Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Марк-Жозеф Маріон дю Френ (фр. Marc Joseph Marion du Fresne) (22 травня 1724, Сен-Мало, Франція — 12 червня 1772, Нова Зеландія) — французький мореплавець, першовідкривач островів Прінс-Едуард і островів Крозе.
| Марк-Жозеф Маріон дю Френ | |
|---|---|
| фр. Marc-Joseph Marion du Fresne | |
 | |
| Народився | 22 травня 1724[1][2] Сен-Мало |
| Помер | 12 червня 1772[1][2](48 років) d, Нортленд, Нова Зеландія |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| Знання мов | французька |
| Учасник | Війна за австрійську спадщину |
| |
Біографія
Марк-Жозеф Маріон дю Френ народився в багатій купецькій сім'ї в портовому місті Сен-Мало в Бретані на півночі Франції. Морську кар'єру в Французькій Ост-Індській компанії він почав в 1735 році в віці 11 років (що за тих часів не було чимось незвичайним) сублейтенантом без платні на фрегаті «Дюк де Бургонь». Під час (1740–1748) він командував декількома каперами, яки мали базу в Сен-Мало, і в 1745 році отримав чин тимчасового капітана. Він плавав до Шотландії після битви при Каллодені в 1746 році і привіз звідти до Франції шотландського принца Чарльза-Едуарда, розбитого в тій битві. Після цього він перейшов на службу до французького королівського флоту і попав в англійський полон в травні 1747.
Після війни Маріон дю Френ служив на декількох кораблях Ост-Індської компанії, які плавали до берегів Індії і Китаю. Під час Семирічної війни (1756–1763) він давав консультації військовим з приводу підготовки можливої французької висадки в Шотландії (яка так і не була здійснена). Протягом двох років він брав участь в численних морських операціях, метою яких був обхід блокади узбережжя Бретані англійським флотом. В 1759 році він отримав чин капітана флоту, в 1761 році став кавалером ордена Святого Людовика. По закінчені війни він знову плавав на Схід на кораблях Ост-Індської компанії, проводив гідрографічні дослідження острова Маврикій (тоді — Іль-де-Франс) і згодом оселився в Порт-Луї на Маврикії, де якийсь час працював начальником порту. Тут він займався торгівлею з Індією і Сейшельськими островами і спекуляціями земельними ділянками.
Остання експедиція
Після скасування Ост-Індської компанії в 1769 році Маріон дю Френ опинився в складному фінансовому становищі, і тому він в 1771 скористався нагодою і очолив торговельно-дослідницьку експедицію до Тихого океану, яку фінансував французький уряд. Йому було надано два кораблі: «Маскарен» з 22 гарматами і «Маркіз де Кастрі» з 16. Основною задачею експедиції було повернення додому тубільця-таїтянина , якого було привезено до Франції в 1768 році експедицією . Ау-Тору спричинив при французькому дворі великий фурор, але на зворотному шляху його було доставлено лише до Маврикія. Експедиція також мала зайнятися пошуками південного континенту.
Кораблі вийшли з Порт-Луї 18 жовтня 1771 року. Вони мали взяти на борт припаси і питну воду на острові Реюньйон (тоді — Іль-де-Бурбон) і на Мадагаскарі, щоб уникнути епідемії віспи, яка в той час спустошувала Маврикій. Але невдовзі після відплиття з Мадагаскару Ау-Тору помер від віспи. Оскільки з його смертю основна мета експедиції — подорож до Таїті — втратила сенс, Маріон дю Френ вирішив направитись до Кейптауну, і звідти почати пошуки нових земель в високих південних широтах. 13 січня 1772 року він відкрив острів Маріон, якому дав назву Земля Надії, вважаючи його виступом південного континенту, і поруч з ним острів Прінс-Едуард (який назвав Печерним островом, сучасні назви були надані островам пізніше Джеймсом Куком). Ці острови були відкриті голландцями ще в 1663 році, але через неправильно визначені координати були згодом забуті.
