Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Олександр Іванович Маркуш | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | Сіґма | |||
| Народився | 2 листопада 1891 Хуст | |||
| Помер | 27 жовтня 1971 (79 років) Хуст | |||
| Поховання | Замкова гора | |||
| Громадянство | Австро-Угорщина, Перша Чехословацька Республіка, Карпатська Україна, СРСР | |||
| Національність | Українець | |||
| Діяльність | Письменник | |||
| Мова творів | Українська | |||
| Жанр | Драма, Повість | |||
| | ||||
Олександр Іванович Маркуш (2 листопада 1891, м. Хуст — 27 жовтня 1971, там само) — український журналіст, етнограф, письменник.
Життєпис
Народився в Хусті 2 листопада 1891 року в сім'ї залізничника й домогосподарки. Батька звали Іваном. Уже змалку Олександр виявився старанним, добре навчався в місцевій угорській початковій, а згодом у горожанській школах — інших шкіл просто не було у зв'язку з політикою мадяризації руського (українського) населення краю. Після закінчення горожанської школи вчився в Марамороській вчительській семінарії у Сиготі, де навчання також велося угорською мовою. Тут особливо виявилося його захоплення літературою, він багато читає класиків угорської, української, російської та західноєвропейської літератури в оригіналах і в перекладах. В останніх класах гімназії бере участь у роботі літературного гуртка, пробує писати вірші, замальовки, сміховинки зі студентського життя.
У 1910 році закінчує учительську семінарію й одержує направлення на роботу в початкову школу в Тячеві. Восени 1911 року одружився з донькою директора цієї школи Ганною Кубіні, з якою прожив у подружжі 60 років. В Олександра та Ганни Маркушів народилося троє дітей. З початком Першої світової війни мобілізований до війська. Служив у штабі армії, оскільки володів п'ятьма мовами. У 1917 році повернувся до праці в Тячівській початковій школі. Брав участь у роботі Всенародних зборів у Хусті, які 21 січня 1919 року проголосили про приєднання Закарпаття до України.
Уже в період Чехословаччини, із 1923 року, Олександр Маркуш працював інспектором Тячівського округу і з великим завзяттям поринув у сферу українського шкільництва:
«Одержимість О. Маркуша і значущість його зусиль на ниві української освіти і культури в дорадянський час (до 1944 р.) стануть більш зримими, якщо нагадати, що сам він навчався тільки в угорських школах, та, збагнувши кровні потреби трудящих, 1922 року екстерном склав іспит і одержав диплом викладача української мови, взявся за підготовку читанок та підручників рідною для верховинців мовою».
Також протягом 1922—1939 років Олександр Маркуш видавав український молодіжний журнал «Наш рідний край», у якому знайшло вираження його захоплення історією рідної землі, а також фольклором та етнографією. Завдяки тому, що Олександр Маркуш товаришував із класиком української етнології і дослідником Закарпаття Володимиром Гнатюком, журнал активно публікував розвідки цього вченого.
У березні 1939 року, коли угорські фашисти окупували Закарпаття, Олександра Маркуша звільняють з роботи, заарештовують, відправляють до концтабору у селі Крива. Там в'язня угорці поселили в конюшні разом зі ще одним ув'язненим — відомим українським журналістом і письменником Василем Ґренджою-Донським; згодом переводять до тюрми Ворюлопош в Угорщині. На захист О. Маркуша із письмовим зверненням до угорської адміністрації виступили 480 учителів Тячівщини і згодом письменника випустили під суворий жандармський нагляд. Але йому мстилися за українську позицію — бібліотеку О. Маркуша угорці привселюдно спалили в центрі Тячева. Довгий час Маркуш перебував без роботи: щоб вижити, займався перекладами з угорської. Він перебирається в Хуст, до сина. Розрадою в ці важкі часи стала художня творчість.
Не було легше письменнику та видавцю і за радянської влади: його звинувачували в українському націоналізмі, обмеженому світогляді й виданні «буржуазного журнальчика» — часопису «Наш рідний край». У перші 10 років радянської влади Олександр Маркуш був штучно витіснений з літературно-культурного життя й зазнавав утисків. Він змушений був працювати бухгалтером райзаготконтори, звідки й пішов на пенсію.
