Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Степан Омелянович Лисогор (28 лютого 1889, м. Верхньодніпровськ — †?) — полковник Армії УНР.
| Степан Омелянович Лисогор | |
|---|---|
 Штабскапітан Полковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 28 лютого (12 березня) 1889 Верхньодніпровськ, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Смерть | не раніше 1923 |
| Військова служба | |
| Приналежність |  УНР |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| командир 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис
Народився у м. Верхньодніпровськ. 3 1914 року служив офіцером у 260-му піхотному Брацлавському полку. У 1916—1917 роках командував 2-м батальйоном у 754-му піхотному Тульчинському полку. Нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (18 листопада 1917). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
Був одним із ініціаторів українізації у 189-й дивізії. З листопада 1917 року до кінця січня 1918 року — командир 1-го куреня 753-го піхотного Вінницького полку, що був українізований.
У грудні 1917 року на чолі куреня прибув до Миколаєва. У 1918 року закінчив Інструкторську школу старшин. Навесні 1919 р. — командир 1-го куреня 56-го пішого дієвого Немирівського полку Дієвої армії УНР.
Влітку 1919 року — командир 12-го пішого Немирівського полку ім Сірка. 3 7 жовтня 1920 року — командир 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії. Станом на 25 травня 1921 року — приділений до штабу 21-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.
Учасник Другого Зимового походу у складі Волинської повстанської групи 4-19 листопада 1921 року, під час якого командував 5-м збірним куренем 3-ї Залізної дивізії. У бою під станцією Чоповичі 11 листопада 1921 р. дістав важке поранення (Степана Лисогора та ще кількох поранених вояків героїчно врятувала його дружина Юзефа Лисогор, яка також брала участь у Другому Зимовому поході).
З 1923 р. жив на еміграції у Калішу.
Подальша доля невідома.
Джерела
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 73-79; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 37.
- Калюжний О Із Саранська до Херсона//За Державність. — Варшава — 1939. — Ч. 9. — С. 171—178.
- Шпілінський О. Базар//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 108—134.
- Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш. — 1932 — Ч. 3. — С 156—171.
- Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920 — Москва — 2004. — С. 611.
 | Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stepan Omelyanovich Lisogor 28 lyutogo 1889 m Verhnodniprovsk polkovnik Armiyi UNR Stepan Omelyanovich Lisogor Shtabskapitan PolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya28 lyutogo 12 bereznya 1889 Verhnodniprovsk Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaSmertne ranishe 1923Vijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitviPersha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijna Drugij zimovij pohidKomanduvannyakomandir 9 yi brigadi 3 yi Zaliznoyi strileckoyi diviziyiNagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo Georgiya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lisogor ZhittyepisNarodivsya u m Verhnodniprovsk 3 1914 roku sluzhiv oficerom u 260 mu pihotnomu Braclavskomu polku U 1916 1917 rokah komanduvav 2 m bataljonom u 754 mu pihotnomu Tulchinskomu polku Nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya IV stupenya 18 listopada 1917 Ostannye zvannya u rosijskij armiyi shtabs kapitan Buv odnim iz iniciatoriv ukrayinizaciyi u 189 j diviziyi Z listopada 1917 roku do kincya sichnya 1918 roku komandir 1 go kurenya 753 go pihotnogo Vinnickogo polku sho buv ukrayinizovanij U grudni 1917 roku na choli kurenya pribuv do Mikolayeva U 1918 roku zakinchiv Instruktorsku shkolu starshin Navesni 1919 r komandir 1 go kurenya 56 go pishogo diyevogo Nemirivskogo polku Diyevoyi armiyi UNR Vlitku 1919 roku komandir 12 go pishogo Nemirivskogo polku im Sirka 3 7 zhovtnya 1920 roku komandir 9 yi brigadi 3 yi Zaliznoyi strileckoyi diviziyi Stanom na 25 travnya 1921 roku pridilenij do shtabu 21 go kurenya 7 yi brigadi 3 yi Zaliznoyi strileckoyi diviziyi Armiyi UNR Uchasnik Drugogo Zimovogo pohodu u skladi Volinskoyi povstanskoyi grupi 4 19 listopada 1921 roku pid chas yakogo komanduvav 5 m zbirnim kurenem 3 yi Zaliznoyi diviziyi U boyu pid stanciyeyu Chopovichi 11 listopada 1921 r distav vazhke poranennya Stepana Lisogora ta she kilkoh poranenih voyakiv geroyichno vryatuvala jogo druzhina Yuzefa Lisogor yaka takozh brala uchast u Drugomu Zimovomu pohodi Z 1923 r zhiv na emigraciyi u Kalishu Podalsha dolya nevidoma DzherelaTinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 CDAVOU F 1075 Op 2 Spr 653 S 73 79 F 3172 Op 1 Spr 73 S 37 Kalyuzhnij O Iz Saranska do Hersona Za Derzhavnist Varshava 1939 Ch 9 S 171 178 Shpilinskij O Bazar Za Derzhavnist Kalish 1932 Ch 3 S 108 134 Rembolovich I Rejd 1921 roku Za Derzhavnist Kalish 1932 Ch 3 S 156 171 Omelyanovich Pavlenko M Spogadi ukrayinskogo komandarma Kiyiv 2002 S 215 Veriga Vasil Listopadovij rejd 1921 roku Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2011 Voennyj orden Svyatogo Velikomuchenika i Pobedonosca Georgiya Imennye spiski 1769 1920 Moskva 2004 S 611 Ce nezavershena stattya pro voyaka chi voyachku Armiyi UNR Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi