Іван Іванович Лисенко (* 14 вересня 1921, с. Золотоношка Золотоніського р-ну, Черкаська обл. — † 2 вересня 1997, там само) — художник-аматор, етнограф, колекціонер, культурний діяч, заслужений майстер народної творчості УРСР, член НСМНМУ (Національна спілка майстрів народного мистецтва України).
Лисенко Іван Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 14 вересня 1921 с. Золотоношка Зототоноського р-ну, нині Черкаська область | |||
Смерть | 2 вересня 1997 (75 років) | |||
село, де народився | ||||
Національність | українець | |||
Країна | УРСР→ Україна | |||
Жанр | наївне мистецтво, сільський побут | |||
Навчання | Харківська державна академія культури | |||
Діяльність | художник | |||
Роки творчості | 1950-1997 | |||
| ||||
З життєпису
Народився в сім'ї хліборобів. Батько - Лисенко Іван Павлович, майстер-різьбяр. 1935 року закінчив сім класів місцевої школи, працював у колгоспі. Під час німецько-радянської війни кілька разів забирався в неволю, неодноразово тікав, потрапив до концтабору Бухенвальд. У рідне село повернувся 1945 року. Починає малювати на військовій службі (з 1946). Після армії працює культпрацівником, директором Золотоношківської бібліотеки, місцевого Будинку культури, секретарем сільради.
Закінчив культосвітній технікум, Харківський інститут культури за спеціальністю бібліотекознавство, відмінник бібліотечної справи. Бібліотека і клуб села, у якому він працював отримали звання "Установа відмінної роботи". У 1960-і роки захопився ідеєю створення народного музею і у 1974 році створив у селі Золотоношка краєзнавчий музей (нині Музей історії села Золотоношка).
Творчість
Оволодів методикою і технікою народного малюнку та створив свій стиль живопису. У 1950 році з'явилася перша картина «Поле край села», потім інші, серед яких: «А льон цвіте», «Рано на Івана Купала», «Свято зими в Драбові», «Рушники баби Наталки» та ін. Всього він намалював понад сто картин олією на полотні та фанері. Найкращі з них — правдиве відтворення сільського побуту середини XX ст. Упродовж останніх десятиріч до тематики радісної колгоспної праці додаються сюжети народних обрядів і вірувань, посилюються оповідальність і деталізація. Народна манера письма, яку часто називають"наївним мистецтвом", у його картинах захоплює теплом та життєрадісною палітрою кольорів.
У 1975 році створив вокально-етнографічний ансамбль чотирьохголосого акапельного співу «Золотоношківські вечорниці», який діяв по 1983 рік, оркестр духових інструментів. У 1974 році став лауреатом Всесоюзної виставки творів самодіяльних художників «Слава праці», згодом — Всесоюзного фестивалю самодіяльної творчості трудящих, заснував краєзнавчий музей, який отримав звання «народного» (1984). ЕКспозиція музею представляла ікони та зразки народного малярства Полтавщини, Черкащини та Київщини, рушники, гончарні вироби, народне вбрання. 1980 року нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, 1985 року присвоєно почесне звання «Заслужений майстер народної творчості Української РСР». Він став ініціатором створення в своєму селі картинної галереї «Дружба народів», яка була відкрита 1988 року й експонувала цінну колекцію народної картини Наддніпров'я та творів самодіяльних митців із різних республік СРСР.
Картини І. Лисенка були показані на 23-х персональних виставках і багатьох обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних, публікувались у престижних каталогах і Всесвітній енциклопедії наївного мистецтва, виданій у м. Белград, Югославія. Про життя художника знято два документальні фільми: «Золотоношківські вечорниці» та «Сяйво фарб І. Лисенка». Бібліографія творчої діяльності митця становить близько 30 позицій у виданнях України, Росії, Югославії.
У 1994 році відповідно Указу Президії Верховної Ради УРСР Лисенко Іван Іванович став лауреатом Державної премії ім. К. Білокур.
