Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

війни ім я Литовченко Роман ДіомидовичРоман Литовченко в 1908 році у Новгород Сіверській тюрміПрізвиськоГамзей і БуряНар

Литовченко Роман Діомидович

Литовченко Роман Діомидович

Литовченко Роман Діомидович
image
Роман Литовченко в 1908 році у Новгород-Сіверській тюрмі
ПрізвиськоГамзей і Буря
Народився23 липня (4 серпня) 1884
хутір Олексіївка, нині у складі міста Кременчук, image Російська імперія
Померпісля грудня 1927 року
Країнаimage Російська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьреволюціонер, військовий провідник
ПартіяУкраїнська партія соціалістів-революціонерів (максималіст, анархіст, анархіст-комуніст)
У шлюбі зНаталія Володимирівна Кузьмина
Діти (2)Михайло Романович Литовченко, Григорій Романович Литовченко
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Литовченко.

Роман Демидович Литовченко (23 липня (4 серпня) 1884 року, у родині козака хутора Олексіївки, нині у складі міста Кременчук — після грудня 1927) — провідний діяч революційного руху на Шосткинському пороховому заводі (нині місто Шостка Сумської області). Учасник першого терористичного акту у Шостці, каторжанин, за часів Української Держави — керівник українського військового загону, військовий РСЧА.

Життєпис

Переїзд та життя в Шостці

Народився 23 липня (4 серпня) 1884 року в родині козака хутора Олексіївка (нині в складі міста Кременчук) у родині хліборобів та був хрещений у православній Соборно-Успенській церкві. За суспільним станом — козак села Велика Кохнівка (Кременчуцький повіт, Полтавська губернія), нині в складі міста Кременчук.

Після смерті батька, 22 січня 1900 року Литовченко виїхав у Шостку, до тітки, де й залишився жити. У 1901 році, приблизно в березні, поступив на навчання до Шосткинського порохового заводу у відділення токарного цеху, де провчився до 1903 року. Після цього почав працювати самостійно у токарного верстата.

13 (26) жовтня 1902 Роман Литовченко в Шостці одружився з Наталією Володимирівною, дочкою Новгород-Сівеського міщанина Володимира Кузьмина. 5 (18) листопада 1903 в них народився син Михайло, а 7 (20) січня 1906 року — другий син Григорій. 28 серпня (10 вересня) 1907 року Наталія Володимирівна Литовченко померла від зараження крові.

Початок революційної діяльності

За даними, наданими самим Литовченком Товариству колишніх політкаторжан і засланців, Литовченко брав участь у революційному русі вже з 1903 року. У 1905 році на Шосткинському пороховому заводі брав участь у революційних подіях. Під час революційного руху мав клички Гамзей та Буря.

У 1906 році з підробленим паспортом на ім'я Сергія Івановича Супруна, Литовченко виїхав до Москви, де влаштувався на роботу на [ru]. На початку січня 1907 року він повернувся до Шостки

У 1906 році шосткинський учитель на прізвисько Шурка зорганізував в поселенні групу есерів-максималістів — лівих радикалів загалом з 30 людей, куди вступив також Роман Литовченко. Максималісти проводили зібрання, на яких підіймалися питання програмного та економічного значення. Також займалися розповсюдженням літератури, листівок. Максималісти скликали шосткинців на масові мітинги. У групі сформувалася так звана бойова дружина, до якої також вступив Литовченко. Ця дружина провела 5—6 експропріацій, а в листопаді 1907 року організувала невдалий замах на штатського пристава Лузанова, начальника місцевої поліції. За свідченнями Литовченка він також брав участь у цьому замаху. 8 грудня 1907 р. нападники стріляли в Лузанова та поранили його в руку. Нападники утекли. Але вже у січні 1908 року його та інших заарештувала поліція.

image
Фото Романа Демидовича Литовченка, 8 лютого 1908 р. у Конотопській тюрмі

Суд і заслання

image
Особова справа Романа Литовченка в Товаристві колишніх політкаторжан і засланців

Нападників судили 31 жовтня 1908 року в Київському військово-окружному суді. Зокрема Литовченка засудили за належність до Глухівської організації Партії соціалістів-революціонерів максималістів за статтею 102 частиною 2 Укладення про кримінальні покарання до 8 років каторги (до 15 січня 1917 року).

