Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

портрет Батько Посада Діти Дружина Чоловік Мати Лузін Микола МиколайовичЛузин Николай НиколаевичІм я при народженні рос

Лузін Микола Миколайович

Лузін Микола Миколайович

Лузін Микола Миколайович
Лузин Николай Николаевич
image
Ім'я при народженні рос. Николай Николаевич Лузин
Народився 9 грудня 1883(1883-12-09)[1][2]
Іркутськ, Російська імперія
Помер 25 лютого 1950(1950-02-25)[2] (66 років)
Москва, СРСР[4]
Поховання Введенське кладовище[5]
Країна image СРСР
Національність росіянин
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater d (1905)
d (1901)
d (1893)
МДУ[6]
Галузь математика
Заклад МДУ
МДУ
Математичний інститут імені Стєклова
Посада приват-доцент і професор
Вчене звання академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь доктор наук[d]
Науковий керівник d[7]
Відомі учні Айзерман Марк Аронович
Александров Павло Сергійович
Колмогоров Андрій Миколайович
d
Лаврентьєв Михайло Олексійович
Ляпунов Олексій Андрійович
d
d
d
Урисон Павло Самуїлович
d
Аспіранти, докторанти Лаврентьєв Михайло Олексійович[6]
Колмогоров Андрій Миколайович[6]
Александров Павло Сергійович[6]
Барі Ніна Карлівна[6]
d[6]
Гливенко Валерій Іванович[6]
Келдиш Людмила Всеволодівна[6]
d[6]
d[6]
Люстернік Лазар Аронович[6]
Ляпунов Олексій Андрійович[6]
d[6]
d[6]
Борис Миколайович Петров[6]
Шнірельман Лев Генріхович[6]
d[6]
Урисон Павло Самуїлович[6]
d[6]
d
Айзерман Марк Аронович
d
Членство Академія наук СРСР
Польська академія знань
Відомий завдяки: дескриптивна теорія множин і функцій
Нагороди
image
image Роботи у Вікіджерелах
image Висловлювання у Вікіцитатах
image Лузін Микола Миколайович у Вікісховищі

Мико́ла Микола́йович Лу́зін (* 27 листопада (9 грудня) 1883(18831209), Іркутськ — † 28 лютого 1950, Москва) — російський математик, основоположник школи теорії функцій, академік АН СРСР (1929). Професор Московського університету (1917). Іноземний член Польської АН (1928), член математични товариств Польщі, Індії, Бельгії, Франції, Італії. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1945).

М. М. Лузін — творець московської математичної школи. Серед його учнів — математики М. А. Айзерман, П. С. Александров, Н. К. Барі, В. И. Глівенко, Л. В. Келдиш, А. Н. Колмогоров, А. С. Кронрод, М. А. Лаврентєв, Л. А. Люстерник, А. А. Ляпунов, Д. Е. Меньшов, В. В. Неміцький, П. С. Новіков, М. Я. Суслін, П. С. Урисон, А. Я. Хінчін, Л. Г. Шнірельман.

Біографія

Лузін народився в Іркутську, вчився в томській гімназії в 1894–1901 роках. Формалізм гімназичного курсу математики відштовхнув від себе талановитого юнака, і лише здібний репетитор зміг розкрити перед ним красу і велич математики.

У 1901 р. Лузін вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Московського університету. З перших років навчання в коло його інтересів потрапили питання, пов'язані з нескінченністю. Наприкінці XIX ст. німецький вчений Георг Кантор створив загальну , яка отримала застосування у дослідженні розривних функцій. Лузін почав вивчати цю теорію, але його заняття перервалися в 1905 р. Студенту, що брав участь в революційній діяльності, довелося на деякий час переїхати до Франції. Там він слухав лекції найвизначніших французьких математиків того часу. Після повернення до Росії Лузін закінчив університет, де його залишили для підготовки до професорського звання. Незабаром він знову поїхав до Парижа, а потім у Геттінген (1910), де зблизився з багатьма вченими (Едмунд Ландау, Адамаром, Борелем, Лебегом) та написав перші наукові роботи. Повернувся в Москву в 1914 році.

