Малі Мошківці

Малі́ Мо́шківці — село в Україні, у Червоненській селищній територіальній громаді Андрушівського району Житомирської області.

село Малі Мошківці
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Громада	Червоненська селищна громада
Основні дані
Засноване	1601
Населення	689
Площа	31,838 км²
Густота населення	21,64 осіб/км²
Поштовий індекс	13431
Телефонний код	+380 4136
Географічні дані
Географічні координати	49°58′39″ пн. ш. 28°51′47″ сх. д. / 49.97750° пн. ш. 28.86306° сх. д. / 49.97750; 28.86306Координати: 49°58′39″ пн. ш. 28°51′47″ сх. д. / 49.97750° пн. ш. 28.86306° сх. д. / 49.97750; 28.86306
Середня висота над рівнем моря	229 м
Водойми	річка Пустоха
Місцева влада
Адреса ради	с. Малі Мошковці, вул. Клубна, 3
Карта
Малі Мошківці
Малі Мошківці
Мапа

Село розташоване на березі річки Пустохи (ліва притока Гуйви), за 17 км на південний захід від районного центру.

Станом на 2008 в селі є клуб, сільська бібліотека, приміщення сільської ради, ФАП та три магазини. Колективного підприємства не існує, земля передана в оренду ПСП Агрофірма «Світанок».

Географія й історія

Станом на липень 2019 року кількість населення становить — 463 особи.

У 1906 році село (Солотвинської волості) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 39 верст, від волості 14. Дворів 174, мешканців 1109.

Є міф про те, що на території села проживав багатий пан Мошко і було в нього двоє синів^[]. Після смерті батька вони розділили його землі на дві половини. І так утворились два села: Великі Мошківці і Малі Мошківці. Малі мошківці хоч і малі, але мають більшу територію і мають більшу кількість населення. Землі Маломошковецької сільської ради становлять 1400га, саме село займає 265 га.

Взагалі село відоме з 1601 року. До того мало назву Малоозерянське. Радянську владу в селі встановлено у січні 1918 року, а в 1925 році було створено кооперативне товариство. Неоминули наше село страшні роки голодомору 1932-33 років. Цей період становлення колективізації забрав дуже багато життів наших односельчан. По непідтвердженим даним зі слів громадян-старожилів, від голоду померло в ті роки 486 наших односельчан. В людей забирали останнє, а найважче було тим людям, які не хотіли йти в колгосп. Люди були вкрай виснажені, спасались хто чим міг.

Їли полову, лободу, гнилу картоплю, пекли млинці з торфуз мелясою, їли цвіт акації, калачики. В селі був випадок, коли батьки з'їли дитину. Ті люди, які працювали на заводах сусіднього села Червоне отримували пайки і ними ділилися зі своїми рідними. Цим людям жилося краще.

Не минула село і Німецько-радянська війна. 273 жителі села пішли захищати нашу Батьківщину. 120 не повернулося з війни, полягли в боях. 73 громадяни відзначені орденами і медалями. (Михайло Іванович Струтовський) — повний кавалер ордена Слави, його погруддя встановлено в м. Андрушівка. М. Г. Самійленко нагороджений орденом Леніна. Село Малі Мошківці було звільнене в грудні 1943 року. В селі знаходиться братська могила воїнів, які захищали село від гітлерівських окупантів і в 1958 році їм був встановлений пам'ятник «Воїну — визволителю». В братській могилі захоронено 13 воїнів.

В 1986 році сільською радою був побудований монумент загиблим, на плитах якого викарбувані імена всіх воїнів, які не повернулися на рідну Батьківщину.

На території села був колгосп «Жовтень». В 1950-ті роки він почав розбудовуватись, спочатку було побудовано два тваринницькі приміщення, був посаджений сад 10га. Господарство деякий час було відстале, а ж тільки в 1963 році, коли головою був обраний Пашинський Леонід Євгенович, керівництво прийняло постанову про перетворення колгоспу в спецгосп з відгодівлі великої рогатої худоби (ВРХ). Господарству виділялись кошти на закупівлю худоби від населення. Справи в господарстві покращились, було побудовано нову контору, дитячі ясла, медпункт.

У 1962 році в зв'язку з укрупненням районів село було приєднане до Бердичівського району, а в 1964 році знову повернулося до Андрушівського району. В 1965 році Уряд СРСР, прийняв Постанову про переведення всіх колгоспів на грошову оплату, було ліквідовано трудодні. Це був черговий підйом сільського господарства.