image підсудних Митрофана Соломка, Миколу Соломка та Святового та підсудних Ковбасу, Кузьмина, Литовченка, Демченка та Машицького в тому, що в 1907 році вони вступили і були членами в с. Локотки та посаді Шостці Глухівського повіту Чернігівської губернії, що перебувала тоді на стані посиленої охорони, злочинного спільноти що іменувала себе "Глухівська організація спільнота партії соціалістів-революціонерів максималістів", що поставила, свідомо для всіх членів цієї спільноти, метою своєї діяльності насильницьке, шляхом збройного повстання, повалення встановленого у Росії основними законами способу правління, однак без безпосереднього зі свого боку позбавлення Царюючого Государя Імператора Влади Верховної, та заміну державного у Росії ладу, шляхом скликання Установчих Зборів, демократичної республіки; причому спільнота ця для досягнення зазначених цілей, свідомо для обвинувачених, як членів спільноти: 1) мала у своєму розпорядженні склад споряджених бомб, оболонок для останніх і вибухові речовини; 2) мала свою організацію, партійну печатку та засоби для друкування своїх закликів до народу; 3) поширювала за участю їх, обвинувачених, серед місцевого населення зазначені заклики до збройного повстання, проте без вказівки на безпосереднє позбавлення Царюючого Государя Імператора Влади Верховної та 4) організувало розбійні напади на приватних осіб і збройні напади на місцеву поліцейську владу. image

— Вирок суду / ЦДІАК ф. 580, оп. 1, спр. 585, арк. 73, 73 зв.

За звинуваченням у замаху на життя поліцейського пристава Литовченко був виправданий. Під час слідства Литовченко зізнався в належності до організації та навів імена її членів, однак на судовому засіданні спростував ці показання, сказавши, що дав їх під тиском насильства та що до жодної партії не належав.

В очікуванні вироку Литовченко знаходився спочатку з 2 лютого до 9 серпня 1908 року в тюрмі в Конотопі, а потім у Лук'янівській в'язниці в Києві.

Каторгу Литовченко відбував у різних центральних тюрмах: у 1909 році — у Москві, у 1910—1916 роках — у Ярославлі, з 1916 по 1917 — в [ru]. Як він сам вказав, увесь час знаходився в одиночній камері, у Києві та Ярославлі брав участь у тюремних протестах. Після відбуття каторги був направлений до Абанської волості [ru]Єнісейської губернії, де працював у селянина та в місті Канську.

У лютому 1909 року Литовченко через адміністрацію Київської губернської тюрми подавав прохання про помилування. Далі прохання про помилування ним подавались у червні 1912 року в Чернігові, у квітні 1914 року в Ярославлі та в лютому 1916 року в Єнісейській губернії. В останньому з них Литовченко просив про зачислення до діючої армії.

Був амністований у березні 1917 року, а в квітні повернувся до Шостки.

Поновлення революційної діяльності

Докладніше: Українська революція у Шостці

Після повернення до Шостки Литовченко увійшов до складу шосткинського осередку Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР).

У Вікіджерелах є
Оригінальний текст ІІІ Універсалу

7 (20) листопада 1917 року в Києві Українською Центральною Радою було прийнято Третій Універсал, що проголошував автономну Українську Народну Республіку у складі Російської Республіки, а 8 (21) грудня 1917 року розпочалася Перша радянсько-українська війна.

Для з'ясування ставлення до Української Центральної Ради та Генерального Секретаріату, беручи до уваги війну проголошену більшовиками Україні, 13 (26) грудня 1917 року в Шостці відбулося "об'єднане засідання президій всіх місцевих осередків політичних, професійних, громадських та економічних організацій, що об'єднували поселення Шостку та Шостенський пороховий завод, на якому були присутні 92 делегати від 26 місцевих організацій. У засіданні брав активну участь і Роман Литовченко, представляючи УПСР. Відповідаючи на більшовицькі заклики не визнавати Українську Центральну Раду, Литовченко промовляв:

Так! Кричать більшовики, есери та есдеки "Хай живе Україна!", а раніше чому цього не було - я не чув! Кричать більшовики "геть Центральну Раду", в ній сидять зрадники народної справи, може бути, але вони ведуть народ справедливим шляхом.

Хай живе вільна Україна і сама визначається як бажає народ (оплески).

А також:

Я клянусь(!), що не буде такого, щоб народні комісари посадили управляти Україною російського комісара. Вони поставили собі за мету задавити Україну, то їм цього не вдасться зробити. Я сам піду в ряди і буду захищати Україну (оплески).

Бажаю Україні щастя! Хто посміє зазіхнути на неї та підніме меч, то той від меча і загине. Хай живе український народ і Народна Українська Республіка (оплески).

Хоча на засіданні 81 голосом було ухвалено «вітати Українську Центральну Раду та її виконавчий орган Генеральній Секретаріат як вищий правовий орган в Україні та всіма силами та доступними засобами підтримувати її в боротьбі за проголошену свободу України», Литовченко при голосуванні за цю підсумкову резолюцію утримався.