22 і 24 січня були відкриті острови архіпелагу, якому потім Кук дасть назву Крозе. Маріон дю Френ висадився на острові Посесьон і оголосив архіпелаг володінням Франції, залишивши на острові пляшку з пергаментом з королівським гербом.
Експедиція досягла острова Тасманія 3 березня 1772 року. Після нетривалого перебування на Тасманії 10 березня кораблі вирушили до Нової Зеландії, і 25 березня 1772 року побачили гору Таранакі (Егмонт) на східному кінці острова Північного. Маріон дю Френ назвав цю гору пік Маскарен, не знаючи, що три роки тому Джеймс Кук вже дав їй назву Егмонт.
Протягом наступного місяця експедиція вивчала узбережжя і 15 квітня висадилася в затоці Спірітс. Двома днями пізніше сильний шквал зірвав кораблі з якорів і серйозно їх пошкодив. Експедиція просунулася дещо далі на південний схід і 4 травня потрапила до затоки (яку французи назвали Порт-Маріон), де зупинилася для ремонту.
Наступні п'ять тижнів команда займалася дослідженням околиць, ремонтом пошкоджень і піклуванням про захворілих на цингу. Тривала стоянка надала Маріону дю Френові і його людям нагоду налагодити мінову торгівлю з маорі, відвідати досить віддалені маорійські поселення () і порибалити. На березі було влаштовано три табори: один на острівці Мотуруа для хворих на цингу, другий на узбережжі як склад товарів і центр комунікацій з місцевим населенням, і третій на відстані від моря для заготівлі деревини для ремонту кораблів. Спілкування з маорі стало можливим завдяки докладному словнику таїтянської мови, який був складений Бугенвілем і Ау-Тору. Декілька разів траплялися невеликі крадіжки, але в цілому нічого не засмучувало досить дружних стосунків між французами і маорі, і 8 червня 1772 року маорі навіть влаштували на честь Маріона дю Фресна спеціальну церемонію. Однак 12 чи 13 червня 1772 року він разом з декількома членами команди був атакований і вбитий під час висадки на берег з метою порибалити. Наступного дня була атакована ще одна берегова команда. Всього внаслідок цих нападів загинуло 25 матросів і офіцерів.
, заступник дю Френа, і , капітан «Маркіза де Кастрі», вжили заходів безпеки; берегові табори були покинуті, і всі моряки були евакуйовані на кораблі. Однак кораблі не були спроможні знятися з якоря, не закінчивши ремонт, а для ремонту була потрібна деревина з покинутого лісового табору. Крозе і дю Клесмер вирішили здійснити контратаку, яка швидко перетворилася в криваву каральну операцію, під час якої було вбито близько 250 маорі. 7 липня французи, намагаючись повернути рештки Маріона дю Френа для поховання, вторглися до головного поселення місцевих маорі, де знайшли його тіло серед залишків канібальського бенкету. Спаливши поселення, французи 13 липня відплили до центральної частини Тихого океану та Філіппінських островів.
Точна причина вбивства французів залишилася невідомою. Місцеве плем'я нгаре-рауматі декількома роками пізніше було завойоване сусіднім племенем нга-пугі, і ніяких свідоцтв події не збереглося. Можливо, французи невмисне порушили якесь маорійське табу чи спаплюжили священне місце. Це могло трапитися в день нападу чи, імовірніше, декілька разів протягом попередніх днів, поки в тубільців не урвався терпець. Також можливо, що тривала п'ятитижнева стоянка без будь-яких ознак її закінчення викликала серед тубільців підозру, що французи збираються залишитись тут назавжди. Всі ці причини могли бути загострені внутріполітичним становищем маорійського племені і станом його стосунків з сусідами, про які ми нічого не знаємо.
Стоянка в Бей-оф-Айлендз, безпрецедентна за тривалістю і широтою контактів з тубільцям, стала важливим джерелом відомостей про життя маорі до приходу європейців. Особисті щоденники Маріона дю Френа не були знайдені, однак залишилися докладні записи в суднових журналах, а також особисті записки Крозе, дю Клесмера, Жана Ру та інших, які включали малюнки та креслення, зокрема детальну карту розташування будівель всередині маорійського па.
