Мак яйолі італ Macchiaioli назва творчого товариства художників з міста Флоренція що працювали в період 1855 1880 рр в І

Мак'яйолі (італ. Macchiaioli) — назва творчого товариства художників з міста Флоренція, що працювали в період 1855—1880 рр. в Італії

Худ. Адріано Чечоні. у Флоренції», де збирались художники, 1861 р.

Попередники

Філіппо Паліцци. «Давній неаполітанський візок»

На перші місця в суспільному житті Італії середини 19 ст. вийшли не проблеми мистецтва, а проблеми національно-визвольної боротьби проти Австрійської імперії, проблема об'єднання розрізнених земель (дрібних державних утворень) в єдину державу, як то давно відбулося в Великій Британії, Франції, Російській імперії.

По завершенні процесу з'єднання країни в єдине королівство у художників з міста Флоренція визріло прагнення створити нове творче товариство. Ідейна платформа товариства протистояла і пізньому класицизму, і відірваній від реалій літературності романтизму, і академізму 19 ст., що переживав кризу. Дослідники Італії відносять напрямок до реалізму і попередників імпресіонізму в національному мистецтві.

Риси національного реалізму вже мали місце в мистецтві П'ємонту і у неаполітанських художників, найбільш відкритих до новітніх тенденцій західноєвропейського мистецтва. Художник з П'ємонту Антоніо Фонтанезі(1818—1882) був справжнім послідовником нуднуватої манери Каміля Коро, що відвідав Італію. Різноманітнішими були сюжети і твори Джачінто Джиганте (1806—1876) та Філіппо Паліцци (1818—1899).

Назва

Найцікавішим і конструктивним напрямком середини 19 ст. італійці вважають мак'яйолі. Назва походить від слова macchia — плямка. Назву «мак'яйолі» вперше використав якийсь репортер в виданні «Gazzetta del Popolo» 1862 р. Назва спочатку мала несхвальний, іронічний присмак і характеризувала помітну особливість манери художників — працювати яскравішими фарбами і плямками.

Склад товариства

Художники товариства в кафе «Мікеланджело»

Майже всі члени нового товариства були в минулому пов'язані з національно-визвольним рухом на чолі з Джузеппе Гарібальді. Місцем зустрічей товариства стане флорентійське кафе «Мікеланджело», яке теж стане об'єктом зображень художників товариства. До складу товариства увійшли як художники, так і скульптор, серед яких —

Джованні Фатторі (1825—1902)
Серафіно де Тіволі (1826 −1892)
Телемако Сіньйоріні (1835 −1901)
Джузеппе Аббаті (1836 −1868)
Сільвестро Лега (1826—1895)
Одоардо Боррані (1833 −1905)
Федеріко Дзандоменегі (1841—1917)
Адріано Чечоні (1836—1886)
Еугеніо Праті (1842 −1907)
Вінченцо Кабьянка (1827 −1902) та ін.

Художники товариства багато зробили для відродження колишньої слави митців Італії і вважаються засновниками сучасного живопису країни. Адже вони намагалися зробити сучаснішою художню мову італійського живопису і підкреслити вартість реальності на відміну від міфілогічних чи літературних сюжетів.

Галерея творів

Джузеппе Аббаті, портрет роботи Дж. Болдіні, 1865 р.
Джузеппе Аббаті. «Річка Арно біля Касаччіа», 1863 р.
Одоардо Барроні. «Каплиця Пацці в дворику Санта Кроче», 1885 р.
Адріано Чечоні.«Домашні клопоти», 1869 р.
Телемако Сіньйоріні. «В'язниця в Портоферрайо»
Телемако Сіньйоріні. «Відділок божевільних в лікарні Св. Боніфация», Флоренція, 1865 р.
Телемако Сіньйоріні. «Люди дешевші за коней», 1864 р.
Телемако Сіньйоріні. «Реклама віскі Роб Рой»
Джованні Фатторі. Автопортрет.
Джованні Фатторі. « Баталія під Монтебелло», 1868 р.
Джованні Фатторі. «Захід сонця над морем»
Федеріко Дзандоменегі. «Парк Монсо»

Постмак'яйолі

Напрямок використав всі можливості розвитку і поступився місцем іншим ідейним напрямкам. Флорентійських художників нового покоління назвали постмак'яйолі, що працювали в період між 1880–1930 роками. До них зараховують — Джованні Бартолена, Оскара Гілья, Плініо Номелліні, Адольфо Томазі, Гульельмо Мікелі, Томазі Аньоло, Лоренцо Віані, Леонелло Капелло та ін. Але кризові тенденції в товаристві розпочалися раніше. Дехто взагалі покинув Італію і перебрався в Париж, перейшовши на формальні позиції імпресіонізму. Після Фатторі мак'яйолі вичерпало можливості розвитку і перетворилося на тосканський провінціализм. Наприкінці 19 століття уособленням віртуозного буржуазного живопису стануть твори італійця Джованні Больдіні, що працюватиме в Парижі. Традиції національного демократичного живопису знайдуть найкраще втілення у творах Джованні Сегантіні (1858—1899), відкритого як до реалістичних традицій, так і впливів символізму.

Сегантіні. Селянка тягне дрова взимку
Сегантіні. «На водопої»
Сегантіні. «Аве Марія»
Сегантіні. «Дві матері»

Джерела

Джованні Фатторі. «Кавалерія на сільській вулиці»

Piero Bargellini, Caffè Michelangiolo, Vallecchi editore, Firenze, 1944.
Steingräber, E., & Matteucci, G. (1984). The Macchiaioli: Tuscan Painters of the Sunlight: March 14-April 20, 1984. New York: Stair Sainty Matthiesen in association with Matthiesen, London. OCLC 70337478.
Turner, J. (1996). Grove Dictionary of Art. USA: Oxford University Press.
T. Panconi, Antologia dei Macchiaioli, la trasformazione sociale e artistica nella Toscana di metà 800, Pisa, 1999.
T. Panconi, I Macchiaioli, dipinti inediti o poco conosciuti, Pisa, 1999.
T. Panconi, Il Nuovo dopo la Macchia, origini e affermazione del Naturalismo toscano, Pisa, 2009.
Большая Советская Энциклопедія |http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00044/81700.htm^{[недоступне посилання з липня 2019]} (Стаття про товариство на російській)
Broude N. The Macchiaioli: Italian Painters of the Nineteenth Century — New Haven and London: Yale University Press, 1987. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мак'яйолі