Загін Литовченка

Згідно зі спогадами Михайла Ромченка, 20 березня (2 квітня) 1918 року Литовченко міг бути одним з тих, хто фактично розпочав повстання робітників Шостки проти більшовиків. Робітники були виведені з терпіння поведінкою командира Другої (особливої) армії Опанаса Ремньова, яка на той час перебувала у Шостці, наміром пограбувати завод та оголошеною мобілізацією чоловіків від 20 до 30 років. Цього дня ремньовці вислали зі ст. Терещенської сотню солдатів та комісара Іллю Моргуна для переговорів з «караульним полком», що постійно стояв у Шостці. Під'їхавши до казарм полку, Моргун звернувся до солдат:

Товариші, солдати, ми просимо вас не втручатися, нам потрібний порох…

Пролунав постріл з 2-го поверху і Моргун, обливаючись кров'ю, упав біля сходів казарми а солдати роззброїли ремньовців. Моргун загинув від рук білогвардійця Юрченка та його сподвижника Романа Литовченка.

На початку квітня 1918 року, Литовченко брав активну участь у повстанні робітників Шосткинського порохового заводу проти Другої (Особливої) армії під командуванням , що була частиною Червоної армії та мала на меті пограбування заводу та вивезення майна та значної суми грошей до РРФСР.

У період короткого безвладдя, на початку квітня 1918 року, Литовченко за завданням есерівської партійної організації організував зібрання у будинку полковника Лишова. На цьому зібранні Литовченко казав, що Шостку треба охороняти, та що на допомогу йдуть українці, яких треба підтримувати. Після зібрання Литовченко почав проводити запис у загін охорони, який почали називати його іменем. До загону записались Іван Сутоцький, Ілля Ковтун, Федір Трегубченко, Олександр Ребенко, Іван Биченко, Михайло Шашура, Анатолій Лишков, Василь Симакін, Яків Титаренко, Захар Віник, Павло Доценко, Василь Седов, Юхим Робок, Петро Никифоров та багато інших. Було визначено штаб загону з трьох осіб: Романа Литовченка (командир), Юхима Робока, Анатолія Лишкова. Загін було організовано у тому числі для припинення погромів, які чинили більшовики в Новгороді-Сіверському, звідки в Шостку явилася делегація з проханням надати допомогу населенню. За завданням меншовистсько-есерівського блоку Литовченко був відправлений до Конотопу, щоб розвідати які війська рухаються до Шостки. Литовченко доповів, що до Шостки йдуть наші українські війська, в дійсності ж першими в Шостку увійшли німецькі війська. Після урочистого входу німецьких військ до Шостки 5 (18) квітня 1918, вже рано вранці 7 (20) квітня 1918 загін першим прибув у Новгород-Сіверський. Причому німецькі війська вступили в місто пізніше, о 10 годині. Загін виявив 75 вбитих, почав проводити обшуки та заарештував близько 12 людей, помічених у бандитизмі. З наказу Литовченка у тюрмі Іваном Комендантом було розстріляно матроса, про якого повідомлялось, що він вирізав сім'ю з 5 людей.

За часів Української Держави, на зміну охоронному, було сформовано гетьманський загін чисельністю до 70 людей, налаштований на самостійницькі ідеї, командиром якого також був Роман Литовченко.

Загін Литовченка вів активну боротьбу проти осіб, підозрілих у зв'язках з червоними партизанами. Зокрема відомо, що було вбито більшовицького комісара Чернишова. За підозрою в співчутті більшовикам було заарештовано групу осіб, які були конвойовані до в'язниці у Глухові. По дорозі арештовані брати Яким та Павло Євдокименки втекли а Івана Зеленського було вбито коло с. Береза.

Члени загону, на чолі з комендантом двічі виїжджали в с. Собичеве та Івот для боротьби з більшовицькими загонами.

У жовтні 1918 року до Шостки прибула есерівська делегація з 8 людей на чолі з Яковом Саксоновим та просила збройної допомоги в боротьбі з більшовиками. Загін Литовченка висувався через Новгород-Сіверський до містечка Грем'яч, де розправлявся з більшовиками. Існують свідчення, що загін Литовченка брав участь у погромах, в побиттях та обшуках квартир більшовиків..

Червона армія

У 1919 році при нез'ясованих обставинах (а за словами самого Литовченка — добровільно) вступив у Червону армію до 107 кавалерійського радянського полку. У 1920 році його було важко поранено в обидві ноги на польському фронті, після чого, за словами самого Литовченка, він пролежав 4 роки у лазареті, переніс 3 операції а врешті йому ампутували обидві ноги по перші суглоби, він став інвалідом ІІ групи.

Мирне життя

У січні 1925 року Литовченко, вже проживаючи в Кременчуці, приховавши факт своєї участі в збройній боротьбі проти більшовиків, вступив до Товариства колишніх політкаторжан і засланців. У 1926 році цим товариством йому було призначено пенсію у зв'язку з неможливістю працювати. У квітні 1927 року Литовченка виключили з Товариства через те, що належність до революціонерів він на суді не визнав та писав прошенія про помилування. Литовченко безуспішно аргументував, що прошенія насправді писав не він, а його тесть. Те що Литовченко очолював український самостійницький загін у 1918 році в Шостці Товариству відомо не було.

У 1925 році проживав у місті Кременчук за адресою Дніпровський провулок, буд. 8, кв. 2.

Подальша доля невідома.

Джерела

  1. ЦДІАК Ф. 316, оп. 1, спр. 579, арк. 146 зв.
  2. ДА РФ, Ф. 533, оп. 3, спр. 1735 "Литовченко Роман Діомидович".
  3. ЦДІА СПб. Фонд 19. Опис 128. Справа 613. Аркуш 393 зв.
  4. ЦДІА СПб. Фонд 19. Опис 128. Справа 664. Аркуш 185 зв.
  5. ЦДІА СПб. Фонд 19. Опис 128. Справа 852. Аркуш 175 зв.
  6. ЦДІА СПб. Фонд 19. Опис 128. Справа 931. Аркуш 104 зв.
  7. Управління СБУ в Сумській області, спр. П–1772.
  8. ДАСО ф. 1811 оп. 1 спр. 1, арк. 24 — 28
  9. Ромченко М. Броня из песка // ЦДАВО України, ф. 59, оп. 1, спр. 1137
  10. Романченко Ю. Боротьба за порох // Літопис революції: журнал історії КП(б)У та Жовтневої Революції на Україні. ‒ № 3 (48), 1931. оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 27 травня 2017.
  11. ДАСО ф. Р-7641, оп. 1, спр. 431, арк. 165, 165зв
  12. Управління СБУ в Сумській області № П-12141 арк. 22 зв.
  13. ДАСО, Ф. Р-7641, Оп. 1, Спр. 488, арк. 81
  14. Управління СБУ в Сумській області № П-13312 арк. 52
  15. Газета «Відродження» від 20.04.1918, № 21, стор. 3[недоступне посилання з червня 2019]
  16. Чериковер И. Антисемитизм и погромы на Украине 1917—1918 гг. Берлин 1923.
  17. Управління СБУ в Сумській області спр. О-3460
  18. . Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 10 лютого 2017.
  19. ДАСО ф. Р-7641, оп. 1, спр. 431. арк. 224—225
  20. Управління СБУ в Сумській області № П-164, арк. 47
  21. ДАСО ф. Р-7641, оп. 1, спр. 431. арк. 222
  22. ЦДАГО України, Ф. 59, оп. 1, спр. 1137, арк. 12 / Дубок П. В., Успенський П. С. Про героїчну боротьбу Шосткинської партійної організації з контрреволюційним повстанням у березні-квітні 1918 р. у м. Шостка Сумської області
  23. Управління СБУ в Сумській області № П-12141 арк. 75 зв., 76 зв.
  24. Управління СБУ в Сумській області № П-12141 арк. 32 зв.

Див. також

Посилання

  • . museum.shostka.org. Архів оригіналу за 2 лютого 2017.
  • . museum.shostka.org. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