Восени 1971 року Спілка письменників готувалася урочисто відзначити 80-ліття О. Маркуша як визначного українського письменника, але він не дожив до ювілею 5 днів. Помер 27 жовтня 1971 року. Похований у Хусті на кладовищі, що на Замковій горі.
Педагогічна діяльність
Як інспектор шкіл Тячівського округу Олександр Маркуш відвідав усі його школи. Добирався туди потягом і власним старим велосипедом, який отримав у подарунок від тестя. Відстоюючи право українців навчатися рідною мовою, він визнавав таке право і за національними меншинами краю, але спонукав їх до вивчення української мови — видав підручник української мови для угорських шкіл «Руська бесіда» (1932), спільно з відомим українським освітнім і політичним діячем краю, майбутнім прем'єр-міністром Карпатської України Юліяном Реваєм уклав українсько-угорський термінологічний словник під назвою «Русько-мадярська термінологія», брав участь у складанні підручника для румунських шкіл.
Написав більше 20 підручників. Серед них — «Буквар» (1923); географія: «По рідному краї» (у співавторстві з М. Шпіцером), «Краєзнавство», «Світ», «Отчина»; біології — «По всіх царствах природи» (1932); граматики «Живе слово», «Бесіда», «Рідне слово»; читанки з географії та історії «Нова Європа», «Далеким світом», «Чужі краї — чужі люди» (1932), «Старовинні замки Підкарпаття» та інші.
Олександр Маркуш також був методистом науки про навчання і виховання — педагогіки. Він написав до 150 наукових розвідок у цій сфері. Розробив тексти присяги молодого вчителя, який вручали усім педагогам при вступі на роботу. Велику увагу приділяв художній творчості як дітей, так і учнів — багаторазово приїжджав своїм велосипедом із Тячева до села Нересниця на репетицію хору вчителів Тячівщини, до якого входило 45 педагогів. Під керівництвом О. Маркуша вчителі та учні сіл Новоселиця і Широкий Луг поставили п'єси «Наталка Полтавка» та «Коза-дереза».
Творча діяльність
Уже 13 грудня 1913 р. у газеті «Pesti hirlap» Олександр Маркуш опублікував свою статтю із осудом угорської колоніальної політики на Закарпатті. В одній зі своїх ранніх публікацій він писав: «Добрий патріот є той, хто працює».
Окрім того, що О. Маркуш із 1922 по 1939 роки видавав і редагував журнал «Наш рідний край», він займався збиранням народної творчості, зокрема видав «Підкарпатські народні казки». Саме завдяки йому, як організатору вказаного журналу і його коректору, в часописі було зібрано та опубліковано 500 народних казок, 250 легенд і переказів, 300 етнографічних записів, 2300 народних пісень.
У 1921 році Олександр Маркуш розпочав свою літературну діяльність, друкуючи власні оповідання в різних газетах, альманахах, календарях. Важливе місце у його творчості того часу займали фейлетони, в яких висміював денаціоналізаторську політику угорської і чеської влади на Закарпатті, засуджував русофілів. Соціальна тема для письменника була головною, він облюбував жанр соціально-психологічного оповідання і постійно піднімав морально-етичні проблеми. Саме через це творчість Олександра Маркуша порівнювали з творчістю видатного українського письменника Михайла Коцюбинського, молдовського письменника Йона Друце, Перша збірка Олександра Маркуша «Виміряли землю» вийшла друком у 1925 р. У вересні 1938 р. у Тячівському міському кінотеатрі урочисто відзначили 30-ліття літературної творчості О. Маркуша. У 1941 р. написав збірку «Ірину засватали», у 1943 р. — «Коровку гнали».
