Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Кіпрський конфлікт, або Кіпрська суперечка — територіальний конфлікт між греко-кіпріотами та турко-кіпріотами щодо острова Кіпр, що тепер фактично є острівною державою Середземного моря.
З моменту прибуття військового контингенту Великої Британії на острів Кіпрська суперечка була визначена як «конфлікт між народами Кіпру та Великої Британії як колоніальних правителів». Проте нині в розв'язуванні цієї проблеми беруть участь Туреччина, Греція, Велика Британія, США, Організація Об'єднаних Націй, і останнім часом Європейський Союз.
Історичне тло
Протягом кількох століть Кіпр, як і більшість островів Егейського та сходу Середземного моря, був частиною Османської імперії. Але починаючи з кінця 19 століття, у зв'язку з загальним занепадом османської держави, розпочався процес втрати турецького суверенітету над регіонами імперії: 1862 — Іонічні острови, 1881 — Фессалія, 1898 — (острів Крит), 1912 — острів Родос, 1913 — Македонія та інші.
Після повалення османської влади деякі провінції переходили під владу інших країн (наприклад, окупація Родосу італійцями у 1912-1947), але в більшості випадків відбувався енозіс — приєднання регіонів з домінуючи грецьким населенням до Греції.
Кіпр не лишився в стороні від цього процесу, починаючи з 1878 року він фактично керувався британською адміністрацією, а з початком Першої світової війни був анексований Великою Британією.
У 1915 році британський уряд пропонував передати Греції суверенітет над Кіпром в обмін на вступ у війну на боці Антанти, але грецький король Костянтин I відмовився від пропозиції і Кіпр лишився під британською владою. Турецька республіка визнала британський суверенітет над Кіпром у 1923 році.
Передумови конфлікту
Незважаючи на століття османського панування більшість населення острова складали етнічні греки. За результатами перепису населення 1946 року їхня частка в населенні острова складала 78%. Турки кіпріоти, за даним цього ж перепису, становили лише 18% населення Кіпру, представники інших народів — 4%.
Політичною метою греків-кіпріотів був енозіс — політичне приєднання острова до Греції за прикладом острова Крит чи Родос. Але Британія не поспішала надавати незалежність острову, навпаки з 1925 року був закріплений його колоніальний статус — він став коронною колонією. Отже, першим кроком до енозісу, з погляду греків-кіпріотів, мало стати здобуття незалежності від Великої Британії.
Крім британців, категорично проти енозісу були налаштовані турки-кіпріоти. Історія турецько-грецьких відносин наповнена численними прикладами взаємних етнічних чисток та масових депортацій. Наймасштабніший та найвідоміший випадок - греко-турецький обмін населенням, коли понад 500 000 турків було примусово переселено до Туреччини, а звідти депортовано 1 500 000 греків.
На світосприйняття турків-кіпріотів найбільше вплинула історія турецького населення острова Крит. До енозісу з Грецією у 1898 вони складали 26% населення острова, але вже за два роки, у 1900 їхня частка скоротилась вдвічі, до 11%. А після обміну населенням 1923 року все турецьке населення острова Крит було депортовано.
Тому турки-кіпріоти надавали перевагу британському володарюванню, ніж боротьбі за незалежність Кіпру, оскільки чисельна перевага греків-кіпріотів за будь-якої демократичної процедури робила енозіс неминучим. В якості компромісного варіанту вони пропонували створення незалежної держави, де зможуть одночасно співіснувати дві спільноти — турецька та грецька, але він відкидався політичними колами греків-кіпріотів.
Причиною Кіпрського конфлікту стали протилежні політичні цілі двох громад, з яких складається населення острова. Греки-кіпріоти прагнули енозісу, турецька громада острову обстоювала таксим. Політична, а потім і збройна боротьба грецької громади за возз'єднання з Грецією і стала основним рушієм конфлікту.
Боротьба за незалежність
Британська влада не реагувала на політичні вимоги греків-кіпріотів і тоді, для боротьби за незалежність грецькими націоналістами була створена «Національна організація звільнення Кіпру», яка у 1950-х роках почала збройні операції проти британської колоніальної адміністрації.
