Любойно

Любойно(мак. Љубојно) — село в общині Ресен, у Північній Македонії. Село розташовано в долині на західних схилах гірського масиву Пелістер, на висоті близько 920 м над рівнем моря. Відстань до адміністративного центру общини Ресена складає 28 км. На сході межує з селом Брайчино, у 2 км на південь знаходиться кордон з Грецією. В 2 км на захід від центру села знаходиться берег озера Преспа. Селом протікає річка Брайчинська. У середині XX століття було селом з великим населенням, яке до початку XXI століття сильно знизилося.

Любойно Координати 40°53′42″ пн. ш. 21°08′16″ сх. д. / 40.89500000002777824° пн. ш. 21.13777777780577694° сх. д. / 40.89500000002777824; 21.13777777780577694Координати: 40°53′42″ пн. ш. 21°08′16″ сх. д. / 40.89500000002777824° пн. ш. 21.13777777780577694° сх. д. / 40.89500000002777824; 21.13777777780577694 Країна  Північна Македонія Північна Македонія Адмінодиниця Ресен Висота центру 923 м Населення 186 осіб (2002), 1171 осіб (1948), 1209 осіб (1953), 884 осіб (1961), 753 осіб (1971), 965 осіб (1981), 464 осіб (1991), 238 осіб (1994), 141 осіб (2021) Часовий пояс CET і CEST Телефонний код 047 Поштовий індекс 7318 Автомобільний код RE (Ресен) GeoNames 788555 OSM ↑2598355 ·R (Ресен) Любойно Любойно (Північна Македонія)  Любойно у Вікісховищі

Географія

Любойно знаходиться в долині річки Брайчинської, що спускається від південних вершин гірського масиву Пелістер. Середня висота села — 920 м над рівнем моря. Схили гір на південь від Брайчино порослі листяними (бук, дуб, явір) та хвойними (ялина, сосна, смерека) лісами.

Площа території села — 13,6 км² (1360 га), з них 396 га під пасовиськами, 356 га приходиться на ліси, 477 га обробляється.

Історія

На околицях села знайдені залишки поселень, поховань та храмів давньоримського часу.

Перша письмова згадка села відома з грамоти сербського царя Стефана Душана 1337 року. З XV століття належало Османській імперії. У XIX столітті до Любойно переселилася велика кількість албанців-бейлере (або «колоньяре»), нащадків османських беїв з албанського регіону навколо містечка ^[en], мусульман-шиїтів. Однак після падіння османської влади вони переселилися до рівнинних сіл навколо Преспи.

У 1902—1903 роках після низки македонських повстань під тиском Російської імперії на македонських територіях усі населені пункти з православним населенням мали віднести до «грецьких», «болгарських» чи «сербських», то Любойно було віднесено до «болгарських», тоді як сусідні Брайчино та  — до «грецьких», попри те, що в усіх селах люди спілкувалися однією мовою та здебільшого були родичами. Після Першої балканської війни 1912 року перейшло до володінь Сербії.

1906 року відкрилася школа, перебудована 1971 року. У 1922 році побудовано поліцейську дільницю, у 1936 — поштове відділення, а 1952 — будинок культури. 1951 року проведено електрику, 1975 року проведено асфальтову дорогу , 1976 — водогін, а 1988 — телефонний зв'язок.

Населення

Населення села стрімко скорочується попри високий туристичний потенціал місцевості. У 1961 році в селі було 884 мешканців, з яких 868 македонців, 10 албанського походження та 7 сербів. За переписом 1994 року було 238 мешканців, зокрема 223 македонці, 12 турків та 1 арумун.

Економіка та інфраструктура

Руїни старої школи

Населення займається сільським господарством, переважно вирощуванням зернових та овочевих культур.

Туризм розвивається повільно. Станом на 2010 рік у селі було всього 18 місць для туристів у приватних будинках. В селі діє громадська організація з сільського та альтернативного туризму, побудовано 5-кімнатиний етнохостел «Стара Чесма», який демонструє традиційні місцеві інтер'єр та одяг. Утім директор етнографічного музею в селі Подмочані повідомляє, що представлені костюми не є властивими цьому регіону, а скоріше рівнинним селам навколо Ресена.

У селі є восьмирічна школа, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури.

Пам'ятки

Меморіальна дошка учасникам Іллінденського повстання 1903 року

У селі є меморіальна дошка учасникам Іллінденського повстання 1903 року, а також стоїть пам'ятник бійцям Народно-визвольної армії Югославії, що загинули під час Другої світової війни.

У Любойно налічується 8 релігійних будівель. Також на південь від села розташований монастир святих Петра і Павла .

• Церква св. Івана Богослова
• Церква св. Димитрія
• Церква св. Афанасія
• Церква св. Миколая
• Церква Пречистої Богородиці

Примітки

1. Јовановски, 2005 та с. 202-203.
2. Јовановски, 2005 та с. 200.
3. Jane C. Sugarman (27 жовтня 1997). Engendering Song: Singing and Subjectivity at Prespa Albanian Weddings. University of Chicago Press. с. 7–. ISBN .(англ.)
4. Popovski, Vlado (2014). The Different Fates of Albania and Macedonia at the London Conference of Ambassadors 1912-1913. SEEU Review. 10 (1): 57—69. doi:10.2478/seeur-2014-0008. ISSN 1857-8462.
5. Rechkoska, Gordana and Rechkoski, Risto and Petrovska, Elena (2011) AGRO-TOURISM — IMPACT ON SUSTAINABLE DEVELOPMENT — CASE STUDY OF THE PRESPA REGION, REPUBLIC OF MACEDONIA. In: 29th Annual EuroCHRIE Conference, «Tourism & Hospitality, Drivers of Transition», October 19th-22nd, 2011, Dubrovnik, Croatia(англ.)
6. Sara Morić, Sara Sudetić. REPRESENTATIONS IN RURAL TOURISM: AUTHENTICITY IN PRESPA LAKE REGION. с. 23-30. У кн. під ред. N. Vassilis, M. Ioannis, A. Georgios. Ethnographic Research in Border Areas. Contributions to the Study of International Frontiers in Southeast Europe [ 30 грудня 2020 у Wayback Machine.]. , 114 с., 2016(англ.)
7. Јовановски, 2005 та с. 203.

Джерела

• Панов, Митко (1998). Енциклопедија на селата во Република Македонија (PDF) (македонски) . Скопје: Патрија. с. 185. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2022. Процитовано 17 декември 2016.
• (2005). Населбите во Преспа (PDF). Скопје: Ѓурѓа. с. 199—208. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 6 червня 2020.(мак.)