Лідія Сальвер | ||||
---|---|---|---|---|
Lydie Salvayre | ||||
Лідія Сальвер на літературному фестивалі «Livre sur la Place». Нансі, 2014 | ||||
Ім'я при народженні | Lydie Arjona — Лідія Архона | |||
Народилася | 5 вересня 1948 (75 років) Тулуза | |||
Громадянство | Франція | |||
Національність | по батькові іспанка, по матері каталонка | |||
Діяльність | письменниця-романістка | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | початок 1980-х | |||
Жанр | роман, п'єса | |||
Magnum opus | «Компанія привидів», «Гімн», «Не пла́кати» | |||
Премії | див. текст статті Ґонкурівська премія (2014) | |||
| ||||
Лідія Сальвер у Вікісховищі | ||||
Лі́дія Сальве́р (фр. Lydie Salvayre), до шлюбу Архона (ісп. Arjona); 5 вересня 1948, Тулуза) — французька лікарка і письменниця, лауреатка Ґонкурівської премії (2014) за роман «Не пла́кати». Твори Лідії Сальвер перекладено двадцятьма мовами.
Біографічні дані
Лідія Архона народилася в Тулузі молодшою з трьох дочок у родині муляра. Її батьки у 1930-х належали до числа республіканців в Іспанії й після громадянської війни в цій країні емігрували на Південь Франції. Батько походив із Андалузії, мати — з Каталонії. Лідія провела дитинство в Отеріві, що біля Тулузи. Її сім'я жила в скромних матеріальних і побутових умовах у поселенні іспанських біженців. Її рідною мовою була іспанська. Французьку мову Лідія вивчала в дитячому садку та школі й опанувала її завдяки читанню книжок.
Закінчивши середню школу, вступила до Тулузького університету, де студіювала сучасну літературу та іспанську мову й здобула звання бакалавра, a в 1969-му вступила на медичний факультет того ж закладу. Одержавши диплом медика, вона спеціалізувалася на психіатрії в Марселі й до кінця 1970-х працювала психіатром у клініці муніципалітету Бук-Бель-Ер. Розлучившись із чоловіком, у 1983 році Сальвер переїхала до Парижа й стала працювати педіатром в Аржантеї.
З початку 1980-х з'явилися перші публікації Лідії Сальвер у літературних часописах Екс-ан-Прованса і Марселя. У 1990 році вона отримала премію Ермеса для дебютантів за роман «Заява» (La déclaration). Її роман «Компанія привидів» (La Compagnie des spectres) здобув (Prix Novembre), а в 1997-му літературний журнал Lire визнав його найкращою книжкою року. Лідія Сальвер одержала (François Billetdoux) за роман «Бернар Валле» (Bernard Wallet).
У 2014 письменниця стала лауреаткою Ґонкурівської премії за роман «Не плакати» (Pas pleurer), у якому показано Жоржа Бернаноса. Авторка написала цю книжку на основі оповідей своєї матері про Громадянську війну в Іспанії 1936 року.
Твори
Проза
- 1990 : La Déclaration, Paris, Julliard —
- 1991 : La Vie commune, Paris, Julliard —
- 1993 : La Médaille, Paris, Le Seuil —
- 2001 : Le Vif du vivant, Paris, Cercle d'Art —
- 2002 : Et que les vers mangent le bœuf mort, Verticales —
- 2002 : Contre + CD audio avec Serge Teyssot-Gay et Marc Sens, Verticales —
- 2003 : Passage à l'ennemie, Paris, Le Seuil —
- 2005 : La méthode Mila, Paris, Le Seuil —
- 2006 : Dis pas ça + CD audio avec Serge Teyssot-Gay, Marc Sens et , Verticales —
- 2006 : Lumières sur la CCAS. Les activités sociales des salariés de l'énergie, collectif, Paris, Cercle d'Art —
- 2007 : Portrait de l'écrivain en animal domestique, Paris, Le Seuil —
- 2008 : Petit traité d'éducation lubrique, Cadex —
- 2009 : Bernard Wallet, Paris, Le Seuil —
- 2011 : Hymne, Paris, Le Seuil —
- 2013 : 7 femmes. Emily Brontë, Marina Tsvetaeva, Virginia Woolf, Colette, Sylvia Plath, Ingeborg Bachmann, Djuna Barnes, Paris, Librairie Académique Perrin —
- 2014 : Pas pleurer, Paris, Le Seuil. Prix Goncourt 2014 —
Драматургія
- 1995 : La Puissance des mouches, Paris, Le Seuil —
- 1997 : La Compagnie des spectres, Paris, Le Seuil —
- 1997 : Quelques conseils aux élèves huissiers, Verticales —
- 1999 : La Conférence de Cintegabelle, Paris, Le Seuil —
- 2000 : Les Belles âmes, Paris, Le Seuil —
Передмови
Театральні постановки
- La Vie commune
- 1995: "La Nouvelle secrétaire", адаптував Cosima de Boissoudy, поставив Jacques Taroni, France Culture
- La Puissance des mouches
- La Compagnie des spectres
- 2002: поставила Monica Espina, Théâtre national de Chaillot
- 2003: поставила Monica Espina, Théâtre Jean Vilar.
