Ця біографічна стаття написана як резюме Будь ласка допоможіть переписавши її вміст згідно з нейтральною точкою зору та

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лучук.

|портрет=

Тарас Лучук
Народився	26 жовтня 1962(1962-10-26) (61 рік) Львів
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник, поет
Alma mater	Львівський державний університет ім. Івана Франка
Галузь	літературознавство, перекладознавство
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Батько	Лучук Володимир Іванович
Мати	Сенатович Оксана Павлівна
Брати, сестри	Іван Лучук

Тарас Лучук (нар. 1962 р.) — літературознавець, перекладач, поет, теоретик літературного ар'єрґарду, член Українського ПЕН. Лауреат премії імені Максима Рильського за 2020 рік.

Народився у Львові.

Освіта та кар'єра

1985 р. — закінчив факультет іноземних мов Львівського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «класична філологія».
1989 р. — закінвчив аспірантуру за спеціальністю «німецька література». Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему: «Східноєвропейські корені творчості Йоганнеса Бобровського».
1990—2006 — науковий працівник відділу української літератури Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України (до 1993 — відділ літератури Інституту суспільних наук АН УРСР/України).
1994—2006 — доцент (з 2003 завідувач кафедри класичних мов) Львівської Богословської Академії (з 2002 — Український католицький університет).
З 2002 (дотепер) — доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Наукова діяльність

Двічи (1991, 2016) був стипендіатом Австрійської служби академічних обмінів.

2006 — стипендіат Програми академічних обмінів ім. Фулбрайта.

З 1990 року — член Наукового товариства ім. Шевченка.

З 1998 року — член Асоціації українських письменників.

Опублікував понад 100 наукових статей з теорії літератури, класичної філології, ґерманістики, сорабістики, перекладознавства, україністики.
Перекладає з давньогрецької, латинської, німецької та російської мов.
Переклав діалоги Платона та логічні трактати Арістотеля, «Записки про Галльську війну» Ґая Юлія Цезаря та «Байдики» Ґая Валерія Катулла, роман Ернста Теодора Амадея Гофмана, вірші Велимира Хлєбнікова й Осипа Мандельштама.
Написав спогади про Соломію Павличко та Юрія Шевельова.
Автор збірки віршів і поетичних перекладів «Щодня крім сьогодні» (Львів, 2002).

Нагороди

2020 р. — отримав .
2020 р. — лауреат Львівської обласної премії ім. Михайла Возняка.
2021 р. — отримав Премію КМУ ім. Максима Рильського.

Бібліографія

Книжкові видання

Щодня крім сьогодні: Вірші й переклади. Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2002.
Catullus versus Sappho: Переклад поза контекстом ґендерної лінґвістики. Львів: Літопис, 2005.
Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упоряд., перекл. з давньогр., передмова й коментарі. Львів: Астролябія, 2019.
Ґай Валерій Катулл. Повне зібрання творів: Байдики, поеми, елегії та епіграми / Упоряд., перекл. з латини, передмова й коментарі. Львів: Астролябія, 2021.

Вибрані переклади

Грубер, Йона. Слово — це ти: Афоризми / Перекл. з нім. // Грубер, Йона. Поезії. Київ: Дніпро, 1989. С. 74–82.
Платон. Евтифрон / Перекл. з давньогр. // Платон. Діалоги. Київ: Основи, 1995. С. 54–68.
Марціал. Епіграми / Перекл. з лат. // Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах: Хрестоматія. Львів: Світ, 2000. С. 248—249.
Сенека (Луцій Анней Сенека). Федра: Трагедія / Перекл. з лат. Юрія Мушака за ред. Тараса Лучука // Римська драма. Київ: Грамота, 2008. С. 179—218.
Сапфо. Вибрані пісні та фраґменти / Перекл. з давньогр. // Сапфо. Пісні з Лесбосу. Львів: Піраміда, 2012. С. 115—120.
Алкей. Вибрані фраґменти / Перекл. з давньогр. // Алкей. Пісні застольні і повстанські. Львів: Піраміда, 2013. С. 114—119.
Фрідріх Шіллер. Духовидець / Перекл. з нім. Львів: Астролябія, 2021. 192 с. .

Вибрані наукові публікації

Українська еміґраційна література другої половини ХХ ст.: проблема двомовності // Український вимір. Ніжин, 2007. Вип. 6. С. 137—138.

Гомілетика й герменевтика: Арістотель у давній українській літературі // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2008. Вип. 44, част. 1. С. 41–53.

Якби Христос у Лужиці з'явивсь: Пам'яті Юрія Брєзана // Питання сорабістики. Львів, 2009. Вип. 6. С. 30–38.
Гермес над криницею, або Українська античність // Іноземна філологія. Львів, 2010. Вип. 122. С. 339—344.
Білінґвізм чи квазібілінґвізм Юрія Луцького? // Україна і світ: прагнення змін. Київ: Дух і Літера, 2010. С. 195—207.
Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 2012. Вип. 21. С. 511—524.
Непомічений перекладач Сапфо: Михайло Соневицький // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Острог, 2013. Вип. 21. С. 46–54.
Ранньовізантійський постмодернізм: «Гомерокентрон» Евдокії Авґусти // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2014. Вип. 60, част. 2. С. 17–37.
«Антициклон» Назара Гончара та його старохристиянські паралелі // Парадигма. Львів, 2014. Вип. 8. С. 281—298.
Остап Луцький — перекладач давньогрецької поезії // Муза і чин Остапа Луцького / Упоряд. Василь Деревінський та ін. Київ: Смолоскип, 2016. С. 649—706.

Посилання

. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.

[1] . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.

[2] . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.