Для протидії грецьким партизанам британці активно залучали до лав колоніальної поліції турків-кіпріотів, проте і грецька, і турецька спільноти намагалися запобігти трансформації конфлікту в міжетнічний.
Перші роки незалежності 1960 - 1964
Збройна боротьба за незалежність Кіпру закінчилася перемогою грецьких націоналістів. 1 жовтня 1960 року Кіпр здобув незалежність від Великої Британії. Британія залишала за собою дві військові бази, розташовані поблизу міст Акротирі і Декелія.
На момент здобуття незалежності греки-кіпріоти становили 78% населення острова, турки-кіпріоти - 18%, а решту - 4% представники інших народів, зокрема вірмени, араби-мароніти та інші. Конституція новоствореної держави містила декілька запобіжних механізмів для захисту прав турецької меншини.
Виборча система давала туркам можливість отримати до 30% місць у парламенті. Для ухвалення законопроєктів парламентом вистачало простої більшості голосів, але віце-президент Кіпру, що обирався турецької громадою, мав право ветувати будь-які рішення парламенту. І третій, але не останній, запобіжник - Верховний Суд, який мав складатися з одного представника грецької громади, одного представника турецької громади і головного судді з нейтральної країни. Створена конституційна система викликала невдоволення в грецькій громаді острова, оскільки турецька меншина блокувала будь-які спроби до енозісу.
Тому вже на початку 1963, перший президент Кіпру архієпископ Макаріос III запропонував 13 поправок до конституції, які мали на меті скасування запобіжних механізмів - зокрема права вето для турецького віце-президента Кіпра. Турецька сторона подала позов у Верховний суд та виграла його - 23 квітня 1963 суд ухвалив рішення, що 13 поправок є антиконституційними. Попри це рішення 30 листопада 1963 року архієпископ Макаріос ІІІ увів у дію зміни до конституції.
На знак протесту частина представники турецької меншини покинули посади у органах влади, робота ж тих посадовців, що лишились, часто блокувалась представниками грецької адміністрації.
Криза 1963-1964
За кілька тижнів, 21 грудня 1963 під час затримання підозрюваних поліцейські греки-кіпріоти застрелили двох турків кіпріотів. З цього почалися міжетнічні сутички, що отримали назву "Криваве Різдво 1963". Аби зупинити міжетнічний конфлікт 27 грудня 1963 на острів були введені миротворчі підрозділи трьох країн: Великої Британії, Греції та Туреччини.
Під час Кривавого Різдва загинуло 364 турецьких кіпріотів та 174 грецьких. Рятуючи себе більш як 25 000 турків були змушені покинули 104 населених пунктів, в яких вони проживали. Без домівок лишилось понад 1200 греків та 500 вірмен.
Внаслідок цих подій на острові була створена демаркаційна лінія під контролем військ ООН, на постійній основі розташувалися миротворці ООН, а представники турецької громади перестали брати участь у роботі владних структур республіки Кіпр, зосередившись на створенні власних муніципальних та інших органів самоуправління.
Розгортання подій
У 1963 р. поступово наростаюча напруга вибухнула численними етнічними чистками з обох сторін. З метою спроби врегулювання ситуації вже 1964 р. на острові було розміщено миротворчий контингент ООН, який залишався на Кіпрі ще десять років.
Влітку 1974 року військова хунта «чорних полковників», що з 1967 року правила в Греції, здійснила на Кіпрі переворот. Турецька влада, вбачаючи в цьому небезпеку для турків Кіпру, ввела 30-тисячний військовий корпус і дуже швидко зайняла близько 35% території острова. Грецька громада мала тікати на південь, насилля продовжувалось ще кілька місяців.
1975 року Кіпр був остаточно поділений на південну грецьку частину та північну — турецьку. Під контролем миротворців ООН було здійснено взаємне переселення греко-кіпріотів та турко-кіпріотів. Сторони конфлікту були поділені так званою, «зеленою лінією» — буферною зоною ООН. Країна була пронизана кордоном, що створив фізичний та соціальний бар'єр між грецькою та турецькою громадами.
