Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Кінець параду» (англ. Parade's End) — тетралогія романів британського письменника і поета Форда Медокса Форда, написана в 1924—1928 роках. Романи — літопис життя члена англійського шляхетства до, під час та після Першої світової війни. Описується, переважно, Англія та Західний фронт із Першої світової війни, в якій Форд служив офіцером у Валлійському полку. До складу тетралогії входять такі романи: [en]» (1924), [en]» (1925), [en]» (1926) та [en]» (1928). Основна тема книги — психологічні наслідки війни для учасників та суспільства. Робота є складною модерністською історією, яка не містить детальних описів військового досвіду героїв.
| Кінець параду | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Parade's End | ||||
 | ||||
| Жанр | d | |||
| Тема | Перша світова війна | |||
| Автор | Форд Медокс Форд | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1924 | |||
| Країна |  Англія | |||
| | ||||
Історія
Форд заявив, що, створюючи цю роботу, мав на меті «усунення всіх майбутніх війн». Чотири романи спочатку опубліковано під заголовками: «Дехто не…» (1924), «Більше ніяких парадів» (1925), «Людина може встати» (1926) та «Останній пост» (1928). Потім книги об'єднано в один том «Кінець параду». 2012 року HBO, BBC та VRT випустили [en], сценарій якого написав Том Стоппард. Головні ролі зіграли Бенедикт Камбербетч (Крістофер), Ребекка Голл (Сильвія) та Аделаїда Клеменс (Валентина).
Короткий зміст
У романах розповідається про життя Крістофера Тітдженса, блискучого державного статистика з багатої родини землевласників, який під час Першої світової війни служив у британській армії. Його дружина Сильвія — легковажна світська левиця, яка зраджує йому і йде до іншого чоловіка; Тітдженс не впевнений, чи є батьком її дитини. При цьому Сильвія — католичка і не хоче розлучення з чоловіком. Тим часом у Крістофера починається роман із суфражисткою Валентиною Ванноп, який, однак, не одразу переходить у фізичні стосунки.
Два центральних романи розповідають про перебування Тітдженса в армії у Франції та Бельгії, а також історію життя Сильвії та Валентини під час війни. Остання книга простежує життя Тітдженса та Валентини після війни очима його брата Марка, Сильвії, дружини Марка Марі-Леоні та самої Валентини. Валентина вагітна, але життя її та Крістофера далеке від ідилії: Сильвія, як і раніше, мріє про те, щоб зіпсувати життя чоловікові.
Оцінки літературознавців
Форд створює головного героя для якого війна — це лише один шар його життя, і не завжди навіть найвидатніший, хоча й перебуває в центрі. В оповіді, що починається до війни і закінчується після перемир'я, проєкт Форда полягає в тому, щоб помістити неймовірний катаклізм у соціальну, моральну та психологічну складність.
Робі Маколі писав, що «історія Тітдженса не стільки про події однієї війни, скільки про цілу епоху та її руйнування». «Як схему алегорії Форд узяв життя однієї людини, Крістофера Тітдженса, члена вимерлого виду, який, за його словами, „вимер уже у XVIII столітті“. Втілюючи порядок і стабільність іншого століття, герой повинен відчути на собі руйнівне сьогодення».
Літературознавець Девід Аєрс зазначає, що «„Кінець параду“ — практично єдиний із чоловічих творів 1920-х років, у яких стверджується панування жінок і де автор показує шлях поступового відходу жінок від панування чоловіків».
Російська літературознавиця [ru] характеризує Крістофера Тітдженса, як «архаїчний тип джентльмена», який не думає про свій публічний образ і, перш за все, намагається «поводитися як людина честі». Тому для Форда важливішими є внутрішні драми героя, його стосунки з дружиною та друзями; крім того, "герой Форда — людина, що глибоко вірує. Господь посідає своє місце в його ієрархічній феодальній картині світу; напівжартома він подумки порівнює його з англійським лендлордом, «доброзичливим, але грізним герцогом (англ. benevolently awful duke), який не залишає свого кабінету і, внаслідок того, невидимий, але знає про маєток все до останнього цвяха на фермі».
