Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Людовик-Александр де Бурбон (фр. Louis-Alexandre de Bourbon; 6 червня 1678 — 1 грудня 1737) — французький аристократ, військовий діяч часів короля Людовика XIV. Адмірал Франції.
| Людовик-Александр де Бурбон | |
|---|---|
| фр. Louis-Alexandre de Bourbon | |
 | |
| Народився | 6 червня 1678 Версаль |
| Помер | 1 грудня 1737 (59 років) замок Рамбуйє |
| Поховання | d |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | військовий очільник |
| Знання мов | французька[1] |
| Роки активності | з 1683 |
| Титул | герцог |
| Посада | d |
| Військове звання | Адмірал Франції |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Бурбони |
| Батько | Людовик XIV |
| Мати | Франсуаза де Монтеспан |
| Брати, сестри | d, d, d, d, Франсуаза-Марі де Бурбон, d, Марія Анна де Бурбон, d, d, d, d, d, d, d і Людовик Великий Дофін |
| У шлюбі з | Марія-Вікторія-Софі де Ноайль |
| Діти | 1 син |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
 | |
| |
Життєпис
Походив з королівської династії Бурбонів. Позашлюбний син Людовика XIV та фаворитки Франсуази де Монтеспан. У 1681 році отримав титул графа Тулузького, у 1683 році, після смерті зведеного брата Луї де Бурбона, графа Вермандуа, отримав посаду адмірала Франції. У 1684 році став полковником піхотного полку.
У 1689 році призначений губернатором Гієні, у 1693 році командував кавалерійським полком і став кавалером Ордену Святого Духа. У 1695 році призначений губернатором Бретані. У 1696 році отримав військове звання польового маршала (генерал-майора), у 1697 році — генерал-лейтенанта. Тоді Луї-Александр став герцогом Пентев'єрським. Під час Війни Аусбурзької ліги відзначився під час облоги Намюра у 1698 році.
З початком Війни за іспанську спадщину займався обороною Сицилії. У 1704 році на чолі французького флоту завдав поразки у битві при Малазі (Іспанія) англо-голландському флоту під головуванням Джорджа Рука. За це отримав орден Золотого Руна. У 1711 році став герцогом Рамбуйє, герцогом де Дамвіль та герцогом д'Арк. У 1712 році отримав титул герцога Вандома.
У зв'язку зі смертю сина та онуків король Людовик XIV у 1714 році зрівняв Луї-Александра із законними дітьми й надав йому титул принца крові. Передбачалося, що у разі смерті останнього онука, майбутнього Людовика XV, на трон можуть претендувати позашлюбні діти короля. Того ж року король надав йому почесне звання великого мисливчого Франції.
Після того, як загроза смерті спадкоємця минула й було оголошено Людовика XV королем при регенті Філіпові Орлеанському Паризький парламент у 1717 році скасував наказ короля Людовика XIV від 1714 року. З 1715 року Луї-Александр був у складі регентської ради. У 1718 році Людовик-Александр очолив Морську раду. На цій посаді він перебував до 1722 року.
Останні роки провів у своєму замку Рамбуйє, де й помер 1 грудня 1737 року.
Родина
Дружина — Марія-Вікторія-Софі (1688—1766), донька герцога Анн-Жюле де Ноайля, маршала і пера Франції
Діти:
- Луї-Жан-Марі (1725—1793)
Коханка — Мадлен д'Омон
Діти:
- Луї-Александр (1720—д/н)
- Філіп-Огюст (1721—1795)
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
(фр.)
- Jean Duma: Les Bourbon-Penthièvre (1678—1793). Une nébuleuse aristocratique au XVIIIe siècle. Ed. Publications de la Sorbonne, Paris 1995, .
- Lenotre, G., Le Château de Rambouillet: six siècles d'histoire, Calmann-Lévy, collection " Châteaux: décors de l'histoire ", Paris, 1930, p. 256; Réédition: Denoël, Paris, 1984, p. 215.