Курськ (давньоруське місто)

Курськ — давньоруське місто, столиця удільного князівства ХІІ—XIV ст. в межах Чернігово-Сіверської землі. Існувало на правому березі р. Сейм у межах сучасного російського міста Курськ.

Уперше згадується в: «Житії преп. Феодосія» в Патерику Києво-Печерському у зв'язку з подіями серед. 1030-х рр., коли Дніпровське Лівобережжя повернулося під владу Ярослава Мудрого; у «Повчанні» Володимира Мономаха — при описі подій 1068; в Іпатіївському літописі — уперше під 1095, як місто Переяславського князівства. Імовірно, у цей час (1030-ті рр.) місто управлялося князівським посадником («властителем», згідно з «Житієм») та мало кілька церков. Після Любецького з'їзду 1097 року князів увійшло до складу Новгород-Сіверського князівства як центр волості Посем'я, за яким остаточно закріплене в серед. 12 ст. Від 1130-х рр. — центр удільного князівства, в кін. 12 — на поч. 13 ст. намагалося конкурувати з Черніговом. Восени 1239 зруйноване військами хана Батия, а 1278 — повторно — військом темника Ногая. Від 1362 увійшло до складу Великого князівства Литовського, у кінці 15 ст. переходить під владу Великого князівства Московського. Фортеця на місці городища існувала до кін. 18 ст. — на плані 1722 вона позначена як така, що оточена глибоким ровом і дерев'яними стінами з баштами.

У ході археологічних досліджень, проведених на місці розташування Курська — на мисі при злитті річок і Тускар (права притока Сейму), виявлено поселення (пл. городища — бл. 9 га), що було засноване в 10 ст. на місці городища роменської культури. Складалося з дитинця та окольного града (Верхній та Нижній посади), укріплення яких не збереглися, а також відкритих селищ-посадів. Рештки колись великого курганного некрополя збереглися на правому березі р. Сейм (2 насипи) та на лівих берегах річок Кривець і Тускар — по одному насипу.

У 1990-х рр. та на поч. 21 ст. досліджувалося В. Єнуковим. Під час робіт були зафіксовані рештки оборонних споруд (ровів та частоколу), виявлені сліди 7 дерев'яних настилів, якими мостилися вулиці міста, елементи садибної забудови 12–13 ст. У культурному шарі, потужністю від 2,6 (на дитинці) до 0,7–1,2 м (на посадах), знайдені численні уламки скляних браслетів і намистин, хрести-тільники та енколпіон (складаний нагрудний хрест, в якому зберігалася частка мощей святого), керамічне пасхальне яйце-брязкальце, залізне писало, деталі костюма та прикраси, предмети озброєння та спорядження вершника і верхового коня, побутові речі та знаряддя праці, фрагменти посуду різних часів. Знахідки уламків цегли-плінфи свідчать про існування в Курську домонголсьеого часу мурованих споруд.

Джерела та література

• Коваленко В. П. Курськ, давньоруське місто // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .

Література

• Патерик Киево-Печерского монастыря. СПб., 1911
• Лаврентьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 1. М.–Л., 1962. Стб. 247
• Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М.–Л., 1962. Стб. 220
• Коган В. М. История дома Рюриковичей (Опыт историко-генеалогического исследования). СПб., 1993
• Кашкин А. В. Археологическая карта России: Курская область. М., 1998.