vijni im ya Litovchenko Roman DiomidovichRoman Litovchenko v 1908 roci u Novgorod Siverskij tyurmiPrizviskoGamzej i BuryaNarodivsya23 lipnya 4 serpnya 1884 hutir Oleksiyivka nini u skladi mista Kremenchuk Rosijska imperiyaPomerpislya grudnya 1927 rokuKrayina Rosijska imperiyaNacionalnistukrayinecDiyalnistrevolyucioner vijskovij providnikPartiyaUkrayinska partiya socialistiv revolyucioneriv maksimalist anarhist anarhist komunist U shlyubi zNataliya Volodimirivna KuzminaDiti 2 Mihajlo Romanovich Litovchenko Grigorij Romanovich Litovchenko Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Litovchenko Roman Demidovich Litovchenko 23 lipnya 4 serpnya 1884 roku u rodini kozaka hutora Oleksiyivki nini u skladi mista Kremenchuk pislya grudnya 1927 providnij diyach revolyucijnogo ruhu na Shostkinskomu porohovomu zavodi nini misto Shostka Sumskoyi oblasti Uchasnik pershogo teroristichnogo aktu u Shostci katorzhanin za chasiv Ukrayinskoyi Derzhavi kerivnik ukrayinskogo vijskovogo zagonu vijskovij RSChA ZhittyepisPereyizd ta zhittya v Shostci Narodivsya 23 lipnya 4 serpnya 1884 roku v rodini kozaka hutora Oleksiyivka nini v skladi mista Kremenchuk u rodini hliborobiv ta buv hreshenij u pravoslavnij Soborno Uspenskij cerkvi Za suspilnim stanom kozak sela Velika Kohnivka Kremenchuckij povit Poltavska guberniya nini v skladi mista Kremenchuk Pislya smerti batka 22 sichnya 1900 roku Litovchenko viyihav u Shostku do titki de j zalishivsya zhiti U 1901 roci priblizno v berezni postupiv na navchannya do Shostkinskogo porohovogo zavodu u viddilennya tokarnogo cehu de provchivsya do 1903 roku Pislya cogo pochav pracyuvati samostijno u tokarnogo verstata 13 26 zhovtnya 1902 Roman Litovchenko v Shostci odruzhivsya z Nataliyeyu Volodimirivnoyu dochkoyu Novgorod Siveskogo mishanina Volodimira Kuzmina 5 18 listopada 1903 v nih narodivsya sin Mihajlo a 7 20 sichnya 1906 roku drugij sin Grigorij 28 serpnya 10 veresnya 1907 roku Nataliya Volodimirivna Litovchenko pomerla vid zarazhennya krovi Pochatok revolyucijnoyi diyalnosti Za danimi nadanimi samim Litovchenkom Tovaristvu kolishnih politkatorzhan i zaslanciv Litovchenko brav uchast u revolyucijnomu rusi vzhe z 1903 roku U 1905 roci na Shostkinskomu porohovomu zavodi brav uchast u revolyucijnih podiyah Pid chas revolyucijnogo ruhu mav klichki Gamzej ta Burya U 1906 roci z pidroblenim pasportom na im ya Sergiya Ivanovicha Supruna Litovchenko viyihav do Moskvi de vlashtuvavsya na robotu na ru Na pochatku sichnya 1907 roku vin povernuvsya do Shostki U 1906 roci shostkinskij uchitel na prizvisko Shurka zorganizuvav v poselenni grupu eseriv maksimalistiv livih radikaliv zagalom z 30 lyudej kudi vstupiv takozh Roman Litovchenko Maksimalisti provodili zibrannya na yakih pidijmalisya pitannya programnogo ta ekonomichnogo znachennya Takozh zajmalisya rozpovsyudzhennyam literaturi listivok Maksimalisti sklikali shostkinciv na masovi mitingi U grupi sformuvalasya tak zvana bojova druzhina do yakoyi takozh vstupiv Litovchenko Cya druzhina provela 5 6 ekspropriacij a v listopadi 1907 roku organizuvala nevdalij zamah na shtatskogo pristava Luzanova nachalnika miscevoyi policiyi Za svidchennyami Litovchenka vin takozh brav uchast u comu zamahu 8 grudnya 1907 r napadniki strilyali v Luzanova ta poranili jogo v ruku Napadniki utekli Ale vzhe u sichni 1908 roku jogo ta inshih zaareshtuvala policiya Foto Romana Demidovicha Litovchenka 8 lyutogo 1908 r u Konotopskij tyurmiSud i zaslannya Osobova sprava Romana Litovchenka v Tovaristvi kolishnih politkatorzhan i zaslanciv Napadnikiv sudili 31 zhovtnya 1908 roku v Kiyivskomu vijskovo okruzhnomu sudi Zokrema Litovchenka zasudili za nalezhnist do Gluhivskoyi organizaciyi Partiyi socialistiv revolyucioneriv maksimalistiv za statteyu 102 chastinoyu 2 Ukladennya pro kriminalni pokarannya do 8 rokiv katorgi do 15 sichnya 1917 roku pidsudnih Mitrofana Solomka Mikolu Solomka ta Svyatovogo ta pidsudnih Kovbasu Kuzmina Litovchenka