Маріон дю Френ із захопленням ставився до маорі, поділяючи учення Жана-Жака Руссо про «шляхетного дикуна». Втім, події літа 1772 року створили у Франції стійке враження про Нову Зеландію як землю, населену агресивними і небезпечними тубільцями, колонізація якої не варта зусиль.
Література
- Edward Duyker, The Discovery of Tasmania: Journal Extracts from the Expeditions of Abel Janszoon Tasman and Marc-Joseph Marion Dufresne 1642 & 1772, St David's Park Publishing/Tasmanian Government Printing Office, Hobart, 1992, pp. 106, .
- Edward Duyker, An Officer of the Blue: Marc-Joseph Marion Dufresne 1724—1772, South Sea Explorer, Miegunyah/Melbourne University Press, Melbourne, 1994, pp. 229, .
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- GeneaStar
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mark Zhozef Marion dyu Fren fr Marc Joseph Marion du Fresne 22 travnya 1724 Sen Malo Franciya 12 chervnya 1772 Nova Zelandiya francuzkij moreplavec pershovidkrivach ostroviv Prins Eduard i ostroviv Kroze Mark Zhozef Marion dyu Frenfr Marc Joseph Marion du FresneNarodivsya22 travnya 1724 1724 05 22 1 2 Sen MaloPomer12 chervnya 1772 1772 06 12 1 2 48 rokiv d Nortlend Nova ZelandiyaKrayina FranciyaDiyalnistmandrivnik doslidnikZnannya movfrancuzkaUchasnikVijna za avstrijsku spadshinu Mediafajli u VikishovishiPam yatka na misci zagibeli Mariona dyu Frena i jogo suputnikiv BiografiyaMark Zhozef Marion dyu Fren narodivsya v bagatij kupeckij sim yi v portovomu misti Sen Malo v Bretani na pivnochi Franciyi Morsku kar yeru v Francuzkij Ost Indskij kompaniyi vin pochav v 1735 roci v vici 11 rokiv sho za tih chasiv ne bulo chimos nezvichajnim sublejtenantom bez platni na fregati Dyuk de Burgon Pid chas 1740 1748 vin komanduvav dekilkoma kaperami yaki mali bazu v Sen Malo i v 1745 roci otrimav chin timchasovogo kapitana Vin plavav do Shotlandiyi pislya bitvi pri Kallodeni v 1746 roci i priviz zvidti do Franciyi shotlandskogo princa Charlza Eduarda rozbitogo v tij bitvi Pislya cogo vin perejshov na sluzhbu do francuzkogo korolivskogo flotu i popav v anglijskij polon v travni 1747 Pislya vijni Marion dyu Fren sluzhiv na dekilkoh korablyah Ost Indskoyi kompaniyi yaki plavali do beregiv Indiyi i Kitayu Pid chas Semirichnoyi vijni 1756 1763 vin davav konsultaciyi vijskovim z privodu pidgotovki mozhlivoyi francuzkoyi visadki v Shotlandiyi yaka tak i ne bula zdijsnena Protyagom dvoh rokiv vin brav uchast v chislennih morskih operaciyah metoyu yakih buv obhid blokadi uzberezhzhya Bretani anglijskim flotom V 1759 roci vin otrimav chin kapitana flotu v 1761 roci stav kavalerom ordena Svyatogo Lyudovika Po zakincheni vijni vin znovu plavav na Shid na korablyah Ost Indskoyi kompaniyi provodiv gidrografichni doslidzhennya ostrova Mavrikij todi Il de Frans i zgodom oselivsya v Port Luyi na Mavrikiyi de yakijs chas pracyuvav nachalnikom portu Tut vin zajmavsya torgivleyu z Indiyeyu i Sejshelskimi ostrovami i spekulyaciyami zemelnimi dilyankami Ostannya ekspediciyaPislya skasuvannya Ost Indskoyi kompaniyi v 1769 roci Marion dyu Fren opinivsya v skladnomu finansovomu stanovishi i tomu vin v 1771 skoristavsya