У 1955 вступив до Спілки письменників УРСР. Творче піднесення Олександра Маркуша почалося наприкінці 1950-х років. Цьому посприяла як зміна політики влади щодо старої західноукраїнської інтелігенції після смерті Сталіна, так і підтримка письменника з боку його колег — Петра Панча, Івана Чендея (тоді очолював Закарпатську обласну організацію Спілки письменників), Олеся Гончара. Тож у 1956 р. виходять друком «Марамороські оповідання» Олександра Маркуша, у 1961 р. — «Мрійники», у 1963 р. — «Лист до матері», у 1966 р. — «Світанок Тисі усміхнувся». Останню збірку, як згадував її упорядник Василь Поп, вдалося видати з безпосередньою допомогою Олеся Гончара, котрий допоміг здолати лабіринти радянської бюрократії. «Світанок Тисі усміхнувся» висунули на здобуття Державної премії імені Тараса Шевченка, а гонорари суттєво поліпшили матеріальне становище сім'ї письменника. У 1971 р. вийшла друком збірка Олександра Маркуша «Юлина». Лаконічну і виразну характеристику літературному стилю Олександра Маркуша подав український письменник Михайло Стельмах:
«Простіше простого і зміст, і образи, і мова письменника, але це та незвична простота, що йде від внутрішнього світу образу й від прекрасного знання мови. Перед нами з досконалою достовірністю розкриваються одна за одною картини закарпатського села, вирисовуються характери трудівників землі…, розкриваються глибини і мілководдя людської душі».
Твори Олександра Маркуша в останні роки його життя видавали, крім рідної української, також у перекладах німецькою, російською, румунською, словацькою, угорською та чеською мовами. Сам письменник також перекладав з угорської мови твори Кальмана Міксата, Гейзи Гардоні, Ференца Герцега, Мора Йокаї та інших.
Вшанування
У Хусті встановили пам'ятник-погруддя О. Маркушу біля місцевого музею, а його іменем названа вулиця, де він жив.
У Тячеві ім'ям Олександра Маркуша назвали вулицю, що неподалік овочевого ринку.
Примітки
- Белей, Любомир (2017). "Русинський сепаратизм": націєтворення in vitro (Українська) . Київ: Темпора. с. 18. ISBN . OCLC 1019629312.
- . Тячівська районна газета "Дружба". Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
- Маркуш, Олександр (1991). Гомін Тиси. Оповідання та повісті (Українська) . Київ: Дніпро. с. 8. ISBN .
- Маркуш, Олександр (1991). Гомін Тиси. Оповідання. Повісті (Українською) . Київ: Дніпро. с. 7. ISBN .
- Маркуш, Олександр (1991). Гомін Тиси. Оповідання. Повісті (Українська) . Київ: Дніпро. с. 11. ISBN .
- Маркуш, Олександр (1991). Гомін Тиси. Оповідання. Повісті (Українська) . Київ: Дніпро. с. 8, 12, 15. ISBN .
- Маркуш, Олександр (1991). Гомін Тиси. Оповідання. Повісті (5-380-01221-0) . Київ: Дніпро. с. 12.
- Літературна газета. — 1 вересня 1957 року.
Джерела
- Маркуш Олександр Іванович. Гомін Тиси. Оповідання. Повісті. Київ: Дніпро 1991.
- Відомий письменник, педагог Олександр Маркуш на Тячівщині [ 26 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Олександр Іванович Маркуш (1891—1971) | Хустська міська рада [ 30 листопада 2013 у Wayback Machine.]
Посилання