Текстова історія
Видавництво Penguin перевидало чотири романи окремо відразу після Другої світової війни (1948).
Вперше їх об'єднано в один том під загальною назвою «Кінець параду» (яку запропонував Форд, хоча він не дожив до цієї версії) у виданні видавництва Knopf 1950 року, яке стало основою для наступних перевидань.
Ґрем Ґрін ухвалив спірне рішення виключити «Останній пост» із видання романів 1963 року у видавництві [en]. У передмові він написав, що «Останній пост» — це щось більше, ніж просто помилка — це була катастрофа, катастрофа, яка затримала повне критичне розуміння всієї книги. За твердженням Ґріна, четвертий роман серії був «запізнілою думкою, доповненням, якого Форд не хотів писати і пізніше пошкодував, що його написав». Безумовно, «Останній пост» дуже відрізняється від трьох інших романів. Він присвячений миру та післявоєнній відбудові: головний герой, Крістофер Тітдженс, відсутній у більшій частині оповіді, яка має вигляд низки внутрішніх монологів найближчих йому людей. Проте, і цей роман мав впливових шанувальників, від Дороті Паркер і [en] до Ентоні Берджеса і Малкольма Бредбері (який також включив його до свого видання Everyman 1992 року). Перше анотоване та критичне видання всіх чотирьох романів, за редакцією Макса Сондерса, Джозефа Візенфарта, Сари Гаслам та Пола Скіннера, опублікувало видавництво Carcanet Press у 2010—2011 роках.
Відгуки
[en] у своєму вступі до видання 1950 року описав його як «не просто попередження про те, на що схожа сучасна війна… Це складна робота, яка може спантеличити… Історія кохання без пристрасних сцен, окопи без битв, трагедія без розв'язки». У своєму вступі до третього роману «Людина могла встати», Форд писав: «Ось яка була остання війна: саме так сучасні битви — організовані, „наукові“ — впливають на розум». У грудні 2010 року англійський філософ [en] назвав цю роботу «можливо, найвизначнішим романом XX століття англійською мовою», а письменниця Мері Гордон схарактеризувала «Кінець параду», як «простіше кажучи, найкраще літературне трактування війни в історії роману».
Бенедикт Камбербетч, який грав роль Тітдженса, зізнався, що Крістофер Тітдженс симпатичний йому «більше, ніж практично будь-який персонаж із тих, що доводилося грати».
Примітки
- Н. М. Демурова. ПОРТРЕТ АНГЛИЙСКОГО ДЖЕНТЛЬМЕНА МЕЖДУ ДВУМЯ МИРОВЫМИ ВОЙНАМИ (Рассказ У. С. Моэма «В львиной шкуре») // Одиссей: Человек в истории / РАН. Ин-т всеобщ. истории. — М.: Наука, 1994.
- Джастин Льюис. Бенедикт Камбербетч. Биография. М., 2019
Посилання
- Джуліан Барнс: данина Кінцю Параду від Форда Медокса Форда (англ.)
- Мейкснер, Джон. Романи Форда Медокса Форда. (англ.)
Література
- Macauley, Robie (1950). «Introduction». Parade's End (Borzoi ed.). Alfred A. Knopf. p. vi.