1983 р. північна турецька громада проголосила себе Турецькою Республікою Північного Кіпру, цей акт був засуджений у резолюції Ради Безпеки ООН та визнаний юридично недійсним, і досі новостворену державу визнала тільки Туреччина.
На початку 21 ст. за ініціативою ООН було здійснено спробу врешті врегулювати Кіпрську проблему. 24 квітня 2004 р. було проведено референдум, на якому 75% греків висловились проти і 65% турецької громади підтримали об'єднання країни відповідно до Плану Аннана.
Того ж 2004 року Кіпр став членом Євросоюзу, проте де-факто до нього приєдналась лише південна грецька частина острова. 2005 р. Єврокомісія у ході переговорів щодо вступу Туреччини до Євросоюзу вимагала від останньої визнання суверенітету Республіки Кіпр.
Сучасний етап
У 2008 році на президентських виборах Кіпру переміг Деметріс Христофіас, який ще у ході передвиборчої кампанії обіцяв негайно відновити переговори про возз'єднання. 21 березня 2008 року у буферній зоні столиці Кіпру місті Нікосія були проведені переговори з лідером кіпріотів-турків Мехмет Алі Талатом. 3 квітня 2008 на вулиці Ледра Нікосії були зняті бар'єри, встановлені тут ще 1960 року в присутності численної як грецької, так і турецької громади.
Пізніше протягом весни — літа 2008 року було проведено низку узгоджувальних переговорів, вже на 1 червня була підготовлена принципова концепція впровадження єдиного громадянства та забезпечення єдиного суверенітету Республіки Кіпр. У вересні президент Крістофіас закликав до демілітаризації Нікосії. Власне, впродовж осені — зими 2008 року узгоджувались федеральні органи правління. Підготований план возз'єднання планується винести на референдум обох громад.
2011 року виникла суперечка між Кіпром та Туреччиною через плани Республіки Кіпр розробляти нещодавно відкриті родовища вуглеводнів у своїй виключній економічній зоні. Водночас Туреччина намагалася перешкодити розробці, визнаючи тільки самопроголошену Республіку Північного Кіпру і погрожуючи розв'язанням військового конфлікту.
Див. також
Примітки
- Statistical Service of the Republic of Cyprus
- Statistical Service of the Republic of Cyprus, Census of population and agriculture 1946 (таблиця I)
- Statistical Service of the Republic of Cyprus, Census of population and agriculture 1960 [ 1 березня 2019 у Wayback Machine.] (таблиця IV)
- . Архів оригіналу за 16 листопада 2012. Процитовано 29 вересня 2011.
Література
- М. С. Каменецький. Кіпрська проблема // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kiprskij konflikt abo Kiprska superechka teritorialnij konflikt mizh greko kipriotami ta turko kipriotami shodo ostrova Kipr sho teper faktichno ye ostrivnoyu derzhavoyu Seredzemnogo morya Podil Kipru na pivdennu ta pivnichnu chastinu bufernoyu zonoyu OON rozhevim vidileno Britanski vijskovi bazi Akrotiri i Dekeliya Z momentu pributtya vijskovogo kontingentu Velikoyi Britaniyi na ostriv Kiprska superechka bula viznachena yak konflikt mizh narodami Kipru ta Velikoyi Britaniyi yak kolonialnih praviteliv Prote nini v rozv yazuvanni ciyeyi problemi berut uchast Turechchina Greciya Velika Britaniya SShA Organizaciya Ob yednanih Nacij i ostannim chasom Yevropejskij Soyuz Istorichne tloProtyagom kilkoh stolit Kipr yak i bilshist ostroviv Egejskogo ta shodu Seredzemnogo morya buv chastinoyu Osmanskoyi imperiyi Ale pochinayuchi z kincya 19 