Demchenka ta Mashickogo v tomu sho v 1907 roci voni vstupili i buli chlenami v s Lokotki ta posadi Shostci Gluhivskogo povitu Chernigivskoyi guberniyi sho perebuvala todi na stani posilenoyi ohoroni zlochinnogo spilnoti sho imenuvala sebe Gluhivska organizaciya spilnota partiyi socialistiv revolyucioneriv maksimalistiv sho postavila svidomo dlya vsih chleniv ciyeyi spilnoti metoyu svoyeyi diyalnosti nasilnicke shlyahom zbrojnogo povstannya povalennya vstanovlenogo u Rosiyi osnovnimi zakonami sposobu pravlinnya odnak bez bezposerednogo zi svogo boku pozbavlennya Caryuyuchogo Gosudarya Imperatora Vladi Verhovnoyi ta zaminu derzhavnogo u Rosiyi ladu shlyahom sklikannya Ustanovchih Zboriv demokratichnoyi respubliki prichomu spilnota cya dlya dosyagnennya zaznachenih cilej svidomo dlya obvinuvachenih yak chleniv spilnoti 1 mala u svoyemu rozporyadzhenni sklad sporyadzhenih bomb obolonok dlya ostannih i vibuhovi rechovini 2 mala svoyu organizaciyu partijnu pechatku ta zasobi dlya drukuvannya svoyih zaklikiv do narodu 3 poshiryuvala za uchastyu yih obvinuvachenih sered miscevogo naselennya zaznacheni zakliki do zbrojnogo povstannya prote bez vkazivki na bezposerednye pozbavlennya Caryuyuchogo Gosudarya Imperatora Vladi Verhovnoyi ta 4 organizuvalo rozbijni napadi na privatnih osib i zbrojni napadi na miscevu policejsku vladu Virok sudu CDIAK f 580 op 1 spr 585 ark 73 73 zv Za zvinuvachennyam u zamahu na zhittya policejskogo pristava Litovchenko buv vipravdanij Pid chas slidstva Litovchenko ziznavsya v nalezhnosti do organizaciyi ta naviv imena yiyi chleniv odnak na sudovomu zasidanni sprostuvav ci pokazannya skazavshi sho dav yih pid tiskom nasilstva ta sho do zhodnoyi partiyi ne nalezhav V ochikuvanni viroku Litovchenko znahodivsya spochatku z 2 lyutogo do 9 serpnya 1908 roku v tyurmi v Konotopi a potim u Luk yanivskij v yaznici v Kiyevi Katorgu Litovchenko vidbuvav u riznih centralnih tyurmah u 1909 roci u Moskvi u 1910 1916 rokah u Yaroslavli z 1916 po 1917 v ru Yak vin sam vkazav uves chas znahodivsya v odinochnij kameri u Kiyevi ta Yaroslavli brav uchast u tyuremnih protestah Pislya vidbuttya katorgi buv napravlenij do Abanskoyi volosti ru Yenisejskoyi guberniyi de pracyuvav u selyanina ta v misti Kansku U lyutomu 1909 roku Litovchenko cherez administraciyu Kiyivskoyi gubernskoyi tyurmi podavav prohannya pro pomiluvannya Dali prohannya pro pomiluvannya nim podavalis u chervni 1912 roku v Chernigovi u kvitni 1914 roku v Yaroslavli ta v lyutomu 1916 roku v Yenisejskij guberniyi V ostannomu z nih Litovchenko prosiv pro zachislennya do diyuchoyi armiyi Buv amnistovanij u berezni 1917 roku a v kvitni povernuvsya do Shostki Ponovlennya revolyucijnoyi diyalnosti Dokladnishe Ukrayinska revolyuciya u Shostci Pislya povernennya do Shostki Litovchenko uvijshov do skladu shostkinskogo oseredku Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv UPSR U Vikidzherelah ye Originalnij tekst III Universalu 7 20 listopada 1917 roku v Kiyevi Ukrayinskoyu Centralnoyu Radoyu bulo prijnyato Tretij Universal sho progoloshuvav avtonomnu Ukrayinsku Narodnu Respubliku u skladi Rosijskoyi Respubliki a 8 21 grudnya 1917 roku rozpochalasya Persha radyansko ukrayinska vijna Dlya z yasuvannya stavlennya do Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi ta Generalnogo Sekretariatu beruchi do uvagi vijnu progoloshenu bilshovikami Ukrayini 13 26 grudnya 1917 roku v Shostci vidbulosya ob yednane zasidannya prezidij vsih miscevih oseredkiv politichnih profesijnih gromadskih ta ekonomichnih organizacij sho ob yednuvali poselennya Shostku ta Shostenskij porohovij zavod na yakomu buli prisutni 92 delegati vid 26 miscevih organizacij U zasidanni brav aktivnu uchast i Roman Litovchenko predstavlyayuchi UPSR Vidpovidayuchi na bilshovicki zakliki ne viznavati Ukrayinsku Centralnu Radu Litovchenko promovlyav Tak Krichat bilshoviki eseri ta esdeki Haj zhive Ukrayina a ranishe chomu cogo ne bulo ya ne chuv Krichat bilshoviki