Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Леоні́д Венеди́ктович Ступни́цький (псевдо:«Гончаренко») — (* 29 травня 1891, с. Романівка, нині Попільнянський район Житомирської області — † 30 липня 1944, с. Дермань, Здолбунівський район, Рівненська область) — український військовий діяч в часи УНР, шеф штабу ВО-2 «Заграва» (05.1943 — 07.1943), начштабу групи УПА-Північ, підполковник Армії УНР, генерал-хорунжий УПА (посмертно).
| Леонід Венедиктович Ступницький | |||
|---|---|---|---|
 Підполковник, Генерал-хорунжий | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 29 травня 1891 с. Романівка, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть | 30 липня 1944 (53 роки) с. Дермань, Здолбунівський район, Рівненська область (загиблий у бою) | ||
| Alma Mater | КНУ імені Тараса Шевченка | ||
| Псевдо | «Гончаренко» | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  УНР Українська держава (1941) | ||
| Вид ЗС |  Армія УНР УПА | ||
| Війни / битви | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і Друга світова війна | ||
| Командування | |||
| нач. штабу ВО-2 «Заграва» (05.1943 — 07.1943), начштабу групи УПА-Північ | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Біографія
Народився у селянській сім'ї. Його батько — Венедикт товаришував з передовими діячами української культури, бував у Тадея Рильського, переймався ідеями народників. В дитинстві Леонід дружив з Максимом Рильським.
Закінчив 2-класне Сквирське міське училище, гімназію у Сквирі та агрономічний факультет Київського університету.
20 листопада 1912 року був мобілізований до 9-го уланського Бузького полку (м. Біла Церква). З 13 червня 1914 року — молодший унтер-офіцер, а з 3 серпня 1914 року — старший унтер-офіцер. У складі свого полку виступив на фронт Першої світової війни.
17 березня 1915 року був нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня.
17 травня 1915 року був відряджений на навчання до школи прапорщиків Мінського військового округу. З 2 липня 1915 року навчався у 1-й Київській школі прапорщиків. 30 вересня 1915 року був підвищений до звання прапорщика.
Після закінчення школи служив у 8-му та 12-му (з 29 листопада 1915 року) запасних батальйонах.
Станом на 14 серпня 1916 року — т. в. о. командира 14-ї роти, штаб-ротмістр кавалерії.
В Армії УНР
У роки визвольних змагань 1917—1921 років — підполковник Армії УНР, від 1920 року — командир полку Волинської дивізії.
У 1920—1921 роках — помічник командира 4-го Київського кінного полку 4-ї Київської дивізії Армії УНР.
Під час Другого зимового походу Армії УНР командував окремим кінним загоном Волинської групи Юрія Тютюнника, на чолі якої здобув Коростень.
В еміграції на Волині
З 1922 року жив на Волині. У 1922—1940 роках працював агрономом на Бабинському цукровому заводі села Бабин Гощанського району на Рівненщині.
У 1939 року, після окупації радянською армією частини території Польщі, був заарештований НКВС та засуджений до 5-річного ув'язнення, а родину вислано до Казахстану. До 1941 року перебував під слідством у Брестській в'язниці, звідки визволений німцями.
В УПА
У липні—серпні 1941 року очолював Перший український полк ім. Холодного Яру у Рівному, створений революційним крилом ОУН (Бандери) для формування української армії. Однак незабаром полк був ліквідований німецькою окупаційною владою і А. Ступницький перейшов на господарчу роботу.
У 1942—1943 роках працював керівником відділу суспільної опіки у Рівному.
Від березня 1943 року разом із сином Юрієм — в Українській повстанській армії. З травня 1943 року — шеф Штабу військової округи «Заграва», мав псевдонім «Гончаренко», організатор підстаршинських та старшинських шкіл УПА (зокрема «Дружинники»), начальник штабу УПА-Північ.
У серпні-грудні 1943 року очолював самооборону на Північно-Західних українських землях, керував бойовими операціями проти німців.
Під час облави військ НКВД потрапив разом із сином до полону. Завдяки зміні справжнього прізвища, маскуванні під дідуся, Леонідові Ступницькому вдалося вирватись від енкаведистів, але сина Юрка навіть під чужим прізвищем засудили на 10 років ув'язнення.
