Георгій Васильович Малєєв 11 лютого 1924 Гришине тепер місто Покровськ Донецька область 13 серпня 1994 місто Донецьк Дон

Георгій Васильович Малєєв (11 лютого 1924, Гришине, тепер місто Покровськ, Донецька область — 13 серпня 1994, місто Донецьк, Донецька область) — фахівець у галузі гірничого устаткування, професор, кандидат технічних наук, заслужений працівник вищої школи Української РСР, лауреат Державної премії Української РСР, в 1968—1989 роках ректор Донецького політехнічного інституту. Депутат Верховної Ради СРСР 8-го скликання.

Георгій Васильович Малєєв

Народився

11 лютого 1924
Гришине, тепер Покровськ, Донецька область

Помер

13 серпня 1994 (70 років)
місто Донецьк, Донецька область

Країна

СРСР, Україна

Діяльність

педагог, політик

Alma mater

Донецький індустріальний інститут

Галузь

гірниче устаткування

Заклад

Донецький політехнічний інститут

Посада

депутат Верховної ради СРСР^[d]

Науковий ступінь

кандидат технічних наук

Партія

КПРС

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малєєв.

Біографія

Народився 11 лютого 1924 року в місті Красноармійську (тепер Донецької області).

З 1941 по 1946 рік служив у Радянській армії. Учасник німецько-радянської війни, воював в Україні, Болгарії, Румунії, Югославії, Угорщині, Австрії, мав низку нагород за участь у бойових діях.

У 1946−1951 роках — студент Донецького індустріального інституту імені Хрущова за спеціальністю «Гірниче машинобудування», закінчив інститут із відзнакою. Член ВКП(б) з 1951 року.

Уся його трудова діяльність практично повністю пов'язана з Донецьким політехнічним інститутом: в 1951−1954 роках — асистент кафедри «Теоретична механіка»; в 1954−1956 роках — аспірант, в 1957−1960 роках — доцент кафедри «Гірничі машини» та заступник декана Донецького політехнічного інституту.

У 1960−1962 роках — ректор Краматорського вечірнього індустріального інституту Сталінської (Донецької) області.

У 1962−1964 роках — доцент кафедри «Гірничі машини» і декан гірничоелектромеханічного факультету Донецького політехнічного інституту.

У 1964−1966 роках — директор Краматорського науково-дослідного інституту важкого машинобудування Донецької області.

У 1968−1989 роках — ректор Донецького політехнічного інституту та доцент (професор) кафедри «Гірничі машини».

У 1989−1994 роках — професор кафедри «Гірничі машини» Донецького політехнічного інституту.

Кандидат технічних наук (1956), доцент (1959), професор (1974), заслужений працівник вищої школи Української РСР (1970). У 1970−1980 роках — голова ради ректорів вузів Донецької області, депутат Верховної Ради СРСР (член постійної комісії з вищої освіти), співголова науково-методичного об'єднання «Гірниче» при Мінвузі СРСР. Обирався заступником голови Донецького обласного товариства «Знання».

Помер 13 серпня 1994 року.

Наукова робота

Зробив великий внесок у розвиток навчально-методичної роботи і матеріальної бази інституту, в організацію розробки типових програм для вузів СРСР із дисциплін гірничо-механічного циклу, у створення активних методів навчання і творчої підготовки студентів.

Співавтор фундаментального підручника «Проектирование й конструирование горных машин й комплексов», удостоєного Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1990), і навчального посібника «Горные машины» (1961, співавтори Я. І. Альшиц, Б. А. Верклов та інші).

Талановитий лектор, методист і організатор вищої освіти і науки. Один із засновників наукової школи в галузі теорії робочих процесів гірничих машин і методів підвищення їх технічного рівня. У рамках цієї школи виконаний великий комплекс досліджень, результати яких використані при проектуванні і серійному випуску комбайнів для очисних робіт у вугільних шахтах.

Підготував 11 кандидатів наук, опублікував більше 100 наукових робіт, у тому числі 20 винаходів. Серед публікацій співавтор статей:

«Выравнивание скорости перемещения добычных комбайнов при помощи динамического гасителя колебаний» (Изв. вузов. Горн, журнал — 1972 — № 5);
«Формирование вектора возмущения на шнекових исполнительных органах угледобывающих комбайнов» (Изв. вузов. Горн, журнал. — 1975. — № 10).

Нагороди, пам'ять

Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Знак Пошани, Вітчизняної війни II ступеня, багатьма медалями, відомчими знаками і грамотами.

В Донецьку, на будівлі Донецького національного технічного університету за адресою вул. Артема, 58, де навчався і працював Георгій Малєєв, встановлено меморіальну дошку.

Посилання

Література

Гуляєв В. Г. Малєєв Георгій Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
Зборщик, М. П. Відомі вчені технічної освіти і науки Донецького національного технічного університету (1921—2001) / М. П. Зборщик, Т. І. Овчаренко. — Донецьк, 2002.