Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мари́на Олексії́вна Литвино́вич (нар. 19 вересня 1974, Москва) — російський політичний діяч, політтехнолог, журналіст, правозахисник, член виконкому коаліції «Інша Росія».
| Литвинович Марина Олексіївна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 19 вересня 1974 (49 років) Москва, СРСР |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | політична діячка, політтехнолог, політолог, журналістка, активістка громадянських прав |
| Alma mater | d (1997) і d (1998) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Вища школа економіки (Москва) |
| Партія | Союз правих сил, d, d, d, Інша Росія, d, Партія Росту і Громадянська ініціатива |
| |
Внучка конструктора авіаційних двигунів Литвиновича Георгія Михайловича (1910—2010) і Шумиловой Олени Іванівни, солістки Державного Академічного Великого театру, заслуженої артистки РРФСР.
Біографія
| Ця стаття є сирим з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (серпень 2020) |
У 1995—1997 навчалася, а потім закінчила французький університетський коледж за спеціальністю «Соціологія».
У травні 1996 розпочала роботу у Фонді ефективної політики. Займала посаду директора ТОВ «Фонд ефективної політики» по новим проєктам. Основним напрямком діяльності Литвинович став Інтернет. У 1997 разом з Дмитром Івановим і Глібом Павловським створювала «Русский Журнал».
У 1998 закінчила філософський факультет Московського державного університету ім. Ломоносова за спеціальністю «Філософія та методологія науки». Очолила розробку офіційного і особистого сайтів першого віце-прем'єра Уряду РФ Бориса Нємцова. Після завершення роботи сайт став першим в Росії политсервером. Брала участь у виборчій кампанії з виборів прем'єр-міністра Ізраїлю. Був створений сервер ізраїльського громадського об'єднання репатріантів з країн СРСР-СНД «Ми — за Барака!». Ехуд Барак, на якого працювала Литвинович, переміг на виборах.
У 1999 брала участь у створенні сайтів Сергія Кирієнко Інтернет-Парламенту, сайтів «Вибори-1999» та «ВВП.ру», «Вибори-2000», «Примаков. Nu», двійника офіційного сайту Юрія Лужкова, сайту Володимира Путіна як кандидата в президенти РФ, ряду політичних спецпроєктів в період виборів 1999—2000. Брала участь у виборчій кампанії кандидата в мери Москви Сергія Кирієнко. Викладала у Вищій школі економіки. Читала лекції з інтернет-бізнесу для студентів 2-4 курсів.
У 1999—2000 навчалася в аспірантурі МДУ за спеціальністю «Політолог», однак не закінчила навчання.
У 2000 Марина Литвинович посіла друге місце в номінації " Людина року на мережевому конкурсі проводиться під егідою Інтернет-академії — РОТОР 2000 (перше місце посів Максим Кононенко).
Брала участь у розробці концепції проєктів «Газета.ру», «ЗМІ.ру», «Вести.ру», «Україна.ру», «Иносми.ру», а також ряду передвиборчих проєктів на виборах Верховної Ради на Україні. Засновник «Російського медіа-центру» в Києві.
З 2000 по 2002 — генеральний директор, шеф-редактор мережевого інформаційного проєкту «Країна.ру».
У 2001—2002 брала участь у виборчій кампанії з виборів у Верховну раду України.
У 2001 увійшла до складу журі конкурсу на кращу концепцію й дизайн офіційного сайту президента РФ.
У грудні 2002 Марина Литвинович залишає ФЕП за власним бажанням.
З січня 2003 працює у федеральному штабі партії «Союз правих сил» під час виборної кампанії в Державну думу. Литвинович займає посаду заступника керівника виборчого штабу. Але вже у вересні 2003 Марина Литвинович залишає СПС через розбіжності з Анатолієм Чубайсом, який був прихильником ведення інформаційної війни проти партії «Яблуко».
У вересні-жовтні 2003 працювала політичним радником Михайла Ходорковського, разом з яким здійснила поїздки по 8 регіонах Росії. Литвинович працювала з Михайлом Ходорковським аж до дня його арешту 25 жовтня 2003 року. Восени-взимку 2003 року Марина Литвинович працювала директором проєктів фонду «Відкрита Росія», заснованому співвласниками «ЮКОС» Михайлом Ходорковським і Леонідом Невзліним.