Основною проблемою, що його цікавила, було питання про те, чи можуть існувати множини, що містять більше елементів, ніж множина натуральних чисел, але менше, ніж множина точок відрізка (континуум-гіпотеза). Для будь-якої нескінченної множини, яку можна було отримати з відрізків за допомогою операцій об'єднання та перетину зліченних сукупностей множин, ця гіпотеза виконувалася, і, щоб вирішити проблему, треба було з'ясувати, які ще є способи конструювання множин. Одночасно Лузін вивчав питання, чи можна представити будь-яку періодичну функцію, навіть таку, що має нескінченно багато точок розриву, в вигляді суми тригонометричного ряду, тобто суми нескінченної множини гармонійних коливань. До вище описаних проблем Лузін одержав низку значних результатів і в 1915 р. захистив дисертацію «Інтеграл і тригонометричний ряд», за яку йому відразу присудили науковий ступінь доктора чистої математики, минаючи існуючу на той час ступінь магістра.

У 1917 р. Лузін став професором Московського університету. Як талановитого викладача, його оточували найздібніші студенти і молоді математики. Свого розквіту школа Лузіна досягла в перші післяреволюційні роки. Учні Лузіна утворили творчий колектив, який жартівливо називали «лузітанією». Багато з них отримали першокласні наукові результати ще на студентській лаві. Наприклад, П. С. Александров і М. Я. Суслін (1894—1919) відкрили новий метод побудови множин, що започаткувало розвиток нового напрями — дескриптивної теорії множин. Дослідження в цій галузі, що проводились Лузіним і його учнями, показали, що звичайних методів теорії множин недостатньо для вирішення багатьох виникаючих в ній проблем. Наукові передбачення Лузіна повністю підтвердилися у 1960-ті рр. Багато учнів М. М. Лузіна стали згодом академіками та членами-кореспондентами АН СРСР. Серед них П. С. Александров, А. M. Колмогоров, М. А. Лаврентьєв, Л. А. Люстернік, Д. Е. Меньшое, П. С. Новіков, Л. Г. Шнірельман та інші.

Педагогічна діяльність

Основна стаття: Лузитанія (московська математична школа)

Педагогічний результат М. М. Лузіна величезний за своїм масштабом — це дуже рідкісний випадок в історії науки, коли видатний вчений виховав більше десятка видатних вчених (А. Н. Колмогоров, П. С. Александров, М. А. Айзерман, А. С. Кронрод та ін.), де-хто з них створив свої власні наукові школи.

  • школа А. Н. Колмогорова дала В. І. Арнольда та І. М. Гельфанда, Е. Б. Динкіна і А. І. Мальцева, Я. Г. Синая і А. Н. Ширяєва, В. А. Успенського та ін.;
  • школа П. С. Александрова — Л. С. Понтрягіна, А. Н. Тихонова, А. Г. Куроша та ін.;
  • школа М. А. Лаврентьева — М. В. Келдиша, А. І. Маркушевича, Б. В. Шабата та ін.;
  • школа А. А. Ляпунова — А. П. Ершова, Ю. І. Журавлева, О. Б. Лупанова та ін.;
  • школа П. С. Новікова — С. І. Адяна, А. Д. Тайманова, С. В. Яблонського та ін.

В базі даних «Математична генеалогія» М. М. Лузін має понад 4 000 наукових потомків[26].

Школа Н. Н. Лузіна розвивала самостійне мислення, здатність по-новому ставити проблеми, розбивати їх на нові задачі, шукати обхідні шляхи. Наприклад, існувало негласне правило: якщо у аспіранта по темі екзамена є самостійний результат, то питають тільки по цьому результату. «Ми всі намагалися замість вивчення товстої монографії 200—300 стр. (як правило, на іноземній мові) придумати нову постановку (узагальнення) задачі», — згадує М. А. Лаврентєв. Атмосфера творчості, мислення «тут і зараз», коли проміжні ходи думки не приховуються, а сам процес мислення стає публічним і явним для всіх — така була атмосфера «Лузітанії» (так стала називатися школа Лузіна) в її найкращі роки. Атмосфера, змішана із жартами, елементами інтелектуального карнавалу, наукового театру, в якому всі були акторами, а першим з них був вчитель. У своїх спогалдах Л. А. Люстерник називає це «інтелектуальним озорством». Глибока і неформальна повага оберігала відношення до вчителя від панібратства.

Зберігалася і важлива роль Д. Ф. Єгорова. М. М. Лузін новичкам-лузітанцям говорив: «головний в нашому колективі Єгоров, кінцева оцінка роботи, відкриття належить Єгорову».