- «Наш рідний край» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 109.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Markush Primitki Oleksandr Ivanovich MarkushPsevdonimSigmaNarodivsya2 listopada 1891 1891 11 02 HustPomer27 zhovtnya 1971 1971 10 27 79 rokiv HustPohovannyaZamkova goraGromadyanstvoAvstro Ugorshina Persha Chehoslovacka Respublika Karpatska Ukrayina SRSRNacionalnistUkrayinecDiyalnistPismennikMova tvorivUkrayinskaZhanrDrama Povist Oleksandr Ivanovich Markush 2 listopada 1891 m Hust 27 zhovtnya 1971 tam samo ukrayinskij zhurnalist etnograf pismennik ZhittyepisNarodivsya v Husti 2 listopada 1891 roku v sim yi zaliznichnika j domogospodarki Batka zvali Ivanom Uzhe zmalku Oleksandr viyavivsya starannim dobre navchavsya v miscevij ugorskij pochatkovij a zgodom u gorozhanskij shkolah inshih shkil prosto ne bulo u zv yazku z politikoyu madyarizaciyi ruskogo ukrayinskogo naselennya krayu Pislya zakinchennya gorozhanskoyi shkoli vchivsya v Maramoroskij vchitelskij seminariyi u Sigoti de navchannya takozh velosya ugorskoyu movoyu Tut osoblivo viyavilosya jogo zahoplennya literaturoyu vin bagato chitaye klasikiv ugorskoyi ukrayinskoyi rosijskoyi ta zahidnoyevropejskoyi literaturi v originalah i v perekladah V ostannih klasah gimnaziyi bere uchast u roboti literaturnogo gurtka probuye pisati virshi zamalovki smihovinki zi studentskogo zhittya U 1910 roci zakinchuye uchitelsku seminariyu j oderzhuye napravlennya na robotu v pochatkovu shkolu v Tyachevi Voseni 1911 roku odruzhivsya z donkoyu direktora ciyeyi shkoli Gannoyu Kubini z yakoyu prozhiv u podruzhzhi 60 rokiv V Oleksandra ta Ganni Markushiv narodilosya troye ditej Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni mobilizovanij do vijska Sluzhiv u shtabi armiyi oskilki volodiv p yatma movami U 1917 roci povernuvsya do praci v Tyachivskij pochatkovij shkoli Brav uchast u roboti Vsenarodnih zboriv u Husti yaki 21 sichnya 1919 roku progolosili pro priyednannya Zakarpattya do Ukrayini Uzhe v period Chehoslovachchini iz 1923 roku Oleksandr Markush pracyuvav inspektorom Tyachivskogo okrugu i z velikim zavzyattyam porinuv u sferu ukrayinskogo shkilnictva Oderzhimist O Markusha i znachushist jogo zusil na nivi ukrayinskoyi osviti i kulturi v doradyanskij chas do 1944 r stanut bilsh zrimimi yaksho nagadati sho sam vin navchavsya tilki v ugorskih shkolah ta zbagnuvshi krovni potrebi trudyashih 1922 roku eksternom sklav ispit i oderzhav diplom vikladacha ukrayinskoyi movi vzyavsya za pidgotovku chitanok ta pidruchnikiv ridnoyu dlya verhovinciv movoyu Takozh protyagom 1922 1939 rokiv Oleksandr Markush vidavav ukrayinskij molodizhnij zhurnal Nash ridnij kraj u yakomu znajshlo virazhennya jogo zahoplennya istoriyeyu ridnoyi zemli a takozh folklorom ta etnografiyeyu Zavdyaki tomu sho Oleksandr Markush tovarishuvav iz klasikom ukrayinskoyi etnologiyi i doslidnikom Zakarpattya Volodimirom Gnatyukom zhurnal aktivno publikuvav rozvidki cogo vchenogo U berezni 1939 roku koli ugorski fashisti okupuvali Zakarpattya Oleksandra Markusha zvilnyayut z roboti zaareshtovuyut vidpravlyayut do konctaboru u seli Kriva Tam v yaznya ugorci poselili v konyushni razom zi she odnim uv yaznenim vidomim ukrayinskim zhurnalistom i pismennikom Vasilem Grendzhoyu Donskim zgodom perevodyat do tyurmi Voryuloposh v Ugorshini Na zahist O Markusha iz pismovim zvernennyam do ugorskoyi administraciyi vistupili 480 uchiteliv Tyachivshini i zgodom pismennika vipustili pid suvorij zhandarmskij naglyad Ale jomu mstilisya za ukrayinsku poziciyu biblioteku O Markusha ugorci privselyudno spalili v centri Tyacheva Dovgij chas Markush perebuvav bez roboti shob vizhiti zajmavsya perekladami z ugorskoyi Vin perebirayetsya v Hust do sina Rozradoyu v ci vazhki chasi stala hudozhnya tvorchist Ne bulo legshe pismenniku