Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Кузнєцов Матвій Сидорович (рос. Кузнецов Матвей Сидорович; 2 серпня 1846, Дульово — 8 лютого 1911, Москва) — російський промисловець, підприємець, фабрикант наприкінці XIX — напочатку XX століть, власник «Товариства М.С. Кузнєцова», комерції радник.
| Кузнєцов Матвій Сидорович | |||
|---|---|---|---|
| рос. Кузнецов Матвей Сидорович | |||
 | |||
| Народився | 2 серпня 1846 Дульово, Володимирська губернія, Російська імперія | ||
| Помер | 8 лютого 1911 (64 роки) Москва, Московська губернія, Російська імперія ·апокаліптичний удар | ||
| Поховання | d | ||
| Підданство |  Російська імперія | ||
| Національність | росіянин | ||
| Місце проживання | м. Москва (Російська імперія) | ||
| Діяльність | промисловець | ||
| Alma mater | комерційне училище (Рига) | ||
| Титул | комерції радник | ||
| Конфесія | старообрядець | ||
| Рід | Кузнєцови | ||
| Батько | Сидор Терентьєвич | ||
| У шлюбі з | Надія Вуколовна (до одруження Митюшина) | ||
| Діти | Клавдія, Микола, Сергій, Олександр, Костянтин, Георгій, Іван, Павло, Михайло, Ганна | ||
| Нагороди |
| ||
| |||
Біографія і виробнича діяльність
Матвій Сидорович походив з відомої родини фабрикантів та підприємців Кузнєцових, яка спеціалізувалася на виробництві виробів з порцеляни та фаянсу. Батьківщиною родини Кузнєцових було село Гжель, де з XVIII століття була доволі високо розвинена керамічна справа. Засновником найбільшої в Росії порцелянової династії був Яків Васильович Кузнєцов (1761—1816/1823), старообрядець, виходець з державних селян гжельської волості, який займався гончарною справою, а також торгував лісом. Він відкриває перший «кузнєцовський» завод з виробництва кераміки. Поступово підприємство розширювалося і Яків Васильович залучає до справи своїх синів: Терентія (1781—1848) і Онисима (1786 — після 1850). До 1812 року завод працював на повну потужність. У 1832 році у Володимирській губернії в пустоші Дульово було відкрито другий завод. У 1840—1850 роках Терентій Якович купує завод, який раніше належав Сафронову, в селі Коротково. Приблизно в цей час Кузнєцови будують поблизу Риги (Ліфляндська губернія) новий завод. У 1853 році відбувся поділ майна між спадкоємцями Терентія і Онисима Яковичів: сини Терентія Яковича, Сидор і Омелян, взяли заводи в Дульово і Ризі. Справи у синів Онисима Яковича, Миколи і Адріана, розвивалися не так успішно, як у Сидора Терентійовича (1806-1864), який зумів розвинути справу своїх батька і діда.
У родині підприємця Сидора Терентійовича Кузнєцова в 1846 році народжується син Матвій — майбутній «порцеляно-фаянсовий король» Російської імперії. Матвій Сидорович був єдиним сином у родині. У 1861 році Матвія було відправлено вчитися в комерційне училище в Ризі. У той же час він проходив виробничу практику на Ризькому заводі, набирався досвіду та вчився мистецтву керування.
Після смерті батька у 1864 році Матвій Сидорович став керувати батьківськими справами, але під опікою трьох зятів (чоловіків його двох старших сестер і однієї молодшої сестри) — М. В. Анісімова, А. Я. Щепетильникова і С. В. Балашова — до свого повноліття. З 1867 року Матвій Сидорович став повновладним власником батьківського спадку.
У 1867 році Матвій Сидорович засновує фаянсову фабрику в селі Байрак Харківської губернії. У 1886 році фаянсову фабрику перенесено з села Байрак до села Буди. У 1887 році почала роботу «Ново-Харківська фабрика М. С. Кузнєцова в селі Буди». Будянський завод був четвертим заводом, який увійшов у «Товариство виробництва порцелянових та фаянсових виробів М. С. Кузнєцова».
