Людвік Вельтце

,Місце народження ,Дата смерті ,Дата народження

Людвік Еразм Вельтце
пол. Ludwik Erazm Veltzé
Народження	1871^[1] Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Смерть	не раніше 1939
Країна	Польща
Навчання	Державна промислова школа у Львові
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Архітектурний стиль	модерн, модернізовані форми ренесансу, бароко

Людвік Еразм Вельтце (пол. Ludwik Erazm Veltzé; 1871, Львів — після 1939) — львівський архітектор.

Життєпис

Людвік Вельтце народився 1871 року у Львові. Закінчив гімназію. У 1887 році вступив на відділення сницарства Державної промислової школи у Львові. Закінчив перший курс та був переведений на другий курс, але у навчальних звітах Державної промислової школи у Львові за 1888/1889 навчальний рік його ім'я відсутнє. Де навчався далі, не відомо.

Початок діяльності Людвіка Вельтце як архітектора, ймовірно, належить до кінця XIX століття, хоча найранішня відома дослідникам будівля за його проєктом — будівля колишньої приватної школи Яна Нємца, споруджена у 1904 році при вул. Пелчинській, 28 (нині — вул. Вітовського, 36). Усі будинки за його проєктами у Львові виконані в дусі романтичної сецесії. Серед них найяскравішою є вілла на вулиці Елізи Ожешко, 11, що привертає увагу декоративним поєднанням у стінах обробленого каменю, тиньку та червоної цегли, а також червоним дахом із наріжною вежею.

На початку 1930-х років був членом та заступником секретаря Професійної спілки архітекторів і будівничих у Львові із зовнішніх зв'язків. 5 жовтня 1931 року як член цієї Спілки брав участь у благочинній пожертві коштів на спорудження Дому фундації вдів та сиріт.

Мешкав у Львові в будинку на вул. 29 Листопада, 54 (нині — вул. Коновальця). За цією ж адресою було розташоване й архітектурне бюро Вельтце.

Дата та місце смерті архітектора невідомі.

Реалізовані проєкти

• будівля колишньої приватної школи Яна Нємца (1904) на нинішній вул. Вітовського, 36.
• вілла історика Зигмунта Радзимінського на нинішній вул. Елізи Ожешко, 11 (1906—1907).
• прибутковий будинок у стилі сецесії на нинішній вул. Зарицьких, 8 (1907).
• вілла правника Юліуша Макаревича (1909) у стилі романтичної сецесії на нинішній вул. Драгоманова, 58.
• житловий будинок (1910) на сучасному проспекті Шевченка, 15.
• реконструкція приміщень першого поверху кам'яниці на нинішній вул. Івана Федорова, 8 під філію цісарсько-королівської пошти (1910).
• дерев'яний костел (нині — церква Покрова Пресвятої Богородиці) на нинішній вул. Володимира Великого, 24 у смт Рудне (1935).

Галерея

• Вілла Зигмунта Радзимінського
  (вул. Елізи Ожешко, 11)
• Прибутковий будинок
  (вул. Зарицьких, 8)
• Вілла Юліуша Макаревича (вул. Драгоманова, 58)
• Кам'яниця
  (вул. Івана Федорова, 8)
• Церква Покрова Пресвятої Богородиці (смт. Рудне, вул. Володимира Великого, 24)

Примітки

1. різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. —
   d:Track:Q4201869d:Track:Q2818964d:Track:Q4532152
2. Sprawozdanie c. k. Państwowej szkoły przemysłowej we Lwowie za rr. 1887/88. — S. 14, 17. (пол.)
3. Архітектура Львова, 2008, с. 431.
4. Галина Глембоцька. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Людвік Вельтце (1871—1939). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
5. Ю. О. Бірюльов Вельтце Людвік // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
6. Вісім старовинних вілл з львівських вулиць. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 1 квітня 2015. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
7. Енциклопедія Львова т. 1, 2007, с. 344.
8. Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Івана Федорова, 08 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
9. Львів-Рудно. Церква Покрови Пр. Богородиці (1935). decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.

Джерела

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — .
• Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 48, 71, 73. — .
• Бірюльов Ю. О. Вельтце Людвік // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 344. — .
• В. І. Тимофієнко. Вельтце Л. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — Київ : Головкиївархітектура, НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
• Вілла Юліана Макаревича (м. Львів). drymba.com. Дримба. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
• Вілла Войцеха Венца (вул. Е. Ожешко, 11, м. Львів). drymba.com. Дримба. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
• Grzegorz Rąkowski Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej. Część IV: Lwów. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2008. — 398 s. — . (пол.)

Посилання

• Вельтце Людвік. litopys.lviv.ua. Літопис. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
• Вілла Радзимінського. Невідомий Львів. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 27 листопада 2014. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
• Вілла Юліана Макаревича (м. Львів). drymba.com. Дримба. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
• Віктор Гальчинський. Вілла Нетуристичний Львів: палац для геолога, Цитадель та дві сторони маловідомого театру. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
• Енциклопедія львівських вулиць: вулиця Коновальця. adnotam.pp.ua. оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
• Е-архів Михайла Грушевського. Вельтце Людвік (1871—після 1939). hrushevsky.nbuv.gov.ua. Процитовано 13 квітня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
• Вісім старовинних вілл з львівських вулиць. inlviv.in.ua. То є Львів. 20 червня 2020. оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 13 квітня 2022.