В 1915 році до Москви потрапив польський математик Вацлав Серпінський, інтернований за свого німецького піданства. Д. Ф. Єгоров і М. М. Лузін допомогли йому одержати дозвіл на вільне проживання в Москві. В. Серпінський активно брав участь в створенні Московської математичної школи. Тісні контакти шкіл Лузіна і Серпінського продовжувалися до середини 1930-х років. Першими участниками Лузітанії стали П. С. Александров, М. Я. Суслін, Д. Е. Меньшов, А. Я. Хінчін; дещо пізніше з'явилися В. Н. Веніамінов, П. С. Урисон, А. Н. Колмогоров, В. В. Неміцький, Н. К. Барі, С. С. Ковнер, В. І. Глівенко, Л. А. Люстерник, Л. Г. Шнірельман. Через декілька років (1923—1924 роки) додалося третє покоління — П. С. Новіков, Л. В. Келдиш, Є. А. Селівановський. Одним з останніх до школи Лузіна приєдналися А. А. Ляпунов (1932 рік). В цей час Лузітанії вже практично не було.

Діяльність Лузітанії була засмучена двома раптовими смертями: 21 жовтня 1919 року від сипного тифу в рідному селі Красавка помер М. Я. Суслін, 17 серпнч 1924 року втопився П. С. Урисон — «охоронник таємниць Лузітанії».

В 1931 році на засланні в Казані помер Д. Ф. Єгоров.

Див. також

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #117320188 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
    d:Track:Q547473
  3. Dictionary of Scientific Biography / C. C. Gillispie — Charles Scribner's Sons, 1970.
    d:Track:Q656742d:Track:Q845617d:Track:Q1064544
  4. http://www.learn-math.info/historyDetail.htm?id=Luzin
  5. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
  7. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
Ця стаття не містить . Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на . Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2012)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

