Кравченко Євген Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Кравченко; Кравченко Євген.

Євген Сергійович Кра́вченко (25 грудня 1907, Володимирівка — 28 червня 1975, Київ) — український письменник, драматург; член Спілки радянських письменників України з 1957 року. Батько літературознавця Андрія Кравченка та письменника Ігоря Кравченка.

Кравченко Євген Сергійович
Народився	12 (25) грудня 1907 Володимирівка, Україна
Помер	28 червня 1975(1975-06-28) (67 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Українська РСР  СРСР
Діяльність	письменник, драматург
Alma mater	Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1933)
Заклад	Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського, Спілка радянських письменників України і Радянська культура
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	ВКП(б)
Діти	Кравченко Андрій Євгенович і Кравченко Ігор Євгенович
Учасник	німецько-радянська війна

Біографія

Народився 12 [25] грудня 1907(19071225) року у селі Володимирівці (нині Вознесенський район, Миколаївської області, Україна). У 1933 році закінчив Одеський інститут соціального виховання. Протягом 1933—1938 років працював учителем, директором, інспектором шкіл Одеської області. З 1938 року викладав в Одеському педагогічному інституті.

Під час німецько-радянської війни брав участь у Сталінградській битві, у взятті Варшави і Кенігсберга. Член ВКП(б) з 1944 року.

Після демобілізації протягом 1945—1949 років працював у редакції газети ; у 1949—1952 роках — у редакції газети «Колгоспне село». З 1952 року — на роботі у секретаріаті Спілки радянських письменників України; у 1958—1960 роках — відповідальний редактор газети «Радянська культура».

Помер у Києві 28 червня 1975 року.

Творчість

Перший твір — поема «Пісня про скрипку» вийшла з друку в 1936 році. До 1941 року розмістив у періодиці кілька десятків віршів, три поеми та одноактову п'єсу «Любов» (1939). Після війни працював переважно у жанрі драматургії, також автор повістей, багатьох книг оповідань, гуморесок для художнього читання, популярних одноактних п'єс для художньої самодіяльності. Серед виданих творів:

• п'єси: «Фальшива стратегія» (1946), «Під червоною калиною» (1954), «Солдатська поема» (1961), «Під високими кленами» (1961), «Дачники» (1962), «Весняні грози» (1963), «На даному етапі» (1965), «Новосілля» (1968), «Комсомольська лінія» (1969), «Золота зоря» (1981);
• оповідання і гуморески: «Мої сучасники» (1954), «Бо­­жественні курси» (1960), «Бувальщина» (1961), «Сторін­ки життя» (1964), «Що посієш, те й пожнеш» (1964), «Бичок-дипломат» (1966), «З книги життя» (1966), «Сердечна розмова» (1967), «На крилах дитинства» (1969), «Ой на селі племінники» (1971), «Чо­­боти з милом» (1972), «От колись було…» (1987), «Під шум дощу» (1987);
• повісті: «На світанні» (1967), «Тихесенько вітер віє» (1971), «Наші добрі люди» (1975).

У своїх творах славив захисників Батьківщини у німецько-радянській війні, засобами сатири і гумору (здебільшого на матеріалі сільського життя) викривав негативні явища.

Автор текстів пісень «В небі канареєчка літає…», «Тепер я став багатий…», «Я люблю і не знаю покою…» до художнього фільму «За двома зайцями» (1961).

Виступав також як театральний і літературний критик.

Тарас Шевченко у творчості письменника

1962 року написав цикл оповідань «Слово Тараса» («Ідуть дівчата в поле жати», «Слово Тараса», «Ой люлі, люлі» та інші), в яких осмислював значення «Кобзаря» як священної книги українців. Згадав Тараса Шевченка і в повісті «На світанні» (1967). У статті «Театр Кобзаря» (Известия. 29 лютого 1964) проаналізував особливості драматургічного стилю Шевченка. Опублікував статті:

• «Іван Франко в боротьбі за Тараса Шевченка» / Вільна Україна. 29 червня 1956 (у співавторстві);
• «Його твори кликали до боротьби. Популяризація і розповсюдження творів Тараса Григоровича Шевченка в Галичині» / Прикарпатська правда. 8 березня 1959.

Вшанування

Його ім'ям названо Бібліотеку для юнацтва в Дніпровському районі міста Києва, яка розташована на вулиці Ентузіастів, № 51/24.

Примітки

1. Шевченківська енциклопедія, 2013, с. 562, Т. 3.
2. Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник, 1960, с. 262.
3. Українська радянська енциклопедія, 1980, Т. 5.
4. Українська літературна енциклопедія, 1995, с. 41, Т. 3.

Література

• Євген Кравченко // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — К. : Радянський письменник, 1960. — 580 с., С. 262—263;
• Кравченко Євген Сергійович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 225. — 856 с.;
• Кравченко Євген Сергійович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., С. 325;
• Г. Г. Єжелов. Кравченко Євген Сергійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
• Г. Г. Єжелов. Кравченко Євген Сергійович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988—1995. — С. 42.;
• Ніна Герасименко. Кравченко Євген Сергійович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 562.;
• О. В. Арутюнян. Кравченко Євген Сергійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — .