У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Ластівка Ла стівка село Дрогобицького району Львівської області на

49°13′32″ пн. ш. 23°11′21″ сх. д. / 49.22556° пн. ш. 23.18917° сх. д.Координати: 49°13′32″ пн. ш. 23°11′21″ сх. д. / 49.22556° пн. ш. 23.18917° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

509 м

Водойми

Стрий

Місцева влада

Адреса ради

смт.Східниця

Карта

Ластівка

Ластівка

Мапа

Ластівка у Вікісховищі

Географія

Розташоване за 16 км від залізничної станції Явора, за 24 км від райцентру Турка.

Історія

Перша згадка про село датується XIV сторіччям.

У Радянсько-німецькій війні брали участь 42 селяни, з них 24 загинули.

У серпні 1944 р загін УПА біля села напав на німецький загін захопив близько тридцяти обозів з боєприпасами.

3 червня 1949 року стрільці з КВ під командою командира Х-а, йдучи рейдом, вийшли на засідку радянської армії на верхах гір між селами Ластівка — Ясениця — Кіндратів. Ворог, силою близько 100 людей, лежав на голих хребтах гір, розташувавшись у формі фронтальної лінії, наче загороджував усі переходи між масивом Майданських і Недільнянсько-Смільнянських лісів, та мав при собі коней. Група УПА складалася з 11 людей. Ворог підпустив її під голий верх, а відтак закидав гранатами, яких впало 11. Завдяки тому, що група залягла, гранати не зробили жодних втрат. Після вибухів ворожих гранат група відступила. Ворожі втрати — один убитий.

Унаслідок примусової колективізації з боку СРСР у селі створено відділення яворського радгоспу «Комсомолець».

Населення

У селі поширені такі прізвища: Свищ, Юськів

Герб села

Герб Ластівки: у срібному полі над трьома синіми горами летить чорна ластівка з золотим дзьобом і срібним животиком, на синьому полі три срібні ялинки, середня вища від двох інших.

Ластівка уособлює назву села, а ялинки підкреслюють місцеву рослинність. Три ялинки також означають три села, підпорядковані сільраді. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний золотою сільською короною, що свідчить про статус поселення.

Культові споруди

У селі є три храми:

Церква Святого Лазаря — належить УПЦ Київського патріархату
Церква Покрови Пресвятої Богородиці — належить греко-католицької церкві

Церкву Покрови Пресвятої Богородиці зведено в 2001 році за проектом турківських архітекторів Михайла Лофія та Івана Бесєдіна, її спорудили майстри Валерій Пахомов, Євген Мотиш та Валерій Римарук.

Розташована в центрі села на рівній ділянці біля дороги. Мурована з цегли з дерев'яними верхами, хрещата в плані, прямокутними вівтарем, бабинцем та навою з укороченими бічними раменами. до вівтаря, по боках, прилягають прямокутні ризниці, а до бабинця від заходу — присілок. Наву на низькому дерев'яному світловому восьмерику вінчає велика приплюснута баня. Дві менші бані на невеликих восьмериках завершують двосхилі дахи бабинця і вівтаря. Бічні рамена вкриті двосхилими дахами.

Господарство

У селі займаються розведенням рогатої худоби, вирощуванням льону. Функціонувала швейна та взуттєва майстерні.

Соціальна сфера

Дев'ятирічна школа, народний дім на 200 осіб, бібліотека (8400 книг), ФАП, дві крамниці й поштове відділення.

Відомі мешканці

Ярослав Приріз - єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української греко-католицької церкви з 24 грудня 2011 року.

Нагірнич Дмитро Васильович — директор Ластівської НВК з 2004 року.

Посилання

Інформація про храми Турківського району [ 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.] на сайті РДА.
Погода в селі [ 18 травня 2011 у Wayback Machine.].
.
https://skhidnytsia-rada.gov.ua/ [ 12 травня 2021 у Wayback Machine.]
https://decentralization.gov.ua/newgromada/4246/composition [ 15 лютого 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

UPA w switli dokumentiv z borotby za Ukrajinśku Samostijnu Sobornu Derżawu 1942—1950 rr., T. 2, 69-70.
Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — стор. 694—695

Це незавершена стаття з географії Львівської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] UPA w switli dokumentiv z borotby za Ukrajinśku Samostijnu Sobornu Derżawu 1942—1950 rr., T. 2, 69-70.

[2] Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — стор. 694—695