekonomichno znachushih zon Naukova diyalnist Guriya Ivanovicha Marchuka ostannih rokiv pov yazana z globalnimi problemami zmina klimatu zabrudnennya planeti zberezhennya genofondu planeti i genetichnogo riznomanittya G I Marchuk ye odnim z avtoriv novogo napryamu prikladnoyi matematiki matematichnogo modelyuvannya v imunologiyi ta medicini Vin pobuduvav sistemu nelinijnih diferencialnih rivnyan yaki opisuyut imunni reakciyi lyudskogo organizmu sho vinikayut v rezultati virusnih i bakterialnih infekcij G I Marchuk ocholyuvav Koordinacijnij komitet AN SRSR z obchislyuvalnoyi tehniki ryad inshih komitetiv i komisij Buv golovnim redaktorom naukovih vidan v tomu chisli zhurnalu Doslidzhennya Zemli z kosmosu 1983 1991 chlenom redkolegij shesti mizhnarodnih naukovih zhurnaliv Golovnij redaktor Rosijskogo zhurnalu Chiselnij analiz i matematichne modelyuvannya sho vidavavsya v Nimechchini PublikaciyiMarchuk G I Chislennye metody raschyota atomnyh reaktorov M Atomnaya energiya 1959 Marchuk G I Metody raschyota atomnyh reaktorov M Atomnaya energiya 1961 Marchuk G I Chislennye metody v prognoze pogody L 1967 Marchuk G I Lebedev V I Chislennye metody v teorii perenosa nejtronov M Atomizdat 1971 Marchuk G I Chislennoe reshenie zadach dinamiki atmosfery i okeana L 1974 Marchuk G I Shajdurov V V Povyshenie tochnosti reshenij raznostnyh shem M Nauka Glav red fiz mat lit ry 1979 Marchuk G I Agoshkov V I Vvedenie v proekcionno setochnye metody M Nauka 1981 Marchuk G I Metody vychislitelnoj matematiki M Nauka 3 e izd 1989 Marchuk G I Matematicheskie modeli v immunologii Vychislitelnye metody i eksperimenty M Nauka 3 e izd 1991 Marchuk G I Sopryazhyonnye uravneniya i analiz slozhnyh sistem M Nauka 1992 Nagorodi i vidznakiPochesni zvannya Geroj Socialistichnoyi Praci 1 08 1975 Ordeni ta medali chotiri ordeni Lenina 29 04 1967 20 07 1971 1 08 1975 7 06 1985 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu II st Rosijska Federaciya 25 06 2005 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu IV st Rosijska Federaciya 4 03 1998 Zolota medal im M V Keldisha za cikl robit Rozvitok ta stvorennya novih metodiv matematichnogo modelyuvannya 1981 Zolota medal imeni P L Chebishova za vidatni rezultati v galuzi matematiki 1996 Velika zolota medal imeni M V Lomonosova Rosijskoyi akademiyi nauk za vidatnij vnesok u stvorennya novih modelej i metodiv rozv yazannya zadach fiziki yadernih reaktoriv fiziki atmosferi i okeanu ta imunologiyi 2004 Kavaler sribnogo znaka Nadbannya Sibiru Premiyi 1961 Leninska premiya v galuzi nauki 1975 Premiya im A A Fridmana 1979 Derzhavna premiya SRSR Mizhnarodna premiya Karpinskogo 1988 2000 Derzhavna premiya Rosijskoyi Federaciyi v oblasti nauki i tehniki 2004 Zvannya Inozemnij chlen Bolgarskoyi AN 1977 AN NDR 1977 Chehoslovackoyi AN 1977 Polskoyi AN 1988 Pochesnij doktor Tuluzkogo universitetu 1973 Pochesnij doktor Karlova universitetu Praga 1978 Drezdenskogo tehnichnogo universitetu 1978 Budapeshtskogo politehnichnogo universitetu 1978 Pochesnij gromadyanin mista Obninska 1985 Pam yat Odna z vulic robochogo selisha Duhovnickij Saratovskoyi oblasti z yakim pov yazani ditinstvo i yunist G I Marchuka nazvana jogo im yam PrimitkiVIAF Dublin Ohio OCLC 2003 d Track Q54837d Track Q54919 Annuaire prosopographique la France savante za red B Delmas 2009 d Track Q55740543d Track Q2926731 Marchuk Gurij Ivanovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1974 T 15 Lombard Mezitol S 429 d Track Q649d Track Q17378135 Istoricheskaya enciklopediya Sibiri pod red V A Lamin Novosibirsk 2009 ISBN 5 8402 0230 4 d Track Q4253570d Track Q883d Track Q113559915 Arhiv istoriyi matematiki Maktyutor 1994 d Track Q547473 Czech National Authority Database d Track Q13550863 https cs msu ru persons marchuk g i Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 http www ras ru win db show per asp P id 71 ln ru dl pr inf uk 12Posilannya