- 2006: поставив Gérard Lorcy, Villers-Saint-Paul, Salle Henri Salvador
- 2008: поставив Pierre Béziers, tournée dans les Bouches du Rhône, Hérault, Haute-Provence, puis au Théâtre du Lucernaire.
- 2011: поставив Zabou Breitman, Theatre de la commune Aubervilliers
- La conférence de Cintagabelle
- 2005: поставив Jean-Yves Lazennec, Théâtre de la Commune.
- Les Belles âmes
- 2008: поставив і адаптував Laurence Février, Théâtre national de Chaillot.
- Quelques conseils aux élèves huissiers
- 2011: поставили Jeanne Mathis та Frédéric Andrau
Бібліографія
- Brigitte Louichon, " Lydie Salvayre: parler au nom d'Olympe ", Nouvelles écrivaines: nouvelles voix ?, éditions Rodopi, coll. " Faux titre ", 2002
- Marianne Grosjean. Lydie Salvayre injecte de la joie libertaire dans l'horreur franquiste. Tribune de Genève, 04.11.2014 [ 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
Нагороди
- 1990: Премія Ермеса за дебютний роман (Prix Hermès du premier roman), La déclaration
- 1997: Листопадова премія (Prix Novembre), La Compagnie des spectres
- 2009: Премія Франсуа Бієду (Prix François-Billetdoux), BW
- 2014: Ґонкурівська премія, Pas pleurer
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Lydie Salvayre [ 6 листопада 2014 у Wayback Machine.], Biographie de la documentation de Radio France, octobre 2014, bei
- France 24 avec l'AFP (05.11.2014). Lydie Salvayre décroche le prix Goncourt pour son roman "Pas pleurer" (фр.) . france24.com. Процитовано 05.11.2014.
- . Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
- La francesa d'origen català Lydie Salvayre guanya el premi Goncourt per un llibre sobre la Guerra Civil espanyola [ 7 листопада 2014 у Wayback Machine.], vilaweb.cat, 5. November 2014
- Marianne Grosjean, Lydie Salvayre remporte le Prix Goncourt pour Pas pleurer [ 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (Interview mit der Autorin), , zuletzt aktualisiert am 5. November 2014
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лідія Сальвер |
- Лідія Сальвер [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Ina.fr, Institut national de l'audiovisuel
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Salver Ukrcenter Primitki Lidiya SalverLydie SalvayreLidiya Salver na literaturnomu festivali Livre sur la Place Nansi 2014Im ya pri narodzhenniLydie Arjona Lidiya ArhonaNarodilasya5 veresnya 1948 1948 09 05 75 rokiv TuluzaGromadyanstvo FranciyaNacionalnistpo batkovi ispanka po materi katalonkaDiyalnistpismennicya romanistkaMova tvorivfrancuzkaRoki aktivnostipochatok 1980 hZhanrroman p yesaMagnum opus Kompaniya prividiv Gimn Ne pla kati Premiyidiv tekst statti Gonkurivska premiya 2014 Lidiya Salver u Vikishovishi Li diya Salve r fr Lydie Salvayre do shlyubu Arhona isp Arjona 5 veresnya 1948 19480905 Tuluza francuzka likarka i pismennicya laureatka Gonkurivskoyi premiyi 2014 za roman Ne pla kati Tvori Lidiyi Salver perekladeno dvadcyatma movami Biografichni daniLidiya Arhona narodilasya v Tuluzi molodshoyu z troh dochok u rodini mulyara Yiyi batki u 1930 h nalezhali do chisla respublikanciv v Ispaniyi j pislya gromadyanskoyi vijni v cij krayini emigruvali na Pivden Franciyi Batko pohodiv iz Andaluziyi mati z Kataloniyi Lidiya provela ditinstvo v Oterivi sho bilya Tuluzi Yiyi sim ya zhila v skromnih materialnih i pobutovih umovah u poselenni ispanskih bizhenciv Yiyi ridnoyu movoyu bula ispanska Francuzku movu Lidiya vivchala v dityachomu sadku ta shkoli j opanuvala yiyi zavdyaki chitannyu knizhok Zakinchivshi serednyu shkolu vstupila do Tuluzkogo universitetu de studiyuvala suchasnu literaturu ta ispansku movu j zdobula zvannya bakalavra a v 1969 mu vstupila na medichnij fakultet togo zh zakladu Oderzhavshi diplom medika vona specializuvalasya na psihiatriyi v Marseli j do kincya 1970 h pracyuvala psihiatrom u klinici municipalitetu Buk Bel Er Rozluchivshis iz cholovikom u 1983 roci Salver pereyihala do Parizha j stala pracyuvati pediatrom v Arzhanteyi Z pochatku 1980 h z yavilisya pershi publikaciyi Lidiyi Salver u literaturnih chasopisah Eks an Provansa i Marselya U 1990 roci vona otrimala premiyu Ermesa dlya debyutantiv