Крейсери типу Партенопе італ Classe Partenope серія торпедних крейсерів Королівських ВМС Італії кінця XIX століття Крейс

Крейсери типу «Партенопе» (італ. Classe Partenope) — серія торпедних крейсерів Королівських ВМС Італії кінця XIX століття;

Крейсери типу «Партенопе»
Classe Partenope

Служба
Тип/клас	Торпедний крейсер
Держава прапора	•Regia Marina
Замовлено	8
Закладено	8
Спущено на воду	8
Виведений зі складу флоту	7
Загибель	1
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	821-931 т
Довжина	73,1 м
Ширина	8,22 м
Висота	3,48 м
Бронювання	палуба - 41 мм бойова рубка - 41 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 парових котли 2 парові машини потрійного розширення
Потужність	3 884 - 4 422 к.с.
Швидкість	18-20 вузли
Дальність плавання	1800 миль на 10 вузлах
Екіпаж	96-121
Озброєння
Артилерія	1 x 120-мм гармата «QF 4.7-inch Gun Mk I–IV» 6 x 57-мм гармат «QF 6» 3 x 37-мм гармати
Торпедно-мінне озброєння	5-6 x 450-мм торпедних апаратів

Історія створення

Наприкінці XIX століття у військово-морській теорії набув популярності напрямок «Молода школа». Відповідно до цієї концепції пропонувалась відмова від досягнення переваги у броненосцях. Натомість пропонувалось будівництво малих кораблів, озброєних торпедами, які могли би знищувати набагато більші військові кораблі, а також крейсерів, які би завдавали ударів по ворожому узбережжю та знищували морську торгівлю противника, підриваючи його економічний потенціал.

У рамках цієї концепції італійський кораблебудівник Бенедетто Брін, який до того спроєктував ряд броненосців італійського флоту, розробив проєкт торпедних крейсерів типу «Фольгоре». На базі цих ідей Карло Вінья спроєктував крейсери типу «Партенопе».

Представники

Назва	Верф	Закладений	Спущений на воду	Вступив у стрій	Доля
Партенопе Partenope	, Кастелламмаре-ді-Стабія	8 червня 1888 року	23 грудня 1889 року	11 вересня 1890 року	Потоплений 24 березня 1918 року
Мінерва Minerva	Ansaldo, Генуя	1 лютого 1889 року	27 лютого 1892 року	20 серпня 1892 року	Виведений зі складу флоту у 1921 році розібраний на метал
Еурідіче Euridice	, Кастелламмаре-ді-Стабія	14 лютого 1889 року	22 вересня 1890 року	1 травня 1891 року	Виведений зі складу флоту у березні 1907 року розібраний на метал
Уранія Urania	, Генуя	16 лютого 1889 року	18 червня 1891 року	21 липня 1893 року	Виведений зі складу флоту у січні 1912 року розібраний на метал
Іріде Iride	, Кастелламмаре-ді-Стабія	21 лютого 1889 року	20 липня 1890 року	1 листопада 1892 року	Виведений зі складу флоту у 1920 році розібраний на метал
Аретуза Aretusa	, Ліворно	1 червня 1889 року	14 березня 1891 року	1 вересня 1892 року	Виведений зі складу флоту у 1912 році розібраний на метал
Капрера Caprera	, Ліворно	27 липня 1891 року	6 травня 1894 року	12 грудня 1895 року	Виведений зі складу флоту у 1913 році розібраний на метал
Калатафімі Calatafimi	, Ліворно	15 вересня 1891 року	18 березня 1893 року	16 січня 1894 року	Виведений зі складу флоту у 1907 році розібраний на метал

Конструкція

Суцільнометалевий корпус кораблів мав довжину 73,1 м, ширину 8,22 м та осадку 3,48 м. Його захищала броньована палуба товщиною 41 мм. Бронювання бойової рубки також становило 41 мм.

Силова установка складалась з 4 парових котлів та двох вертикальних парових машин потрійного розширення потужністю 3 884 - 4 422 к.с., що забезпечувало швидкість у 18-20 вузлів.

Озброєння складалось з однієї (на «Карпері» - двох) 120-мм гармати «QF 4.7-inch Gun Mk I–IV», шести 57-мм гармат «QF 6» та трьох 37-мм гармати. На «Партенопе» та «Карпері» було встановлено 5, на решті кораблів - 6 торпедних апаратів калібром 450 мм.

Джерела

Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — (англ.)