Лаленков Дмитро Валерійович

Дмитро Валерійович Лалєнков (нар. 4 травня 1966; Стаханов Луганська область, УРСР) — український актор та сценарист. Заслужений артист України. П'ятиразовий лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль».

Лалєнков Дмитро Валерійович
Ім'я при народженні	Дмитро Валерійович Лалєнков
Народився	4 травня 1966(1966-05-04) (58 років) Стаханов
Громадянство	Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1990 і до тепер
Дружина	Олена Стефанська
Діти	Микита (нар. 23 червня 1990) Ілля (нар. 12 червня 2005)
Провідні ролі	Рома ()
IMDb	ID 1694117
Нагороди та премії
Заслужений артист України «Київська пектораль» «Телетріумф»

Життєпис

Дмитро Лалєнков народився 4 травня 1966 року в місті Стаханов (тепер Кадіївка) Луганська область. У дитинстві серйозно займався боксом, був чемпіоном України. Дідусь Дмитра Лаленкова був диригентом, батько — Валерій Лаленков грав у симфонічному оркестрі.

Один рік навчався у музичному училищі імені Глієра, на факультеті вокалу. Дмитро Лалєнков закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого). Працював у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.

Знявся у фільмах: «Каїн» (1992), «Дике кохання» (1993) «Жорстока фантазія» (1994), «Принцеса на бобах» (1997), «Слід перевертня» (художник Симоненко), «Життя як цирк», Доярка з Хацапетовки 2: Виклик долі та інших. Роль Роми в комедійному телесеріалі (2005–2007).

В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працював з 2009 по 2016 рік. Дебютував 16 жовтня 2009 року у прем'єрній виставі «Граємо Чонкіна» у ролі Плечового.

Особисте життя

Був одружений з акторкою Олена Стефанська, з якою у шлюбі має двох синів: Микиту (нар. 23 червня 1990) та Іллю (нар. 12 червня 2005).

Ролі в театрі

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

У театрі працював з 2009 по 2016 рік. Дебютував 16 жовтня 2009 року.

• «Плечовий» — «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» (2009)
• «Граємо в дурня» за п'єсою Франсіса Вебера «Вечеря з дурнем»

Національний академічний театр драми імені Лесі Українки

У театрі працював з 1989 по 2004 роки. Всього зіграв понад тридцять ролей російського і світового репертуару

• «Дама без камелій» Т. Реттигена, режисер Роман Віктюк — Рон (1992)
• «Запрошення в замок», Ж. Ануя, режисер Владислав Пазі — Фредерік і Орас (1992)
• «Благо — дарю!…» (бенефіс Ади Роговцевої) за мотивами п'єс А. Дяченка, режисер Костянтин Степанков — Він (1993)

Фільмографія

1. 1993 — Дике кохання (Україна)
2. 1994 — Жорстока фантазія (Україна, Литва)
3. 1996 — Дякую за те, що ти є…
4. 1997 — Принцеса на бобах
5. 2000 — Життя як цирк (Пригоди кинутого чоловіка)
6. 2002 — Нероби — Сергій
7. 2002 — Шум вітру — Андрій
8. 2002 — Прощання з Каїром — епізод
9. 2004 — Джокер — Саша
10. 2004 —
11. 2004 — Украдене щастя
12. 2005 — Дванадцять стільців — Ізнуренков, просто поет
13. 2006 — Богдан-Зиновій Хмельницький
14. 2006 —   — Рома
15. 2006 —  — Павло, партнер Алли по бізнесу
16. 2006 —  — Ілля Удальцов
17. 2006 —  — Роман Самохвалов, прокурор
18. 2006 — Будинок-фантом у придане — Петро, друг Паші
19. 2006 —  — Євген Шевченко
20. 2006 — Зоряні канікули — 1-й астронавт
21. 2007 — Битви сонечок — Дмитро Бобров
22. 2007 — Вбити змія — Родрігес
23. 2007 — Сьома пелюстка — Валентин Тимофійович, чоловік Віри
24. 2007 — Свої діти — вчитель фізичного виховання
25. 2007 — Психопатка — Гоша, поет-актор, гість на ювілеї
26. 2007 — Мовчун — Микола Локтєв
27. 2007 — Кольє для снігової баби — Діма
28. 2008 — Заходь-не бійся, виходь-не плач — Альфред, коханець Стели
29. 2008 —  — Едуард Вікторович Холодков
30. 2008 —  — Рома
31. 2009 —  — Еммануїл Фицлер, ілюзіоніст
32. 2009 — По закону — Кречетов
33. 2009 —
34. 2009 — Її серце — директор радіоканалу
35. 2010 — Хроніки зради — Андрій
36. 2011 — Пушкен
37. 2013 —  — Колька Соколов
38. 2015 — Незламна — працівник Особливого відділу
39. 2016 — «Я з тобою» — пан Борис