portret Batko Posada Diti Druzhina Cholovik Mati Luzin Mikola MikolajovichLuzin Nikolaj NikolaevichIm ya pri narodzhenni ros Nikolaj Nikolaevich LuzinNarodivsya 9 grudnya 1883 1883 12 09 1 2 Irkutsk Rosijska imperiyaPomer 25 lyutogo 1950 1950 02 25 2 66 rokiv Moskva SRSR 4 Pohovannya Vvedenske kladovishe 5 Krayina SRSRNacionalnist rosiyaninDiyalnist matematik vikladach universitetuAlma mater d 1905 d 1901 d 1893 MDU 6 Galuz matematikaZaklad MDU MDU Matematichnij institut imeni StyeklovaPosada privat docent i profesorVchene zvannya akademik AN SRSR d Naukovij stupin doktor nauk d Naukovij kerivnik d 7 Vidomi uchni Ajzerman Mark Aronovich Aleksandrov Pavlo Sergijovich Kolmogorov Andrij Mikolajovich d Lavrentyev Mihajlo Oleksijovich Lyapunov Oleksij Andrijovich d d d Urison Pavlo Samuyilovich dAspiranti doktoranti Lavrentyev Mihajlo Oleksijovich 6 Kolmogorov Andrij Mikolajovich 6 Aleksandrov Pavlo Sergijovich 6 Bari Nina Karlivna 6 d 6 Glivenko Valerij Ivanovich 6 Keldish Lyudmila Vsevolodivna 6 d 6 d 6 Lyusternik Lazar Aronovich 6 Lyapunov Oleksij Andrijovich 6 d 6 d 6 Boris Mikolajovich Petrov 6 Shnirelman Lev Genrihovich 6 d 6 Urison Pavlo Samuyilovich 6 d 6 d Ajzerman Mark Aronovich dChlenstvo Akademiya nauk SRSR Polska akademiya znanVidomij zavdyaki deskriptivna teoriya mnozhin i funkcijNagorodiRoboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Luzin Mikola Mikolajovich u Vikishovishi Miko la Mikola jovich Lu zin 27 listopada 9 grudnya 1883 18831209 Irkutsk 28 lyutogo 1950 Moskva rosijskij matematik osnovopolozhnik shkoli teoriyi funkcij akademik AN SRSR 1929 Profesor Moskovskogo universitetu 1917 Inozemnij chlen Polskoyi AN 1928 chlen matematichni tovaristv Polshi Indiyi Belgiyi Franciyi Italiyi Nagorodzhenij ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora 1945 M M Luzin tvorec moskovskoyi matematichnoyi shkoli Sered jogo uchniv matematiki M A Ajzerman P S Aleksandrov N K Bari V I Glivenko L V Keldish A N Kolmogorov A S Kronrod M A Lavrentyev L A Lyusternik A A Lyapunov D E Menshov V V Nemickij P S Novikov M Ya Suslin P S Urison A Ya Hinchin L G Shnirelman BiografiyaLuzin narodivsya v Irkutsku vchivsya v tomskij gimnaziyi v 1894 1901 rokah Formalizm gimnazichnogo kursu matematiki vidshtovhnuv vid sebe talanovitogo yunaka i lishe zdibnij repetitor zmig rozkriti pered nim krasu i velich matematiki U 1901 r Luzin vstupiv na matematichne viddilennya fiziko matematichnogo fakultetu Moskovskogo universitetu Z pershih rokiv navchannya v kolo jogo interesiv potrapili pitannya pov yazani z neskinchennistyu Naprikinci XIX st nimeckij vchenij Georg Kantor stvoriv zagalnu yaka otrimala zastosuvannya u doslidzhenni rozrivnih funkcij Luzin pochav vivchati cyu teoriyu ale jogo zanyattya perervalisya v 1905 r Studentu sho brav uchast v revolyucijnij diyalnosti dovelosya na deyakij chas pereyihati do Franciyi Tam vin sluhav lekciyi najviznachnishih francuzkih matematikiv togo chasu Pislya povernennya do Rosiyi Luzin zakinchiv universitet de jogo zalishili dlya pidgotovki do profesorskogo zvannya Nezabarom vin znovu poyihav do Parizha a potim u Gettingen 1910 de zblizivsya z bagatma vchenimi Edmund Landau Adamarom Borelem Lebegom ta napisav pershi naukovi roboti Povernuvsya v Moskvu v 1914 roci Osnovnoyu problemoyu sho jogo cikavila bulo pitannya pro te chi mozhut isnuvati mnozhini sho mistyat bilshe elementiv nizh mnozhina naturalnih chisel ale menshe nizh mnozhina tochok vidrizka kontinuum gipoteza Dlya bud yakoyi neskinchennoyi mnozhini yaku mozhna bulo otrimati z vidrizkiv za dopomogoyu operacij ob yednannya ta peretinu zlichennih sukupnostej mnozhin cya gipoteza vikonuvalasya i shob virishiti problemu treba bulo z yasuvati yaki she ye sposobi konstruyuvannya mnozhin Odnochasno Luzin vivchav pitannya chi mozhna predstaviti bud yaku periodichnu funkciyu navit taku sho maye neskinchenno bagato tochok rozrivu v viglyadi sumi trigonometrichnogo ryadu tobto sumi neskinchennoyi mnozhini garmonijnih kolivan Do vishe opisanih problem Luzin oderzhav nizku znachnih rezultativ i v 1915 r zahistiv disertaciyu Integral i trigonometrichnij ryad za yaku jomu vidrazu prisudili naukovij stupin doktora chistoyi matematiki minayuchi isnuyuchu na toj chas stupin magistra U 1917 r Luzin stav profesorom Moskovskogo universitetu Yak talanovitogo vikladacha jogo otochuvali najzdibnishi studenti i molodi matematiki Svogo rozkvitu shkola Luzina dosyagla v pershi pislyarevolyucijni roki