Кравченко Ігор Євгенович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Кравченко; Кравченко Ігор.

Ігор Євгенович Кравченко (нар. 9 квітня 1947, Київ) — український письменник, прозаїк, літературний кри­тик; член Спілки письменників України з 1976 року. Син Євгена, брат Андрія Крав­­ченків.

Кравченко Ігор Євгенович
Народився	9 квітня 1947(1947-04-09) (77 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	письменник, літературний критик
Alma mater	ОДУ ім. І. І. Мечникова (1970)
Заклад	Літературна Україна, Радянський письменник, Спілка радянських письменників України, Вітчизна і Український центр культурних досліджень
Членство	Спілка радянських письменників України
Батько	Кравченко Євген Сергійович
Брати, сестри	Кравченко Андрій Євгенович

Життєпис

За­кінчив Одеський університет (1970).

Працював:

• 1971–74 рр. — у редакції газети «Літературна Україна», Київ;
• 1974–76 рр. — у видавництві «Радянський письменник», Київ;
• 1976–79 рр. — референтом апарату СПУ, Київ;
• 1979–83 рр. — завідувач редакції критики журналу «Вітчизна», Київ;
• 1995—2003 рр. — старший науковий співробітник Українського центру культурних досліджень, Київ.

Творчий доробок

Збірки літературно-критичних статей «Іти вер­хів'ям» (1981) і «Погляд у майбутнє» (1986; обидві — Київ).

Основні твори

Солдатський острів: Повість. 1977; Чигир-трава: Есе. 1981; Коралові краплі після дощу: Повісті. 1986; Переселенці: Роман. 1988 (усі — Київ).

Література

• Панченко В. Мистецтво життє­творення // Прапор. 1982. № 6;
• Стрель­бицький М. Діти Тарасові, діти Ликерині // Київ. 1985. № 4;
• Панченко В. Де заховане «золоте руно»? // Панченко В. Віч-на-віч з епохою. К., 1987.