Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Латгальці (літературною латг. latgalīši; латис. latgalieši) — корінне населення східної частини Латвії (Латгалії). Терміни «латгальці» і «Латгалія» були введені в латиську мову тільки на початку 20-го століття (запропонував Ф. Кемп в 1900 р.) і від латиської перейшли в інші мови. До цього латгальці іменувалися невизначено «литовське плем'я» (енциклопедія Брокгауза-Ефрона тощо), а їх земля — "Інфлянти Польські".
| Латгальці латг. latgali, latgalīši | |
|---|---|
| Кількість | 150—500 тис. |
| Ареал |
 Австралія:близько 50 |
| Близькі до: | латиші, литовці |
| Мова | латгальська, латиська, російська |
| Релігія | католицизм |
Етногенез та історія
Латгальці є нащадками східної частини , етнос яких був розділений Альтмаркським перемир'ям 1629 року. З цього моменту і аж до утворення Латвійської Республіки в 1918 році латгальці (тобто східні латгали) були адміністративно відокремлені як від західних латгалів, так і від інших племен (куршів , земгалів , селонів), що утворили латиський народ.
У складі Польщі
Латгалія до 1772 року належала безпосередньо Польщі, в той час як інші частини сучасної Латвії являли собою або провінцію Швеції (Ліфляндія), або Герцогство Курляндії і Семигалії, яке лише вважалося васалом Польщі. Розрив між латгальцями і рештою латишів посилювався релігією: латгальці були католиками, тоді як інші латиші — протестантами. Хоча Ліфляндія і Курляндія входили до складу різних держав, але їх об'єднувала спільна релігія і та обставина, що в обох провінціях керувало німецьке дворянство. Під покровительством цього дворянства і в інтересах цієї релігії в обох провінціях лютеранськими священиками була введена єдина літературна латиська мова. Католицької Латгалії ж цей процес не торкнувся. Німецьке дворянство лівонських часів у Латгалії зникло (змінилося на польське, а нечисленні роди, що залишились — були полонізовані), тому дворянство Латгалії не брало участі у спільних справах (німецького) дворянства Ліфляндії і Курляндії.
Російський імперський період
Попри те, що протягом XVIII століття всі частини нинішньої Латвії ввійшли до складу Російської імперії, але потрапили вони туди трьома різними шляхами, і в імперії теж були видимо розділені. Ліфляндія і Курляндія утворили самостійні губернії і (разом з Естляндією) належали до трьох Балтійських (т.зв. «німецьких») губерній, у той час як Латгалія (після нетривалих вагань з іншими адміністративними одиницями) з 1802 року увійшла до складу Вітебської губернії разом з розлогими землями нинішньої Білорусі. Політика царського уряду цілковито розрізнялася в Балтійських і у Вітебській губернії.
Так кріпосне право було скасовано в Курляндії в 1817 році, в Ліфляндії в 1819 році, а у Вітебській губернії тільки в 1861 році — одночасно з основною масою Російських губерній. Це ще більше збільшило прірву між латгальцями і рештою латишів. У той час, коли латгальці тільки перестали бути кріпаками, в решті Латвії встигла вже розвинутися бурхлива культурна і підприємницька діяльність. До кінця 19-го століття більшість латгальців були безграмотні, а в решті Латвії безграмотність вже майже зникла.
Крім того, царський уряд після двох польських повстань проводив інтенсивну політику для ослаблення польського впливу в губерніях, що раніше входили до складу Польщі, у тому числі у Вітебській губернії і, значить, в Латгалії. У рамках такої політики в цих губерніях заборонялося використовувати латинський шрифт (і тим самим була заборонена писемність на латгальській мові; заборона діяла 40 років: 1864—1904), дозволялись тільки російські школи, всіма силами заохочувався перехід населення у православ'я і проводилася організована колонізація країни православними, переважно — росіянами (наприклад, в Латгалії видавалася земля, солдатам, які відслужили 25 років). Всі ці заходи ще більше сприяли занепаду латгальців в порівнянні з протестантськими латишами, а також істотного змосковщення латгальців і Латгалії.
