Л 12 Молотовєць рос Л 12 Молотовец радянський військовий корабель дизель електричний підводний мінний загороджувач серії

Л-12 «Молотовєць» (рос. Л-12 «Молотовец») — радянський військовий корабель, дизель-електричний підводний мінний загороджувач серії XI (II-біс) типу «Ленінець» Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 10 червня 1934 року під заводським номером 286 на заводі № 198 у Миколаєві. У вигляді окремих секцій був перевезений до Комсомольська-на-Амурі, де на заводі № 199 його зібрали. 7 листопада 1936 року спущений на воду. 9 грудня 1938 року корабель увійшов до складу ВМФ СРСР.

Л-12 «Молотовєць»
Л-12

Схематичне зображення підводного човна типу «Ленінець» серії XI (II-біс)
Верф	завод № 198, Миколаїв/завод № 199, Комсомольськ-на-Амурі
Під прапором	СРСР
Належність	Військово-морський флот СРСР
Порт приписки	Владивосток,
Закладений	10 червня 1934
Спуск на воду	7 листопада 1936
Введений до складу флоту	9 грудня 1938
Перейменований	Б-12, УТС-11
Виведений зі складу флоту	28 вересня 1983
На службі	1938—1983
Сучасний статус	9 квітня 1984 року списаний; лежить на ґрунті в бухті Нагаєва
Бойовий досвід	Друга світова війна Радянсько-японська війна * Південно-Сахалінська операція
Проєкт
Тип ПЧ	підводний мінний загороджувач
Вартість	16,4 млн руб. (реальна вартість — 22 млн руб.)
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	14,5 вузлів
Швидкість (підводна)	8,5 вузлів
Робоча глибина занурення	75 м
Гранична глибина занурення	90 м
Дальність плавання	надводна: 3 400 миль (6 300 км) на швидкості 14 вузлів (25,9 км/год) або 7 500 миль (13 900) на 10 вузлах підводна: 12,8 миль (23,7 км) на швидкості 8,5 вузлів (15,7 км/год) або 135 миль (250) на 2,5 вузлах
Автономність плавання	28 діб
Екіпаж	52 особи
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	79,9 м
Ширина корпусу найб.	7 м
Середня осадка (по КВЛ)	4 м
Водотоннажність надводна	1038,3 т
Силова установка
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни 42БМ6 2 × електродвигуни ПГ84/50+84/50
Гвинти	2
Потужність	2 х 1100 к. с. (дизелі) 2 х 650 к. с. (електродвигун)
Озброєння
Артилерія	1 × 102-мм гармата Б-2
Торпедно- мінне озброєння	6 × 533-мм носових торпедних апарати (16 торпед) та 20 мін типу ПЛТ
ППО	1 × 45-мм напіватоматична універсальна гармата 21-К
Електроніка	«Дракон-129», «Меркурий-12»

Історія служби

9 серпня 1945 року, на момент радянського вторгнення до Японії й Маньчжурії, Л-12 перебував у складі 5-го дивізіону 1-ї бригади ПЧ ТОФ.

19-28 серпня Л-12 здійснив один бойовий похід. 22 серпня човен провів дві торпедні атаки з випуском шести торпед по транспортному конвою японців. Унаслідок другої атаки було потоплено судно «Ogasawara Maru» (1403 брт) з біженцями на борту (з 702 осіб, які перебували на судні, врятуватися вдалося лише 61).

У 1949—1951 роках човен пройшов у Владивостокі капітальний ремонт. У 1949 році перейменований на Б-12.

1957 року човен здійснив свій останній похід. 20 лютого 1959 року Б-12 роззброїли та переобладнали на навчально-тренувальну станцію, перейменовавши на УТС-11, з 1964 року він стояв на приколі в бухті Нагаєва, Магадан. 28 вересня 1983 виключений зі списку плавзасобів флоту, в 1986 корпус човна був покладений в основу кам'яного мола, що будується в бухті Нагаєва. За станом на 2015 рік рештки корпусу лежать на ґрунті.

З березня 1937 до січня 1938 року командиром Л-12 був майбутній адмірал флоту Касатонов Володимир Опанасович.

Див. також

Джерела

Подводные лодки. Тип «Л» XI серии — Штурм Глубины(рос.)
Л-12, Б-12, УТС-11 Тип «Л» XI серии(рос.)
«Л-12» подводный минный заградитель XI серии(рос.)
L-12. на uboat.net. (англ.)

Література

Бережной С. С. — Корабли и суда ВМФ СССР. 1928—1945: Справочник. — М.: Воениздат, 1988. — 710 с.: ил.
Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР. «Декабристы» и «Ленинцы». — М.: Коллекция, Яуза, Эксмо, 2010. — С. 90-91. — 160 с. — 2000 экз. — .
Платонов А. В. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — С. 365. — 592 с. — 3000 экз. — .