У 1993 році його твори брали участь у виставці "Образотворче мистецтво художників-аматорів з України". У 1997 році - була організована виставка "Іван Лисенко та його друзі".
Після смерті І.І, Лисенка залишилось близько 200 живописних полотен, унікальна колекція картин самодіяльних художників, багата етнографічна збірка.
На сьогоднішній день полотна Івана Лисенка демонструються у Канівському краєзнавчому музеї Т. Шевченка, Київському музеї Т. Шевченка, Українському Домі, Музеї народної архітектури та побуту України, Черкаському художньому музеї, Галереї народного мистецтва, Фонді асоціації вчителів української мови Австралії, Драбівському краєзнавчому музеї, Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара".,
Література
- Селівачов М. Іван Іванович Лисенко // Ант. Вип. 1. — К., 1999. — С. 39;
Посилання
- Бушин, М.І.; Лисенко, А.І. (2003). Черкаський край в особах. 1941-2001. Драбівщина (укр.) . Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ. с. 152—154. ISBN .
- Головна Редакційна Колегія 17 т. ЕСУ, ред. (2016). ЕНциклопедія Сучасної України (укр.) . Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ. с. 209—210. ISBN .
{{}}
: Перевірте значення|isbn=
: недійсний символ ()
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lisenko Ivan Ivanovich Lisenko 14 veresnya 1921 s Zolotonoshka Zolotoniskogo r nu Cherkaska obl 2 veresnya 1997 tam samo hudozhnik amator etnograf kolekcioner kulturnij diyach zasluzhenij majster narodnoyi tvorchosti URSR chlen NSMNMU Nacionalna spilka majstriv narodnogo mistectva Ukrayini Lisenko Ivan Ivanovich Premiyi Narodzhennya14 veresnya 1921 1921 09 14 s Zolotonoshka Zototonoskogo r nu nini Cherkaska oblastSmert2 veresnya 1997 1997 09 02 75 rokiv selo de narodivsyaNacionalnistukrayinecKrayina URSR UkrayinaZhanrnayivne mistectvo silskij pobutNavchannyaHarkivska derzhavna akademiya kulturiDiyalnisthudozhnikRoki tvorchosti1950 1997Z zhittyepisuNarodivsya v sim yi hliborobiv Batko Lisenko Ivan Pavlovich majster rizbyar 1935 roku zakinchiv sim klasiv miscevoyi shkoli pracyuvav u kolgospi Pid chas nimecko radyanskoyi vijni kilka raziv zabiravsya v nevolyu neodnorazovo tikav potrapiv do konctaboru Buhenvald U ridne selo povernuvsya 1945 roku Pochinaye malyuvati na vijskovij sluzhbi z 1946 Pislya armiyi pracyuye kultpracivnikom direktorom Zolotonoshkivskoyi biblioteki miscevogo Budinku kulturi sekretarem silradi Zakinchiv kultosvitnij tehnikum Harkivskij institut kulturi za specialnistyu bibliotekoznavstvo vidminnik bibliotechnoyi spravi Biblioteka i klub sela u yakomu vin pracyuvav otrimali zvannya Ustanova vidminnoyi roboti U 1960 i roki zahopivsya ideyeyu stvorennya narodnogo muzeyu i u 1974 roci stvoriv u seli Zolotonoshka krayeznavchij muzej nini Muzej istoriyi sela Zolotonoshka TvorchistOvolodiv metodikoyu i tehnikoyu narodnogo malyunku ta stvoriv svij stil zhivopisu U 1950 roci z yavilasya persha kartina Pole kraj sela potim inshi sered yakih A lon cvite Rano na Ivana Kupala Svyato zimi v Drabovi Rushniki babi Natalki ta in Vsogo vin namalyuvav ponad sto kartin oliyeyu na polotni ta faneri Najkrashi z nih pravdive