На зміну 19-го та 20-го століть розрив між латгальцями і протестантськими («балтійськими» — за назвою Балтійських губерній) латишами був настільки глибокий, що було мало підстав вважати їх двома частинами одного народу. Офіційна статистика Російської імперії і не вважала так. Корінне населення Ліфляндської і Курляндської губерній в переписах іменувалося латишами, а корінне населення «Польських Інфлянтів», тобто латгальці, іменувалися «литовським племенем» і, таким чином, з точки зору офіційної Росії належали швидше до литовців, ніж до латишів.
Можливо, що Латгалія сьогодні і не належала б Латвії (і, відповідно, загальноприйнятим вважалося б, що латгальці — незалежний, хоч і споріднений латишам та литовцям, народ, а їхня мова — не діалект латиської, а самостійна, споріднена мова), якби не два процеси, що відбулися на самому початку 20-го століття.
Перший процес — це революція 1905 року. У Балтійських (двох латиських) губерніях вона була особливо активною, і її поразка викинуло величезну масу латишів за межі цих губерній — в західну еміграцію, в Сибір, на Кавказ, в російські міста … Але багато хто лише перебігли кордон губерній і осіли в сусідній, Вітебській губернії — в Латгалії. Причому це були переважно люди, суспільно активні — вчителі, діячі культури тощо Їх поява в Латгалії і їхня суспільна діяльність, з одного боку, налаштувало самих латгальців на союз з Балтійськими губерніями і, з іншого боку, їх особиста участь у з'їздах 1917 і 1918 років (тепер уже як представників Латгалії) мала визначальну роль у рішеннях цих з'їздів про приєднання до Латвії.
Другий процес — це вже згадана політика царського уряду щодо колонізації колишніх польських губерній православними поселенцями. Цим скористалися і латиші. Багато хто, відкинувши лютеранство, переходили у православ'я з однією метою: отримати від царського уряду землю на пільгових умовах — переважно в Латгалії. Так в Латгалії на противагу корінним латгальцям, з'явилася значна діаспора колишніх протестантських, а нині православних латишів, які говорили на літературній латиській мові. Ці теж були зацікавлені визнати Латгалію частиною Латвії, а латгальців — частиною латиського народу.
У результаті до 1917 року ця точка зору вже домінувала як в латиських Балтійських губерніях, так і в самій Латгалії — і відбилася в рішеннях на різних з'їздах того часу. Цю точку зору поділяли як комуністичні, так і буржуазні діячі: у них не було розбіжностей щодо спільних кордонів Латвії, і вони розходилися лише в тому, який суспільний устрій має бути встановлено в цих кордонах. (Самі латгальці як відносно неписьменна в той час і відстала частина населення в усіх цих процесах брала мінімальну участь).
У складі двох Латвій
Опинившись у складі Латвійської Республіки, латгальці були відносно опозиційні до неї в порівнянні з «балтійськими» латишами. Але 20-річне (1920—1940) перебування в складі латвійської національної держави, звичайно, зближувало їх з протестантськими латишами і зміцнило в них самосвідомість себе як частини латиського народу, хоча і частини яка дискримінувалася з боку «справжніх» латишів. Серед латишів зміцнилося презирливе прізвисько латгальців: «чангалі» (čangaļi — що означає покидьки при очищенні зерна), а серед латгальців у відповідь прізвисько для латишів: «чіулі» (čiuļi — що на латгальському діалекті означає сніп порожньої соломи). Ці прізвиська в Латвії відомі кожному.
Все ж ризький уряд ставився до знов приєднаної Латгалії як до рівноправного члена Республіки. 11 серпня 1921 були видані Правила кабінету міністрів, які зобов'язували всі державні установи (по всій Латвії, не тільки в Латгалії) приймати від установ та приватних осіб документи на латгальській мові, а в Латгалії установам дозволялося вести діловодство — а в школах навчання — на Латгальській мові. Тим самим у Латвії фактично були введені дві державні мови.
Незважаючи на такий дозвіл, фактичне поширення латгальської мови в офіційній сфері та у сфері освіти було невеликим навіть в Латгалії. До того часу в Латгалії проживало вже багато «балтійських» латишів, і склад учнів у школах, як правило, був змішаним, що ускладнювало ведення навчання тільки на латгальській мові. Крім того, початкове навчання на латгальській мові ускладнювало подальше отримання вищої освіти і обмежувало можливості кар'єри по всій Латвії, тому багато латгальців воліли навчання на літературній мові.
