Лісунка

Лісови́к, також лісу́н і полісу́н, гайови́к, борови́к і пра́ведний дід, лісови́й пан (пол. borowy, laskowiec, boruta, рос. леший) — персонаж слов'янської міфології, лісовий дух, втілення лісу; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням.

Лісовик
Божество в	слов'янська міфологія
Частина від	слов'янська міфологія і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Поза міфологічним контекстом лісовик — той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням, працює в галузі лісівництва..

Образ і заняття

Ілюстрація з обкладинки сатиричного журналу «Лісовик» № 1 1906 року.

Лісовик уявлявся як бородатий сірий дід, часто одягнений у звірині шкури чи червоний одяг. Йому притаманні атрибути, пов'язані з лівим боком — ліва частина одягу покриває праву, ліве взуття одягнуто на правій нозі тощо. Може змінювати зріст, стаючи то нижчим від трави, то вищим за дерева. Очі цього духа зелені й палають. Також лісовик здатний постати в подобі вовка, сови, або вітру. Вважалося, лісовик не має тіні. Влітку ходить лісом, а взимку спить у землі.

Може лякати людей, що заходять до лісу, своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати дитину. Вважався покровителем вовків та дрібних звірів, що випасає зайців і оленів, а ведмеді служать йому як охоронці. В пізніх уявленнях лісовики полюбляють грати в карти і коли один лісовик програється, то віддає іншому своїх звірів. Жіночий відповідник лісовика — лісунка, що уявлялася як жінка з довгими грудьми, є дружиною лісуна-чоловіка. За уявленнями словʼян, лісовики мають своє військо й підданих, коли воюють люди, між собою воюють і лісовики.

За народними уявленнями слов'ян, лісовика можна задобрити, лишивши для нього частування. Наприклад, мисливцям за це дух приганятиме звірів, а худобі пастухів не дає загубитися в лісі. Вважалося, лісовик не любить тих, хто лається в його володіннях, хто відпочиває на стежці, заходить до лісу в певні дні. Особливо лісовики начебто активні на Іванів день, Воздвиження і Єрофія.

Серед українців було повір'я, що лісовик зимує в барлозі, поруч із ведмедем, і з носа у нього стирчить бурулька. Існувало повір'я: якщо смикнути полісуна за бурульку, вона розсиплеться золотими грішми.

Примітки

1. Лісовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Лісовик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
3. Лісун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
4. Полісун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
5. Полісун // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
6. Іван Нечуй-Левицький, 2020.
7. Гайовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
8. Гайовик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
9. Дара Корній, 2022
10. Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 243—244.
11. Кононенко, Олексій (2017). Українська міфологія. Харків: Фоліо. с. 128—130.
12. Ґейштор Александр, 2014, с. 256

Джерела

• Ґейштор Александр. Лісові й звіроподібні духи // Слов'янська міфологія / Пер. з польськ.. — К. : ТОВ «Видавництво „Кліо“», 2014. — С. 256-260. — 416 с. — 1000 екз. — .
• Лісовик // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 851. — 1000 екз.
• Полісуни й польовики // Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Центр учбової літератури, 2020. — С. 51-52. — .
• Лісовик // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Кононенко О.А. Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2017. — 191 с.:
• Анисов Л.М. (ред.) Славянская мифология. Энциклопедический словарь. М.: Эллис Лак, 1995. — 416 с.
• Дара Корній. Лісовик // Українська література. 6 клас : навч. посіб. Ч. 1 / Олександр Борзенко. — Харків : Вид-во «Ранок», 2022. — С. 20-24. — 32 с.