vidtvorennya silskogo pobutu seredini XX st Uprodovzh ostannih desyatirich do tematiki radisnoyi kolgospnoyi praci dodayutsya syuzheti narodnih obryadiv i viruvan posilyuyutsya opovidalnist i detalizaciya Narodna manera pisma yaku chasto nazivayut nayivnim mistectvom u jogo kartinah zahoplyuye teplom ta zhittyeradisnoyu palitroyu koloriv U 1975 roci stvoriv vokalno etnografichnij ansambl chotirohgolosogo akapelnogo spivu Zolotonoshkivski vechornici yakij diyav po 1983 rik orkestr duhovih instrumentiv U 1974 roci stav laureatom Vsesoyuznoyi vistavki tvoriv samodiyalnih hudozhnikiv Slava praci zgodom Vsesoyuznogo festivalyu samodiyalnoyi tvorchosti trudyashih zasnuvav krayeznavchij muzej yakij otrimav zvannya narodnogo 1984 EKspoziciya muzeyu predstavlyala ikoni ta zrazki narodnogo malyarstva Poltavshini Cherkashini ta Kiyivshini rushniki goncharni virobi narodne vbrannya 1980 roku nagorodzhenij Pochesnoyu Gramotoyu Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayini 1985 roku prisvoyeno pochesne zvannya Zasluzhenij majster narodnoyi tvorchosti Ukrayinskoyi RSR Vin stav iniciatorom stvorennya v svoyemu seli kartinnoyi galereyi Druzhba narodiv yaka bula vidkrita 1988 roku j eksponuvala cinnu kolekciyu narodnoyi kartini Naddniprov ya ta tvoriv samodiyalnih mitciv iz riznih respublik SRSR Kartini I Lisenka buli pokazani na 23 h personalnih vistavkah i bagatoh oblasnih respublikanskih vsesoyuznih mizhnarodnih publikuvalis u prestizhnih katalogah i Vsesvitnij enciklopediyi nayivnogo mistectva vidanij u m Belgrad Yugoslaviya Pro zhittya hudozhnika znyato dva dokumentalni filmi Zolotonoshkivski vechornici ta Syajvo farb I Lisenka Bibliografiya tvorchoyi diyalnosti mitcya stanovit blizko 30 pozicij u vidannyah Ukrayini Rosiyi Yugoslaviyi U 1994 roci vidpovidno Ukazu Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR Lisenko Ivan Ivanovich stav laureatom Derzhavnoyi premiyi im K Bilokur U 1993 roci jogo tvori brali uchast u vistavci Obrazotvorche mistectvo hudozhnikiv amatoriv z Ukrayini U 1997 roci bula organizovana vistavka Ivan Lisenko ta jogo druzi Pislya smerti I I Lisenka zalishilos blizko 200 zhivopisnih poloten unikalna kolekciya kartin samodiyalnih hudozhnikiv bagata etnografichna zbirka Na sogodnishnij den polotna Ivana Lisenka demonstruyutsya u Kanivskomu krayeznavchomu muzeyi T Shevchenka Kiyivskomu muzeyi T Shevchenka Ukrayinskomu Domi Muzeyi narodnoyi arhitekturi ta pobutu Ukrayini Cherkaskomu hudozhnomu muzeyi Galereyi narodnogo mistectva Fondi asociaciyi vchiteliv ukrayinskoyi movi Avstraliyi Drabivskomu krayeznavchomu muzeyi Nacionalnomu centri narodnoyi kulturi Muzej Ivana Gonchara LiteraturaSelivachov M Ivan Ivanovich Lisenko Ant Vip 1 K 1999 S 39 PosilannyaBushin M I Lisenko A I 2003 Cherkaskij kraj v osobah 1941 2001 Drabivshina ukr Cherkasi Cherkaskij CNTEI s 152 154 ISBN 966 81 20 09 4 Golovna Redakcijna Kolegiya 17 t ESU red 2016 ENciklopediya Suchasnoyi Ukrayini ukr Kiyiv Institut enciklopedichnih doslidzhen NANU s 209 210 ISBN 966 02 2074 H 978 966 02 7999 5 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn nedijsnij simvol dovidka