Леле ка Лука Степа нович 4 грудня 1913 19131204 5 січня 1989 радянський військовик учасник Другої світової війни команди

Леле́ка Лука́ Степа́нович (4 грудня 1913(19131204) — 5 січня 1989) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, командир відділення взводу пішої розвідки 100-го гвардійського стрілецького полку 35-ї гвардійської стрілецької дивізії, повний кавалер ордена Слави.

Лелека Лука Степанович

Народження

4 грудня 1913
Заруддя

Смерть

5 січня 1989 (75 років)
Прибережне

Країна

Приналежність

Роки служби

1935–1937, 1941–1945

Звання

гвардії сержант

Формування

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Біографія

Народився 4 грудня 1913(19131204) року у селі Заруддя, нині Оратівський район Вінницької області в селянській родині. Українець.

Працював у місцевому колгоспі їздовим, потім — трактористом. У 1935–1937 роках проходив військову службу в лавах РСЧА. Після демобілізації виїхав на будівництво гідроелектростанції поблизу міста Рибінська.

З початком німецько-радянської війни добровольцем пішов на фронт, призваний Рибінським РВК. Воював на Сталінградському, Південно-Західному, 3-у Українському й 1-у Білоруському фронтах. Двічі був поранений.

1 серпня 1944 року одним із перших форсував річку Вісла поблизу міста Магнушев (Польща). Під час прориву першої лінії оборони супротивника увірвався до ворожої траншеї, автоматним вогнем знищив трьох ворожих солдатів і одного полонив. Нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

У ніч на 17 лютого 1944 року неподалік міста Кюстрин (Польща), очолюючи групу розвідників для захоплення контрольного полоненого, виявив особисті відвагу і сміливість: непомітно наблизившись до будинку, в якому перебували німці, раптовим вогнем знищили 7, поранили 5 і захопили у полон 6 солдатів супротивника. Неподалік від будинку Л. С. Лелека особисто гранатами також знищив кулеметне гніздо з обслугою. Нагороджений орденом Слави 2-го ступеня.

18 квітня 1945 року, перебуваючи на спостережному пункті командира полку, потрапив у вороже оточення. Разом з іншими 4 бійцями стримував натиск ворога чисельністю близько роти до підходу підкріплення. У цьому бою особисто знищив 19 та полонив 15 військовослужбовців супротивника, у тому числі 2 офіцерів. Нагороджений орденом Слави 1-го ступеня.

По закінченні війни повернувся на батьківщину. Працював головою колгоспу в селі Березівка, потім бригадиром рільничої бригади та комірником у колгоспі села Прибережне.

Помер 5 січня 1989 року.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (07.03.1944), Слави 3-х ступенів (11.08.1944, 26.03.1945, 31.05.1945) і медалями, у тому числі двома медалями «За відвагу» (13.10.1943, 27.03.1945).

Примітки

Нагородний лист на орден Слави 3-го ступеня [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
Нагородний лист на орден Слави 2-го ступеня [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
Нагородний лист на орден Слави 1-го ступеня [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

Біографія Л. С. Лелеки на «Az-libr.ru» [ 5 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[1] Нагородний лист на орден Слави 3-го ступеня [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

[2] Нагородний лист на орден Слави 2-го ступеня [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

[3] Нагородний лист на орден Слави 1-го ступеня [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)