Марта Аргеріх

Марта Аргеріх (інакше — Аргеріч, ісп. Martha Argerich; нар. 5 червня 1941, Буенос-Айрес, Аргентина) — аргентинсько-швейцарська піаністка.

Марта Аргеріх
ісп. Martha Argerich
Основна інформація
Дата народження	5 червня 1941(1941-06-05)^[1]^[2]^[…] (83 роки)
Місце народження	Буенос-Айрес, Аргентина^[4]^[5]
Роки активності	1945 — тепер. час
Громадянство	Аргентина^[5]
Професії	піаністка
Вчителі	^d^[5], ^d і Артуро Бенедетті Мікеланджелі
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Лейбли	Deutsche Grammophon, EMI, ^d, ^d, ^d і Decca Records
Нагороди	Praemium Imperiale (2005) Міжнародний конкурс виконавців у Женеві (1957) Конкурс піаністів імені Шопена (1965) ^d (1999) Конкурс піаністів імені Бузоні (1957) ^d (1997) ^d (2013) ^d
Діти	^d, ^d і ^d
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Біографія

По материнській лінії походить з єврейської родини, чиї батьки емігрували з царської Росії від погромів до Аргентини і при підтримці Єврейського колонізаційного товариства оселилися в одній з колоній барона . Батько і мати Маргарити Агеріх були активістами соціалістичної партії.

Марта почала грати в три роки, публічно дебютувала виконанням концерту Моцарта у 8-ми річному віці. 1955 року родина переїхала до Європи, вчилася у Артуро Бенедетті Мікеланджелі, .

1957 року стала переможницею Женевського міжнародного музичного конкурсу й міжнародного конкурсу піаністів імені Бузоні; 1965 року — переможницею міжнародного конкурсу піаністів імені Шопена у Варшаві. 2005 року — лауреатка премії Греммі за найкраще виконання камерної музики (разом з Михайлом Плетньовим), в 2006 — за найкраще інструментальне виконання з оркестром (з Клаудіо Аббадо і Малерівським камерним оркестром). Визнана гідною (2005). Про неї знято документальний фільм Жоржа Гашо «Марта Аргерич: Нічна розмова» (2002).

Її репертуар охоплює широке коло композиторів від Й. С. Баха до Шнітке, проте переважають автори-романтики (Шопен, Шуман). Виступала також в ансамблях з Ґідоном Кремером, та іншими.

Відзнаки та премії

• За великі заслуги у сфері культури почесна громадянка міста Лугано (2010).

Особисте життя

Аргеріх була одружена тричі. Від першого шлюбу з композитором Чен Лянг Шенгом (кит. 陈亮声) має дочку ^[es], скрипальку. У 1969—1973 роках Аргеріх була одружена зі швейцарським диригентом ^[en], від якого має дочку Анні Дютуа, акторку і журналістку. У 1970-х Аргеріх була одружена з піаністом ^[en]. Від нього має дочку Стефані, кінорежисерку і продюсерку, яка 2012 року випустила документальний біографічний фільм про свою матір Bloody Daughter. Разом з другим і третім колишніми чоловіками Аргеріх продовжує виступати разом.

З 1954 року Аргеріх мешкає у Європі. Жила у Бельгії, Швейцарії, громадянство якої має, і Франції.

1990 року у Аргеріх біло діагностовано меланому. Після лікування рак перейшов у стадію ремісії, але 1995 року був рецидив. Після експериментального лікування у США хвороба знаходиться у стадії ремісії донині.

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Concerts, Biography & News — 1922.
   d:Track:Q9531
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #123997631 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. https://www.francemusique.fr/personne/martha-argerich
6. , 88 notes pour piano solo, «Solo nec plus ultra», Neva Editions, 2015, 50. .
7. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 27 червня 2008.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• (англ.)
• (англ.)
• Інформація про Марту Аргеріх [ 12 вересня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
• (італ.)