У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лосєв Анатолій Іванович Лосєв 19 жовтня 1906 Київ 21 вересня 1970 радя

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лосєв.

Анатолій Іванович Лосєв (19 жовтня 1906, Київ — 21 вересня 1970) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир 72-ї гвардійської Красноградської Червонопрапорної стрілецької дивізії 25-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської армії Степового фронту, гвардії генерал-майор.

Анатолій Іванович Лосєв

Народження

19 жовтня 1906
Київ

Смерть

21 вересня 1970 (63 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР

Поховання

Країна

Освіта

Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації

Роки служби

1924—1956

Партія

КПРС

Звання

Генерал-майор

Командування

Q21195452? і 72-га гвардійська мотострілецька дивізія (СРСР)

Війни / битви

Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
• Битва за Москву
• Сталінградська битва
• Курська битва
• Битва за Дніпро

Нагороди

Біографія

Народився 19 жовтня 1906 року в Києві в сім'ї робітника. Українець. Працював помічником вальцевого на млині в місті Ніжині.

У вересні 1924 року призваний до лав Червоної Армії. У 1928 році закінчив Київську артилерійську школу. З вересня 1928 року — командир взводу 96-го легко-артилерійського полку Українського військового округу. З квітня 1930 року — командир артилерійського взводу та батареї в 1-му окремому кінно-артилерійському дивізіоні Українського військового округу. У червні 1932 — жовтні 1933 року командував батареєю в 1-му кавалерійському полку того ж округу. Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1938 році закінчив чотири курси Військової електротехнічної академії РСЧА імені С. М. Будьонного. З березня 1938 року — начальник штабу 41-го артилерійського полку в Харківському військовому окрузі і з червня 1938 року — 76-го артилерійського полку в Закавказькому військовому окрузі. Закінчив шестимісячні артилерійські Червонопрапорні курси удосконалення командного складу в 1939 році. З серпня 1939 року — командир 306-го легкоартіллерійского полку в 155-й стрілецькій дивізії Західного особливого військового округу. На цій посаді брав участь в радянсько-фінській війні 1939—1940 років у складі 8-ї армії. Нагороджений орденом Червоної Зірки.

У боях німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. У перший же день війни 306-й полк, яким командував підполковник А. І. Лосєв, вступив в бій на річці Шарі, біля міста Слоніма Барановицької області. Далі воював у складі 4-ї і 21-ї армій Західного фронту, брав участь у Смоленському оборонному бою. З грудня 1941 року брав участь у битві за Москву. З квітня 1942 року — начальник артилерії 38-ї стрілецької дивізії 28-ї армії Південно-Західного фронту, добре проявив себе в оборонних боях літа і осені 1942 року на воронезькому напрямку. Там же був поранений.

З жовтня 1942 року — командир 29-ї стрілецької дивізії 64-ї армії Сталінградського фронту. Брав участь у Сталінградській битві. Потім дивізія воювала у складі 7-ї гвардійської армії на Воронезькому (з квітня 1943 року) і Степовому (з липня 1943) фронтах. Після битви на Курській дузі дивізія штурмом оволоділа містом Красноградом і, переслідуючи противника, підійшла до Дніпра в районі села Бородаївських Хуторів. 25 вересня 1943 року, після вогневого нальоту почалася атака ворожих позицій. В результаті запеклого бою на сьому годину ранку село було очищене від ворога і завойований плацдарм в 16 квадратних кілометрів. 20 днів тривали бої за утримання і розширення плацдарму. Битва за Дніпро на цій ділянці була виграна.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року за успішне форсування Дніпра і утримання плацдарму, проявлені при цьому мужність, відвагу і вміння у складній обстановці керувати військами генерал-майору Анатолію Івановичу Лосєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1336).

З жовтня 1943 року дивізія воювала у складі 7-ї гвардійської армії на 2-му Українському фронті. Брала участь в Нижньодніпровській, Кіровоградській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Дебреценській, Будапештській і Віденській наступальних операціях. З квітня 1945 року Анатолій Лосєв брав участь у Братиславському-Брновской і Празькій операціях. Війну закінчив у Австрії.

Після Перемоги до лютого 1946 командував тим же корпусом, потім відправлений на навчання. У 1948 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова. З серпня 1948 року — заступник командира 63-го стрілецького корпусу в Уральському військовому окрузі. З липня 1953 року — старший викладач загальновійськової підготовки, а потім начальник військової кафедри Київського державного університету імені Т. Г. Шевченко. З лютого 1955 року — начальник Київського військового училища імені Робочих Червоного Замоскворіччя. У лютому 1956 року пішов у запас.

Жив у Києві. Помер 21 вересня 1970 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди, завання

Генерал-майор з 1 березня 1943 року. Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова 2-го ступеня, орденом Кутузова 2-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Почесний громадянин Братислави.

Література

Боевые звёзды киевлян. — Киев: Политиздат Украины, 1983.
Великая Отечественная: Комкоры. Том 1. Биогр. словарь. М.-Жуковский, 2006
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987

Посилання

Лосєв Анатолій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).