nagodoyu i ocholiv torgovelno doslidnicku ekspediciyu do Tihogo okeanu yaku finansuvav francuzkij uryad Jomu bulo nadano dva korabli Maskaren z 22 garmatami i Markiz de Kastri z 16 Osnovnoyu zadacheyu ekspediciyi bulo povernennya dodomu tubilcya tayityanina yakogo bulo privezeno do Franciyi v 1768 roci ekspediciyeyu Au Toru sprichiniv pri francuzkomu dvori velikij furor ale na zvorotnomu shlyahu jogo bulo dostavleno lishe do Mavrikiya Ekspediciya takozh mala zajnyatisya poshukami pivdennogo kontinentu Korabli vijshli z Port Luyi 18 zhovtnya 1771 roku Voni mali vzyati na bort pripasi i pitnu vodu na ostrovi Reyunjon todi Il de Burbon i na Madagaskari shob uniknuti epidemiyi vispi yaka v toj chas spustoshuvala Mavrikij Ale nevdovzi pislya vidplittya z Madagaskaru Au Toru pomer vid vispi Oskilki z jogo smertyu osnovna meta ekspediciyi podorozh do Tayiti vtratila sens Marion dyu Fren virishiv napravitis do Kejptaunu i zvidti pochati poshuki novih zemel v visokih pivdennih shirotah 13 sichnya 1772 roku vin vidkriv ostriv Marion yakomu dav nazvu Zemlya Nadiyi vvazhayuchi jogo vistupom pivdennogo kontinentu i poruch z nim ostriv Prins Eduard yakij nazvav Pechernim ostrovom suchasni nazvi buli nadani ostrovam piznishe Dzhejmsom Kukom Ci ostrovi buli vidkriti gollandcyami she v 1663 roci ale cherez nepravilno viznacheni koordinati buli zgodom zabuti 22 i 24 sichnya buli vidkriti ostrovi arhipelagu yakomu potim Kuk dast nazvu Kroze Marion dyu Fren visadivsya na ostrovi Poseson i ogolosiv arhipelag volodinnyam Franciyi zalishivshi na ostrovi plyashku z pergamentom z korolivskim gerbom Ekspediciya dosyagla ostrova Tasmaniya 3 bereznya 1772 roku Pislya netrivalogo perebuvannya na Tasmaniyi 10 bereznya korabli virushili do Novoyi Zelandiyi i 25 bereznya 1772 roku pobachili goru Taranaki Egmont na shidnomu kinci ostrova Pivnichnogo Marion dyu Fren nazvav cyu goru pik Maskaren ne znayuchi sho tri roki tomu Dzhejms Kuk vzhe dav yij nazvu Egmont Protyagom nastupnogo misyacya ekspediciya vivchala uzberezhzhya i 15 kvitnya visadilasya v zatoci Spirits Dvoma dnyami piznishe silnij shkval zirvav korabli z yakoriv i serjozno yih poshkodiv Ekspediciya prosunulasya desho dali na pivdennij shid i 4 travnya potrapila do zatoki yaku francuzi nazvali Port Marion de zupinilasya dlya remontu Nastupni p yat tizhniv komanda zajmalasya doslidzhennyam okolic remontom poshkodzhen i pikluvannyam pro zahvorilih na cingu Trivala stoyanka nadala Marionu dyu Frenovi i jogo lyudyam nagodu nalagoditi minovu torgivlyu z maori vidvidati dosit viddaleni maorijski poselennya i poribaliti Na berezi bulo vlashtovano tri tabori odin na ostrivci Moturua dlya hvorih na cingu drugij na uzberezhzhi yak sklad tovariv i centr komunikacij z miscevim naselennyam i tretij na vidstani vid morya dlya zagotivli derevini dlya remontu korabliv Spilkuvannya z maori stalo mozhlivim zavdyaki dokladnomu slovniku tayityanskoyi movi yakij buv skladenij Bugenvilem i Au Toru Dekilka raziv traplyalisya neveliki kradizhki ale v cilomu nichogo ne zasmuchuvalo dosit druzhnih stosunkiv mizh francuzami i maori i 8 chervnya 1772 roku maori navit