ta vidavcyu i za radyanskoyi vladi jogo zvinuvachuvali v ukrayinskomu nacionalizmi obmezhenomu svitoglyadi j vidanni burzhuaznogo zhurnalchika chasopisu Nash ridnij kraj U pershi 10 rokiv radyanskoyi vladi Oleksandr Markush buv shtuchno vitisnenij z literaturno kulturnogo zhittya j zaznavav utiskiv Vin zmushenij buv pracyuvati buhgalterom rajzagotkontori zvidki j pishov na pensiyu Voseni 1971 roku Spilka pismennikiv gotuvalasya urochisto vidznachiti 80 littya O Markusha yak viznachnogo ukrayinskogo pismennika ale vin ne dozhiv do yuvileyu 5 dniv Pomer 27 zhovtnya 1971 roku Pohovanij u Husti na kladovishi sho na Zamkovij gori Pedagogichna diyalnistYak inspektor shkil Tyachivskogo okrugu Oleksandr Markush vidvidav usi jogo shkoli Dobiravsya tudi potyagom i vlasnim starim velosipedom yakij otrimav u podarunok vid testya Vidstoyuyuchi pravo ukrayinciv navchatisya ridnoyu movoyu vin viznavav take pravo i za nacionalnimi menshinami krayu ale sponukav yih do vivchennya ukrayinskoyi movi vidav pidruchnik ukrayinskoyi movi dlya ugorskih shkil Ruska besida 1932 spilno z vidomim ukrayinskim osvitnim i politichnim diyachem krayu majbutnim prem yer ministrom Karpatskoyi Ukrayini Yuliyanom Revayem uklav ukrayinsko ugorskij terminologichnij slovnik pid nazvoyu Rusko madyarska terminologiya brav uchast u skladanni pidruchnika dlya rumunskih shkil Napisav bilshe 20 pidruchnikiv Sered nih Bukvar 1923 geografiya Po ridnomu krayi u spivavtorstvi z M Shpicerom Krayeznavstvo Svit Otchina biologiyi Po vsih carstvah prirodi 1932 gramatiki Zhive slovo Besida Ridne slovo chitanki z geografiyi ta istoriyi Nova Yevropa Dalekim svitom Chuzhi krayi chuzhi lyudi 1932 Starovinni zamki Pidkarpattya ta inshi Oleksandr Markush takozh buv metodistom nauki pro navchannya i vihovannya pedagogiki Vin napisav do 150 naukovih rozvidok u cij sferi Rozrobiv teksti prisyagi molodogo vchitelya yakij vruchali usim pedagogam pri vstupi na robotu Veliku uvagu pridilyav hudozhnij tvorchosti yak ditej tak i uchniv bagatorazovo priyizhdzhav svoyim velosipedom iz Tyacheva do sela Neresnicya na repeticiyu horu vchiteliv Tyachivshini do yakogo vhodilo 45 pedagogiv Pid kerivnictvom O Markusha vchiteli ta uchni sil Novoselicya i Shirokij Lug postavili p yesi Natalka Poltavka ta Koza dereza Tvorcha diyalnistUzhe 13 grudnya 1913 r u gazeti Pesti hirlap Oleksandr Markush opublikuvav svoyu stattyu iz osudom ugorskoyi kolonialnoyi politiki na Zakarpatti V odnij zi svoyih rannih publikacij vin pisav Dobrij patriot ye toj hto pracyuye Okrim togo sho O Markush iz 1922 po 1939 roki vidavav i redaguvav zhurnal Nash ridnij kraj vin zajmavsya zbirannyam narodnoyi tvorchosti zokrema vidav Pidkarpatski narodni kazki Same zavdyaki jomu yak organizatoru vkazanogo zhurnalu i jogo korektoru v chasopisi bulo zibrano ta opublikovano 500 narodnih kazok 250 legend i perekaziv 300 etnografichnih zapisiv 2300 narodnih pisen U 1921 roci Oleksandr Markush rozpochav svoyu literaturnu diyalnist drukuyuchi vlasni opovidannya v riznih gazetah almanahah kalendaryah Vazhlive misce u jogo tvorchosti togo chasu zajmali fejletoni v yakih vismiyuvav denacionalizatorsku politiku ugorskoyi i cheskoyi vladi na Zakarpatti zasudzhuvav rusofiliv Socialna tema dlya pismennika bula golovnoyu vin oblyubuvav zhanr socialno psihologichnogo opovidannya i postijno pidnimav moralno etichni problemi Same cherez ce tvorchist Oleksandra Markusha porivnyuvali