Краківське повстання пол Powstanie krakowskie повстання яке відбулося у Вільному місті Кракові з 21 лютого по 4 березня

Краківське повстання (пол. Powstanie krakowskie) — повстання, яке відбулося у Вільному місті Кракові з 21 лютого по 4 березня 1846 року. Краківське повстання 1846 року стало одним з елементів загального польського повстання на території Великопольщі, Вільного міста Кракова, Галичини і Конгресової Польщі проти Австро-Угорщини, Східної Пруссії і Російської імперії.

Краківське Повстання 1846

Дата:	21 лютого – 3 березня 1846 р
Місце:	Вільне місто Краків
Результат:	перемога Австрії

Командувачі

Ян Тисовський #

Едвард Дембовський †

Людвіг фон Бенедек

Військові сили

Невідомо, оцінюєтся в декілька тисяч

Втрати

1000 - 2000

невідомі

Історія

Едвард Дембовський під час хрестового походу 27 лютого 1846 року

Після низки невдалих повстань першої половини XIX століття польські змовники вирішили агітувати польських селян, щоб ті стали брати участь у національно-визвольному русі. В обмін на участь в боротьбі за незалежність змовники, більшість яких були польськими інтелігентами, обіцяли передати селянам землю в їх власність. Агітацією селян зайнялася невелика група польської інтелігенції, найбільш відомих з якої був польський літературний критик і філософ Едвард Дембовський. За ініціативою емігрантського Польського демократичного товариства в Польщі було організовано змову, керівники якого планували підняти загальне польське повстання на початку 1846 року. У січні 1846 року було створено Національну Раду Польської Республіки, що складається з Кароля Лібельта з Познані, Лювика Гожковського з Кракова і Яна Тисовського з Галичини. У січні 1846 року був заарештований пруською владою Кароль Лібельт разом з іншими сімдесятьма змовниками, у тому числі з Людвіком Мерославським. Арешти змовників також відбулися у Львові.

Через арешт змовників у Східній Пруссії і після невдалих операцій в Царстві Польському, повстання обмежилося тільки територією Вільного міста Кракова. Наприкінці 1845 року Едвард Дембовський і організували в Кракові повстанський комітет, що складається з польської шляхти та інтелігенції.

18 лютого 1846 року в Краків увійшов невеликий австрійський загін. 20 лютого в будинку торговця Марселя Мишковського було проголошено початок повстання в ніч з 21 на 22 лютого 1846 року. У Кракові спалахнули бої, після чого австрійські війська відійшли від міста. 24 лютого в Кракові був сформований «Rząd Narodowy Rzeczypospolitej Polskiej» (Національна рада Польської Республіки), який видав «Маніфест Національного уряду». Маніфест закликав польське селянство до повстання, обіцяючи ліквідувати стани і дати землю селянам. Головою Національного уряду був Ян Тисовський.

Розвиток повстання

21 лютого 1846 року група озброєних повстанців з Бжозува під керівництвом Теофіла Осташевського вирушили на місто Санок. Група Фелікса Урбанського і Юліана Гослара була затримана в селі Хачув і під арештом відправлена в Санок. Група Єжи Булгарина атакувала Санок зі сторони Лупковського перевалу.

Повстанці з південної частини сяноцького регіону вирушили в сторону Кракова трьома групами: з сіл Цисна через Балигруд, Литовська і Устшика-Земного. 180 учасників повстання зібралося в Ухерце. У цю групу приєдналися селяни з навколишніх сіл і вона вирушила в бік села Захутинь, де вступила в бій з австрійським загоном. Не отримавши підтримки з півночі ця група відійшла до Угорщини.

Група Францішека Волянского вирушила на Ясло; по дорозі в це місто група вступила в бій з австрійськими загонами і зазнала поразки.

Представник емігрантського Польського демократичного товариства Йозеф Капусьцинский зі своєю групою атакував австрійського старосту в Пільзно.

22 лютого 1846 року Краків був звільнений від австрійської влади. До краківських повстанців приєдналося близько 6 тисяч осіб, але через відсутність зброї залишилося лише близько двох тисяч. 26 лютого 1846 року відбувся єдиний бій краківських повстанців і австрійських військ під керівництвом полковника Людвіга фон Бенедека. До австрійців приєднався невеликий загін з місцевих селян.

Після поразки краківського повстанського підпілля, Едвард Дембовський 27 лютого вирушив з хресним походом під хоругвами до селян, які були на боці австрійських військ. Дорогу процесії перегородило австрійське військо і пролунали постріли, після яких Едвард Дембовський був убитий.

Наслідки повстання

Загибель Едварда Дембовського стала завершенням повстання в Кракові. 1 березня австрійські війська стояли перед містом і вимагали його здачі. 3 березня група Яна Тисовского покинула Краків і відійшла в бік Пруссії.

До Краківського повстання австрійська влада спровокувала галицьких селян проти польських землевласників. 19 лютого відбулася так звана галицька різанина, під час якої селяни вбили близько 3 тисяч польських землевласників. Після галицької різанини польські повстанці перестали сподіватися на селянську участь у національно-визвольній боротьбі.

Ян Тисовський разом з 1500 повстанцями був виданий російською владою Пруссії. У Пруссії було засуджено 254 осіб до різних строків ув'язнення, з них 8 осіб були засуджені до смертної кари.

3 березня в Краків увійшли російські експедиційні сили і 7 березня — австрійські. У Кракові був розпущений Сенат і замість нього була створена «Tymczasową Radę Administracyjną Cywilno-Wojskową Wolnego Miasta» (Тимчасовий адміністративний цивільно-військова рада Вільного міста). Було заарештовано близько 1200 жителів міста, що підозрювалися в участі повстання. Близько ста осіб були засуджені на довічне ув'язнення. 16 листопада 1846 року Краків втратив свій статус вільного міста і був включений до складу Австро-Угорщини під назвою Велике князівство Краківське.

Див. також

Галицьке повстання (1846)

Література

Jerzy Zdrada, Historia Polski 1795—1914, Warszawa 2007;
История Польши с древнейших времен до наших дней, Научное издательство ПВН, Варшава, 1995, стр. 185—187,