Март Гельме нар 31 жовтня 1949 Пярну Естонія естонський публіцист дипломат і політик Колишній міністр внутрішніх справ 2

Март Гельме (нар. 31 жовтня 1949, Пярну, Естонія) — естонський публіцист, дипломат і політик. Колишній міністр внутрішніх справ (2019—2020). Голова Консервативної Народної партії Естонії (2013—2020).

Март Гельме
ест. Mart Helme
Март Гельме
Міністр внутрішніх справ Естонії
29 квітня 2019 — 9 листопада 2020
Попередник	Катрі Райк
Наступник	Крістіан Яані
Голова Консервативної Народної партії Естонії
13 квітня 2013 — 4 липня 2020
Попередник	Марго Мілджанд
Наступник	Мартін Гельме
посол Естонії в Російській Федерації
1995 — 1999
Попередник	Юрі Кан
Наступник	Тійт Матсулевич

Народився	31 жовтня 1949(1949-10-31) (74 роки) Пярну
Відомий як	журналіст, історик, дипломат, політик, співак
Країна	СРСР і Естонія
Alma mater	Тартуський університет (1973)
Політична партія	Консервативна Народна партія Естонії, Народний союз Естонії
Батько	Еге Гельме
Мати	Енн Гельме
У шлюбі з	^d
Діти	Трійн Паппель, Мартін Гельме, Маарія Вайно, Анна-Мартіна Гельме, Марк-Александер Гельме
Медіафайли у Вікісховищі

Освіта

Закінчив 2-у середню школу міста Пярну в 1968, а 1973 року історичний факультет Тартуського університету.

Кар'єра

У молодості захоплювався музикою, був учасником студентського вокально-інструментального ансамблю «Fix» при Тартуському будинку культури, де грав на бас-гітарі та співав.

До 1992 працював виконавчим директором Спілки письменників Естонії.

1994 року почав працювати в Міністерство закордонних справ Естонської республіки, а 1995 року призначений президентом Леннартом Мері Надзвичайним і Повноважним послом Естонії в Російській Федерації.

Після закінчення акредитації 1999 року повернувся до Естонії та обіймав посаду заступника канцлера Міністерства закордонних справ з політики і преси.

1999 року вступив у Клуб консерваторів.

У 2003–2004 працював радником міністра сільського господарства.

У 2005–2009 — радник депутата Європарламенту Тунне Келам, з 2001 працював викладачем Міжнародного університету Audentes.

З 2009 — голова правління видавництва Kunst.

Март Гельме є головним редактором журналу «Maailma Vaade».

З 29 квітня 2019 до 9 листопада 2020 обіймав посаду міністра внутрішніх справ Естонії в другому уряді Юрі Ратаса.

У квітня 2013 очолив Консервативну народну партію Естонії.

Сімейний стан

Рейн Гельме — брат Марта Гельме. Був одружений зі Сір'є Гельме.

У цьому шлюбі народилося троє дітей — донька Трійн Паппель і близнюки, син Мартін Гельме і донька Маарія Вайно.

Згодом одружився з Гелле-Монікою Гельме (Томінг). У цьому шлюбі народилося двоє дітей: 13 жовтня 2004 — донька Анна-Мартіна і 11 квітня 2000 — син Марк-Александер. Також в родині виховується син Моніки — Аап.

Марту Гельме належить панський будинок, миза Сууре-Ляхтру.

Публіцистика

Регулярно публікує антиросійські статті.

Деякі з них повторно публікуються в інших виданнях. Так, статтю, що вийшла 4 вересня 2008 року на DELFI.ee «Великий план Імперії Зла» 9 вересня того ж року передрукував сайт Кавказ-центр.

Демонтаж пам'ятника Бронзовий солдат

Під час квітневої кризи 2007 року, пов'язаної з демонтажем пам'ятника Бронзовий солдат на площі Тинісмягі в Талліні, приєднався до тих, хто підписав відкритий лист на підтримку дій уряду Естонії, автором якого був викладач того ж університету Audentes Євген Цибуленко.

Цитата

Естонія — прикордонна держава, а естонський народ — прикордонний народ, чиє існування протягом усього останнього тисячоліття перебувало під загрозою. Ми не можемо дозволити собі розкоші прикидатися дурнями за рецептами червоних професорів або лівих лібералів. Ми повинні бачити речі такими, якими вони є в реальності: Росію своїм споконвічним ворогом, критичну масу тутешніх російських п'ятою колоною Москви, а мультикультурних лібералів — такими, що ослаблюють і руйнують тіло нації.
Ми повинні бути завжди готові постояти за себе. Тому що це зараховується. А не базікання євротітоньок про розуміння і прощення.
Оригінальний текст:

Оригінальний текст (ест.)