Данило Шумук (колишній член КПЗУ, боєць УПА, майбутній дисидент і в'язень радянських таборів) мав нагоду зустрітися з Леонідом Ступницьким і поставити низку гострих запитань, зокрема і щодо того, як поводитися з підступними більшовиками:
— Отже, ОУН кинула правильний клич: «З більшовиками по-більшовицькому!» — Ні, я не прихильник таких кличів. Тоді зникне сенс боротьби: ми уподібнимось до тих, з ким ведемо боротьбу. Японський філософ Умітура писав: «Істина божественна і проголосили її зовсім не ради держави. Якщо ми не в силі врятувати державу, нам залишається тільки докласти всіх зусиль, щоб урятувати істину. Якщо ми збережемо істину, то держава хоч і згине, може відродиться знову; якщо ж зречемося істини, то держава, навіть коли буде процвітати, врешті згине. Любов до батьківщини містить далеко більшою мірою вірність істині, ніж вірність державі».
— Я радий, і то дуже радий, що ви так думаєте, — схвильовано сказав я, — але практично ми все ж таки простуємо до організації тоталітарного типу.
— Так, це правда, — ствердно сказав Ступницький, — ОУН — організація тоталітарного напрямку. Але на сьогодні вона єдина здатна вести боротьбу з окупантами, і тому ми змушені співпрацювати з нею. Крім того, працюючи на ОУН, ми одночасно змінюємо її дух, її обличчя. Ми вносимо в неї «свіжу кров», і це все колись дасть свої наслідки».
Героїчно загинув у бою проти частин НКВС біля села Дермань Здолбунівського району Рівненської області — застрелився у криївці, не бажаючи потрапити у полон.
27 квітня 1945 року рішенням Української Головної Визвольної Ради був посмертно підвищений до рангу генерал-хорунжого УПА.
Родина
В 1922 році Леонід Ступницький, проживаючи в Острозі, одружився з учителькою Лідією Беднарською. У них народилося двоє синів Юрій (1923) і Сергій (1932).
З початком німецько-радянської війни його дружину, тещу і меншого сина Сергія енкаведисти депортували у Казахстан.
Син Юрій після десятирічного ув'язнення повернувся в Україну. 1993 року розшукав брата Сергія аж у Варшаві. Від нього дізнався, що мама померла на засланні 1942 року, а бабуся — 1944 року. Оскільки Сергій став безпритульним то потрапив до польського сиротинця. Після війни уряд Польщі став вимагати від Радянського Союзу репатріації всіх польських притулків до Польщі. Разом з ними у Щецінське воєводство поїхав і Сергій. У Польщі закінчив офіцерську школу, працював у Міністерстві закордонних справ.
Юрій Ступницький доживав у місті Кременці під чужим прізвищем Ковальчук. 1992 року він спробував повернути своє справжнє прізвище, але суд йому відмовив.
Вшанування пам'яті
- Іменем Леоніда Ступницького названий провулок в місті Житомир.
- У багатьох містах України є Вулиця Героїв УПА, до яких належить і Леонід Ступницький.
Примітки
- . Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 21 листопада 2014.
- Провулок Леоніда Ступницького, Житомир
Посилання
- ПОЛКОВНИК СТУПНИЦЬКИЙ — НАЧШТАБУ УПА[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела
- Юрій Ступницький. Мій Батько // Волинь. — Рівне. — 7 серпня 1992 року.
- Юрій Ступницький. Спогади про пережите. — Львів-Торонто. — 2004 [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Михайло Ковальчук, Олександр Вовк. Підполковник армії УНР, генерал-хорунжий УПА Леонід Ступницький: сторінки біографії / Військово-історичний альманах. Центральний музей Збройних Сил України. Київ, 2009 [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Жив’юк А., Марчук І. Від «Дерманської республіки» до «Дерманської трагедії». Нариси історії українського визвольного руху в Дермані на Волині. — Рівне, 2011. — С. 78-79.