У 1882 році Кузнєцов узяв участь у Всеросійській художньо-промисловій виставці в Москві. Будучи представленим імператору Олександру III, він подарував імператриці Марії Федорівні порцеляновий чайний сервіз, що їй сподобався. Незабаром, у 1883 році, Кузнєцова було нагороджено орденом святого Станіслава 3-го ступеня. Будівництво на Ризькій фабриці каплиці, названої в пам'ять 25-річчя царювання імператора Олександра II, принесло йому в грудні 1887 року орден святої Анни 3-го ступеня.
З 1902 року М. С. Кузнєцов — «Постачальник Двору Його Імператорської Величності».
Товариство М. С. Кузнєцова володіло торговим домом у Москві на М'ясницькій вулиці, 8, побудованим у 1898—1903 роках за проєктом архітектора Ф. О. Шехтеля. На заводах Кузнєцова працювали 1300 постійних і 4000 тимчасових робітників. Склади Товариства перебували в десяти найбільших містах імперії. Продукція «порцелянової імперії Кузнєцових» відрізнялася високою якістю і була відзначена Великими золотими медалями на виставках у Парижі (1900) і Ташкенті (1890), дипломами Гран-прі на виставках у Парижі (1900) і Реймсі (1903), медалями різних достоїнств у наступні роки. Порцелянові та фаянсові вироби Товариства мали великий попит у Туреччини, Ірані, Болгарії, Японії, США, Австрії, Індії та інших країнах.
За якістю робіт Кузнєцови пильно стежили. Особливо уважно ставилися до якості сировини, на яку (при постійній економії) не шкодували грошей. Перш ніж купити чергову партію матеріалу, завжди очікували результату проб. Микола Матвійович Кузнєцов рекомендував у 1904 році замінити глину марки «57» на «А»: «Остання, хоч і дорожче на 7 копійок (за пуд), але біліше». Кузнєцовський товар був орієнтований на споживачів різного достатку з урахуванням їхніх уподобань.
У сфері управління Матвій Сидорович Кузнєцов використав цікавий метод: директори на Кузнєцовських заводах змінювалися що два роки по старшинству вступу на посаду. Кузнєцови прагнули до об'єднання всіх «керамістів» Росії, стали організаторами в 1906 році з'їзду порцелянових і фаянсових фабрикантів. Усім своїм конкурентам — Барміним, Храпунову, своєму родичу І. Е. Кузнєцову, Курінову, Дунашову, Жадіну, Попіхіну — Товариство М. С. Кузнєцова розсилає запрошення. На самому з'їзді «керамісти» приймають певні галузеві рішення, зокрема й про створення Союзу порцеляністів та об'єднання його із Союзом склопромисловців. У 1909 році М. С. Кузнєцов бере на себе координаційну роботу з об'єднання цих Союзів.
Усі без винятку Кузнєцови були членами старообрядницької громади Рогозького кладовища, а Матвій Сидорович — головою цієї громади. Фабриканти Кузнєцови при прийомі на роботу віддавали перевагу старообрядцям. У своїх фабричних селищах вони побудували 7 старообрядницьких церков, 4 молитовні будинки, 6 шкіл, 7 лікарень, богадільню, кілька спортивних плаців, лазень і багато іншого (також було створено спеціальну касу «наречених» на кузнєцовських підприємствах). Але старообрядець Кузнєцов враховував і інтереси своїх православних робітників. В основному на його гроші й на його землі був побудований перший дерев'яний храм Іоанна Богослова в Дульово Володимирської губернії. Пізніше знову ж на його гроші було споруджено кам'яний храм.
Матвій Сидорович помер раптово, від апоплексичного удару 8 лютого 1911 року в Москві. Похований на Рогозькому кладовищі в Москві.
Родина
Одружений М. С. Кузнєцов був на Надії Вуколовні (до одруження Мітюшина) (1846—1903). У родині було восьмеро синів і дві дочки:
- Клавдія (1867—1936)
- Микола (1868—1938)
- Сергій (1869—1945)
- Олександр (1870—1937)
- Костянтин (1873—1874)
- Георгій (1875—1941)
- Іван (1874—1898)
- Павло (1877—1902)
- Михайло (1880—1938)
- Ганна (1882—1964)
Діти й онуки Матвія Сидоровича керували фірмою аж до 1918 року, коли Кузнєцови були змушені виїхати до Риги, оскільки їхнє подальше перебування в радянській Росії було небезпечним. У 1920 році був засуджений ВЧК на 15 років Микола Миколайович, онук Матвія Сидоровича. Під хвилю репресії потрапили також Георгій Матвійович з племінником Миколою Олександровичем. Вони були заарештовані як «латвійські шпигуни» за листування з родичами і разом з дружинами заслані в Сибір. Після окупації Латвії Радянським Союзом (1940) підприємство Кузнєцових було націоналізовано. Наприкінці 1940 року директором фабрики призначено Г. Г. Круглова, колишнього кузнєцовського хіміка. Підприємство ввійшло до тресту силікатної промисловості Наркомату місцевої промисловості Латвійської РСР.
Примітки
- Фаянсовая пирамида. Журнал «Деньги» № 35 (642) от 10.09.2007
- Галкина Е., Мусина Р. Кузнецовы. Династия. Семейное дело. М.: Времена года, 2005.С. 19
- См.: Галкина Е., Мусина Р. Кузнецовы. Династия. Семейное дело. — М. : Галерея «Времена года», 2005.
- Констант З. А. Рижский фарфор: История Рижского фарфорового завода. Рига: Зинатне, 1975
Посилання
- Галкина Е., Мусина Р. Кузнецовы. Династия. Семейное дело. М. : Галерея «Времена года», 2005. (рос.)
- Зимины, Кузнецовы, Смирновы [ 30 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Алексеев В. Н., Лизунов В. С.. Моя Малая Родина. Край Орехово-Зуевский. Руководство по краеведению. — Орехово-Зуево, 1998. 455 с. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kuznyecov Kuznyecov Matvij Sidorovich ros Kuznecov Matvej Sidorovich 2 serpnya 1846 Dulovo 8 lyutogo 1911 Moskva rosijskij promislovec pidpriyemec fabrikant naprikinci XIX napochatku XX stolit vlasnik Tovaristva M S Kuznyecova komerciyi radnik Kuznyecov Matvij Sidorovichros Kuznecov Matvej SidorovichNarodivsya 2 serpnya 1846 1846 08 02 Dulovo Volodimirska guberniya Rosijska imperiyaPomer 8 lyutogo 1911 1911 02 08 64 roki Moskva Moskovska guberniya Rosijska imperiya apokaliptichnij udarPohovannya dPiddanstvo Rosijska imperiyaNacionalnist rosiyaninMisce prozhivannya m Moskva Rosijska imperiya Diyalnist promislovecAlma mater komercijne uchilishe Riga Titul komerciyi radnikKonfesiya staroobryadecRid KuznyecoviBatko Sidor TerentyevichU shlyubi z Nadiya Vukolovna do odruzhennya Mityushina Diti Klavdiya Mikola Sergij Oleksandr Kostyantin Georgij Ivan Pavlo Mihajlo GannaNagorodi Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Mediafajli u VikishovishiBiografiya i virobnicha diyalnistMatvij Sidorovich pohodiv z vidomoyi rodini fabrikantiv ta pidpriyemciv Kuznyecovih yaka specializuvalasya na virobnictvi virobiv z porcelyani ta fayansu Batkivshinoyu rodini Kuznyecovih bulo selo Gzhel de z XVIII stolittya bula dovoli visoko rozvinena keramichna sprava Zasnovnikom najbilshoyi v Rosiyi porcelyanovoyi dinastiyi buv Yakiv Vasilovich Kuznyecov 1761 1816 1823 staroobryadec vihodec z derzhavnih selyan gzhelskoyi volosti yakij zajmavsya goncharnoyu spravoyu a takozh torguvav lisom Vin vidkrivaye pershij kuznyecovskij zavod z virobnictva keramiki Postupovo pidpriyemstvo rozshiryuvalosya i Yakiv Vasilovich zaluchaye do spravi svoyih siniv Terentiya 1781 1848 i Onisima 1786 pislya 1850 Do 1812 roku zavod pracyuvav na povnu potuzhnist U 1832 roci u Volodimirskij guberniyi v pustoshi Dulovo bulo vidkrito drugij zavod U 1840 1850 rokah Terentij Yakovich kupuye zavod yakij ranishe nalezhav Safronovu v seli Korotkovo Priblizno v cej chas Kuznyecovi buduyut poblizu Rigi Liflyandska guberniya novij zavod U 1853 roci vidbuvsya podil majna mizh spadkoyemcyami Terentiya i Onisima Yakovichiv sini Terentiya Yakovicha Sidor i Omelyan vzyali zavodi v Dulovo i Rizi Spravi u siniv Onisima Yakovicha Mikoli i Adriana rozvivalisya ne tak uspishno yak u Sidora Terentijovicha 1806 1864 yakij zumiv rozvinuti spravu svoyih batka i dida U rodini