Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олександр Єлисейович Кривець (13 вересня 1919, Піски — 27 січня 1992, Київ) — радянський партизан, господарник. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
| Олександр Єлисейович Кривець | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Народження | 12 вересня 1919 Піски, Щаснівська волость, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, УНР | |||||||||||||||||||||
| Смерть | 27 січня 1992 (72 роки) Київ, Україна | |||||||||||||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||||||||||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||||||||||
| Звання | капітан | |||||||||||||||||||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | |||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||
Автор книги спогадів «Багряними стежками», в якій він значно перебільшив досягнення свого партизанського загону, спотворив деякі факти.
Герой Радянського Союзу (4.01.1944), Президія Верховної Ради СРСР Указом від 28 лютого 1980 року анулювала Укази про присвоєння Кривцю звання Героя і нагородження орденом Богдана Хмельницького як незаслужено представленого до цих високих нагород. 4 грудня 1990 року Сокольницький районний нарсуд Москви визнав публікацію «Літературки» недостовірною, 16 липня 1991 року був відновлений і у званні Героя Радянського Союзу.
Біографія
Народився 13 вересня 1919 року в селі Пісках (нині Ніжинського району Чернігівської області) в родині селянина. Українець. У 1940 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут. Працював агрономом в місті Джамбулі (Казахська РСР).
У 1940–1941 роках навчався в Московському військово-авіаційному училищі, яке закінчив з відзнакою в 1941 році. Отримавши спеціальність авіаційного техніка і звання сержанта, був направлений в 254-й авіаційний полк 36-ї авіаційної дивізії, на посаду техніка ескадрильї з експлуатації аеронавігаційного обладнання бойових літаків. У серпні 1941 року отримав звання техніка-лейтенанта. Згодом полк потрапив у велике київське оточення. Спроби вийти з оточення не увінчалися успіхом і в листопаді 1941 року О. Є. Кривець пробився в село Піски, де в грудні 1941 року була створена антинацистська підпільна організація в кількості 35 чоловік, керівником якої став І. А. Головко, а заступником керівника О. Є. Кривець. До березня 1942 року була закінчена робота по збору зброї, боєприпасів, зв'язкових, явочних квартир. У листопаді 1942 року загін отримав назву імені Щорса. На загальних зборах командиром загону був обраний О. Є. Кривець, комісаром і начальником штабу І. Головко та І. Сидоренко. Загін діяв на території Київської, Чернігівської, та Полтавській областей. До жовтня 1943 року партизанами було знищено близько 200 солдатів і офіцерів, десятки танків і вантажівок, пущено під укіс понад 20 ворожих військових ешелонів, здійснений ряд нальотів на німецькі комендатури і районні управи.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року за вміле керівництво партизанським загоном, Олександру Єлисейовичу Кривцю присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2885).
Член ВКП (б) з липня 1945 року.
З 1947 року капітан О. Є. Кривець — у запасі.
Жив у Києві. Обіймав низку керівних посад, в тому числі був директором Городище-Пустоварського цукрового комбінату Київської області, керуючим Київського бурякцукортресту.
У 1972 році в Києві вийшла книга спогадів Олександра Кривця «Багряними стежками», в якій він значно перебільшив досягнення свого партизанського загону, спотворив деякі факти. В кінці 1970-х Комітетом партійного контролю при ЦК КПРС розпочалася перевірка діяльності Олександра Кривця під час війни. За попередніми підсумками перевірки журналіст Аркадій Сахнін опублікував 10 жовтня 1979 року в «Літературній газеті» статтю під назвою «Правда про героїзм і підлості», в якій діяльність Кривця виглядала далеко не такою героїчною, як він підносив до тих пір.
За результатами перевірки Комісія партконтролю при ЦК КПРС в 1980 року виключила О. Є. Кривця з партії. Йому було висунуто такі звинувачення: обман, навмисне спотворення своїх біографічних даних при вступі в КПРС, привласнення неіснуючих подвигів і перебільшення своїх заслуг під час війни.
Після висновку Президія Верховної Ради СРСР Указом від 28 лютого 1980 року анулювала Укази про присвоєння Кривцю звання Героя і нагородження орденом Богдана Хмельницького як незаслужено представленого до цих високих нагород. Був він знятий і з відповідальної роботи і відправлений на пенсію.
Через десять років, 4 грудня 1990 року Сокольницький районний нарсуд Москви визнав публікацію «Літературки» недостовірною. Олександр Кривець був відновлений у партії. 16 липня 1991 року був відновлений і у званні Героя Радянського Союзу.