stolittya u zv yazku z zagalnim zanepadom osmanskoyi derzhavi rozpochavsya proces vtrati tureckogo suverenitetu nad regionami imperiyi 1862 Ionichni ostrovi 1881 Fessaliya 1898 ostriv Krit 1912 ostriv Rodos 1913 Makedoniya ta inshi Pislya povalennya osmanskoyi vladi deyaki provinciyi perehodili pid vladu inshih krayin napriklad okupaciya Rodosu italijcyami u 1912 1947 ale v bilshosti vipadkiv vidbuvavsya enozis priyednannya regioniv z dominuyuchi greckim naselennyam do Greciyi Kipr ne lishivsya v storoni vid cogo procesu pochinayuchi z 1878 roku vin faktichno keruvavsya britanskoyu administraciyeyu a z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni buv aneksovanij Velikoyu Britaniyeyu U 1915 roci britanskij uryad proponuvav peredati Greciyi suverenitet nad Kiprom v obmin na vstup u vijnu na boci Antanti ale greckij korol Kostyantin I vidmovivsya vid propoziciyi i Kipr lishivsya pid britanskoyu vladoyu Turecka respublika viznala britanskij suverenitet nad Kiprom u 1923 roci Peredumovi konfliktuNezvazhayuchi na stolittya osmanskogo panuvannya bilshist naselennya ostrova skladali etnichni greki Za rezultatami perepisu naselennya 1946 roku yihnya chastka v naselenni ostrova skladala 78 Turki kiprioti za danim cogo zh perepisu stanovili lishe 18 naselennya Kipru predstavniki inshih narodiv 4 Politichnoyu metoyu grekiv kipriotiv buv enozis politichne priyednannya ostrova do Greciyi za prikladom ostrova Krit chi Rodos Ale Britaniya ne pospishala nadavati nezalezhnist ostrovu navpaki z 1925 roku buv zakriplenij jogo kolonialnij status vin stav koronnoyu koloniyeyu Otzhe pershim krokom do enozisu z poglyadu grekiv kipriotiv malo stati zdobuttya nezalezhnosti vid Velikoyi Britaniyi Krim britanciv kategorichno proti enozisu buli nalashtovani turki kiprioti Istoriya turecko greckih vidnosin napovnena chislennimi prikladami vzayemnih etnichnih chistok ta masovih deportacij Najmasshtabnishij ta najvidomishij vipadok greko tureckij obmin naselennyam koli ponad 500 000 turkiv bulo primusovo pereseleno do Turechchini a zvidti deportovano 1 500 000 grekiv Na svitosprijnyattya turkiv kipriotiv najbilshe vplinula istoriya tureckogo naselennya ostrova Krit Do enozisu z Greciyeyu u 1898 voni skladali 26 naselennya ostrova ale vzhe za dva roki u 1900 yihnya chastka skorotilas vdvichi do 11 A pislya obminu naselennyam 1923 roku vse turecke naselennya ostrova Krit bulo deportovano Tomu turki kiprioti nadavali perevagu britanskomu volodaryuvannyu nizh borotbi za nezalezhnist Kipru oskilki chiselna perevaga grekiv kipriotiv za bud yakoyi demokratichnoyi proceduri robila enozis neminuchim V yakosti kompromisnogo variantu voni proponuvali stvorennya nezalezhnoyi derzhavi de zmozhut odnochasno spivisnuvati dvi spilnoti turecka ta grecka ale vin vidkidavsya politichnimi kolami grekiv kipriotiv Prichinoyu Kiprskogo konfliktu stali protilezhni politichni cili dvoh gromad z yakih skladayetsya naselennya ostrova Greki kiprioti pragnuli enozisu turecka gromada ostrovu obstoyuvala taksim Politichna a potim i zbrojna borotba greckoyi gromadi za vozz yednannya z Greciyeyu i stala osnovnim rushiyem konfliktu Borotba za nezalezhnistDokladnishe Kiprske povstannya 1931 Britanska vlada ne reaguvala na politichni vimogi grekiv kipriotiv i todi dlya borotbi za nezalezhnist greckimi nacionalistami bula