- Джулиан Барнс. Англиканский святой Форда // Барнс Д. За окном / Пер. Е. Петровой. М., 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kinec paradu angl Parade s End tetralogiya romaniv britanskogo pismennika i poeta Forda Medoksa Forda napisana v 1924 1928 rokah Romani litopis zhittya chlena anglijskogo shlyahetstva do pid chas ta pislya Pershoyi svitovoyi vijni Opisuyetsya perevazhno Angliya ta Zahidnij front iz Pershoyi svitovoyi vijni v yakij Ford sluzhiv oficerom u Vallijskomu polku Do skladu tetralogiyi vhodyat taki romani en 1924 en 1925 en 1926 ta en 1928 Osnovna tema knigi psihologichni naslidki vijni dlya uchasnikiv ta suspilstva Robota ye skladnoyu modernistskoyu istoriyeyu yaka ne mistit detalnih opisiv vijskovogo dosvidu geroyiv Kinec paraduangl Parade s EndZhanrdTemaPersha svitova vijnaAvtorFord Medoks FordMovaanglijskaOpublikovano1924Krayina AngliyaIstoriyaFord zayaviv sho stvoryuyuchi cyu robotu mav na meti usunennya vsih majbutnih vijn Chotiri romani spochatku opublikovano pid zagolovkami Dehto ne 1924 Bilshe niyakih paradiv 1925 Lyudina mozhe vstati 1926 ta Ostannij post 1928 Potim knigi ob yednano v odin tom Kinec paradu 2012 roku HBO BBC ta VRT vipustili en scenarij yakogo napisav Tom Stoppard Golovni roli zigrali Benedikt Kamberbetch Kristofer Rebekka Goll Silviya ta Adelayida Klemens Valentina Korotkij zmistU romanah rozpovidayetsya pro zhittya Kristofera Titdzhensa bliskuchogo derzhavnogo statistika z bagatoyi rodini zemlevlasnikiv yakij pid chas Pershoyi svitovoyi vijni sluzhiv u britanskij armiyi Jogo druzhina Silviya legkovazhna svitska levicya yaka zradzhuye jomu i jde do inshogo cholovika Titdzhens ne vpevnenij chi ye batkom yiyi ditini Pri comu Silviya katolichka i ne hoche rozluchennya z cholovikom Tim chasom u Kristofera pochinayetsya roman iz sufrazhistkoyu Valentinoyu Vannop yakij odnak ne odrazu perehodit u fizichni stosunki Dva centralnih romani rozpovidayut pro perebuvannya Titdzhensa v armiyi u Franciyi ta Belgiyi a takozh istoriyu zhittya Silviyi ta Valentini pid chas vijni Ostannya kniga prostezhuye zhittya Titdzhensa ta Valentini pislya vijni ochima jogo brata Marka Silviyi druzhini Marka Mari Leoni ta samoyi Valentini Valentina vagitna ale zhittya yiyi ta Kristofera daleke vid idiliyi Silviya yak i ranishe mriye pro te shob zipsuvati zhittya cholovikovi Ocinki literaturoznavcivFord stvoryuye golovnogo geroya dlya yakogo vijna ce lishe odin shar jogo zhittya i ne zavzhdi navit najvidatnishij hocha j perebuvaye v centri V opovidi sho pochinayetsya do vijni i zakinchuyetsya pislya peremir ya proyekt Forda polyagaye v tomu shob pomistiti nejmovirnij kataklizm u socialnu moralnu ta psihologichnu skladnist Robi Makoli pisav sho istoriya Titdzhensa ne stilki pro podiyi odniyeyi vijni skilki pro cilu epohu ta yiyi rujnuvannya Yak shemu alegoriyi Ford uzyav zhittya odniyeyi lyudini Kristofera Titdzhensa chlena vimerlogo vidu yakij za jogo slovami vimer uzhe u XVIII stolitti Vtilyuyuchi poryadok i stabilnist inshogo stolittya geroj povinen vidchuti na sobi rujnivne sogodennya Literaturoznavec Devid Ayers zaznachaye sho Kinec paradu praktichno yedinij iz cholovichih tvoriv 1920 h rokiv u yakih stverdzhuyetsya panuvannya zhinok i de avtor pokazuye shlyah postupovogo vidhodu zhinok vid panuvannya cholovikiv Rosijska literaturoznavicya ru harakterizuye Kristofera