ВО-2 «Заграва»

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Воєнна округа «Заграва» або група «Заграва» — Української повстанської армії, частина оперативної групи УПА-Північ, яка охоплювала північно-західні райони Рівненської області України та південні Берестейщини, а також за даними Сергія Яровенка сучасні Ківерцівський та Луцький райони Волиньської області України. Командирами воєнної округи були (Сильвестр Затовканюк) («Пташка»), (Іван Литвинчук) («Дубовий») та (Степан Янішевський) («Юрій», «Далекий»), заступником командира — сотник Василь Івахів, шефом штабу — майор (Микола Левицький) («Макаренко»).

Відбитки печаток воєнної округи «Заграва»

Історія

У другій половині 1944 року групи «Заграва», («Тютюнник») і «Турів» реорганізовані в два з'єднання груп (ЗГ): «33» («Завихост») і «44» («ЗГ», «444»).

Структура

Військово-адміністративний поділ ВО «Заграва» у серпні-листопаді 1943 року

• Загін ім. Коновальця, командир — «Ярема» ((Никон Семенюк))
  • Курені: «Кори» ((Макара Мельника)), «Лайдаки» ((Микити Скуби)), ім. Богуна.
• Загін Енея, командир — (Еней)
  • Курені: Дороша, Кватеренка-Польового, Гонти, Верещаки (курінь окремих доручень).
• Загін Дубового, командир — Дубовий
  • Курені: Шакала (Шавули), Гострого.
• Загін Олега, командир — Олег
  • Курені: Чутки, Цигана, Євгена.

Восени 1943 року (за даними Петра Содоля)

Комадир округи: «Дубовий» ((Іван Литвинчук)); «Юрій» (Степан Янішевський) (з березня 1944). Начальник штабу — «Гончаренко» (Ступницький Леонід) (05.1943 — ?).

Загони (фактично курені, по 2-3 сотні):

• Загін «ім. Богуна» (Сарни) — командир: «Ярема» ((Никон Семенюк))
• Загін «ім. Остапа» (Березне) — командир: «Шавула» (Адам Рудик)
• Загін «ім. Колодзінського» (Дубровиця) — командир: «Лайдака» ((Скуба Микита)) († 11.03.1944)
• Загін «ім. Коновальця» (Володимирець) — командир: «Кора» ((Мельник Макар Михайлович))
• Загін «ім. Хмельницького» (Костопіль) — командири: «Боровий» ((Брилевський Василь)); «Острий» ((Ждан Ярослав))
• Загін «ім. Дорошенка» (Деражне) — командир: «Вороний» (Левкович Василь)
• Узбецький курінь — командир «Ташкент»
• Грузино-вірменський курінь

Перша половина 1944 року (за даними Сергія Яровенка)

Командири: (Іван Литвинчук) («Дубовий», «Максим»), згодом (Степан Янішевський) («Далекий», «Юрій»). Шеф військового штабу (ШВШ): (Дмитро Корінець) («Д. Дмитречко», «Гриць», «Бористен»), згодом Володимир Рудаков («Святославович»). Політвиховник (пвх) — Степан Костецький («Зимний»).

До групи «Заграва» входили загони:

• «Батуринський» — командири: (Адам Рудик) («Шакал», «Шавула», «Шаула»), «Лебедин»;
• «Корсунський» — командири: (Микита Скуба) («Лайдака»), (Калинюк Дмитро) («Ярок»);
• «Прилуцький» (у березні був переданий до (ВО «Тютюнник»)) — командири: (Ярослав Ждан) («Острий»), (Анатолій Монь) («Гамалія»); (Кобринович Володимир) («Сівач»)
• «Стародубський» — командир: (Макар Мельник) («Кузьма», «Кора»);
• «Хвастівський» — командири: Степан Коваль («Юрій», «Рубашенко»), «В. Чорнота».

Чисельність в 1944 році

Кандидат історичних наук, працівник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Володимир Ковальчук з посиланням на архівний документ, вилучений після смерті 12 лютого 1945 року з торби командира УПА-Північ Дмитра Клячківського («Клим Савур»), наводить наступну чисельність окремих підрозділів, що знаходились в окремі періоди 1944 року у підпорядкуванні командувача групою ВО-3 «Заграва» (Івана Литвинчука) («Дубовий»):

Командир	Підрозділ	Під час переходу німецько-радянської лінії фронту (січень-лютий 1944 року)		До часу «великої акції»		У вересні 1944 року
		Сотень	Бійців	Сотень	Бійців	Сотень	Бійців
«Лайдака» ((Скуба Микита))	загін «ім. Колодзінського» (згодом «Корсунський»)	2	240	2	240	1	120
«Кора» ((Макар Мельник))	загін «ім. Коновальця» (згодом «Стародубський»)	2	240	3	360	1	120
«Ярема» ((Никон Семенюк))		2	240	—	—	2	240
«Острий» ((Ярослав Ждан))		2	240	5	600	1	120
«Шавула» ((Адам Рудик))	загін «ім. Остапа» (згодом «Батуринський»)	2	240	—	—	—	—
«Рубаш» (Степан Коваль)	загін «Котловина» (згодом «Хвастівський»)	5	600	1	120	—	—
«Гамалія» ((Анатолій Монь))		1	100	3	360	3	300
«Єрмак» (Дмитро Войцешко)		1	100	—	—	—	—
«Чорнота» ((Володимир Дзюбенко))		—	—	3	240	1	120
Разом		17	2000	17	1920	9	1020

Дослідникам не вдалося однозначно встановити, що розумілося під «великою акцією», проте це могли бути події квітня 1944 року (бій під Гурбами або ж підготовка до Холодноярського повстання на Наддніпрянській Україні).

Примітки

1. Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946. Документи і матеріали. — С. 27.
2. Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур [ 16 березня 2019 у Wayback Machine.], Володимир Ковальчук, Історична Правда, 03.12.2010

Посилання

• Антисталинский фронт ОУН и УПА (февраль-декабрь 1943) [ 7 травня 2015 у Wayback Machine.]
• ОЛЕКСАНДР ВОВК — «Короткий нарис діяльності УПА та її запілля на ПЗУЗ і в прилеглих регіонах у 1943—1946 pp.» [ 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Сергій Яровенко. Проваджаючи 1943 рік. Бої місцевого значення