stvorena Nacionalna organizaciya zvilnennya Kipru yaka u 1950 h rokah pochala zbrojni operaciyi proti britanskoyi kolonialnoyi administraciyi Dlya protidiyi greckim partizanam britanci aktivno zaluchali do lav kolonialnoyi policiyi turkiv kipriotiv prote i grecka i turecka spilnoti namagalisya zapobigti transformaciyi konfliktu v mizhetnichnij Pershi roki nezalezhnosti 1960 1964Zbrojna borotba za nezalezhnist Kipru zakinchilasya peremogoyu greckih nacionalistiv 1 zhovtnya 1960 roku Kipr zdobuv nezalezhnist vid Velikoyi Britaniyi Britaniya zalishala za soboyu dvi vijskovi bazi roztashovani poblizu mist Akrotiri i Dekeliya Na moment zdobuttya nezalezhnosti greki kiprioti stanovili 78 naselennya ostrova turki kiprioti 18 a reshtu 4 predstavniki inshih narodiv zokrema virmeni arabi maroniti ta inshi Konstituciya novostvorenoyi derzhavi mistila dekilka zapobizhnih mehanizmiv dlya zahistu prav tureckoyi menshini Viborcha sistema davala turkam mozhlivist otrimati do 30 misc u parlamenti Dlya uhvalennya zakonoproyektiv parlamentom vistachalo prostoyi bilshosti golosiv ale vice prezident Kipru sho obiravsya tureckoyi gromadoyu mav pravo vetuvati bud yaki rishennya parlamentu I tretij ale ne ostannij zapobizhnik Verhovnij Sud yakij mav skladatisya z odnogo predstavnika greckoyi gromadi odnogo predstavnika tureckoyi gromadi i golovnogo suddi z nejtralnoyi krayini Stvorena konstitucijna sistema viklikala nevdovolennya v greckij gromadi ostrova oskilki turecka menshina blokuvala bud yaki sprobi do enozisu Tomu vzhe na pochatku 1963 pershij prezident Kipru arhiyepiskop Makarios III zaproponuvav 13 popravok do konstituciyi yaki mali na meti skasuvannya zapobizhnih mehanizmiv zokrema prava veto dlya tureckogo vice prezidenta Kipra Turecka storona podala pozov u Verhovnij sud ta vigrala jogo 23 kvitnya 1963 sud uhvaliv rishennya sho 13 popravok ye antikonstitucijnimi Popri ce rishennya 30 listopada 1963 roku arhiyepiskop Makarios III uviv u diyu zmini do konstituciyi Na znak protestu chastina predstavniki tureckoyi menshini pokinuli posadi u organah vladi robota zh tih posadovciv sho lishilis chasto blokuvalas predstavnikami greckoyi administraciyi Kriza 1963 1964Dokladnishe Krivave rizdvo 1963 Za kilka tizhniv 21 grudnya 1963 pid chas zatrimannya pidozryuvanih policejski greki kiprioti zastrelili dvoh turkiv kipriotiv Z cogo pochalisya mizhetnichni sutichki sho otrimali nazvu Krivave Rizdvo 1963 Abi zupiniti mizhetnichnij konflikt 27 grudnya 1963 na ostriv buli vvedeni mirotvorchi pidrozdili troh krayin Velikoyi Britaniyi Greciyi ta Turechchini Pid chas Krivavogo Rizdva zaginulo 364 tureckih kipriotiv ta 174 greckih Ryatuyuchi sebe bilsh yak 25 000 turkiv buli zmusheni pokinuli 104 naselenih punktiv v yakih voni prozhivali Bez domivok lishilos ponad 1200 grekiv ta 500 virmen Vnaslidok cih podij na ostrovi bula stvorena demarkacijna liniya pid kontrolem vijsk OON na postijnij osnovi roztashuvalisya mirotvorci OON a predstavniki tureckoyi gromadi perestali brati uchast u roboti vladnih struktur respubliki Kipr zoseredivshis na stvorenni vlasnih municipalnih ta inshih organiv samoupravlinnya Rozgortannya podijU 1963 r postupovo narostayucha napruga vibuhnula chislennimi etnichnimi chistkami z oboh storin Z metoyu sprobi vregulyuvannya situaciyi vzhe 1964 r na ostrovi bulo rozmisheno mirotvorchij