Не плутати з Куль Тепе Культобе каз Күлтөбе Күлтөбе стародавнє укріплене поселення й археологічний об єкт у Туркестані П

Не плутати з Куль-Тепе.

Культобе (каз. Күлтөбе Күлтөбе) — стародавнє укріплене поселення й археологічний об'єкт у Туркестані. Перебуває на території музею-заповідника «Азрет-Султан» у буферній зоні Мавзолею Ходжі Ахмеда Ясави — пам'ятки, внесеної до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історія

Перші письмові джерела про городище Культобе зустрічаються в арабо-перських джерелах IX—X століть. Арабський мандрівник аль-Істархи згадує про нього як про городище під назвою «Шавгар»: «від Кедер до Шавгар один день шляху, від Шавгар до Саврана один день шляху». Про Шавгар згадує також ісламський історик і богослов Ат-Тараба в «Історії пророків і царів». Цей період був часом найвищого розквіту Шавгар, який локалізувався в зоні інтенсивної взаємодії осілої і кочової культури.

Це місто наприкінці Х століття аль-Максаді описував так: «Шавгар велике місто з великим Рустак, навколо нього стіна. Мечеть на краю ринку. Він далеко від битого шляху».

У XII столітті Шавгар занепав і Яси став центром області. Відповідно до думки М. Е. Массона, «Назва Яси не зустрічається в історичній літературі домонгольського періоду, хоча, судячи з прізвисько Ходжа Ахмеда, можна припускати, що тоді воно вже було в ходу».

Уперше Яси (Асон) згадується в середині XIII століття в щоденнику вірменського царя Гетум, яка вчинила подорож у ставку монгольських ханів Батия і Мунка. Сучасна назва міста Туркестан вживається з XVI століття.

Перші археологічні свідчення про городище Культобе надав 1973 року Туркестанський археологічний загін Інституту історії і археології ім. Ч. Ч. Валиханова АН КазССР під керівництвом Т. Н. Сенигової.

Далі досліджував городище Культобе в 1980—1982 роках Туркестанський археологічний загін Інституту історії і археології ім. Ч. Ч. Валиханова АН КазССР під керівництвом Е. А. Смагулова.

Новий етап досліджень городища розпочав у 2010—2012 роках Туркестанський археологічний загін Інституту археології ім. А. Х. Маргулана під керівництвом Е. А. Смагулова.

З 2019 року ТОВ «Казахський науково-дослідний інститут культури» під керівництвом А. Р. Хазбулатова займається реставрацією історичних об'єктів городища Культобе за фінансової підтримки Eurasian Resources Group. Кінцева мета проєкту — створення археологічного парку просто неба «Городище Культобе».

Опис

Городище Культобе — найдавніший культурний, релігійний і торговельний центр Великого шовкового шляху, який у різні часи називався Шавгар — Яси — Туркестан. На території городища виявлено археологічні пам'ятки чотирьох найважливіших історичних періодів Казахстану: I—V століття — кангюйский період, представлений хрестоподібним храмом, цитаделлю і фортечною стіною цитаделі; VII—IX століття — ранньосередньовічний період з житловими і громадськими будівлями, обнесеними фортечною стіною; X—XII століття — середньовічний період, який характеризується як час розквіту міської культури й період життєдіяльності Ходжа Ахмеда Ясави; XVI—XIX століття — період Казахського ханства, часи зміцнення геополітичної і духовної значущості цього міста для згуртування кочових племен у міцне державне об'єднання. Кожна епоха городища представлена характерними археологічними об'єктами від сакральних місць до житлових приміщень і безліччю артефактів.

Примітки

Крачковский И. Ю. Арабская географическая литература. — М. — Л. : Изд-во АН СССР, 1957. — Т. IV. — 965 с.
Куббель Л. Е., Матвеев В. В. Древние и средневековые источники по этнографии и истории Африки южнее Сахары / Арабские источники VII–X вв. — М. — Л. : Изд-во АН СССР, 1960. — Т. I.
. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.
Массон Е. А. Мавзолей Ходжа Ахмеда Ясави. — 1939. — Ташкент — 25 с.
. nm2000.kz (рос.). Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.

[1] Крачковский И. Ю. Арабская географическая литература. — М. — Л. : Изд-во АН СССР, 1957. — Т. IV. — 965 с.

[2] Куббель Л. Е., Матвеев В. В. Древние и средневековые источники по этнографии и истории Африки южнее Сахары / Арабские источники VII–X вв. — М. — Л. : Изд-во АН СССР, 1960. — Т. I.

[3] . Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.

[4] Массон Е. А. Мавзолей Ходжа Ахмеда Ясави. — 1939. — Ташкент — 25 с.

[5] . nm2000.kz (рос.). Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.