z tvorchistyu vidatnogo ukrayinskogo pismennika Mihajla Kocyubinskogo moldovskogo pismennika Jona Druce Persha zbirka Oleksandra Markusha Vimiryali zemlyu vijshla drukom u 1925 r U veresni 1938 r u Tyachivskomu miskomu kinoteatri urochisto vidznachili 30 littya literaturnoyi tvorchosti O Markusha U 1941 r napisav zbirku Irinu zasvatali u 1943 r Korovku gnali U 1955 vstupiv do Spilki pismennikiv URSR Tvorche pidnesennya Oleksandra Markusha pochalosya naprikinci 1950 h rokiv Comu pospriyala yak zmina politiki vladi shodo staroyi zahidnoukrayinskoyi inteligenciyi pislya smerti Stalina tak i pidtrimka pismennika z boku jogo koleg Petra Pancha Ivana Chendeya todi ocholyuvav Zakarpatsku oblasnu organizaciyu Spilki pismennikiv Olesya Gonchara Tozh u 1956 r vihodyat drukom Maramoroski opovidannya Oleksandra Markusha u 1961 r Mrijniki u 1963 r List do materi u 1966 r Svitanok Tisi usmihnuvsya Ostannyu zbirku yak zgaduvav yiyi uporyadnik Vasil Pop vdalosya vidati z bezposerednoyu dopomogoyu Olesya Gonchara kotrij dopomig zdolati labirinti radyanskoyi byurokratiyi Svitanok Tisi usmihnuvsya visunuli na zdobuttya Derzhavnoyi premiyi imeni Tarasa Shevchenka a gonorari suttyevo polipshili materialne stanovishe sim yi pismennika U 1971 r vijshla drukom zbirka Oleksandra Markusha Yulina Lakonichnu i viraznu harakteristiku literaturnomu stilyu Oleksandra Markusha podav ukrayinskij pismennik Mihajlo Stelmah Prostishe prostogo i zmist i obrazi i mova pismennika ale ce ta nezvichna prostota sho jde vid vnutrishnogo svitu obrazu j vid prekrasnogo znannya movi Pered nami z doskonaloyu dostovirnistyu rozkrivayutsya odna za odnoyu kartini zakarpatskogo sela virisovuyutsya harakteri trudivnikiv zemli rozkrivayutsya glibini i milkovoddya lyudskoyi dushi Tvori Oleksandra Markusha v ostanni roki jogo zhittya vidavali krim ridnoyi ukrayinskoyi takozh u perekladah nimeckoyu rosijskoyu rumunskoyu slovackoyu ugorskoyu ta cheskoyu movami Sam pismennik takozh perekladav z ugorskoyi movi tvori Kalmana Miksata Gejzi Gardoni Ferenca Gercega Mora Jokayi ta inshih VshanuvannyaU Husti vstanovili pam yatnik pogruddya O Markushu bilya miscevogo muzeyu a jogo imenem nazvana vulicya de vin zhiv U Tyachevi im yam Oleksandra Markusha nazvali vulicyu sho nepodalik ovochevogo rinku PrimitkiBelej Lyubomir 2017 Rusinskij separatizm naciyetvorennya in vitro Ukrayinska Kiyiv Tempora s 18 ISBN 9786175693278 OCLC 1019629312 Tyachivska rajonna gazeta Druzhba Arhiv originalu za 26 travnya 2018 Procitovano 6 veresnya 2018 Markush Oleksandr 1991 Gomin Tisi Opovidannya ta povisti Ukrayinska Kiyiv Dnipro s 8 ISBN 5 308 01221 0 Markush Oleksandr 1991 Gomin Tisi Opovidannya Povisti Ukrayinskoyu Kiyiv Dnipro s 7 ISBN 5 308 01221 0 Markush Oleksandr 1991 Gomin Tisi Opovidannya Povisti Ukrayinska Kiyiv Dnipro s 11 ISBN 5 308 01221 0 Markush Oleksandr 1991 Gomin Tisi Opovidannya Povisti Ukrayinska Kiyiv Dnipro s 8 12 15 ISBN 5 308 01221 0 Markush Oleksandr 1991 Gomin Tisi Opovidannya Povisti 5 380 01221 0 Kiyiv Dnipro s 12 Literaturna gazeta 1 veresnya 1957 roku DzherelaMarkush Oleksandr Ivanovich Gomin Tisi Opovidannya Povisti Kiyiv Dnipro 1991 Vidomij pismennik pedagog Oleksandr Markush na Tyachivshini 26 travnya 2018 u Wayback Machine Oleksandr Ivanovich Markush 1891 1971 Hustska miska rada 30 listopada 2013 u Wayback Machine Posilannya Nash ridnij kraj Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 109