У січні 2004 року очолила виборчий штаб кандидата на пост президента Росії Ірини Хакамади. Після закінчення виборчої кампанії Литвинович увійшла в оргкомітет партії «Вільна Росія», яку створювала Ірина Хакамада. У лютому посіла 7 місце у Топ-10 політтехнологів Росії за версією газети «Известия». Влітку Литвинович стала одним з координаторів «Комітету-2008: Вільний вибір».
З лютого 2005 політичний радник Гаррі Каспарова, член Федеральної ради (Об'єднаного громадянського фронту). Перший політичний виступ Литвинович відбулося на мітингу на захист прав жителів міста у липні в місті Находка. У липні 2005 року створила сайт «Правда Беслана» для того, щоб зібрати весь фактичний матеріал, пов'язаний з трагедією в Беслані 1-3 вересня 2004. Почала вести кампанію в підтримку постраждалих в Беслані. Виступила організатором кількох мітингів по бесланській темі. Стає директором Фонду допомоги жертвам терору. У листопаді 2005 очолила передвиборчий штаб популярного сатирика, телеведучого Віктора Шендеровича, який балотувався на додаткових виборах в Держдуму РФ по 201 Університетського округу Москви. 4 грудня 2005 Віктор Шендерович програв кандидату від «Єдиної Росії» кінорежисерові Станіславу Говорухіну (17 та 39 %, відповідно). З кінця 2005 фактично припинила бути політтехнологом і почала займатися правозахисною та політичною діяльністю.
У 2006 Литвинович посіла 4 місце в рейтингу Топ-50 молодих політиків за версією газети «Re: Акція».
28 січня 2006 ініціювала і провела «збори небайдужих громадян» біля Міністерства оборони РФ з приводу ситуації з солдатом Андрієм Сичовим, за що була піддана адміністративному покаранню — штрафу. 23 лютого того ж року на тому ж місці провела узгоджений мітинг на підтримку Сичова.
20 березня 2006 увечері недалеко від офісу ОГФ на Марину Литвинович напали. Били виключно по голові, вона одразу знепритомніла. «Швидка допомога» відвезла її в НДІ ім. Скліфосовського. Лікарі констатували наявність великої кількості саден і синців, а також поставили діагноз — підозра на струс мозку. Було заведено кримінальну справу. Як найбільш ймовірну причину нападу Литвинович називає діяльність, пов'язану з розслідуванням теракту в Беслані.
З весни 2006 року займається розслідуванням випадків масового отруєння чеченської і інгушської дітей невідомою речовиною.
У 2006—2008 роках у складі коаліції «Інша Росія» Марина Литвинович бере активну участь в організації та проведенні «Маршів незгодних».
У 2007 Марина Литвинович представляла Росію в журі конкурсу «Best of the Blogs-2006», організованого «Німецькою хвилею», підсумки конкурсу підбили у Берліні. Литвинович увійшла в список Топ-20 найкращих політтехнологів Росії за версією «Загальної газети.ру». У списку вона посіла 15 місце.
У грудні 2008 року Марина Литвинович призначена на посаду виконавчого директора Об'єднаного громадянського фронту (ОГФ), замінивши на цій посаді Дениса Билунова.
23 жовтня 2009 року Литвинович зняли з посади виконавчого директора ОГФ. За зняття Литвинович з посади проголосували більшість членів бюро федеральної ради ОГФ. Дві людини висловилися проти її відставки, ще один утримався. Підставою для зняття з посади стала опублікована 20 жовтня 2009 року стаття, в якій Литвинович закликала українську опозицію «не застрявати в конфронтаційної риторики і маргинальщине». Лідер ОГФ Гаррі Каспаров назвав цю статтю «спробою змусити опозицію співпрацювати з Медведєвим».
