Люсі Ніколар Пулав

Ва-Тах-Ва-Со, також Люсі Ніколар, у шлюбі Пулав (22 червня 1882 — 27 березня 1969), псевдонім принцеса Ватахвасо — американська акторка, політична активістка прав корінних американців і просвітниця індіанського походження (пенобскотка). Першою з пенобскотів резервації штату Мен проголосувала в 1955 році.

Люсі Ніколар Пулав
Народилася	22 червня 1882(1882-06-22) Пенобскот, Мен, США
Померла	27 березня 1969(1969-03-27) (86 років) Пенобскот, Мен, США
Країна	США
Діяльність	співачка
Титул	принцеса
Медіафайли у Вікісховищі

Люсі Ніколар Пулав в образі принцеси Ватахвасо, з обкладинки публікації 1917 року.

Раннє життя

Ва-Тах-Ва-Со народилася в резервації на острові Пенобскот у штаті Мен, донькою Джозефа Ніколара та Елізабет Джозеф, обидва племені Пенобско. Її батько був лідером корінних громад і письменником, який опублікував «Життя і традиції Червоної людини» (1893). У дитинстві Ва-Тах-Ва-Со вчилася майструвати кошики і продавала товари ручної роботи з родиною в Кеннебанкпорті, штат Мен. Вона та її сестри також співали для туристів. Підліткою вона увійшла до жіночого клубу на острові Вабанакі, прийнятого до Федерації жіночих клубів штату Мен в 1897 році.

Підліткою Ва-Тах-Ва-Со почала їздити на публічні виступи на таких заходах, як шоу спортсменів; під час однієї з таких поїздок вона привернула увагу адміністратора Гарварда. Він організував для неї можливості вивчати музику в Бостоні та Нью-Йорку.

Кар'єра

Люсі Ніколар часто поєднувала політичну активність із розвагами. У січні 1900 року, коли їй було 17 років, Ніколар відвідала дебати на тему імміграції в Нью-Йорку. Вона змусила всіх присутніх замовкнути, сказавши: «Я вважаю, що тут я єдина справжня американка». Потім вона сіла за піаніно, заспівала жалібну пісню і зіграла Шопена, зачепивши усіх у кімнаті.

В образі принцеси Ватахвасо, з публікації 1920 року

Люсі Ніколар гастролювала США, використовуючи сценічне ім'я «Принцеса Ватахвасо» з 1916 року, співаючи пісні, граючи на фортепіано, розповідаючи історії, танцюючи та вдягаючи костюм з бахромою. Вона виконала пісню "Зіркоподібний прапор" на щорічному бенкеті організації Redpath-Vawter Chautauqua. Також виступала в еолійському залі, а в 1920 році брала участь у програмі до Дня музики в Жіночому прес-клубі в Нью-Йорку. Пишучи про її шоу в 1920 році, New York Times зауважила, що «корінні та придбані подарунки Ватахвасо дають певний шарм, який не часто можна почути в примітивній музиці». Попри представлення як «примітивна музика», більшість репертуару принцеси Ватахвасо було написано композиторами, які не є корінними народними жителями, включаючи Терлоу Ліурейшна та Чарльза Вейкфілда Кадмена.

Протягом з 1917 по 1930 рік Люсі Ніколар зробила більше дюжини записів для компанії Victor Talking Machine.

Після 1929 року Люсі Ніколар Пулау пішла з виставкових майданчиків і з чоловіком керувала магазином кошиків «Teepee Chief Poolaw's» у штаті Мен. Зі своїми сестрами Еммою та Флоренцією вона брала активну участь у роботі у справах захисту прав корінних американців у штаті Мен. Після того як пенобскоти, які жили на землях резервації в штаті Мен, отримали право голосу в 1955 році, Люсі Ніколар Пула віддала перший голос.

Особисте життя

У 1905 році одружилася з лікарем з Бостона; вони розлучились у 1913 р. До 1918 року одружилася зі своїм менеджером та адвокатшом Томасом Ф. Горманом; теж розлучилися. Її третім чоловіком став Брюс Пулав (1906—1984), колега-артист. Разом вони осіли у штаті Мен. Люсі Ніколар Пулав померла в 1969 році у віці 87 років на землі індіанців. Сувенірний магазин «Пула», перейменований у «Тіпі» принцеси Ватахвасо, зараз є музеєм, яким керує її племінник Чарльз Норман Шей.

Один із кошиків Пулав є у колекції Історичного товариства Оклахоми. У 2010 та 2011 роках у музеї абатства була виставка про неї під назвою «Тітка Лу: Історія принцеси Ватахвасо».

Фотограф Горацій Пулав був її швагером.

Посилання

1. «Lucy Nicolar Goes Far From a Maine Native American Reservation — And Then Returns» [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.] New England Historical Society (2017).
2. Kylie Message, Museums and Social Activism: Engaged Protest (Routledge 2013): 30.
3. Paige Lush, Music in the Chautauqua Movement: From 1874 to the 1930s (McFarland 2013): 163—165.
4. «Daughter of Penobscot Chief to Interpret Indian Music» Lyceum News (November 1916): 4-5.
5. Joseph Nicolar, The Life and Traditions of the Red Man (C. H. Glass and Company 1893).
6. Canyon Wolf, «Lucy Nicolar» [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] Ne-Do-Ba (Friends) Exploring & Sharing the Wabanaki History of Interior New England (2008).
7. Lucy Nicolar Goes Far From a Maine Native Amerocan Reservation — And Then Returns. New England Historical Society. New England Historical Society. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 8 березня 2019.
8. «Princess Watahwaso» Music News (March 30, 1917): 1, 11.
9. «Vawter's 15th Convention» Lyceum Magazine (March 1917): 25.
10. Program from Princess Watahwaso's 1917 recital at Aeolian Hall [Архівовано 1 серпня 2018 у Wayback Machine.], from «Traveling Culture: Circuit Chautauqua in the Twentieth Century», Redpath Chautauqua Collection, University of Iowa Libraries, Special Collections Department.
11. «Lillie D'Angelo Bergh's 'Music Day'» Musical Courier (May 13, 1920): 10.
12. «Princess Watahwaso Sings» New York Times (April 8, 1920): 9.
13. Princess Watahwaso discography [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], Discography of American Historical Recordings, UCSB Library.
14. «Princess Watahwaso's Teepee» [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.] Penobscot Cultural and Historic Preservation.
15. Object record, Basket [Архівовано 1 серпня 2018 у Wayback Machine.], Oklahoma Historical Society.
16. «Bar Harbor's Abbe Receives $50,000 Gift» [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] Bangor Daily News (December 19, 2010).
17. Christine Lin, «These Extended Families» The Epoch Times (November 18, 2014): B4. via

Посилання

• Люсі Ніколар Пулав на сайті Find a Grave (англ.)
• Зайчик Макбрайд, принцеса Ватахвасо: Яскрава зірка Пенобскота [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] (2002), коротка біографія, видана як книга, її племінником Чарльзом Норманом Шей.
• Ліз Соннеборн, від А до Я американських індіанок (видавництво Infobase 2014). (включає запис про Люсі Ніколар)