kontingent OON yakij zalishavsya na Kipri she desyat rokiv Vlitku 1974 roku vijskova hunta chornih polkovnikiv sho z 1967 roku pravila v Greciyi zdijsnila na Kipri perevorot Turecka vlada vbachayuchi v comu nebezpeku dlya turkiv Kipru vvela 30 tisyachnij vijskovij korpus i duzhe shvidko zajnyala blizko 35 teritoriyi ostrova Grecka gromada mala tikati na pivden nasillya prodovzhuvalos she kilka misyaciv 1975 roku Kipr buv ostatochno podilenij na pivdennu grecku chastinu ta pivnichnu turecku Pid kontrolem mirotvorciv OON bulo zdijsneno vzayemne pereselennya greko kipriotiv ta turko kipriotiv Storoni konfliktu buli podileni tak zvanoyu zelenoyu liniyeyu bufernoyu zonoyu OON Krayina bula pronizana kordonom sho stvoriv fizichnij ta socialnij bar yer mizh greckoyu ta tureckoyu gromadami 1983 r pivnichna turecka gromada progolosila sebe Tureckoyu Respublikoyu Pivnichnogo Kipru cej akt buv zasudzhenij u rezolyuciyi Radi Bezpeki OON ta viznanij yuridichno nedijsnim i dosi novostvorenu derzhavu viznala tilki Turechchina Na pochatku 21 st za iniciativoyu OON bulo zdijsneno sprobu vreshti vregulyuvati Kiprsku problemu 24 kvitnya 2004 r bulo provedeno referendum na yakomu 75 grekiv vislovilis proti i 65 tureckoyi gromadi pidtrimali ob yednannya krayini vidpovidno do Planu Annana Togo zh 2004 roku Kipr stav chlenom Yevrosoyuzu prote de fakto do nogo priyednalas lishe pivdenna grecka chastina ostrova 2005 r Yevrokomisiya u hodi peregovoriv shodo vstupu Turechchini do Yevrosoyuzu vimagala vid ostannoyi viznannya suverenitetu Respubliki Kipr Suchasnij etapU 2008 roci na prezidentskih viborah Kipru peremig Demetris Hristofias yakij she u hodi peredviborchoyi kampaniyi obicyav negajno vidnoviti peregovori pro vozz yednannya 21 bereznya 2008 roku u bufernij zoni stolici Kipru misti Nikosiya buli provedeni peregovori z liderom kipriotiv turkiv Mehmet Ali Talatom 3 kvitnya 2008 na vulici Ledra Nikosiyi buli znyati bar yeri vstanovleni tut she 1960 roku v prisutnosti chislennoyi yak greckoyi tak i tureckoyi gromadi Piznishe protyagom vesni lita 2008 roku bulo provedeno nizku uzgodzhuvalnih peregovoriv vzhe na 1 chervnya bula pidgotovlena principova koncepciya vprovadzhennya yedinogo gromadyanstva ta zabezpechennya yedinogo suverenitetu Respubliki Kipr U veresni prezident Kristofias zaklikav do demilitarizaciyi Nikosiyi Vlasne vprodovzh oseni zimi 2008 roku uzgodzhuvalis federalni organi pravlinnya Pidgotovanij plan vozz yednannya planuyetsya vinesti na referendum oboh gromad 2011 roku vinikla superechka mizh Kiprom ta Turechchinoyu cherez plani Respubliki Kipr rozroblyati neshodavno vidkriti rodovisha vuglevodniv u svoyij viklyuchnij ekonomichnij zoni Vodnochas Turechchina namagalasya pereshkoditi rozrobci viznayuchi tilki samoprogoloshenu Respubliku Pivnichnogo Kipru i pogrozhuyuchi rozv yazannyam vijskovogo konfliktu Div takozhPlan AnnanaPrimitkiStatistical Service of the Republic of Cyprus Statistical Service of the Republic of Cyprus Census of population and agriculture 1946 tablicya I Statistical Service of the Republic of Cyprus Census of population and agriculture 1960 1 bereznya 2019 u Wayback Machine tablicya IV Arhiv originalu za 16 listopada 2012 Procitovano 29 veresnya 2011 LiteraturaM S Kameneckij Kiprska problema Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 XPosilannya