1 червня 2010 р. Литвинович запустила агрегатор блогів «BestToday [ 17 грудня 2017 у Wayback Machine.]». У цьому ж році брала участь у розробці та реалізації концепції громадської кампанії «» щодо створення сучасного музею в квартирі академіка А. Д. Сахарова.
22 квітня 2011 року розпочала моніторинг-викриття «Влада Сімей—2011. Уряд» на сайті Election2012.ru [ 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]
Є директором Фонду допомоги жертвам терору.
Особисте життя
Виховує трьох синів.
У 2001 р. у Марини Литвинович і дизайнера Артемія Лебедєва народився син Сава Лебедєв.
Третя дитина народилася 21 березня 2012.
Див. також
Примітки
- . ЖЖ Марины Литвинович. 30 січня 2010. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 3 травня 2016.
- Пост сдан [ 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] — Каспаров. Ru
- Большинство перемен [ 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] в Газете.ru
- Марину Литвинович исключили из руководства движения Каспарова [ 25 вересня 2019 у Wayback Machine.] — Lenta.ru
- . Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.
Посилання
![image]()
Литвинович Марина Олексіївна у соцмережі «Твіттер»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mari na Oleksiyi vna Litvino vich nar 19 veresnya 1974 Moskva rosijskij politichnij diyach polittehnolog zhurnalist pravozahisnik chlen vikonkomu koaliciyi Insha Rosiya Litvinovich Marina OleksiyivnaNarodilasya19 veresnya 1974 1974 09 19 49 rokiv Moskva SRSRKrayina SRSR RosiyaDiyalnistpolitichna diyachka polittehnolog politolog zhurnalistka aktivistka gromadyanskih pravAlma materd 1997 i d 1998 Znannya movrosijskaZakladVisha shkola ekonomiki Moskva PartiyaSoyuz pravih sil d d d Insha Rosiya d Partiya Rostu i Gromadyanska iniciativa Mediafajli u Vikishovishi Vnuchka konstruktora aviacijnih dviguniv Litvinovicha Georgiya Mihajlovicha 1910 2010 i Shumilovoj Oleni Ivanivni solistki Derzhavnogo Akademichnogo Velikogo teatru zasluzhenoyi artistki RRFSR BiografiyaCya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad serpen 2020 U 1995 1997 navchalasya a potim zakinchila francuzkij universitetskij koledzh za specialnistyu Sociologiya U travni 1996 rozpochala robotu u Fondi efektivnoyi politiki Zajmala posadu direktora TOV Fond efektivnoyi politiki po novim proyektam Osnovnim napryamkom diyalnosti Litvinovich stav Internet U 1997 razom z Dmitrom Ivanovim i Glibom Pavlovskim stvoryuvala Russkij Zhurnal U 1998 zakinchila filosofskij fakultet Moskovskogo derzhavnogo universitetu im Lomonosova za specialnistyu Filosofiya ta metodologiya nauki Ocholila rozrobku oficijnogo i osobistogo sajtiv pershogo vice prem yera Uryadu RF Borisa Nyemcova Pislya zavershennya roboti sajt stav pershim v Rosiyi politserverom Brala uchast u viborchij kampaniyi z viboriv prem yer ministra Izrayilyu Buv stvorenij server izrayilskogo gromadskogo ob yednannya repatriantiv z krayin SRSR SND Mi za Baraka Ehud Barak na yakogo pracyuvala Litvinovich peremig na viborah U 1999 brala uchast u stvorenni sajtiv Sergiya Kiriyenko Internet Parlamentu sajtiv Vibori 1999 ta VVP ru Vibori 2000 Primakov Nu dvijnika oficijnogo sajtu Yuriya Luzhkova sajtu Volodimira Putina yak kandidata v prezidenti RF ryadu