za roman Zayava La declaration Yiyi roman Kompaniya prividiv La Compagnie des spectres zdobuv Prix Novembre a v 1997 mu literaturnij zhurnal Lire viznav jogo najkrashoyu knizhkoyu roku Lidiya Salver oderzhala Francois Billetdoux za roman Bernar Valle Bernard Wallet U 2014 pismennicya stala laureatkoyu Gonkurivskoyi premiyi za roman Ne plakati Pas pleurer u yakomu pokazano Zhorzha Bernanosa Avtorka napisala cyu knizhku na osnovi opovidej svoyeyi materi pro Gromadyansku vijnu v Ispaniyi 1936 roku TvoriProza 1990 La Declaration Paris Julliard 1991 La Vie commune Paris Julliard 1993 La Medaille Paris Le Seuil 2001 Le Vif du vivant Paris Cercle d Art 2002 Et que les vers mangent le bœuf mort Verticales 2002 Contre CD audio avec Serge Teyssot Gay et Marc Sens Verticales 2003 Passage a l ennemie Paris Le Seuil 2005 La methode Mila Paris Le Seuil 2006 Dis pas ca CD audio avec Serge Teyssot Gay Marc Sens et Verticales 2006 Lumieres sur la CCAS Les activites sociales des salaries de l energie collectif Paris Cercle d Art 2007 Portrait de l ecrivain en animal domestique Paris Le Seuil 2008 Petit traite d education lubrique Cadex 2009 Bernard Wallet Paris Le Seuil 2011 Hymne Paris Le Seuil 2013 7 femmes Emily Bronte Marina Tsvetaeva Virginia Woolf Colette Sylvia Plath Ingeborg Bachmann Djuna Barnes Paris Librairie Academique Perrin 2014 Pas pleurer Paris Le Seuil Prix Goncourt 2014 Dramaturgiya 1995 La Puissance des mouches Paris Le Seuil 1997 La Compagnie des spectres Paris Le Seuil 1997 Quelques conseils aux eleves huissiers Verticales 1999 La Conference de Cintegabelle Paris Le Seuil 2000 Les Belles ames Paris Le Seuil Peredmovi 2004 Femmes dans la guerre collectif Paris Le Felin 2010 Les Madones du trottoir evocation de Sylvain Fourcassie CadexTeatralni postanovkiLa Vie commune 1995 La Nouvelle secretaire adaptuvav Cosima de Boissoudy postaviv Jacques Taroni France Culture La Puissance des mouches 2005 postaviv Yvon Chaix Theatre Jean Vilar 2005 postaviv Gerard Lorcy La Minoterie Marseille La Compagnie des spectres 2002 postavila Monica Espina Theatre national de Chaillot 2003 postavila Monica Espina Theatre Jean Vilar 2006 postaviv Gerard Lorcy Villers Saint Paul Salle Henri Salvador 2008 postaviv Pierre Beziers tournee dans les Bouches du Rhone Herault Haute Provence puis au Theatre du Lucernaire 2011 postaviv Zabou Breitman Theatre de la commune Aubervilliers La conference de Cintagabelle 2005 postaviv Jean Yves Lazennec Theatre de la Commune Les Belles ames 2008 postaviv i adaptuvav Laurence Fevrier Theatre national de Chaillot Quelques conseils aux eleves huissiers 2011 postavili Jeanne Mathis ta Frederic Andrau Bibliografiya Brigitte Louichon Lydie Salvayre parler au nom d Olympe Nouvelles ecrivaines nouvelles voix editions Rodopi coll Faux titre 2002 Marianne Grosjean Lydie Salvayre injecte de la joie libertaire dans l horreur franquiste Tribune de Geneve 04 11 2014 5 listopada 2014 u Wayback Machine Nagorodi1990 Premiya Ermesa za debyutnij roman Prix Hermes du premier roman La declaration 1997 Listopadova premiya Prix Novembre La Compagnie des spectres 2009 Premiya Fransua Biyedu Prix Francois Billetdoux BW 2014 Gonkurivska premiya Pas pleurerPrimitkiIdentifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Lydie Salvayre 6 listopada 2014 u Wayback Machine Biographie de la documentation de Radio France octobre 2014 bei France 24 avec l AFP 05 11 2014 Lydie Salvayre decroche le prix Goncourt pour son roman Pas pleurer fr france24 com Procitovano 05 11 2014 Arhiv originalu za 11 listopada 2014 Procitovano 14 listopada 2014 La francesa d origen catala Lydie Salvayre guanya el premi Goncourt per un llibre sobre la Guerra Civil espanyola 7 listopada 2014 u Wayback Machine vilaweb cat 5 November 2014 Marianne Grosjean Lydie Salvayre remporte le Prix Goncourt pour Pas pleurer 5 listopada 2014 u Wayback Machine Interview mit der Autorin zuletzt aktualisiert am 5 November 2014 Posilannya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Lidiya Salver Lidiya Salver 26 veresnya 2020 u Wayback Machine na sajti Ina fr Institut national de l audiovisuel