Кушелєв-Безбородько Григорій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кушелєв-Безбородько.

|Примітки=

Кушелєв-Безбородько Григорій Олександрович
рос. Григорий Александрович Кушелев-Безбородко
Народився	20 січня 1832(1832-01-20) Санкт-Петербург
Помер	20 травня 1870(1870-05-20) (38 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Місце проживання	^d
Діяльність	письменник
Alma mater	^d (1850)
Мова творів	російська
Magnum opus	^d
Рід	Кушелєв-Безбородько
Батько	Кушелєв-Безбородько Олександр Григорович
Мати	^d
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	^d
Кушелєв-Безбородько Григорій Олександрович у Вікісховищі

Кушелєв-Безбородько Григорій Олександрович (*20 січня 1832(18320120), Санкт-Петербург — †20 травня 1870) — письменник, опікун Ніжинського ліцею. Автор «Очерков и рассказов Грицька-Григоренка», критичних статей, повістей. Засновник журналів «Русское слово» і «Шахматний листок».

Мав родинний маєток у Стольному Менського району.

Власним коштом опублікував книгу «Лицей князя Безбородко» (Сакт-Петербург, 1859), та укладені Миколою Костомаровим (випуски 1—2, 4) і Олександром Пипіним (випуск 3) збірники «Памятники старинной русской литературы» (Сакт-Петербург, 1860—1862).

Домовився про запрошення до Росії Александра Дюма і Теофіля Готьє — російські урядовці сподівалися, що їхні книжки про Росію позитивно вплинуть на громадську думку Європи і знівелюють вплив «антиросійської» книжки Астольфа де Кюстіна.

Був разом з Іваном Вернадським одним із фундаторів і чільників петербурзького Шахового клубу. Видавав «Шаховий листок» (1859—1863).

Примітки

1. Олексій Мустафін. Культур-дилери. Кілька слів про те, як Європу «закохували» в Росію. Еспресо. 2024-01-26.

Джерела та література

• П. Г. Усенко. Кушелєв-Безбородько Григорій Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 546. — .
• Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини / Д. Калібаба. — Чернігів: Редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1998. — С. 140
• Інститут історії України
• (російською) . 1903. Архів оригіналу за 10 квітня 2021.