- Реабілітовані історією. Рівненська область: Науково-документальне видання / Упоряд. О. Білоконь, Р. Давидюк, А. Жив’юк (кер.) та ін. — Рівне, 2016. — Кн. 6. — С. 7, 9-10. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Stupnickij Leoni d Venedi ktovich Stupni ckij psevdo Goncharenko 29 travnya 1891 18910529 s Romanivka nini Popilnyanskij rajon Zhitomirskoyi oblasti 30 lipnya 1944 s Derman Zdolbunivskij rajon Rivnenska oblast ukrayinskij vijskovij diyach v chasi UNR shef shtabu VO 2 Zagrava 05 1943 07 1943 nachshtabu grupi UPA Pivnich pidpolkovnik Armiyi UNR general horunzhij UPA posmertno Leonid Venediktovich Stupnickij Pidpolkovnik General horunzhijZagalna informaciyaNarodzhennya29 travnya 1891 1891 05 29 s Romanivka Skvirskij povit Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaSmert30 lipnya 1944 1944 07 30 53 roki s Derman Zdolbunivskij rajon Rivnenska oblast zagiblij u boyu Alma MaterKNU imeni Tarasa ShevchenkaPsevdo Goncharenko Vijskova sluzhbaPrinalezhnist UNR Ukrayinska derzhava 1941 Vid ZS Armiya UNR UPAVijni bitviPersha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi i Druga svitova vijnaKomanduvannyanach shtabu VO 2 Zagrava 05 1943 07 1943 nachshtabu grupi UPA PivnichNagorodi ta vidznakiHrest Simona PetlyuriGeorgiyivskij hrest 4 stupenyaBiografiyaNarodivsya u selyanskij sim yi Jogo batko Venedikt tovarishuvav z peredovimi diyachami ukrayinskoyi kulturi buvav u Tadeya Rilskogo perejmavsya ideyami narodnikiv V ditinstvi Leonid druzhiv z Maksimom Rilskim Zakinchiv 2 klasne Skvirske miske uchilishe gimnaziyu u Skviri ta agronomichnij fakultet Kiyivskogo universitetu 20 listopada 1912 roku buv mobilizovanij do 9 go ulanskogo Buzkogo polku m Bila Cerkva Z 13 chervnya 1914 roku molodshij unter oficer a z 3 serpnya 1914 roku starshij unter oficer U skladi svogo polku vistupiv na front Pershoyi svitovoyi vijni 17 bereznya 1915 roku buv nagorodzhenij Georgiyivskim hrestom IV stupenya 17 travnya 1915 roku buv vidryadzhenij na navchannya do shkoli praporshikiv Minskogo vijskovogo okrugu Z 2 lipnya 1915 roku navchavsya u 1 j Kiyivskij shkoli praporshikiv 30 veresnya 1915 roku buv pidvishenij do zvannya praporshika Pislya zakinchennya shkoli sluzhiv u 8 mu ta 12 mu z 29 listopada 1915 roku zapasnih bataljonah Stanom na 14 serpnya 1916 roku t v o komandira 14 yi roti shtab rotmistr kavaleriyi V Armiyi UNR U roki vizvolnih zmagan 1917 1921 rokiv pidpolkovnik Armiyi UNR vid 1920 roku komandir polku Volinskoyi diviziyi U 1920 1921 rokah pomichnik komandira 4 go Kiyivskogo kinnogo polku 4 yi Kiyivskoyi diviziyi Armiyi UNR Pid chas Drugogo zimovogo pohodu Armiyi UNR komanduvav okremim kinnim zagonom Volinskoyi grupi Yuriya Tyutyunnika na choli yakoyi zdobuv Korosten V emigraciyi na Volini Z 1922 roku zhiv na Volini U 1922 1940 rokah pracyuvav agronomom na Babinskomu cukrovomu zavodi sela Babin Goshanskogo rajonu na Rivnenshini U 1939 roku pislya okupaciyi radyanskoyu armiyeyu chastini teritoriyi Polshi buv zaareshtovanij NKVS ta zasudzhenij do 5 richnogo uv yaznennya a rodinu vislano do Kazahstanu Do 1941 roku perebuvav pid slidstvom u Brestskij v yaznici zvidki vizvolenij nimcyami V UPA U lipni serpni 1941 roku ocholyuvav Pershij ukrayinskij polk im Holodnogo Yaru u Rivnomu stvorenij revolyucijnim krilom OUN Banderi dlya formuvannya ukrayinskoyi armiyi Odnak nezabarom polk buv likvidovanij nimeckoyu okupacijnoyu vladoyu i A Stupnickij perejshov na gospodarchu robotu U 1942 1943 rokah pracyuvav kerivnikom viddilu suspilnoyi opiki u Rivnomu Vid bereznya 1943 roku razom iz sinom Yuriyem v Ukrayinskij povstanskij armiyi Z travnya 1943 roku shef Shtabu vijskovoyi okrugi Zagrava mav psevdonim Goncharenko organizator pidstarshinskih ta starshinskih shkil UPA zokrema Druzhinniki nachalnik shtabu UPA Pivnich U serpni grudni 1943 roku ocholyuvav samooboronu na Pivnichno Zahidnih ukrayinskih zemlyah keruvav bojovimi operaciyami proti nimciv Pid chas oblavi vijsk NKVD potrapiv razom iz sinom do polonu Zavdyaki zmini spravzhnogo prizvisha maskuvanni pid didusya Leonidovi