В 1921 році Установчі збори (перший парламент Латвійської республіки) на 27% складались з латгальців. До переворота Карліса Ульманіса в Ризі був пост міністра по справам Латгалії.
Коли 15 травня 1934 Карліс Улманіс здійснив державний заколот і встановив авторитарний режим, він скасував правила 1921 року, і в Латвії залишилася тільки одна державна мова — літературна латиська. Латгальська преса все ж збереглася, хоч і зменшилася.
За радянських часів також не існувало шкіл з латгальською мовою навчання, і латгальці змушені були обирати або літературно-латиські школи, або російські, і, на відміну від довоєнного часу, чимало обирало російські, таким чином остаточно русифікувалися. Латгальська преса не видавалася.
Сучасність
Після відновлення незалежності Латвії в 1991 році латгальська діяльність значно активізувалася, латгальську мову відразу стало видно в Латвії: з'явилося безліч видань, а потім інтернет сайтів на латгальській мові; чимало латгальців сьогодні демонстративно підкреслюють свою латгальську приналежність і розмовляють на своєму діалекті навіть при спілкуванні з латишами (хоча і володіють, звичайно, літературною мовою). Іноді обговорюється можливість відновлення правил 1921 року. Також на питанні про «права латгальців» йде спекуляція місцевими росіянами, російськомовними [en] спрямування, і переслідують вони при цьому зовсім інші цілі, а не захист латгальців.
Чисельність
Точну кількість латгальців визначити важко, так як кордони між ними і «балтійськими латишами» розпливчасті. Безліч латгальців, які переселилися в інші частини Латвії, вже не знають діалекту предків. Офіційної статистики немає, оскільки в списках переписів і анкетах, де вказується національність, не робиться різниці між латгальцями та іншими латишами. У довоєнний час число латгальців може бути оцінено в 300.000 (близько 1 / 5 латиського народу), а в 1990-ті роки в 200.000 (близько 1 / 7 латиського народу); з останніх близько 150.000 вважають латгальський діалект своєю рідною мовою.
Відомі латгальці
Найвідомішим в Росії представником Латгальського етносу є перша Російська імператриця Катерина I. Часто зустрічається в російських джерелах твердження, ніби вона чи то литовського, чи то польського походження, є непорозумінням, викликаним тим, що вона народилася на території, що належала в той час Польщі, і вийшла з народності, не мала на той час для росіян іншого найменування як «литовське плем'я». Вона народилася в Латгалії і була латгалкою.
Джерела
- Латгальцы — вне закона (рос.)
- Латгальский вопрос [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Валдис Эгле Латгальцы [ 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.) переклад з (латис.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Latgalci literaturnoyu latg latgalisi latis latgaliesi korinne naselennya shidnoyi chastini Latviyi Latgaliyi Termini latgalci i Latgaliya buli vvedeni v latisku movu tilki na pochatku 20 go stolittya zaproponuvav F Kemp v 1900 r i vid latiskoyi perejshli v inshi movi Do cogo latgalci imenuvalisya neviznacheno litovske plem ya enciklopediya Brokgauza Efrona tosho a yih zemlya Inflyanti Polski Latgalci latg latgali latgalisiKilkist 150 500 tis Areal Latviya 150 200 tisyach Rosiya 1622 2002 Yevropejskij Soyuz blizko 50 SShA blizko 50 Avstraliya blizko 50Blizki do latishi litovciMova latgalska latiska rosijskaReligiya katolicizmEtnogenez ta istoriyaLatgalci ye nashadkami shidnoyi chastini etnos yakih buv rozdilenij