Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . |
Ко́стрина — село в Україні, у Ужгородському районі Закарпатської області. Населення — 1108 осіб. Центр Костринської громади та сільради.
| село Кострина | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Ужгородський район |
| Громада | Костринська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1549 |
| Населення | 1505 (2017) |
| Площа | 49,576 км² |
| Густота населення | 22,35 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89022 |
| Телефонний код | +380 03135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′35″ пн. ш. 22°35′24″ сх. д. / 48.94306° пн. ш. 22.59000° сх. д.Координати: 48°56′35″ пн. ш. 22°35′24″ сх. д. / 48.94306° пн. ш. 22.59000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 289 м |
| Водойми | Уж |
| Відстань до обласного центру | 58 км |
| Відстань до районного центру | 15 км |
| Найближча залізнична станція | Кострино, 202 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89022, с. Кострина |
| Карта | |
  Кострина | |
 Кострина | |
| Мапа | |
| | |
Географія
Село розташоване у верхній гірській частині долини річки Уж. Через село проходять автомобільна дорога Н13 та залізниця (станції Кострино та 202 км).
Історія
Вперше писемна згадка про село відноситься до 1409 року при розслідуванні справи крадіжки череди свиней із села Чертіж, що у Східній Словаччині. Обвинувачений шолтис Ванча з групою односельців повинен був бути присутнім на суді у Великому Березному. Село відносилося до замкової домінії Другетів. Можливо, село було засноване раніше[].
У 1560-х у селі нараховується 17 родин. після скасування кріпацтва, а саме у податкових списках 1715 року тут нараховується лише 11 родин.
Долиною Ужа проходила крайнянська дорога з митницею. Відомо що вона існувала з XVI століття.
Печатка
Найдавніша в Закарпатті печатка с.Кострино з зображенням ведмедя.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1213 осіб, з яких 577 чоловіків та 636 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1085 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1097 | 99.01% |
| російська | 9 | 0.81% |
| білоруська | 1 | 0.09% |
| інші/не вказали | 1 | 0.09% |
| Усього | 1108 | 100% |
Пам'ятки
- Церква Покрови, 1645, 1761
З 1891 до 1901 р. в Кострині служив священик Михайло Лендел, котрий за ці 10 років написав хроніку духовного та господарського життя сіл Кострино та Сіль. Багато фактів місцевої історії було записано від унікального чоловіка — довгожителя Георгія Чурея, який прожив 130 років (помер у 1897 р.) і, за висловом священика, був верховинським Нестором-літописцем.
Кострино завжди було (парохією), а Сіль — філією. Першу фару і церкву з смереки було збудовано в 1451 р. на старому кладовищі в Нижній Розтоці, яка вважалася частиною Кострина. Друга дерев'яна церква, збудована в 1602 p., стояла в тій частині села, що зветься Старе Кострино, недалеко від місця теперішньої церкви. Ця церква простояла 43 роки, досить швидко занепала і тоді на третьому місці, в урочищі Сигот у 1645 р. поставили третю церкву, перевезену з села Сянки Турківського повіту Галичини. У 1703 р. церкву перенесли на теперішнє місце, бо на Сиготі споруді часто загрожували розливи річки Уж.
За версією деяких дослідників, церкву було збудовано в Сянках в 1645 p., як класичну бойківську, тризрубну, триверху споруду з домінуючим центральним верхом, а у Кострино її перевезли в 1703 р. Якщо ця версія відповідає дійсності, то в урочищі Сигот стояла інша церква, попередниця бойківського шедевра.
Народний переказ твердить, що селяни, обираючи місце для церкви, довго вагалися і переносили деревину з урочища Кошарки в урочище Дорошавиця і навпаки, аж поки не встановили храм на Дорошавиці. В єпископській візитації 1751 р. згадується добра дерев'яна церква, забезпечена всіма образами, всіма церковними книгами та двома дзвонами, а парохів було два — Григорій Кропинський, рукоположений ще єпископом Декамелісом, та Георгій Стопинський.
У 1761 р. церкву відремонтували з частковою перебудовою (на церкві є напис — АΨξА Ф ЗБУДО). Парох М.Лендєл вважав, що саме тоді постали три верхи, але це помилка, бо ще в Сянках церква мала бойківську форму. Можливо, в 1761 р. надбудували вежу над бабинцем і вона стала вищою за центральне шатро, хоча о. М.Лендєл пише, що надбудова вежі відбулася під час великого ремонту в 1898 р. Тоді було виготовлено 30 тисяч шинґлів вартістю 1 австрійський форинт і 20 крейцерів за тисячу та 2 форинти 40 крейцерів за виготовлення тисячі й перекрито всі дахи, оновлено іконостас. Увесь ремонт коштував 500 форинтів.