Альтернативну версію діяльності Олександра Кривця подає Павлина Березовська — українська журналістка, колишня учасниця підпілля на Чернігівщині в час Німецько-радянської війни, співавторка книжки «Двічі страчені-вічно живі»
Помер 27 січня 1992 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Нагороди
- Золота Зірка Героя Радянського Союзу (4.01.1944)
- Орден Леніна (4.01.1944)
- Орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня (2.05.1945)
- три ордени «Знак Пошани» (1958, 1966, 1973)
- Орден Жовтневої Революції (1971)
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1969)
- Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня (1944)
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» (1945)
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» (1946)
- медаль «За оборону Києва» (1964)
- медаль «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні» (1965)
- медаль «50 років Збройних Сил СРСР» (1968)
- медаль «На честь 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
- медаль «30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» (1975)
- двічі Срібна медаль ВДНГ СРСР (1967, 1970)
- Золота медаль ВДНГ СРСР (1974)
- двічі знак «Відмінник соціалістичного змагання» (1973, 1975)
- Знак «Ударник 9-ї п'ятирічки» (1975)
Примітки
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза украинским партизанам» от 4 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 13 января (№ 2 (262)). — С. 1
- Двічі страчені-вічно живі: історико-документальна повість / П. Л. Березовська, Н. І. Дяченко. — К. : Український центр духовної культури, 2006. — 621 с. : фото. — ISBN 966-628- 135-X.
- Ярослава Музиченко. Партизанка. «Україна молода» Номер 111 за 22.06.2007. Архів оригіналу за 29.09.2017. Процитовано 14.07.2017.
Література
- Подвигом прославлены: Герои Советского Союза — партизаны и подпольщики Украины в годы Великой Отечественной войны. — Київ, 1978. — С. 182—184.
- http://narodna.pravda.com.ua/history/4fead023534e6/view_print/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- 28-Dyachenko.pdf (PDF). Сіверянський літопис. Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2022.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksandr Yelisejovich Krivec 13 veresnya 1919 Piski 27 sichnya 1992 Kiyiv radyanskij partizan gospodarnik Deputat Verhovnoyi Radi URSR 2 go sklikannya Oleksandr Yelisejovich KrivecNarodzhennya12 veresnya 1919 1919 09 12 Piski Shasnivska volost Kozeleckij povit Chernigivska guberniya UNRSmert27 sichnya 1992 1992 01 27 72 roki Kiyiv UkrayinaPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSRPartiyaKPRSZvannyakapitanVijni bitvinimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Partizanovi Vitchiznyanoyi vijni 1 stupenya Medal Za oboronu Kiyeva Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Krivec Avtor knigi spogadiv Bagryanimi stezhkami v yakij vin znachno perebilshiv dosyagnennya svogo partizanskogo zagonu spotvoriv deyaki fakti Geroj Radyanskogo Soyuzu 4 01 1944 Prezidiya Verhovnoyi Radi SRSR Ukazom vid 28 lyutogo 1980 roku anulyuvala Ukazi pro prisvoyennya Krivcyu zvannya Geroya i nagorodzhennya ordenom Bogdana Hmelnickogo yak nezasluzheno predstavlenogo do cih visokih nagorod 4 grudnya 1990 roku Sokolnickij rajonnij narsud Moskvi viznav publikaciyu Literaturki nedostovirnoyu 16 lipnya 1991 roku buv vidnovlenij i u zvanni Geroya Radyanskogo Soyuzu BiografiyaNarodivsya 13 veresnya 1919 roku v seli Piskah nini Nizhinskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti v rodini selyanina Ukrayinec U 1940 roci zakinchiv Bilocerkivskij silskogospodarskij institut Pracyuvav agronomom v misti Dzhambuli Kazahska RSR U 1940 1941 rokah navchavsya v Moskovskomu vijskovo aviacijnomu uchilishi yake zakinchiv z vidznakoyu v 1941 roci Otrimavshi specialnist aviacijnogo tehnika i zvannya serzhanta buv napravlenij v 254 j aviacijnij polk 36 yi aviacijnoyi diviziyi na posadu tehnika eskadrilyi z ekspluataciyi aeronavigacijnogo obladnannya bojovih litakiv U serpni 1941 roku otrimav zvannya tehnika lejtenanta Zgodom polk potrapiv u velike kiyivske otochennya Sprobi vijti z otochennya ne uvinchalisya uspihom i v listopadi 1941 roku O Ye Krivec probivsya v selo Piski de v grudni 1941 roku bula stvorena antinacistska pidpilna organizaciya v kilkosti 35 cholovik kerivnikom yakoyi stav I A Golovko a zastupnikom kerivnika O Ye Krivec Do bereznya 1942 roku bula zakinchena robota po zboru zbroyi boyepripasiv zv yazkovih yavochnih kvartir U listopadi 1942 roku zagin otrimav nazvu