Іва́н Іва́нович Ла́врик (нар. 1922 — пом. 1993) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир вогневого взводу 158-го гвардійського артилерійського полку (7-ма гвардійська армія), гвардії молодший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1943).
Іван Іванович Лаврик | |
---|---|
Народження | 15 липня 1922 Черемушна |
Смерть | 4 листопада 1993 (71 рік) Харків |
Поховання | Міське кладовище № 2 |
Країна | СРСР Україна |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | артилерія |
Роки служби | 1941—1945, 1949—1977 |
Партія | ВКП(б) |
Звання | Полковник |
Формування | |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Лаврик Іван Іванович у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 15 липня 1922 року в селі Черемушній, нині Валківського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Після здобуття середньої освіти навчався в Харківському машинобудівному технікумі.
До лав РСЧА призваний Харківським МВК у липні 1941 року. У 1942 році закінчив прискорений курс Харківського військового училища протитанкової артилерії. Учасник німецько-радянської війни з вересня 1942 року. Брав участь у Сталінградській битві. Член ВКП(б) з 1943 року.
Особливо командир вогневого взводу 158-го гвардійського артилерійського полку 78-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії молодший лейтенант І. І. Лаврик відзначився відзначився під час битви за Дніпро. 26 вересня 1943 року разом із штурмовою групою піхоти під щільним артилерійським вогнем супротивника його взвод переправився через Дніпро на острів Глинськ-Бородаївський, поблизу села Домоткань Верхньодніпровського району Дніпропетровської області й відразу ж відкрив вогонь по вогневим точкам супротивника. Того дня бійцями взводу знищено 2 станкових, 3 ручних кулемети і до роти ворожої піхоти. Наступного дня, 27 вересня, коли ворог пішов у контратаку, обслуга гармати під командуванням І. І. Лаврика з відстані 70-90 метрів впритул розстрілювала супротивника, знищивши до роти піхоти і 2 ручних кулемети. Був поранений, але поле бою не полишив. Коли зкінчились снаряди, разом з піхотинцями підням артилеристів у атаку й відкинув ворога назад, тим самим забезпечивши утримання плацдарму на правому березі Дніпра.
Демобілізований у 1945 році. Повернувся до Харкова, працював заступником директора школи ФЗУ. У липні 1949 року знову призваний до лав ЗС СРСР. У 1951 році закінчив Курси удосконалення офіцерського складу. З 1977 року полковник І. І. Лаврик — у запасі. Мешкав у Харкові, працював у міськбудтресті.
Помер 4 листопада 1993 року. Похований на міському кладовищі № 2.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року «за успішне форсування річки Дніпро, міцне закріплення плацдарму на західному березі річки Дніпро та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії молодшому лейтенантові Лаврику Івану Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3528).
Також нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки (19.07.1943, 25.10.1943) і медалями.
Пам'ять
У 2013 році на фасаді будинку, в якому мешкав І. І. Лаврик, встановлено меморіальну дошку.
Примітки
- Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 24 квітня 2016.
Посилання
- Лаврик Іван Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Iva n Iva novich La vrik nar 1922 pom 1993 radyanskij vijskovik chasiv Drugoyi svitovoyi vijni komandir vognevogo vzvodu 158 go gvardijskogo artilerijskogo polku 7 ma gvardijska armiya gvardiyi molodshij lejtenant Geroj Radyanskogo Soyuzu 1943 Ivan Ivanovich LavrikNarodzhennya15 lipnya 1922 1922 07 15 CheremushnaSmert4 listopada 1993 1993 11 04 71 rik HarkivPohovannyaMiske kladovishe 2Krayina SRSR UkrayinaPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijsk artileriyaRoki sluzhbi1941 1945 1949 1977PartiyaVKP b Zvannya PolkovnikFormuvannyaVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za oboronu Stalingrada Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Lavrik Ivan Ivanovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lavrik ZhittyepisNarodivsya 15 lipnya 1922 roku v seli Cheremushnij nini Valkivskogo rajonu Harkivskoyi oblasti v selyanskij rodini Ukrayinec Pislya zdobuttya serednoyi osviti navchavsya v Harkivskomu mashinobudivnomu tehnikumi Do lav RSChA prizvanij Harkivskim MVK u lipni 1941 roku U 1942 roci zakinchiv priskorenij kurs Harkivskogo vijskovogo uchilisha protitankovoyi artileriyi Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni z veresnya 1942 roku Brav uchast u Stalingradskij bitvi Chlen VKP b z 1943 roku Osoblivo komandir vognevogo vzvodu 158 go gvardijskogo artilerijskogo polku 78 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi gvardiyi molodshij lejtenant I I Lavrik vidznachivsya vidznachivsya pid chas bitvi za Dnipro 26 veresnya 1943 roku razom iz shturmovoyu grupoyu pihoti pid shilnim artilerijskim vognem suprotivnika jogo vzvod perepravivsya cherez Dnipro na ostriv Glinsk Borodayivskij poblizu sela Domotkan Verhnodniprovskogo rajonu Dnipropetrovskoyi oblasti j vidrazu zh vidkriv vogon po vognevim tochkam suprotivnika Togo dnya bijcyami vzvodu znisheno 2 stankovih 3 ruchnih kulemeti i do roti vorozhoyi pihoti Nastupnogo dnya 27 veresnya koli vorog pishov u kontrataku obsluga garmati pid komanduvannyam I I Lavrika z vidstani 70 90 metriv vpritul rozstrilyuvala suprotivnika znishivshi do roti pihoti i 2 ruchnih kulemeti Buv poranenij ale pole boyu ne polishiv Koli zkinchilis snaryadi razom z pihotincyami pidnyam artileristiv u ataku j vidkinuv voroga nazad tim samim zabezpechivshi utrimannya placdarmu na pravomu berezi Dnipra Demobilizovanij u 1945 roci Povernuvsya do Harkova pracyuvav zastupnikom direktora shkoli FZU U lipni 1949 roku znovu prizvanij do lav ZS SRSR U 1951 roci zakinchiv Kursi udoskonalennya oficerskogo skladu Z 1977 roku polkovnik I I Lavrik u zapasi Meshkav u Harkovi pracyuvav u miskbudtresti Pomer 4 listopada 1993 roku Pohovanij na miskomu kladovishi 2 NagorodiUkazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 26 zhovtnya 1943 roku za uspishne forsuvannya richki Dnipro micne zakriplennya placdarmu na zahidnomu berezi richki Dnipro ta viyavleni pri comu vidvagu i geroyizm gvardiyi molodshomu lejtenantovi Lavriku Ivanu Ivanovichu prisvoyene zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 3528 Takozh nagorodzhenij ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 11 03 1985 dvoma ordenami Chervonoyi Zirki 19 07 1943 25 10 1943 i medalyami Pam yatU 2013 roci na fasadi budinku v yakomu meshkav I I Lavrik vstanovleno memorialnu doshku PrimitkiSajt MO RF Podvig naroda Predstavlennya na prisvoyennya zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu ros Arhiv originalu za 13 bereznya 2012 Procitovano 24 kvitnya 2016 PosilannyaLavrik Ivan Ivanovich Sajt Geroi strany ros