get Centralnu Radu v nij sidyat zradniki narodnoyi spravi mozhe buti ale voni vedut narod spravedlivim shlyahom Haj zhive vilna Ukrayina i sama viznachayetsya yak bazhaye narod opleski A takozh Ya klyanus sho ne bude takogo shob narodni komisari posadili upravlyati Ukrayinoyu rosijskogo komisara Voni postavili sobi za metu zadaviti Ukrayinu to yim cogo ne vdastsya zrobiti Ya sam pidu v ryadi i budu zahishati Ukrayinu opleski Bazhayu Ukrayini shastya Hto posmiye zazihnuti na neyi ta pidnime mech to toj vid mecha i zagine Haj zhive ukrayinskij narod i Narodna Ukrayinska Respublika opleski Hocha na zasidanni 81 golosom bulo uhvaleno vitati Ukrayinsku Centralnu Radu ta yiyi vikonavchij organ Generalnij Sekretariat yak vishij pravovij organ v Ukrayini ta vsima silami ta dostupnimi zasobami pidtrimuvati yiyi v borotbi za progoloshenu svobodu Ukrayini Litovchenko pri golosuvanni za cyu pidsumkovu rezolyuciyu utrimavsya Zagin Litovchenka Zgidno zi spogadami Mihajla Romchenka 20 bereznya 2 kvitnya 1918 roku Litovchenko mig buti odnim z tih hto faktichno rozpochav povstannya robitnikiv Shostki proti bilshovikiv Robitniki buli vivedeni z terpinnya povedinkoyu komandira Drugoyi osoblivoyi armiyi Opanasa Remnova yaka na toj chas perebuvala u Shostci namirom pograbuvati zavod ta ogoloshenoyu mobilizaciyeyu cholovikiv vid 20 do 30 rokiv Cogo dnya remnovci vislali zi st Tereshenskoyi sotnyu soldativ ta komisara Illyu Morguna dlya peregovoriv z karaulnim polkom sho postijno stoyav u Shostci Pid yihavshi do kazarm polku Morgun zvernuvsya do soldat Tovarishi soldati mi prosimo vas ne vtruchatisya nam potribnij poroh Prolunav postril z 2 go poverhu i Morgun oblivayuchis krov yu upav bilya shodiv kazarmi a soldati rozzbroyili remnovciv Morgun zaginuv vid ruk bilogvardijcya Yurchenka ta jogo spodvizhnika Romana Litovchenka Na pochatku kvitnya 1918 roku Litovchenko brav aktivnu uchast u povstanni robitnikiv Shostkinskogo porohovogo zavodu proti Drugoyi Osoblivoyi armiyi pid komanduvannyam sho bula chastinoyu Chervonoyi armiyi ta mala na meti pograbuvannya zavodu ta vivezennya majna ta znachnoyi sumi groshej do RRFSR U period korotkogo bezvladdya na pochatku kvitnya 1918 roku Litovchenko za zavdannyam eserivskoyi partijnoyi organizaciyi organizuvav zibrannya u budinku polkovnika Lishova Na comu zibranni Litovchenko kazav sho Shostku treba ohoronyati ta sho na dopomogu jdut ukrayinci yakih treba pidtrimuvati Pislya zibrannya Litovchenko pochav provoditi zapis u zagin ohoroni yakij pochali nazivati jogo imenem Do zagonu zapisalis Ivan Sutockij Illya Kovtun Fedir Tregubchenko Oleksandr Rebenko Ivan Bichenko Mihajlo Shashura Anatolij Lishkov Vasil Simakin Yakiv Titarenko Zahar Vinik Pavlo Docenko Vasil Sedov Yuhim Robok Petro Nikiforov ta bagato inshih Bulo viznacheno shtab zagonu z troh osib Romana Litovchenka komandir Yuhima Roboka Anatoliya Lishkova Zagin bulo organizovano u tomu chisli dlya pripinennya pogromiv yaki chinili bilshoviki v Novgorodi Siverskomu zvidki v Shostku yavilasya delegaciya z prohannyam nadati dopomogu naselennyu Za zavdannyam menshovistsko eserivskogo bloku Litovchenko buv vidpravlenij do Konotopu shob rozvidati yaki vijska ruhayutsya do Shostki Litovchenko dopoviv sho do Shostki jdut nashi ukrayinski vijska v dijsnosti zh pershimi v Shostku uvijshli nimecki vijska Pislya urochistogo vhodu nimeckih vijsk do Shostki 5 18 kvitnya 1918 vzhe rano vranci 7 20 kvitnya 1918 zagin pershim pribuv u Novgorod Siverskij Prichomu nimecki vijska vstupili v misto piznishe o 10 godini Zagin viyaviv 75 vbitih pochav provoditi obshuki ta zaareshtuvav blizko 12 lyudej pomichenih u banditizmi Z nakazu Litovchenka u tyurmi Ivanom Komendantom bulo rozstrilyano matrosa pro yakogo povidomlyalos sho vin virizav sim yu z 5 lyudej Za chasiv Ukrayinskoyi Derzhavi na zminu ohoronnomu bulo sformovano getmanskij zagin chiselnistyu do 70 lyudej nalashtovanij na samostijnicki ideyi komandirom yakogo takozh