Stupnickomu vdalosya virvatis vid enkavedistiv ale sina Yurka navit pid chuzhim prizvishem zasudili na 10 rokiv uv yaznennya Danilo Shumuk kolishnij chlen KPZU boyec UPA majbutnij disident i v yazen radyanskih taboriv mav nagodu zustritisya z Leonidom Stupnickim i postaviti nizku gostrih zapitan zokrema i shodo togo yak povoditisya z pidstupnimi bilshovikami Otzhe OUN kinula pravilnij klich Z bilshovikami po bilshovickomu Ni ya ne prihilnik takih klichiv Todi znikne sens borotbi mi upodibnimos do tih z kim vedemo borotbu Yaponskij filosof Umitura pisav Istina bozhestvenna i progolosili yiyi zovsim ne radi derzhavi Yaksho mi ne v sili vryatuvati derzhavu nam zalishayetsya tilki doklasti vsih zusil shob uryatuvati istinu Yaksho mi zberezhemo istinu to derzhava hoch i zgine mozhe vidroditsya znovu yaksho zh zrechemosya istini to derzhava navit koli bude procvitati vreshti zgine Lyubov do batkivshini mistit daleko bilshoyu miroyu virnist istini nizh virnist derzhavi Ya radij i to duzhe radij sho vi tak dumayete shvilovano skazav ya ale praktichno mi vse zh taki prostuyemo do organizaciyi totalitarnogo tipu Tak ce pravda stverdno skazav Stupnickij OUN organizaciya totalitarnogo napryamku Ale na sogodni vona yedina zdatna vesti borotbu z okupantami i tomu mi zmusheni spivpracyuvati z neyu Krim togo pracyuyuchi na OUN mi odnochasno zminyuyemo yiyi duh yiyi oblichchya Mi vnosimo v neyi svizhu krov i ce vse kolis dast svoyi naslidki Geroyichno zaginuv u boyu proti chastin NKVS bilya sela Derman Zdolbunivskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti zastrelivsya u kriyivci ne bazhayuchi potrapiti u polon 27 kvitnya 1945 roku rishennyam Ukrayinskoyi Golovnoyi Vizvolnoyi Radi buv posmertno pidvishenij do rangu general horunzhogo UPA RodinaV 1922 roci Leonid Stupnickij prozhivayuchi v Ostrozi odruzhivsya z uchitelkoyu Lidiyeyu Bednarskoyu U nih narodilosya dvoye siniv Yurij 1923 i Sergij 1932 Z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni jogo druzhinu teshu i menshogo sina Sergiya enkavedisti deportuvali u Kazahstan Sin Yurij pislya desyatirichnogo uv yaznennya povernuvsya v Ukrayinu 1993 roku rozshukav brata Sergiya azh u Varshavi Vid nogo diznavsya sho mama pomerla na zaslanni 1942 roku a babusya 1944 roku Oskilki Sergij stav bezpritulnim to potrapiv do polskogo sirotincya Pislya vijni uryad Polshi stav vimagati vid Radyanskogo Soyuzu repatriaciyi vsih polskih pritulkiv do Polshi Razom z nimi u Shecinske voyevodstvo poyihav i Sergij U Polshi zakinchiv oficersku shkolu pracyuvav u Ministerstvi zakordonnih sprav Yurij Stupnickij dozhivav u misti Kremenci pid chuzhim prizvishem Kovalchuk 1992 roku vin sprobuvav povernuti svoye spravzhnye prizvishe ale sud jomu vidmoviv Vshanuvannya pam yatiImenem Leonida Stupnickogo nazvanij provulok v misti Zhitomir U bagatoh mistah Ukrayini ye Vulicya Geroyiv UPA do yakih nalezhit i Leonid Stupnickij Primitki Arhiv originalu za 18 grudnya 2014 Procitovano 21 listopada 2014 Provulok Leonida Stupnickogo ZhitomirPosilannyaPOLKOVNIK STUPNICKIJ NAChShTABU UPA nedostupne posilannya z lipnya 2019 DzherelaYurij Stupnickij Mij Batko Volin Rivne 7 serpnya 1992 roku Yurij Stupnickij Spogadi pro perezhite Lviv Toronto 2004 29 listopada 2014 u Wayback Machine Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 Veriga Vasil Listopadovij rejd 1921 roku Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2011 Mihajlo Kovalchuk Oleksandr Vovk Pidpolkovnik armiyi UNR general horunzhij UPA Leonid Stupnickij storinki biografiyi Vijskovo istorichnij almanah Centralnij muzej Zbrojnih Sil Ukrayini Kiyiv 2009 29 listopada 2014 u Wayback Machine Zhiv yuk A Marchuk I Vid Dermanskoyi respubliki do Dermanskoyi tragediyi Narisi istoriyi ukrayinskogo vizvolnogo ruhu v Dermani na Volini Rivne 2011 S 78 79 Reabilitovani istoriyeyu Rivnenska oblast Naukovo dokumentalne vidannya Uporyad O Bilokon R Davidyuk A Zhiv yuk ker ta in Rivne 2016 Kn 6 S 7 9 10 20 veresnya 2018 u Wayback Machine Div takozhMartirolog zagiblih diyachiv OUN ta UPA Komandiri UPA