Altmarkskim peremir yam 1629 roku Z cogo momentu i azh do utvorennya Latvijskoyi Respubliki v 1918 roci latgalci tobto shidni latgali buli administrativno vidokremleni yak vid zahidnih latgaliv tak i vid inshih plemen kurshiv zemgaliv seloniv sho utvorili latiskij narod U skladi Polshi Latgaliya do 1772 roku nalezhala bezposeredno Polshi v toj chas yak inshi chastini suchasnoyi Latviyi yavlyali soboyu abo provinciyu Shveciyi Liflyandiya abo Gercogstvo Kurlyandiyi i Semigaliyi yake lishe vvazhalosya vasalom Polshi Rozriv mizh latgalcyami i reshtoyu latishiv posilyuvavsya religiyeyu latgalci buli katolikami todi yak inshi latishi protestantami Hocha Liflyandiya i Kurlyandiya vhodili do skladu riznih derzhav ale yih ob yednuvala spilna religiya i ta obstavina sho v oboh provinciyah keruvalo nimecke dvoryanstvo Pid pokrovitelstvom cogo dvoryanstva i v interesah ciyeyi religiyi v oboh provinciyah lyuteranskimi svyashenikami bula vvedena yedina literaturna latiska mova Katolickoyi Latgaliyi zh cej proces ne torknuvsya Nimecke dvoryanstvo livonskih chasiv u Latgaliyi zniklo zminilosya na polske a nechislenni rodi sho zalishilis buli polonizovani tomu dvoryanstvo Latgaliyi ne bralo uchasti u spilnih spravah nimeckogo dvoryanstva Liflyandiyi i Kurlyandiyi Rosijskij imperskij period Popri te sho protyagom XVIII stolittya vsi chastini ninishnoyi Latviyi vvijshli do skladu Rosijskoyi imperiyi ale potrapili voni tudi troma riznimi shlyahami i v imperiyi tezh buli vidimo rozdileni Liflyandiya i Kurlyandiya utvorili samostijni guberniyi i razom z Estlyandiyeyu nalezhali do troh Baltijskih t zv nimeckih gubernij u toj chas yak Latgaliya pislya netrivalih vagan z inshimi administrativnimi odinicyami z 1802 roku uvijshla do skladu Vitebskoyi guberniyi razom z rozlogimi zemlyami ninishnoyi Bilorusi Politika carskogo uryadu cilkovito rozriznyalasya v Baltijskih i u Vitebskij guberniyi Tak kriposne pravo bulo skasovano v Kurlyandiyi v 1817 roci v Liflyandiyi v 1819 roci a u Vitebskij guberniyi tilki v 1861 roci odnochasno z osnovnoyu masoyu Rosijskih gubernij Ce she bilshe zbilshilo prirvu mizh latgalcyami i reshtoyu latishiv U toj chas koli latgalci tilki perestali buti kripakami v reshti Latviyi vstigla vzhe rozvinutisya burhliva kulturna i pidpriyemnicka diyalnist Do kincya 19 go stolittya bilshist latgalciv buli bezgramotni a v reshti Latviyi bezgramotnist vzhe majzhe znikla Krim togo carskij uryad pislya dvoh polskih povstan provodiv intensivnu politiku dlya oslablennya polskogo vplivu v guberniyah sho ranishe vhodili do skladu Polshi u tomu chisli u Vitebskij guberniyi i znachit v Latgaliyi U ramkah takoyi politiki v cih guberniyah zaboronyalosya vikoristovuvati latinskij shrift i tim samim bula zaboronena pisemnist na latgalskij movi zaborona diyala 40 rokiv 1864 1904 dozvolyalis tilki rosijski shkoli vsima silami zaohochuvavsya perehid naselennya u pravoslav ya i provodilasya organizovana kolonizaciya krayini pravoslavnimi perevazhno rosiyanami napriklad v Latgaliyi vidavalasya zemlya soldatam yaki vidsluzhili 25 rokiv Vsi ci zahodi she bilshe spriyali zanepadu latgalciv v porivnyanni z protestantskimi latishami a takozh istotnogo zmoskovshennya latgalciv i Latgaliyi Na zminu 19 go ta 20 go stolit rozriv mizh latgalcyami i protestantskimi baltijskimi za nazvoyu Baltijskih gubernij latishami buv nastilki glibokij sho bulo malo pidstav vvazhati yih dvoma chastinami odnogo narodu Oficijna statistika