Titdzhensa yak arhayichnij tip dzhentlmena yakij ne dumaye pro svij publichnij obraz i persh za vse namagayetsya povoditisya yak lyudina chesti Tomu dlya Forda vazhlivishimi ye vnutrishni drami geroya jogo stosunki z druzhinoyu ta druzyami krim togo geroj Forda lyudina sho gliboko viruye Gospod posidaye svoye misce v jogo iyerarhichnij feodalnij kartini svitu napivzhartoma vin podumki porivnyuye jogo z anglijskim lendlordom dobrozichlivim ale griznim gercogom angl benevolently awful duke yakij ne zalishaye svogo kabinetu i vnaslidok togo nevidimij ale znaye pro mayetok vse do ostannogo cvyaha na fermi Tekstova istoriyaVidavnictvo Penguin perevidalo chotiri romani okremo vidrazu pislya Drugoyi svitovoyi vijni 1948 Vpershe yih ob yednano v odin tom pid zagalnoyu nazvoyu Kinec paradu yaku zaproponuvav Ford hocha vin ne dozhiv do ciyeyi versiyi u vidanni vidavnictva Knopf 1950 roku yake stalo osnovoyu dlya nastupnih perevidan Grem Grin uhvaliv spirne rishennya viklyuchiti Ostannij post iz vidannya romaniv 1963 roku u vidavnictvi en U peredmovi vin napisav sho Ostannij post ce shos bilshe nizh prosto pomilka ce bula katastrofa katastrofa yaka zatrimala povne kritichne rozuminnya vsiyeyi knigi Za tverdzhennyam Grina chetvertij roman seriyi buv zapizniloyu dumkoyu dopovnennyam yakogo Ford ne hotiv pisati i piznishe poshkoduvav sho jogo napisav Bezumovno Ostannij post duzhe vidriznyayetsya vid troh inshih romaniv Vin prisvyachenij miru ta pislyavoyennij vidbudovi golovnij geroj Kristofer Titdzhens vidsutnij u bilshij chastini opovidi yaka maye viglyad nizki vnutrishnih monologiv najblizhchih jomu lyudej Prote i cej roman mav vplivovih shanuvalnikiv vid Doroti Parker i en do Entoni Berdzhesa i Malkolma Bredberi yakij takozh vklyuchiv jogo do svogo vidannya Everyman 1992 roku Pershe anotovane ta kritichne vidannya vsih chotiroh romaniv za redakciyeyu Maksa Sondersa Dzhozefa Vizenfarta Sari Gaslam ta Pola Skinnera opublikuvalo vidavnictvo Carcanet Press u 2010 2011 rokah Vidguki en u svoyemu vstupi do vidannya 1950 roku opisav jogo yak ne prosto poperedzhennya pro te na sho shozha suchasna vijna Ce skladna robota yaka mozhe spantelichiti Istoriya kohannya bez pristrasnih scen okopi bez bitv tragediya bez rozv yazki U svoyemu vstupi do tretogo romanu Lyudina mogla vstati Ford pisav Os yaka bula ostannya vijna same tak suchasni bitvi organizovani naukovi vplivayut na rozum U grudni 2010 roku anglijskij filosof en nazvav cyu robotu mozhlivo najviznachnishim romanom XX stolittya anglijskoyu movoyu a pismennicya Meri Gordon sharakterizuvala Kinec paradu yak prostishe kazhuchi najkrashe literaturne traktuvannya vijni v istoriyi romanu Benedikt Kamberbetch yakij grav rol Titdzhensa ziznavsya sho Kristofer Titdzhens simpatichnij jomu bilshe nizh praktichno bud yakij personazh iz tih sho dovodilosya grati PrimitkiN M Demurova PORTRET ANGLIJSKOGO DZhENTLMENA MEZhDU DVUMYa MIROVYMI VOJNAMI Rasskaz U S Moema V lvinoj shkure Odissej Chelovek v istorii RAN In t vseobsh istorii M Nauka 1994 Dzhastin Lyuis Benedikt Kamberbetch Biografiya M 2019PosilannyaDzhulian Barns danina Kincyu Paradu vid Forda Medoksa Forda angl Mejksner Dzhon Romani Forda Medoksa Forda angl LiteraturaMacauley Robie 1950 Introduction Parade s End Borzoi ed Alfred A Knopf p vi Dzhulian Barns Anglikanskij svyatoj Forda Barns D Za oknom Per E Petrovoj M 2013