vlashtuvali na chest Mariona dyu Fresna specialnu ceremoniyu Odnak 12 chi 13 chervnya 1772 roku vin razom z dekilkoma chlenami komandi buv atakovanij i vbitij pid chas visadki na bereg z metoyu poribaliti Nastupnogo dnya bula atakovana she odna beregova komanda Vsogo vnaslidok cih napadiv zaginulo 25 matrosiv i oficeriv zastupnik dyu Frena i kapitan Markiza de Kastri vzhili zahodiv bezpeki beregovi tabori buli pokinuti i vsi moryaki buli evakujovani na korabli Odnak korabli ne buli spromozhni znyatisya z yakorya ne zakinchivshi remont a dlya remontu bula potribna derevina z pokinutogo lisovogo taboru Kroze i dyu Klesmer virishili zdijsniti kontrataku yaka shvidko peretvorilasya v krivavu karalnu operaciyu pid chas yakoyi bulo vbito blizko 250 maori 7 lipnya francuzi namagayuchis povernuti reshtki Mariona dyu Frena dlya pohovannya vtorglisya do golovnogo poselennya miscevih maori de znajshli jogo tilo sered zalishkiv kanibalskogo benketu Spalivshi poselennya francuzi 13 lipnya vidplili do centralnoyi chastini Tihogo okeanu ta Filippinskih ostroviv Tochna prichina vbivstva francuziv zalishilasya nevidomoyu Misceve plem ya ngare raumati dekilkoma rokami piznishe bulo zavojovane susidnim plemenem nga pugi i niyakih svidoctv podiyi ne zbereglosya Mozhlivo francuzi nevmisne porushili yakes maorijske tabu chi spaplyuzhili svyashenne misce Ce moglo trapitisya v den napadu chi imovirnishe dekilka raziv protyagom poperednih dniv poki v tubilciv ne urvavsya terpec Takozh mozhlivo sho trivala p yatitizhneva stoyanka bez bud yakih oznak yiyi zakinchennya viklikala sered tubilciv pidozru sho francuzi zbirayutsya zalishitis tut nazavzhdi Vsi ci prichini mogli buti zagostreni vnutripolitichnim stanovishem maorijskogo plemeni i stanom jogo stosunkiv z susidami pro yaki mi nichogo ne znayemo Stoyanka v Bej of Ajlendz bezprecedentna za trivalistyu i shirotoyu kontaktiv z tubilcyam stala vazhlivim dzherelom vidomostej pro zhittya maori do prihodu yevropejciv Osobisti shodenniki Mariona dyu Frena ne buli znajdeni odnak zalishilisya dokladni zapisi v sudnovih zhurnalah a takozh osobisti zapiski Kroze dyu Klesmera Zhana Ru ta inshih yaki vklyuchali malyunki ta kreslennya zokrema detalnu kartu roztashuvannya budivel vseredini maorijskogo pa Marion dyu Fren iz zahoplennyam stavivsya do maori podilyayuchi uchennya Zhana Zhaka Russo pro shlyahetnogo dikuna Vtim podiyi lita 1772 roku stvorili u Franciyi stijke vrazhennya pro Novu Zelandiyu yak zemlyu naselenu agresivnimi i nebezpechnimi tubilcyami kolonizaciya yakoyi ne varta zusil LiteraturaEdward Duyker The Discovery of Tasmania Journal Extracts from the Expeditions of Abel Janszoon Tasman and Marc Joseph Marion Dufresne 1642 amp 1772 St David s Park Publishing Tasmanian Government Printing Office Hobart 1992 pp 106 ISBN 0 7246 2241 1 Edward Duyker An Officer of the Blue Marc Joseph Marion Dufresne 1724 1772 South Sea Explorer Miegunyah Melbourne University Press Melbourne 1994 pp 229 ISBN 0 522 84565 7 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 GeneaStar d Track Q98769076d Track Q3100478 Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570