imeni Shorsa Na zagalnih zborah komandirom zagonu buv obranij O Ye Krivec komisarom i nachalnikom shtabu I Golovko ta I Sidorenko Zagin diyav na teritoriyi Kiyivskoyi Chernigivskoyi ta Poltavskij oblastej Do zhovtnya 1943 roku partizanami bulo znisheno blizko 200 soldativ i oficeriv desyatki tankiv i vantazhivok pusheno pid ukis ponad 20 vorozhih vijskovih esheloniv zdijsnenij ryad nalotiv na nimecki komendaturi i rajonni upravi Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 4 sichnya 1944 roku za vmile kerivnictvo partizanskim zagonom Oleksandru Yelisejovichu Krivcyu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 2885 Chlen VKP b z lipnya 1945 roku Z 1947 roku kapitan O Ye Krivec u zapasi Zhiv u Kiyevi Obijmav nizku kerivnih posad v tomu chisli buv direktorom Gorodishe Pustovarskogo cukrovogo kombinatu Kiyivskoyi oblasti keruyuchim Kiyivskogo buryakcukortrestu U 1972 roci v Kiyevi vijshla kniga spogadiv Oleksandra Krivcya Bagryanimi stezhkami v yakij vin znachno perebilshiv dosyagnennya svogo partizanskogo zagonu spotvoriv deyaki fakti V kinci 1970 h Komitetom partijnogo kontrolyu pri CK KPRS rozpochalasya perevirka diyalnosti Oleksandra Krivcya pid chas vijni Za poperednimi pidsumkami perevirki zhurnalist Arkadij Sahnin opublikuvav 10 zhovtnya 1979 roku v Literaturnij gazeti stattyu pid nazvoyu Pravda pro geroyizm i pidlosti v yakij diyalnist Krivcya viglyadala daleko ne takoyu geroyichnoyu yak vin pidnosiv do tih pir Za rezultatami perevirki Komisiya partkontrolyu pri CK KPRS v 1980 roku viklyuchila O Ye Krivcya z partiyi Jomu bulo visunuto taki zvinuvachennya obman navmisne spotvorennya svoyih biografichnih danih pri vstupi v KPRS privlasnennya neisnuyuchih podvigiv i perebilshennya svoyih zaslug pid chas vijni Pislya visnovku Prezidiya Verhovnoyi Radi SRSR Ukazom vid 28 lyutogo 1980 roku anulyuvala Ukazi pro prisvoyennya Krivcyu zvannya Geroya i nagorodzhennya ordenom Bogdana Hmelnickogo yak nezasluzheno predstavlenogo do cih visokih nagorod Buv vin znyatij i z vidpovidalnoyi roboti i vidpravlenij na pensiyu Cherez desyat rokiv 4 grudnya 1990 roku Sokolnickij rajonnij narsud Moskvi viznav publikaciyu Literaturki nedostovirnoyu Oleksandr Krivec buv vidnovlenij u partiyi 16 lipnya 1991 roku buv vidnovlenij i u zvanni Geroya Radyanskogo Soyuzu Alternativnu versiyu diyalnosti Oleksandra Krivcya podaye Pavlina Berezovska ukrayinska zhurnalistka kolishnya uchasnicya pidpillya na Chernigivshini v chas Nimecko radyanskoyi vijni spivavtorka knizhki Dvichi stracheni vichno zhivi Mogila Oleksandra Krivcya Pomer 27 sichnya 1992 roku Pohovanij v Kiyevi na Bajkovomu kladovishi dilyanka 52 NagorodiZolota Zirka Geroya Radyanskogo Soyuzu 4 01 1944 Orden Lenina 4 01 1944 Orden Bogdana Hmelnickogo 1 go stupenya 2 05 1945 tri ordeni Znak Poshani 1958 1966 1973 Orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1971 Pochesna gramota Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR 1969 Medal Partizanovi Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 1944 medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv 1945 medal Za doblesnu pracyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv 1946 medal Za oboronu Kiyeva 1964 medal 20 rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1965 medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR 1968 medal Na chest 100 richchya z dnya narodzhennya Volodimira Illicha Lenina 1970 medal 30 rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv 1975 dvichi Sribna medal VDNG SRSR 1967 1970 Zolota medal VDNG SRSR 1974 dvichi znak Vidminnik socialistichnogo zmagannya 1973 1975 Znak Udarnik 9 yi p yatirichki 1975 PrimitkiUkaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza ukrainskim partizanam ot 4 yanvarya 1944 goda Arhivovano 7 grudnya 2021 u Wayback Machine Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1944 13 yanvarya 2 262 S 1 Dvichi stracheni vichno zhivi istoriko dokumentalna povist P L Berezovska N I Dyachenko K Ukrayinskij centr duhovnoyi kulturi 2006 621 s foto ISBN 966 628 135 X Yaroslava Muzichenko Partizanka Ukrayina moloda Nomer 111 za 22 06 2007 Arhiv originalu za 29 09 2017 Procitovano 14 07 2017 LiteraturaPodvigom proslavleny Geroi Sovetskogo Soyuza partizany i podpolshiki Ukrainy v gody Velikoj Otechestvennoj vojny Kiyiv 1978 S 182 184 http narodna pravda com ua history 4fead023534e6 view print Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine 28 Dyachenko pdf PDF Siveryanskij litopis Arhiv originalu PDF za 14 kvitnya 2022