Eesti on piiririik ja eesti rahvas piirirahvas, kelle olemasolu on kogu viimase aastatuhande jooksul olnud ohus. Meie ei saa endale lubada luksust punaprofessorite või vasakliberaalide retseptide kohaselt lolli mängida. Me peame nägema asju nii, nagu need reaalsuses on: Venemaad oma põlisvaenlasena, siinsete venelaste kriitilist massi Moskva viienda kolonnina ja multikulturalistlikke liberaale rahvuskehandi nõrgestajate ja lõhestajatena. Ja peame olema aina valmis enda eest seisma. Sest see loeb. Mitte aga eurotädilik loba mõistmisest ja andestamisest.

Примітки

Бывший посол Эстонии в Москве Март Хельме возглавил Консервативную народную партию^{[недоступне посилання]}
"Mart Helme [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 17 грудня 2011. Процитовано 12 жовтня 2010.
. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 6 квітня 2020.
«Kes? Mis? Kus?» 2006, стр. 452
. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 6 квітня 2020.
Март Хельме: Великий план Империи Зла Kavkazcenter.com, 9 сентября 2008
REGNUM-Балтика: Националисты Эстонии требуют пересмотра решения суда об оправдании эстонских антифашистов [ 6 квітня 2020 у Wayback Machine.] 21 января 2009
Helme, Mart. Enda eest tuleb seista. Delfi, 26.09.2007. online 26.09.07

Посилання

Suure-Lähtru Mõisa koduleht [ 10 вересня 2019 у Wayback Machine.]

Книги та статті

India Ašoka ajal: Auhinnatöö. Кафедра загальної історії ТГУ, Тарту, 1972.
Kremli tähtede all. Таллінн, 2002.
Pronksiöö proloog: artiklite kogumik. Таллінн, 2007.
Kaks mõõka: Hiina juttude kogumik. Таллінн 2009.

Список статей

Muutuv NATO, muutuv Põhjala ^{[недоступне посилання з Декабрь 2019]} — Eesti Päevaleht, 22 листопада 2002
— Postimees, 2 липня 2004
Eesti välispoliitika: viletsus, ei mingit hiilgust ^{[недоступне посилання з Июнь 2019]} — Sirp, 6 червня 2005
Millest räägib punane särgike ^{[недоступне посилання з Июнь 2019]} — Sirp, 7 жовтня 2005
Kurjuse impeeriumi taassünd — Delfi.ee, 22 січня 2007
— Eesti Päevaleht Online, 24 квітня 2007
Eesti süü on iseseisvumises ^{[недоступне посилання з Июнь 2019]} — Sirp, 4 травня 2007
— Eesti Päevaleht Online 16 червня 2007
Parim kaitse on rünnak — Delfi, 5 липня 2007
Sotside kapitulatsioon [ 17 грудня 2011 у Wayback Machine.] — Delfi, 13 серпня 2007
— Eesti Päevaleht Online ,, 9 липня 2009
Mart Helme toob tagasi aatelisuse [ 20 липня 2020 у Wayback Machine.] — Kultuur ja Elu, березень / 2002
Aatemees Moskvas ^{[недоступне посилання з Июнь 2019]} — Eesti Ekspress 19 лютого 2003
Helme: EL vanad riigid müüks Eesti maha — Delfi, 17 травня 2007
— Postimees 03 серпня 2007
— Postimees Online, 24 серпня 2007
Март Гельме в передачі «Kukul külas», 16 березня 2003 року, ,

[ReferenceA-1] Бывший посол Эстонии в Москве Март Хельме возглавил Консервативную народную партию^{[недоступне посилання]}

[2] "Mart Helme [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

[3] . Архів оригіналу за 17 грудня 2011. Процитовано 12 жовтня 2010.

[4] . Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 6 квітня 2020.

[5] «Kes? Mis? Kus?» 2006, стр. 452

[6] . Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 6 квітня 2020.

[7] Март Хельме: Великий план Империи Зла Kavkazcenter.com, 9 сентября 2008

[8] REGNUM-Балтика: Националисты Эстонии требуют пересмотра решения суда об оправдании эстонских антифашистов [ 6 квітня 2020 у Wayback Machine.] 21 января 2009

[9] Helme, Mart. Enda eest tuleb seista. Delfi, 26.09.2007. online 26.09.07