Телесеріали

1. 2001 — Слід перевертня — Андрій Симоненко, художник
2. 2003 — Роксолана 3. Володарка імперії
3. 2004 — Попіл Фенікса — Молох
4. 2005 — Золоті хлопці — Ілля Удальцов (Сироткін), художник
5. 2005 — 2007 —  — Рома
6. 2006 — Обережно, блондинки!
7. 2006 — Вовчиця — Аркадій Стрілецький
8. 2007 — 2009 — Доярка з Хацапетівки — Павло, начальник охорони
9. 2009 — Викрадення Богині — Еммануїл Фіцлер, ілюзіоніст
10. 2010 — Єфросинія — Карпов, режисер
11. 2011 — Пончик Люся — Євген Іванович Панченко
12. 2012 — Страшна красуня — Вадим Семенович
13. 2012 — Стань мною — Алсуф'єв, кінозірка
14. 2012 — Світ Соні — Степан, чоловік Соні
15. 2012 — Особисте життя слідчого Савельєва —Аркадій Сергєєв, директор ліцею
16. 2012 — Повернення Мухтара-8 — Ігор Васильович, батько Каті
17. 2013 — Сашка — Привалов Володимир Миколайович, лідер партії «Прогрес»
18. 2013 — Сусіди по розлученню — ветеринар
19. 2013 — Жіночий лікар-2 — Гліб Терьохін
20. 2013 — Бідна Liz — Микола Соколов, батько Олі
21. 2014 — Впізнай мене, якщо зможеш — адвокат Дениса
22. 2014 — Дворняжка Ляля — Іван Свиридов
23. 2014 — Брат за брата-3 — Андрій Пузанов, бізнесмен
24. 2014 — Білі вовки-2 — Владислав Романович Меланін
25. 2015 — Ніконов і Ко — Льова, сусіда Ніконова
26. 2016 — Чудо за розкладом — Федір Іванович Кримов
27. 2016 — Громадянин Ніхто
28. 2018 — Опер за викликом

Нагороди та премії

• 2006 — «Телетріумф» за найкращий серіал .
• «Київська пектораль»
• Заслужений артист України

Примітки

1. . Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 21 вересня 2016.
2. . Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
3. Юлия Бентя (20 жовтня 2009). Комическое рядом. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 20 січня 2010. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= () (рос.)
4. Дмитро Лаленков^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
5. . Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
6. . Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.

Джерела

• Просихин О. Дмитрий Лаленков // Московский комсомолец. — 2001. — 24—31 мая. — С. І2.

Посилання

• Премія «Телетріумф» за 2006 р.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• (рос.)
• Дмитро Лалєнков - Я люблю свою країну  на YouTube
• Інтерв'ю з відомим українським актором Дмитром Лаленковим: "Белуші називав Донбас українським Чикаго 30-х"
• Obozrevatel Роздягніться - ви в ефірі! Актор Дмитро Лалєнков на YouTube