Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лео фон Кленце нім Leo von Klenze 29 лютого 1784 26 січня 1864 німецький архітектор художник та письменник Придворний ар

Лео фон Кленце

Лео фон Кленце

Лео фон Кленце (нім. Leo von Klenze, 29 лютого 1784 — 26 січня 1864) — німецький архітектор, художник та письменник. Придворний архітектор баварського короля Людвига І. Неокласик, один з найвизначніших представників архітектурного стилю неогрек.

Лео фон Кленце
нім. Leo von Klenze
image
Народився 29 лютого 1784(1784-02-29)[1][4][…]
d, Шладен-Верла, Вольфенбюттель, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер 26 січня 1864(1864-01-26)[1][2] (79 років) або 27 січня 1864(1864-01-27)[3] (79 років)
Мюнхен, Баварія
Поховання Старий південний цвинтар
Країна image Королівство Баварія
Діяльність архітектор, художник, письменник
Галузь архітектура[6], малярство[6] і література[6]
Вчителі d
Знання мов німецька[7][6]
Членство Німецький археологічний інститут і Нідерландська королівська академія наук
Роки активності 1800[8] — 1864[8]
Напрямок архітектура неокласицизму
Magnum opus d, Баварія (статуя) і d
У шлюбі з d
Нагороди
image
Лео фон Кленце, портрет роботи , 1856 рік

Творча біографія

Лео фон Кленце здобув освіту в Берлінській будівельної академії та, ще перебуваючи в ній, виявив особливу прихильність до класицизму. Після того вдосконалювався в Паризькому політехнічному училище під керівництвом та Шарля Персьє, і вивчав пам'ятки архітектури в Англії та Італії.

У 1808 році став придворним архітектором вестфальського короля Жерома Бонапарта, а в 1810 році — Директором будівельних робіт в Касселі. У 1814 році переселився до Мюнхена, будучи запрошеним туди баварським наслідним принцом, згодом королем, Людвигом, який обрав його у виконавці своїх великих планів з прикрашання Мюнхена новими величними будівлями.

Низку цих будівель Кленце почав спорудою Гліптотеки, з її портиком іонічного ордеру (закінчена в 1830 році). Потім були зведені будівля Старої Пінакотеки, в стилі Браманте, нові корпуси королівського палацу, у характері флорентійського палаццо Пітті,площа Кенігплац, придворну церкву Всіх Святих, у візантійсько-романському стилі, і «Одеон» у формах епохи Відродження. Проте найблагороднішими творіннями Кленце визнана чудово витримана в античному дусі дорична «Валгалла», поблизу Регенсбурга (1830–1842), і надзвичайно гармонійна за своїми зовнішніми і внутрішніми пропорціями Зала Слави (нім. Ruhmeshalle, 1843–1853 роки), поблизу Мюнхена. У проміжок часу між двома останніми роботами, зведена ним розкішна Святкова Залу в Мюнхені, у смаку Палладіо.

У 1834 році на запрошення грецького короля Оттона, він з'їздив до Греції, щоб скласти план відбудови її нової столиці Афін (після відновлення незалежності нетривалий час столицею був Нафпліон) і проект реставрації будівель Афінського акрополя. Російський імператор Микола І доручив скласти проект нової будівлі Ермітажу вже знаменитому Кленце, що змусило останнього відвідати в 1839 році Петербург. Хоча Ермітаж і будувався за його кресленнями і малюнками російським архітектором (у 1840-51 роках), проте Лео фон Кленце приїжджав ще шість разів в Росію. Останні чудові твори Кленце — «Пам'ятник Визволення» , поблизу Кельгейма, і Пропілеї Кенігсплацу в Мюнхені.

Однак Лео фон Кленце не був наділений великим даром творчості, відмінно знаючи давньогрецьку архітектуру та італійський стиль Відродження, він тільки наслідував їх зразкам зі смаком і вмінням застосовуватися до потреб новітнього часу. Як представник класичного напряму в німецькій архітектурі, він повинен бути поставлений нижче Карла Шинкеля.

Окрім архітектури Лео фон Кленце з успіхом займався також живописом і виконав кілька вельми непоганий ландшафтів і архітектурних видів олійними фарбами або a tempera (наприклад, у музеї Торвальдсена в Копенгагені).

Друковані праці

  • «Збірник архітектурних начерків» (1831—1850);
  • «Досвід реставрації тосканського храму» (1822);
  • монографія «Про храм Юпітера олімпійського в Джірдженті» (1821);
  • «Керівництво до архітектури християнського культу» (1835);
  • «Опис Валгалли»(1843) і деякі інші твори.

Галерея

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118563211 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.
    d:Track:Q12021673d:Track:Q43003820
  3. The Fine Art Archive — 2003.
    d:Track:Q10855166
  4. Leo von Klenze
    d:Track:Q17299517
  5. Leo von Klenze — OUP, 2006. —
    d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776
  6. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  7. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  8. RKDartists
    d:Track:Q17299517