pidpriyemcya Sidora Terentijovicha Kuznyecova v 1846 roci narodzhuyetsya sin Matvij majbutnij porcelyano fayansovij korol Rosijskoyi imperiyi Matvij Sidorovich buv yedinim sinom u rodini U 1861 roci Matviya bulo vidpravleno vchitisya v komercijne uchilishe v Rizi U toj zhe chas vin prohodiv virobnichu praktiku na Rizkomu zavodi nabiravsya dosvidu ta vchivsya mistectvu keruvannya Mogila Kuznyecova na Rogozkomu cvintari Moskva Pislya smerti batka u 1864 roci Matvij Sidorovich stav keruvati batkivskimi spravami ale pid opikoyu troh zyativ cholovikiv jogo dvoh starshih sester i odniyeyi molodshoyi sestri M V Anisimova A Ya Shepetilnikova i S V Balashova do svogo povnolittya Z 1867 roku Matvij Sidorovich stav povnovladnim vlasnikom batkivskogo spadku U 1867 roci Matvij Sidorovich zasnovuye fayansovu fabriku v seli Bajrak Harkivskoyi guberniyi U 1886 roci fayansovu fabriku pereneseno z sela Bajrak do sela Budi U 1887 roci pochala robotu Novo Harkivska fabrika M S Kuznyecova v seli Budi Budyanskij zavod buv chetvertim zavodom yakij uvijshov u Tovaristvo virobnictva porcelyanovih ta fayansovih virobiv M S Kuznyecova U 1882 roci Kuznyecov uzyav uchast u Vserosijskij hudozhno promislovij vistavci v Moskvi Buduchi predstavlenim imperatoru Oleksandru III vin podaruvav imperatrici Mariyi Fedorivni porcelyanovij chajnij serviz sho yij spodobavsya Nezabarom u 1883 roci Kuznyecova bulo nagorodzheno ordenom svyatogo Stanislava 3 go stupenya Budivnictvo na Rizkij fabrici kaplici nazvanoyi v pam yat 25 richchya caryuvannya imperatora Oleksandra II prineslo jomu v grudni 1887 rokuorden svyatoyi Anni 3 go stupenya Z 1902 roku M S Kuznyecov Postachalnik Dvoru Jogo Imperatorskoyi Velichnosti Tovaristvo M S Kuznyecova volodilo torgovim domom u Moskvi na M yasnickij vulici 8 pobudovanim u 1898 1903 rokah za proyektom arhitektora F O Shehtelya Na zavodah Kuznyecova pracyuvali 1300 postijnih i 4000 timchasovih robitnikiv Skladi Tovaristva perebuvali v desyati najbilshih mistah imperiyi Produkciya porcelyanovoyi imperiyi Kuznyecovih vidriznyalasya visokoyu yakistyu i bula vidznachena Velikimi zolotimi medalyami na vistavkah u Parizhi 1900 i Tashkenti 1890 diplomami Gran pri na vistavkah u Parizhi 1900 i Rejmsi 1903 medalyami riznih dostoyinstv u nastupni roki Porcelyanovi ta fayansovi virobi Tovaristva mali velikij popit u Turechchini Irani Bolgariyi Yaponiyi SShA Avstriyi Indiyi ta inshih krayinah Za yakistyu robit Kuznyecovi pilno stezhili Osoblivo uvazhno stavilisya do yakosti sirovini na yaku pri postijnij ekonomiyi ne shkoduvali groshej Persh nizh kupiti chergovu partiyu materialu zavzhdi ochikuvali rezultatu prob Mikola Matvijovich Kuznyecov rekomenduvav u 1904 roci zaminiti glinu marki 57 na A Ostannya hoch i dorozhche na 7 kopijok za pud ale bilishe Kuznyecovskij tovar buv oriyentovanij na spozhivachiv riznogo dostatku z urahuvannyam yihnih upodoban U sferi upravlinnya Matvij Sidorovich Kuznyecov vikoristav cikavij metod direktori na Kuznyecovskih zavodah zminyuvalisya sho dva roki po starshinstvu vstupu na posadu Kuznyecovi pragnuli do ob