Rosijskoyi imperiyi i ne vvazhala tak Korinne naselennya Liflyandskoyi i Kurlyandskoyi gubernij v perepisah imenuvalosya latishami a korinne naselennya Polskih Inflyantiv tobto latgalci imenuvalisya litovskim plemenem i takim chinom z tochki zoru oficijnoyi Rosiyi nalezhali shvidshe do litovciv nizh do latishiv Mozhlivo sho Latgaliya sogodni i ne nalezhala b Latviyi i vidpovidno zagalnoprijnyatim vvazhalosya b sho latgalci nezalezhnij hoch i sporidnenij latisham ta litovcyam narod a yihnya mova ne dialekt latiskoyi a samostijna sporidnena mova yakbi ne dva procesi sho vidbulisya na samomu pochatku 20 go stolittya Latgalci na etnichnij karti serednovichnoyi Pribaltiki Pershij proces ce revolyuciya 1905 roku U Baltijskih dvoh latiskih guberniyah vona bula osoblivo aktivnoyu i yiyi porazka vikinulo velicheznu masu latishiv za mezhi cih gubernij v zahidnu emigraciyu v Sibir na Kavkaz v rosijski mista Ale bagato hto lishe perebigli kordon gubernij i osili v susidnij Vitebskij guberniyi v Latgaliyi Prichomu ce buli perevazhno lyudi suspilno aktivni vchiteli diyachi kulturi tosho Yih poyava v Latgaliyi i yihnya suspilna diyalnist z odnogo boku nalashtuvalo samih latgalciv na soyuz z Baltijskimi guberniyami i z inshogo boku yih osobista uchast u z yizdah 1917 i 1918 rokiv teper uzhe yak predstavnikiv Latgaliyi mala viznachalnu rol u rishennyah cih z yizdiv pro priyednannya do Latviyi Drugij proces ce vzhe zgadana politika carskogo uryadu shodo kolonizaciyi kolishnih polskih gubernij pravoslavnimi poselencyami Cim skoristalisya i latishi Bagato hto vidkinuvshi lyuteranstvo perehodili u pravoslav ya z odniyeyu metoyu otrimati vid carskogo uryadu zemlyu na pilgovih umovah perevazhno v Latgaliyi Tak v Latgaliyi na protivagu korinnim latgalcyam z yavilasya znachna diaspora kolishnih protestantskih a nini pravoslavnih latishiv yaki govorili na literaturnij latiskij movi Ci tezh buli zacikavleni viznati Latgaliyu chastinoyu Latviyi a latgalciv chastinoyu latiskogo narodu U rezultati do 1917 roku cya tochka zoru vzhe dominuvala yak v latiskih Baltijskih guberniyah tak i v samij Latgaliyi i vidbilasya v rishennyah na riznih z yizdah togo chasu Cyu tochku zoru podilyali yak komunistichni tak i burzhuazni diyachi u nih ne bulo rozbizhnostej shodo spilnih kordoniv Latviyi i voni rozhodilisya lishe v tomu yakij suspilnij ustrij maye buti vstanovleno v cih kordonah Sami latgalci yak vidnosno nepismenna v toj chas i vidstala chastina naselennya v usih cih procesah brala minimalnu uchast U skladi dvoh Latvij Variant prapora latgalciv Opinivshis u skladi Latvijskoyi Respubliki latgalci buli vidnosno opozicijni do neyi v porivnyanni z baltijskimi latishami Ale 20 richne 1920 1940 perebuvannya v skladi latvijskoyi nacionalnoyi derzhavi zvichajno zblizhuvalo yih z protestantskimi latishami i zmicnilo v nih samosvidomist sebe yak chastini latiskogo narodu hocha i chastini yaka diskriminuvalasya z boku spravzhnih latishiv Sered latishiv zmicnilosya prezirlive prizvisko latgalciv changali cangali sho oznachaye pokidki pri ochishenni zerna a sered latgalciv u vidpovid prizvisko dlya latishiv chiuli ciuli sho na latgalskomu dialekti oznachaye snip porozhnoyi solomi Ci prizviska v Latviyi vidomi kozhnomu Drugij variant nacionalnogo prapora latgalciv Vse zh rizkij uryad stavivsya do znov priyednanoyi Latgaliyi yak do rivnopravnogo chlena Respubliki 11 serpnya 1921 buli vidani Pravila kabinetu ministriv yaki