politichnih specproyektiv v period viboriv 1999 2000 Brala uchast u viborchij kampaniyi kandidata v meri Moskvi Sergiya Kiriyenko Vikladala u Vishij shkoli ekonomiki Chitala lekciyi z internet biznesu dlya studentiv 2 4 kursiv U 1999 2000 navchalasya v aspiranturi MDU za specialnistyu Politolog odnak ne zakinchila navchannya U 2000 Marina Litvinovich posila druge misce v nominaciyi Lyudina roku na merezhevomu konkursi provoditsya pid egidoyu Internet akademiyi ROTOR 2000 pershe misce posiv Maksim Kononenko Brala uchast u rozrobci koncepciyi proyektiv Gazeta ru ZMI ru Vesti ru Ukrayina ru Inosmi ru a takozh ryadu peredviborchih proyektiv na viborah Verhovnoyi Radi na Ukrayini Zasnovnik Rosijskogo media centru v Kiyevi Z 2000 po 2002 generalnij direktor shef redaktor merezhevogo informacijnogo proyektu Krayina ru U 2001 2002 brala uchast u viborchij kampaniyi z viboriv u Verhovnu radu Ukrayini U 2001 uvijshla do skladu zhuri konkursu na krashu koncepciyu j dizajn oficijnogo sajtu prezidenta RF U grudni 2002 Marina Litvinovich zalishaye FEP za vlasnim bazhannyam Z sichnya 2003 pracyuye u federalnomu shtabi partiyi Soyuz pravih sil pid chas vibornoyi kampaniyi v Derzhavnu dumu Litvinovich zajmaye posadu zastupnika kerivnika viborchogo shtabu Ale vzhe u veresni 2003 Marina Litvinovich zalishaye SPS cherez rozbizhnosti z Anatoliyem Chubajsom yakij buv prihilnikom vedennya informacijnoyi vijni proti partiyi Yabluko U veresni zhovtni 2003 pracyuvala politichnim radnikom Mihajla Hodorkovskogo razom z yakim zdijsnila poyizdki po 8 regionah Rosiyi Litvinovich pracyuvala z Mihajlom Hodorkovskim azh do dnya jogo areshtu 25 zhovtnya 2003 roku Voseni vzimku 2003 roku Marina Litvinovich pracyuvala direktorom proyektiv fondu Vidkrita Rosiya zasnovanomu spivvlasnikami YuKOS Mihajlom Hodorkovskim i Leonidom Nevzlinim U sichni 2004 roku ocholila viborchij shtab kandidata na post prezidenta Rosiyi Irini Hakamadi Pislya zakinchennya viborchoyi kampaniyi Litvinovich uvijshla v orgkomitet partiyi Vilna Rosiya yaku stvoryuvala Irina Hakamada U lyutomu posila 7 misce u Top 10 polittehnologiv Rosiyi za versiyeyu gazeti Izvestiya Vlitku Litvinovich stala odnim z koordinatoriv Komitetu 2008 Vilnij vibir Z lyutogo 2005 politichnij radnik Garri Kasparova chlen Federalnoyi radi Ob yednanogo gromadyanskogo frontu Pershij politichnij vistup Litvinovich vidbulosya na mitingu na zahist prav zhiteliv mista u lipni v misti Nahodka U lipni 2005 roku stvorila sajt Pravda Beslana dlya togo shob zibrati ves faktichnij material pov yazanij z tragediyeyu v Beslani 1 3 veresnya 2004 Pochala vesti kampaniyu v pidtrimku postrazhdalih v Beslani Vistupila organizatorom kilkoh mitingiv po beslanskij temi Staye direktorom Fondu dopomogi zhertvam teroru U listopadi 2005 ocholila peredviborchij shtab populyarnogo satirika televeduchogo Viktora Shenderovicha yakij balotuvavsya na dodatkovih viborah v Derzhdumu RF po 201 Universitetskogo okrugu Moskvi 4 grudnya 2005 Viktor Shenderovich prograv kandidatu vid Yedinoyi Rosiyi kinorezhiserovi Stanislavu Govoruhinu 17 ta 39 vidpovidno Z kincya 2005 faktichno pripinila buti polittehnologom i pochala zajmatisya pravozahisnoyu ta politichnoyu diyalnistyu U 2006 Litvinovich