Uchni Luzina utvorili tvorchij kolektiv yakij zhartivlivo nazivali luzitaniyeyu Bagato z nih otrimali pershoklasni naukovi rezultati she na studentskij lavi Napriklad P S Aleksandrov i M Ya Suslin 1894 1919 vidkrili novij metod pobudovi mnozhin sho zapochatkuvalo rozvitok novogo napryami deskriptivnoyi teoriyi mnozhin Doslidzhennya v cij galuzi sho provodilis Luzinim i jogo uchnyami pokazali sho zvichajnih metodiv teoriyi mnozhin nedostatno dlya virishennya bagatoh vinikayuchih v nij problem Naukovi peredbachennya Luzina povnistyu pidtverdilisya u 1960 ti rr Bagato uchniv M M Luzina stali zgodom akademikami ta chlenami korespondentami AN SRSR Sered nih P S Aleksandrov A M Kolmogorov M A Lavrentyev L A Lyusternik D E Menshoe P S Novikov L G Shnirelman ta inshi Pedagogichna diyalnistOsnovna stattya Luzitaniya moskovska matematichna shkola Pedagogichnij rezultat M M Luzina velicheznij za svoyim masshtabom ce duzhe ridkisnij vipadok v istoriyi nauki koli vidatnij vchenij vihovav bilshe desyatka vidatnih vchenih A N Kolmogorov P S Aleksandrov M A Ajzerman A S Kronrod ta in de hto z nih stvoriv svoyi vlasni naukovi shkoli shkola A N Kolmogorova dala V I Arnolda ta I M Gelfanda E B Dinkina i A I Malceva Ya G Sinaya i A N Shiryayeva V A Uspenskogo ta in shkola P S Aleksandrova L S Pontryagina A N Tihonova A G Kurosha ta in shkola M A Lavrenteva M V Keldisha A I Markushevicha B V Shabata ta in shkola A A Lyapunova A P Ershova Yu I Zhuravleva O B Lupanova ta in shkola P S Novikova S I Adyana A D Tajmanova S V Yablonskogo ta in V bazi danih Matematichna genealogiya M M Luzin maye ponad 4 000 naukovih potomkiv 26 Shkola N N Luzina rozvivala samostijne mislennya zdatnist po novomu staviti problemi rozbivati yih na novi zadachi shukati obhidni shlyahi Napriklad isnuvalo neglasne pravilo yaksho u aspiranta po temi ekzamena ye samostijnij rezultat to pitayut tilki po comu rezultatu Mi vsi namagalisya zamist vivchennya tovstoyi monografiyi 200 300 str yak pravilo na inozemnij movi pridumati novu postanovku uzagalnennya zadachi zgaduye M A Lavrentyev Atmosfera tvorchosti mislennya tut i zaraz koli promizhni hodi dumki ne prihovuyutsya a sam proces mislennya staye publichnim i yavnim dlya vsih taka bula atmosfera Luzitaniyi tak stala nazivatisya shkola Luzina v yiyi najkrashi roki Atmosfera zmishana iz zhartami elementami intelektualnogo karnavalu naukovogo teatru v yakomu vsi buli aktorami a pershim z nih buv vchitel U svoyih spogaldah L A Lyusternik nazivaye ce intelektualnim ozorstvom Gliboka i neformalna povaga oberigala vidnoshennya do vchitelya vid panibratstva Zberigalasya i vazhliva rol D F Yegorova M M Luzin novichkam luzitancyam govoriv golovnij v nashomu kolektivi Yegorov kinceva ocinka roboti vidkrittya nalezhit Yegorovu V 1915 roci do Moskvi potrapiv polskij matematik Vaclav Serpinskij internovanij za svogo nimeckogo pidanstva D F Yegorov i M M Luzin dopomogli jomu oderzhati dozvil na vilne prozhivannya v Moskvi V Serpinskij aktivno brav uchast v stvorenni Moskovskoyi matematichnoyi shkoli Tisni kontakti shkil Luzina i Serpinskogo prodovzhuvalisya do seredini 1930 h rokiv Pershimi uchastnikami Luzitaniyi stali P S Aleksandrov M Ya Suslin D E Menshov A Ya Hinchin desho piznishe z yavilisya V N Veniaminov P S Urison A N Kolmogorov V V Nemickij N K Bari S S Kovner V I Glivenko L A Lyusternik L G Shnirelman Cherez dekilka rokiv 1923 1924 roki dodalosya tretye pokolinnya P S Novikov L V Keldish Ye A Selivanovskij Odnim z ostannih do shkoli Luzina priyednalisya A A Lyapunov 1932 rik V cej chas Luzitaniyi vzhe praktichno ne bulo Diyalnist Luzitaniyi bula zasmuchena dvoma raptovimi smertyami 21 zhovtnya 1919 roku vid sipnogo tifu v ridnomu seli Krasavka pomer M Ya Suslin 17 serpnch 1924 roku vtopivsya P S Urison ohoronnik tayemnic Luzitaniyi V 1931 roci na zaslanni v Kazani pomer D F Yegorov Div takozh5096 Luzin asteroyid nazvanij na chest naukovcya meteoritnij krater na Marsi dzherelo Teorema Danzhua LuzinaPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 117320188 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Arhiv istoriyi matematiki Maktyutor 1994 d Track Q547473 Dictionary of Scientific Biography C C Gillispie Charles Scribner s Sons 1970 d Track Q656742d Track Q845617d Track Q1064544 http www learn math info historyDetail htm id Luzin Find a Grave 1996 d Track Q63056 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno listopad 2012

Дата публікації:
Топ