оригінальна назва ЛулеельвенДолина річки Лулеельвен в межах національного парку Стура Шефаллет Карта Лулеельвен 65 35 12

|оригінальна_назва=

Лулеельвен
Долина річки Лулеельвен в межах національного парку Стура-Шефаллет.
Карта Лулеельвен.
65°35′12″ пн. ш. 22°02′31″ сх. д. / 65.58669400002777650° пн. ш. 22.04200000002778026° сх. д.
Витік	озеро Сорйосйауре на кордоні між Швецією і Норвегією
• координати	67°14′15″ пн. ш. 16°27′34″ сх. д. / 67.2375306° пн. ш. 16.4595222° сх. д. / 67.2375306; 16.4595222
Гирло	Ботнічна затока, біля міста Лулео.
• координати	65°34′10″ пн. ш. 22°14′32″ сх. д. / 65.5695389° пн. ш. 22.2423917° сх. д. / 65.5695389; 22.2423917
Країни:	Швеція, Норвегія — 750 км².
Прирічкові країни:	Швеція, Норвегія.
Довжина	450 км
Площа басейну:	25240 км²
Середньорічний стік	510 м³/с
Притоки:	Лілла-Лулеельвен, Будтрескон
Водойми в руслі	Аккаяуре, Стура-Лулеваттен і ^d

Медіафайли у Вікісховищі

Лулеельвен (швед. Lule älv, також Luleälven , саам. Julevädno) — річка на півночі Швеції. Довжина 450 км, площа басейну 25240 км². Бере початок з озера Сорйосйауре, біля кордону Швеції й Норвегії. Тече з північного заходу на південний схід. У верхній і середній частині річка протікає вузькою й глибокою долиною, проходить низку озер. У цій частині річки є пороги й водоспади. Нижче впадіння основної — правої — притоки Лілла-Лулеельвен долина розширюється і Лулеельвен тече через пагорбисту рівнину. Впадає у Ботнічну затоку Балтійського моря. Живлення переважно снігове, водопілля влітку, взимку стік низький. Середня витрата води близько 510 м³/с. Замерзає в кінці жовтня, скресає у травні. На річці побудовано кілька ГЕС. На озерах здійснюється судноплавство. Біля гирла річки лежать місто Буден і порт Лулео.

ГЕС

На річці Лулеельвен зведено 13 ГЕС. За період від 1970-х років до 2013 року загальна потужність ГЕС зросла у 2,47 рази — від 1,7 ГВт до 4,2 ГВт. Найбільші ГЕС — "Харспронгет", Пор'юс, Летсі, Порсі, Лакседе, Vittjärv, Буден.

Галерея

Водоспад Харспронгет на річці Лулеельвен під час полярної ночі і північного сяйва. Художник ^[sv], фотолітографія, 1856 рік.
ГЕС на річці Лулеельвен у місті Буден.

Література

Lule älf [ 15 січня 2020 у Wayback Machine.]. // Nordisk familjebok. — 16 bandet. — Redaktör: Th. Westrin. — Stockholm: Nordisk familjeboks förlags aktiebolag, Nordisk familjeboks tryckeri. — 1912. — S. 1350.
. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 18. — 1951. — S. 786 - 787. (швед.)

Посилання

Luleälven на сайті Nationalencyklopedin — сайт шведської «Національної енциклопедії».
Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [ 2013-11-09 у Wayback Machine.]. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція. Карта 1:8 000 000. // Атлас світу. — Київ: ДНВП «Картографія». — 2008. С. 64 — 65.
Луле-Эльв. // Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лулеельвен

[L-1] Luleälven на сайті Nationalencyklopedin — сайт шведської «Національної енциклопедії».

[SMHI-2] Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [ 2013-11-09 у Wayback Machine.]. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.

[3] Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція. Карта 1:8 000 000. // Атлас світу. — Київ: ДНВП «Картографія». — 2008. С. 64 — 65.

[4] Луле-Эльв. // Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978.