posila 4 misce v rejtingu Top 50 molodih politikiv za versiyeyu gazeti Re Akciya 28 sichnya 2006 iniciyuvala i provela zbori nebajduzhih gromadyan bilya Ministerstva oboroni RF z privodu situaciyi z soldatom Andriyem Sichovim za sho bula piddana administrativnomu pokarannyu shtrafu 23 lyutogo togo zh roku na tomu zh misci provela uzgodzhenij miting na pidtrimku Sichova 20 bereznya 2006 uvecheri nedaleko vid ofisu OGF na Marinu Litvinovich napali Bili viklyuchno po golovi vona odrazu znepritomnila Shvidka dopomoga vidvezla yiyi v NDI im Sklifosovskogo Likari konstatuvali nayavnist velikoyi kilkosti saden i sinciv a takozh postavili diagnoz pidozra na strus mozku Bulo zavedeno kriminalnu spravu Yak najbilsh jmovirnu prichinu napadu Litvinovich nazivaye diyalnist pov yazanu z rozsliduvannyam teraktu v Beslani Z vesni 2006 roku zajmayetsya rozsliduvannyam vipadkiv masovogo otruyennya chechenskoyi i ingushskoyi ditej nevidomoyu rechovinoyu U 2006 2008 rokah u skladi koaliciyi Insha Rosiya Marina Litvinovich bere aktivnu uchast v organizaciyi ta provedenni Marshiv nezgodnih U 2007 Marina Litvinovich predstavlyala Rosiyu v zhuri konkursu Best of the Blogs 2006 organizovanogo Nimeckoyu hvileyu pidsumki konkursu pidbili u Berlini Litvinovich uvijshla v spisok Top 20 najkrashih polittehnologiv Rosiyi za versiyeyu Zagalnoyi gazeti ru U spisku vona posila 15 misce U grudni 2008 roku Marina Litvinovich priznachena na posadu vikonavchogo direktora Ob yednanogo gromadyanskogo frontu OGF zaminivshi na cij posadi Denisa Bilunova 23 zhovtnya 2009 roku Litvinovich znyali z posadi vikonavchogo direktora OGF Za znyattya Litvinovich z posadi progolosuvali bilshist chleniv byuro federalnoyi radi OGF Dvi lyudini vislovilisya proti yiyi vidstavki she odin utrimavsya Pidstavoyu dlya znyattya z posadi stala opublikovana 20 zhovtnya 2009 roku stattya v yakij Litvinovich zaklikala ukrayinsku opoziciyu ne zastryavati v konfrontacijnoyi ritoriki i marginalshine Lider OGF Garri Kasparov nazvav cyu stattyu sproboyu zmusiti opoziciyu spivpracyuvati z Medvedyevim 1 chervnya 2010 r Litvinovich zapustila agregator blogiv BestToday 17 grudnya 2017 u Wayback Machine U comu zh roci brala uchast u rozrobci ta realizaciyi koncepciyi gromadskoyi kampaniyi shodo stvorennya suchasnogo muzeyu v kvartiri akademika A D Saharova 22 kvitnya 2011 roku rozpochala monitoring vikrittya Vlada Simej 2011 Uryad na sajti Election2012 ru 24 grudnya 2017 u Wayback Machine Ye direktorom Fondu dopomogi zhertvam teroru Osobiste zhittyaVihovuye troh siniv U 2001 r u Marini Litvinovich i dizajnera Artemiya Lebedyeva narodivsya sin Sava Lebedyev Tretya ditina narodilasya 21 bereznya 2012 Div takozhInsha RosiyaPrimitki ZhZh Mariny Litvinovich 30 sichnya 2010 Arhiv originalu za 15 grudnya 2017 Procitovano 3 travnya 2016 Post sdan 7 serpnya 2018 u Wayback Machine Kasparov Ru Bolshinstvo peremen 7 serpnya 2018 u Wayback Machine v Gazete ru Marinu Litvinovich isklyuchili iz rukovodstva dvizheniya Kasparova 25 veresnya 2019 u Wayback Machine Lenta ru Arhiv originalu za 14 grudnya 2017 Procitovano 17 grudnya 2017 Arhiv originalu za 22 grudnya 2017 Procitovano 17 grudnya 2017 Posilannya Litvinovich Marina Oleksiyivna u socmerezhi Tvitter