buv Roman Litovchenko Zagin Litovchenka viv aktivnu borotbu proti osib pidozrilih u zv yazkah z chervonimi partizanami Zokrema vidomo sho bulo vbito bilshovickogo komisara Chernishova Za pidozroyu v spivchutti bilshovikam bulo zaareshtovano grupu osib yaki buli konvojovani do v yaznici u Gluhovi Po dorozi areshtovani brati Yakim ta Pavlo Yevdokimenki vtekli a Ivana Zelenskogo bulo vbito kolo s Bereza Chleni zagonu na choli z komendantom dvichi viyizhdzhali v s Sobicheve ta Ivot dlya borotbi z bilshovickimi zagonami U zhovtni 1918 roku do Shostki pribula eserivska delegaciya z 8 lyudej na choli z Yakovom Saksonovim ta prosila zbrojnoyi dopomogi v borotbi z bilshovikami Zagin Litovchenka visuvavsya cherez Novgorod Siverskij do mistechka Grem yach de rozpravlyavsya z bilshovikami Isnuyut svidchennya sho zagin Litovchenka brav uchast u pogromah v pobittyah ta obshukah kvartir bilshovikiv Chervona armiya U 1919 roci pri nez yasovanih obstavinah a za slovami samogo Litovchenka dobrovilno vstupiv u Chervonu armiyu do 107 kavalerijskogo radyanskogo polku U 1920 roci jogo bulo vazhko poraneno v obidvi nogi na polskomu fronti pislya chogo za slovami samogo Litovchenka vin prolezhav 4 roki u lazareti perenis 3 operaciyi a vreshti jomu amputuvali obidvi nogi po pershi suglobi vin stav invalidom II grupi Mirne zhittya U sichni 1925 roku Litovchenko vzhe prozhivayuchi v Kremenchuci prihovavshi fakt svoyeyi uchasti v zbrojnij borotbi proti bilshovikiv vstupiv do Tovaristva kolishnih politkatorzhan i zaslanciv U 1926 roci cim tovaristvom jomu bulo priznacheno pensiyu u zv yazku z nemozhlivistyu pracyuvati U kvitni 1927 roku Litovchenka viklyuchili z Tovaristva cherez te sho nalezhnist do revolyucioneriv vin na sudi ne viznav ta pisav prosheniya pro pomiluvannya Litovchenko bezuspishno argumentuvav sho prosheniya naspravdi pisav ne vin a jogo test Te sho Litovchenko ocholyuvav ukrayinskij samostijnickij zagin u 1918 roci v Shostci Tovaristvu vidomo ne bulo U 1925 roci prozhivav u misti Kremenchuk za adresoyu Dniprovskij provulok bud 8 kv 2 Podalsha dolya nevidoma DzherelaCDIAK F 316 op 1 spr 579 ark 146 zv DA RF F 533 op 3 spr 1735 Litovchenko Roman Diomidovich CDIA SPb Fond 19 Opis 128 Sprava 613 Arkush 393 zv CDIA SPb Fond 19 Opis 128 Sprava 664 Arkush 185 zv CDIA SPb Fond 19 Opis 128 Sprava 852 Arkush 175 zv CDIA SPb Fond 19 Opis 128 Sprava 931 Arkush 104 zv Upravlinnya SBU v Sumskij oblasti spr P 1772 DASO f 1811 op 1 spr 1 ark 24 28 Romchenko M Bronya iz peska CDAVO Ukrayini f 59 op 1 spr 1137 Romanchenko Yu Borotba za poroh Litopis revolyuciyi zhurnal istoriyi KP b U ta Zhovtnevoyi Revolyuciyi na Ukrayini 3 48 1931 originalu za 23 zhovtnya 2016 Procitovano 27 travnya 2017 DASO f R 7641 op 1 spr 431 ark 165 165zv Upravlinnya SBU v Sumskij oblasti P 12141 ark 22 zv DASO F R 7641 Op 1 Spr 488 ark 81 Upravlinnya SBU v Sumskij oblasti P 13312 ark 52 Gazeta Vidrodzhennya vid 20 04 1918 21 stor 3 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Cherikover I Antisemitizm i pogromy na Ukraine 1917 1918 gg Berlin 1923 Upravlinnya SBU v Sumskij oblasti spr O 3460 Arhiv originalu za 19 bereznya 2017 Procitovano 10 lyutogo 2017 DASO f R 7641 op 1 spr 431 ark 224 225 Upravlinnya SBU v Sumskij oblasti P 164 ark 47 DASO f R 7641 op 1 spr 431 ark 222 CDAGO Ukrayini F 59 op 1 spr 1137 ark 12 Dubok P V Uspenskij P S Pro geroyichnu borotbu Shostkinskoyi partijnoyi organizaciyi z kontrrevolyucijnim povstannyam u berezni kvitni 1918 r u m Shostka Sumskoyi oblasti Upravlinnya SBU v Sumskij oblasti P 12141 ark 75 zv 76 zv Upravlinnya SBU v Sumskij oblasti P 12141 ark 32 zv Div takozhShostka Shostkinskij kazennij zavod Zirka Socialisti revolyucioneri Ukrayinska partiya socialistiv revolyucioneriv Derzhavnij arhiv Yaroslavskoyi oblasti f 338 op 2 spr 606Posilannya museum shostka org Arhiv originalu za 2 lyutogo 2017 museum shostka org Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2017

Дата публікації:
Топ