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лео фон Кленце


Джерела

  • Большой энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона [ 17 листопада 2011 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Leo fon Klence nim Leo von Klenze 29 lyutogo 1784 26 sichnya 1864 nimeckij arhitektor hudozhnik ta pismennik Pridvornij arhitektor bavarskogo korolya Lyudviga I Neoklasik odin z najviznachnishih predstavnikiv arhitekturnogo stilyu neogrek Leo fon Klencenim Leo von KlenzeNarodivsya 29 lyutogo 1784 1784 02 29 1 4 d Shladen Verla Volfenbyuttel Nizhnya Saksoniya NimechchinaPomer 26 sichnya 1864 1864 01 26 1 2 79 rokiv abo 27 sichnya 1864 1864 01 27 3 79 rokiv Myunhen BavariyaPohovannya Starij pivdennij cvintarKrayina Korolivstvo BavariyaDiyalnist arhitektor hudozhnik pismennikGaluz arhitektura 6 malyarstvo 6 i literatura 6 Vchiteli dZnannya mov nimecka 7 6 Chlenstvo Nimeckij arheologichnij institut i Niderlandska korolivska akademiya naukRoki aktivnosti 1800 8 1864 8 Napryamok arhitektura neoklasicizmuMagnum opus d Bavariya statuya i dU shlyubi z dNagorodi d 1862 Korolivska zolota medal 1852 Mediafajli u Vikishovishi Leo fon Klence portret roboti 1856 rikTvorcha biografiyaLeo fon Klence zdobuv osvitu v Berlinskij budivelnoyi akademiyi ta she perebuvayuchi v nij viyaviv osoblivu prihilnist do klasicizmu Pislya togo vdoskonalyuvavsya v Parizkomu politehnichnomu uchilishe pid kerivnictvom ta Sharlya Persye i vivchav pam yatki arhitekturi v Angliyi ta Italiyi U 1808 roci stav pridvornim arhitektorom vestfalskogo korolya Zheroma Bonaparta a v 1810 roci Direktorom budivelnih robit v Kasseli U 1814 roci pereselivsya do Myunhena buduchi zaproshenim tudi bavarskim naslidnim princom zgodom korolem Lyudvigom yakij obrav jogo u vikonavci svoyih velikih planiv z prikrashannya Myunhena novimi velichnimi budivlyami Nizku cih budivel Klence pochav sporudoyu Gliptoteki z yiyi portikom ionichnogo orderu zakinchena v 1830 roci Potim buli zvedeni budivlya Staroyi Pinakoteki v stili Bramante novi korpusi korolivskogo palacu u harakteri florentijskogo palacco Pitti plosha Kenigplac pridvornu cerkvu Vsih Svyatih u vizantijsko romanskomu stili i Odeon u formah epohi Vidrodzhennya Prote najblagorodnishimi tvorinnyami Klence viznana chudovo vitrimana v antichnomu dusi dorichna Valgalla poblizu Regensburga 1830 1842 i nadzvichajno garmonijna za svoyimi zovnishnimi i vnutrishnimi proporciyami Zala Slavi nim Ruhmeshalle 1843 1853 roki poblizu Myunhena U promizhok chasu mizh dvoma ostannimi robotami zvedena nim rozkishna Svyatkova Zalu v Myunheni u smaku Palladio U 1834 roci na zaproshennya greckogo korolya Ottona vin z yizdiv do Greciyi shob sklasti plan vidbudovi yiyi novoyi stolici Afin pislya vidnovlennya nezalezhnosti netrivalij chas stoliceyu buv Nafplion i proekt restavraciyi budivel Afinskogo akropolya Rosijskij imperator Mikola I doruchiv sklasti proekt novoyi budivli Ermitazhu vzhe znamenitomu Klence sho zmusilo ostannogo vidvidati v 1839 roci Peterburg Hocha Ermitazh i buduvavsya za jogo kreslennyami i malyunkami rosijskim arhitektorom u 1840 51 rokah prote Leo fon Klence priyizhdzhav she shist raziv v Rosiyu Ostanni chudovi tvori Klence Pam yatnik Vizvolennya poblizu Kelgejma i Propileyi Kenigsplacu v Myunheni Odnak Leo fon Klence ne buv nadilenij velikim darom tvorchosti vidminno znayuchi davnogrecku arhitekturu ta italijskij stil Vidrodzhennya vin tilki nasliduvav yih zrazkam zi smakom i vminnyam zastosovuvatisya do potreb novitnogo chasu Yak predstavnik klasichnogo napryamu v nimeckij arhitekturi vin povinen buti postavlenij nizhche Karla Shinkelya Okrim arhitekturi Leo fon Klence z uspihom zajmavsya takozh zhivopisom i vikonav kilka velmi nepoganij landshaftiv i arhitekturnih vidiv olijnimi farbami abo a tempera napriklad u muzeyi Torvaldsena v Kopengageni Drukovani praci Zbirnik arhitekturnih nacherkiv 1831 1850 Dosvid restavraciyi toskanskogo hramu 1822 monografiya Pro hram Yupitera olimpijskogo v Dzhirdzhenti 1821 Kerivnictvo do arhitekturi hristiyanskogo kultu 1835 Opis Valgalli 1843 i deyaki inshi tvori GalereyaStara Pinakoteka Myunhen Valgalla Regensburg Propileyi Kenigsplacu MyunhenPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118563211 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Yevropejska teatralna arhitektura Arts and Theatre Institute d Track Q12021673d Track Q43003820 The Fine Art Archive 2003 d Track Q10855166 Leo von Klenze d Track Q17299517 Leo von Klenze OUP 2006 ISBN 978 0 19 977378 7 d Track Q217595d Track Q24255573d Track Q1547776 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 RKDartists d Track Q17299517PosilannyaPortal Biografiyi Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Leo fon KlenceDzherelaBolshoj enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona 17 listopada 2011 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