yednannya vsih keramistiv Rosiyi stali organizatorami v 1906 roci z yizdu porcelyanovih i fayansovih fabrikantiv Usim svoyim konkurentam Barminim Hrapunovu svoyemu rodichu I E Kuznyecovu Kurinovu Dunashovu Zhadinu Popihinu Tovaristvo M S Kuznyecova rozsilaye zaproshennya Na samomu z yizdi keramisti prijmayut pevni galuzevi rishennya zokrema j pro stvorennya Soyuzu porcelyanistiv ta ob yednannya jogo iz Soyuzom sklopromislovciv U 1909 roci M S Kuznyecov bere na sebe koordinacijnu robotu z ob yednannya cih Soyuziv Usi bez vinyatku Kuznyecovi buli chlenami staroobryadnickoyi gromadi Rogozkogo kladovisha a Matvij Sidorovich golovoyu ciyeyi gromadi Fabrikanti Kuznyecovi pri prijomi na robotu viddavali perevagu staroobryadcyam U svoyih fabrichnih selishah voni pobuduvali 7 staroobryadnickih cerkov 4 molitovni budinki 6 shkil 7 likaren bogadilnyu kilka sportivnih placiv lazen i bagato inshogo takozh bulo stvoreno specialnu kasu narechenih na kuznyecovskih pidpriyemstvah Ale staroobryadec Kuznyecov vrahovuvav i interesi svoyih pravoslavnih robitnikiv V osnovnomu na jogo groshi j na jogo zemli buv pobudovanij pershij derev yanij hram Ioanna Bogoslova v Dulovo Volodimirskoyi guberniyi Piznishe znovu zh na jogo groshi bulo sporudzheno kam yanij hram Matvij Sidorovich pomer raptovo vid apopleksichnogo udaru 8 lyutogo 1911 roku v Moskvi Pohovanij na Rogozkomu kladovishi v Moskvi RodinaOdruzhenij M S Kuznyecov buv na Nadiyi Vukolovni do odruzhennya Mityushina 1846 1903 U rodini bulo vosmero siniv i dvi dochki Klavdiya 1867 1936 Mikola 1868 1938 Sergij 1869 1945 Oleksandr 1870 1937 Kostyantin 1873 1874 Georgij 1875 1941 Ivan 1874 1898 Pavlo 1877 1902 Mihajlo 1880 1938 Ganna 1882 1964 Diti j onuki Matviya Sidorovicha keruvali firmoyu azh do 1918 roku koli Kuznyecovi buli zmusheni viyihati do Rigi oskilki yihnye podalshe perebuvannya v radyanskij Rosiyi bulo nebezpechnim U 1920 roci buv zasudzhenij VChK na 15 rokiv Mikola Mikolajovich onuk Matviya Sidorovicha Pid hvilyu represiyi potrapili takozh Georgij Matvijovich z pleminnikom Mikoloyu Oleksandrovichem Voni buli zaareshtovani yak latvijski shpiguni za listuvannya z rodichami i razom z druzhinami zaslani v Sibir Pislya okupaciyi Latviyi Radyanskim Soyuzom 1940 pidpriyemstvo Kuznyecovih bulo nacionalizovano Naprikinci 1940 roku direktorom fabriki priznacheno G G Kruglova kolishnogo kuznyecovskogo himika Pidpriyemstvo vvijshlo do trestu silikatnoyi promislovosti Narkomatu miscevoyi promislovosti Latvijskoyi RSR PrimitkiFayansovaya piramida Zhurnal Dengi 35 642 ot 10 09 2007 Galkina E Musina R Kuznecovy Dinastiya Semejnoe delo M Vremena goda 2005 S 19 Sm Galkina E Musina R Kuznecovy Dinastiya Semejnoe delo M Galereya Vremena goda 2005 Konstant Z A Rizhskij farfor Istoriya Rizhskogo farforovogo zavoda Riga Zinatne 1975PosilannyaGalkina E Musina R Kuznecovy Dinastiya Semejnoe delo M Galereya Vremena goda 2005 ros Ziminy Kuznecovy Smirnovy 30 veresnya 2017 u Wayback Machine Alekseev V N Lizunov V S Moya Malaya Rodina Kraj Orehovo Zuevskij Rukovodstvo po kraevedeniyu Orehovo Zuevo 1998 455 s ros