zobov yazuvali vsi derzhavni ustanovi po vsij Latviyi ne tilki v Latgaliyi prijmati vid ustanov ta privatnih osib dokumenti na latgalskij movi a v Latgaliyi ustanovam dozvolyalosya vesti dilovodstvo a v shkolah navchannya na Latgalskij movi Tim samim u Latviyi faktichno buli vvedeni dvi derzhavni movi Nezvazhayuchi na takij dozvil faktichne poshirennya latgalskoyi movi v oficijnij sferi ta u sferi osviti bulo nevelikim navit v Latgaliyi Do togo chasu v Latgaliyi prozhivalo vzhe bagato baltijskih latishiv i sklad uchniv u shkolah yak pravilo buv zmishanim sho uskladnyuvalo vedennya navchannya tilki na latgalskij movi Krim togo pochatkove navchannya na latgalskij movi uskladnyuvalo podalshe otrimannya vishoyi osviti i obmezhuvalo mozhlivosti kar yeri po vsij Latviyi tomu bagato latgalciv volili navchannya na literaturnij movi V 1921 roci Ustanovchi zbori pershij parlament Latvijskoyi respubliki na 27 skladalis z latgalciv Do perevorota Karlisa Ulmanisa v Rizi buv post ministra po spravam Latgaliyi Koli 15 travnya 1934 Karlis Ulmanis zdijsniv derzhavnij zakolot i vstanoviv avtoritarnij rezhim vin skasuvav pravila 1921 roku i v Latviyi zalishilasya tilki odna derzhavna mova literaturna latiska Latgalska presa vse zh zbereglasya hoch i zmenshilasya Za radyanskih chasiv takozh ne isnuvalo shkil z latgalskoyu movoyu navchannya i latgalci zmusheni buli obirati abo literaturno latiski shkoli abo rosijski i na vidminu vid dovoyennogo chasu chimalo obiralo rosijski takim chinom ostatochno rusifikuvalisya Latgalska presa ne vidavalasya Suchasnist Pislya vidnovlennya nezalezhnosti Latviyi v 1991 roci latgalska diyalnist znachno aktivizuvalasya latgalsku movu vidrazu stalo vidno v Latviyi z yavilosya bezlich vidan a potim internet sajtiv na latgalskij movi chimalo latgalciv sogodni demonstrativno pidkreslyuyut svoyu latgalsku prinalezhnist i rozmovlyayut na svoyemu dialekti navit pri spilkuvanni z latishami hocha i volodiyut zvichajno literaturnoyu movoyu Inodi obgovoryuyetsya mozhlivist vidnovlennya pravil 1921 roku Takozh na pitanni pro prava latgalciv jde spekulyaciya miscevimi rosiyanami rosijskomovnimi en spryamuvannya i peresliduyut voni pri comu zovsim inshi cili a ne zahist latgalciv ChiselnistTochnu kilkist latgalciv viznachiti vazhko tak yak kordoni mizh nimi i baltijskimi latishami rozplivchasti Bezlich latgalciv yaki pereselilisya v inshi chastini Latviyi vzhe ne znayut dialektu predkiv Oficijnoyi statistiki nemaye oskilki v spiskah perepisiv i anketah de vkazuyetsya nacionalnist ne robitsya riznici mizh latgalcyami ta inshimi latishami U dovoyennij chas chislo latgalciv mozhe buti ocineno v 300 000 blizko 1 5 latiskogo narodu a v 1990 ti roki v 200 000 blizko 1 7 latiskogo narodu z ostannih blizko 150 000 vvazhayut latgalskij dialekt svoyeyu ridnoyu movoyu Vidomi latgalciNajvidomishim v Rosiyi predstavnikom Latgalskogo etnosu ye persha Rosijska imperatricya Katerina I Chasto zustrichayetsya v rosijskih dzherelah tverdzhennya nibi vona chi to litovskogo chi to polskogo pohodzhennya ye neporozuminnyam viklikanim tim sho vona narodilasya na teritoriyi sho nalezhala v toj chas Polshi i vijshla z narodnosti ne mala na toj chas dlya rosiyan inshogo najmenuvannya yak litovske plem ya Vona narodilasya v Latgaliyi i bula latgalkoyu DzherelaLatgalcy vne zakona ros Latgalskij vopros 22 grudnya 2015 u Wayback Machine ros Valdis Egle Latgalcy 12 zhovtnya 2011 u Wayback Machine ros pereklad z latis