В 1964 році колгосп «Жовтень» було перейменовано в колгосп імені Косіора. Господарство займалося вирощенням зернових, цукрових буряків, овочівництвом. В господарстві було ВРХ майже 700 голів, 30 свиней, 18 коней, було 15 тракторів, 14 автомашин, комбайни, було 80 бджолосімей, була механічна і деревообробна майстерня, пилорама. В 1992 році господарство було перейменовано КСП «Промінь», господарство очолив Гребенюк Василь Григорович. За його керування в селі було прокладено майже 500 метрів асфальтної дороги, підведено до села газ і проведено в селі 2,5 км газової мережі.

В 1995 році було проведено розпаювання земель та майна в господарстві. Василь Григорович Гребенюк пішов на пенсію і почали змінюватись керівники, а господарство стало занепадати. Хоч воно було перейменовано два рази спочатку було ПОСП «Маломошковецьке», а потім СТОВ «Світанок», змінились тільки назви, а із — черех борги господарство розвалилось. Станом на 2008 продано все: техніка, будівлі, залишився пустир. Дуже страшно… Люди будували стільки років і виявилось, що дарма. Наші діти, чоловіки, молодь, тепер шукають роботу десь далеко, а село розвалюється.

Школа

Була в селі школа, була ще до війни і в війну, а тепер немає, теж дали розвалитись. Ніде не збереглось, хто був директором в ті далекі часи, а тільки згадують Сергія Яковича Матвійчука, який став директором в 1956 році. За його керування в селі був посаджений вишневий сад на площі 4 га. Потім директорами школи були Мамотенко Ганна Тимофіївна, Мохова Ніна Семенівна, а з 1961 року директором був призначений Гребенюк Василь Григорович. Школа була культурним центром села. На той час в школі нараховувалося 214 учнів, працювало 13 учителів.

В 1962 році до школи було підведено електрострум з колгоспної електростанції, а Новий 1963 рік школа зустрічала з телевізором, який був перший в селі. Люди вечорами приходили дивитися телепередачі.

Біля школи були побудовані стадіон, географічний майданчик, окремо був побудований обладнаний кабінет біології. В біокабінеті було кілька саморобних акваріумів з рибами, плазунами, маміями і муляжами окремих тварин.

Також в школі була збудована майстерня, де булі стругальні, токарні, різані верстати по дереву та по металу. Дітей навчали майструвати. Також школа була перша в районі, де були запроваджені гарячі сніданки та обіди. Всі овочі і фрукти вирощували самі діти. В школі були теплиці,  де вирощені огірки і цибуля радували школярів уже на Новий рік.

А ще в школі були дуже гарні ділянки де вирощували троянди, сільськогосподарські культури, багато колекційних рослин, які одержували з Києва. Школа мала зв'язок з Никітським ботанічним садом в Криму.

Був посаджений великий вишневий сад, він підсаджувався грушами і яблунями. Школа збирала по 2 тонни вишень, була своя картопля, малина, яку брали для своїх цілей, а частину реалізовували.

В школі був свій трактор ХТЗ — 7, на якому учні під керівництвом Ю. П. Українця орали шкільну ділянку. Але в 1976 році школа припинила своє існування. Ще деякий час там був піонерський табір, потім школа розвалилась зовсім і її розібрали. В селі також були дитячі ясла, які тепер теж не функціонують, будинок відданий під квартиру.

Бібліотека

Після встановлення радянської влади в селі була хата — читальня. Вона розміщувалася в одному з розкуркулених будинків. Там пізніше була і сільська рада, а бібліотека була перенесена в інше місце. Коли була бібліотека справжня не відомо, десь в 1956 році були знайдені записи про те, бібліотекарем була Хлуєва Марія Федорівна. Вона працювала в бібліотеці понад 25 років. Нове приміщення бібліотеки було побудовано в 1975 році.

Пізніше бібліотекарем стала працювати Маковецька Алла Миколаївна, вона також відпрацювала в бібліотеці 20 років. Станом на 1976 рік в бібліотеці нараховувалося 10 тис. книг. В даний час бібліотечний фонд становить 8349 книг.

Відомі люди

В селі народилися:

• (Семенюк Микола Павлович) (1949) — український поет
• (Струтовський Михайло Іванович) (1910—1983) — повний кавалер ордена Слави.

Див. також

• (Великі Мошківці)
• Мошківці
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2019.
2. . Архів оригіналу за 28 листопада 2016.

Джерела

• 2.) Moszkowce Male, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 730. (пол.)