Олександр Олександрович Лазарев рос Лазарев Александр Александрович 27 квітня 1967 Москва радянський і російський актор

Олександр Олександрович Лазарев (рос. Лазарев Александр Александрович) (27 квітня 1967, Москва) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер, телеведучий. Народний артист Російської Федерації (2007). Лауреат Державної премії Росії (1996), Премії «Хрустальна Турандот» (1996), Премії ім. К. Станіславського (1996).

Лазарев Олександр Олександрович

Народився	27 квітня 1967(1967-04-27) (57 років) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР Росія
Діяльність	актор, театральний режисер
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Заклад	Ленком
Роки діяльності	1979 — тепер. час
Батьки	Лазарев Олександр Сергійович Немоляєва Світлана Володимирівна
IMDb	nm0493723

Нагороди та премії
Чайка^[d] (1997)
lazarev-ml.ru

Лазарев Олександр Олександрович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лазарев.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лазарев Олександр.

Внесений до бази «Миротворець» як порушник українського державного кордону (брав участь у зйомках кінострічки «Гардемарини-4» («Гардемарини 1787. Мир») на території анексованого Криму).

Життєпис

Народився 27 квітня 1967 року в Москві в родині акторів О. С. Лазарєва і С. В. Немоляєвої.

Закінчив Школу-студію МХАТ (1990).

Актор театру «Ленком» в Москві.

Перша велика роль у кіно — Анатолій у фільмі В. Криштофовича «Приятель небіжчика» (1997).

6 грудня 2023 року призначений головним режисером Центрального академічного театру Російської армії Міністерства оборони Росії.

Фільмографія

«Таємниця Едвіна Друда» (1980, фільм-спектакль; хлопчисько)
«Не зійшлися характерами» (1989, пацієнт у суді (у титрах — О. Трубецькой)
«Щен із сузір'я Гончих Псів» (1991, Філіп)
«Дрібниці життя» (1992—1997, т/с; Олег Денисович (Алік), телепродюсер)
«Провінційний бенефіс» (1993, Григорій Незнамов)
«Полювання» (1994, Никифор)
«Приятель небіжчика» (1997, Анатолій; Україна—Франція)
«Тіло буде віддано землі, а старший мічман співатиме» (1998, Ігор коханець Капітана)
«Вмирати легко» (1999, Ілля)
«Бременські музиканти & Co» (2000, пес-молодший)
«Гра в кохання» (2000, Сергій Барсенєв (Орешкін), популярний актор)
«Таємниці палацових переворотів» (фільм № 2 «Заповіт імператриці») (2000, Бірон Ернст-Йоганн, лідер російської імператриці Анни Іоанівни)
«Афера» (2001, Андрій Давидов, бізнесмен)
«Мамука» (2001, Гогі)
«З новим щастям! 2. Поцілунок на морозі» (серії № 2-8) (2001, Юрій Юрійович Володимирцев, підприємець, начальник Діми та колишній керівник Олени Куропатової)
«Сищики» (фільм № 8 «Єрихонські труби») (2001, Євген Петрович Балясін, продюсер)
«Квітень» (2002, священик)
«Невдача Пуаро» (2002, Гектор Блент, майор, друг Роджера Екройда)
«Бажана» (серії № 2-3) (2003, Ілля (у молодості)
«Ідіот» (2003, т/с; Ганя Іволгін, секретар генерала Єпанчина)
«Рецепт чаклунки» (2003, Богдан)
«Сьоме небо» (2005, т/с, Росія-Україна; Єгор Шубін, голова юридичної служби холдингу Т. Кольцова)
«Парк радянського періоду» (2006, Олег Зимін)
«Азіріс Нуна» (2006, тато)
«Адмірал» (2008, т/с; генерал-майор Дмитро Лєбєдєв)
«Дівчинка» (2008)
«Застава Жиліна» (2008, нарком Лаврентій Берія)
«Важкий пісок» (2008, т/с; Ле Курт, німецький диригент, який став фашистським офіцером)
«Катерина» (2014, т/с; граф Олексій Розумовський)
«Союз порятунку» (2019, генерал-лейтенант Олександр Бенкендорф)
(2019)
«Гардемарини 1787. Мир» (2020, граф Орлов)
«Союз порятунку. Час гніву» (2022, т/с; Олександр Бенкендорф) та ін.

Примітки

Центр «Миротворець»: Лазарев Олександр Олександрович

Література

Дубровский В. А. Лазарев, С. Немоляева, А. Лазарев-младший. М., 2001;
Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.161-162.

Це незавершена стаття про актора.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Центр «Миротворець»: Лазарев Олександр Олександрович