Іконостас походив з 1645 р., хоча отець М. Лендєл називає також 1596 р. Ікони, намальовані на липових дошках, потемніли від покриття лаком впродовж століть, зазначено лакування в 1832 та 1894 роках. Давніше церква в Кострині була присвячена св. Миколаю, а після зміни присвяти на Покровську порядок намісних ікон було змінено. В 1896 р. священик зробив опис церковних речей. Багато оздоблене Євангеліє купив у 1871 р. вже згаданий Георгій Чурей з дружиною Марією Кевпович за 40 форинтів, старе Євангеліє датоване 1691 p., Летургікон замовив поштою зі Львова Петро Калинич з дружиною Марією Мачак за 26 форинтів.
У період ремонту 1898 р. постало питання про дзвони. Найбільший дзвін було конфісковано на військові потреби під час визвольної війни угорців на чолі з Лайошом Кошутом у 1848—1849 p., а ті, що лишилися, мали поганий голос. У 1898 р. від Шандора Ласло, ливарника з Малих Ґеївців, купили три дзвони вагою 130, 54 і 32 кг, за що ливарник отримав 310 форинтів та два старі дзвони. Дуже скоро громада висловила незадоволення малими розмірами дзвонів і в 1899 р. знову звернулася до Ш. Ласло і замовила більші дзвони, повернувши йому два менші з попереднього комплекту. В той період громаду очолювали півцевчитель Василь Гумен, куратори Іван Микитич, Іван Риган та новообрані куратори Іван Майдич (Ґондорчин) і Василь Догунчак. Дзвонарем був Михайло Торомбач. У селі проживали 802 греко-католики, 6 римо-католиків та 80 юдеїв.
Зі священиків особливо запам'яталися ревний і невтомний Олександр Данилович (служив з 1848 до 1853 p.), що переважно власним коштом збудував фару, насадив фруктовий сад, запроваджував прогресивні методи землеробства; Василь Леґеза (1855—1893), що розбудовував парохію, Августин Ґулович (1874—1884), що заснував пасіку, спорудив у Кострині і Солі кам'яні школи і, звичайно, Михайло Лендєл (1891—1901), що залишив нащадкам безцінну хроніку сіл Кострино і Сіль. Біля церкви поховано священиків О. Даниловича, В. Леґезу, Йосипа Герзанича, можливо, Федора Герзанича, Миколу Петрика, Олександра Саксуна.
За радянської влади місцевого священика Йосипа Сабова засудили в 1950 р. на 25 років каторги. Повернувся в 1955 р.
Костринська церква належить до видатних пам'яток української архітектури. Протягом XX ст. зображення церкви з'являлося багато разів у популярних виданнях та в спеціальній літературі. Чари споруди ховаються в таємницях пропорцій, у розмірах церкви, у лініях її силуету. З кожного боку церква сприймається як бездоганно завершений художній твір, ідеально вписаний у навколишній розкішний ландшафт. Довжина церкви складає 15 м, ширина — 7 м, висота вежі від фундаменту — 14 м. За обмірами в інтер'єрі вівтарний зруб має довжину 3,7 м, ширину 4,2 м, нава — 6,1 на 5,9 м, бабинець — 3,6 на 4,1 м. Висота бабинця — 2,5 м, висота нави і вівтаря — 13 м. Вхідні двері мають висоту 1,55 м, ширину — 0,9 м. Розміри вікон — 0,8 на 0,65 м.
Внаслідок надбудови каркасної вежі-дзвіниці церква набула певної динамічності з наростанням форм зі сходу на захід, що максимально наблизило її до церков лемківського стилю. Наприкінці 1970-х років церкву вкрили новим ґонтом. Старі хрести, вкриті в основі кулеподібними майоліковими формами, замінено майже ідентичними, зробленими з оцинкованої бляхи місцевим умільцем Василем Дідиком. Чотирирядний іконостас було перемальовано ще в 1950-х роках. У 1976 р. інтер'єр оббили картоном.
Ще в 1865 р. куратори І. Микитич та І. Риган замовили план нової мурованої церкви. План виконав приватний інженер Андрій Андрейкович за 150 форинтів. Готуючись до будівництва, селяни обрали ділянку, що прилягала до саду священика, а частину землі взяли з ділянки Дідиків з тим, що їм буде відшкодовано в іншому місці. Очевидно, через відсутність коштів кам'яну базилічну церкву так і не було споруджено.
Неподалік від села розташовані лісові заказники місцевого значення: «Уличанка» і «Дубова», а також гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення: Джерело № 2 (Кострино) та Джерело № 11 (Кострино).
Туристичні місця
- Костринська лагуна
- Дерев'яний храм XVIII ст.
- 3. Костринський мінеральний гейзер
- гора Яворник
- урочище Дубовий гай
- поляна мінеральних джерел
- Костринські річкові вулканічні пороги на Ужі
- Ловля річкових раків
- Залишки лінії Арпада (SzentIstvanVonal)
- стежка «Стара вузькоколійка»[]
Відомі люди
- Дідик Іван Михайлович — український закарпатський художник. Викладач в Ужгородському коледжі мистецтв ім. А. Ерделі та Закарпатському художньому інституті, (відмінник освіти), член Національної спілки художників України[1]. Іван Дідик є представником закарпатської школи живопису, пейзаж та натюрморт — основні теми його творчості. Досконале володіння технікою пастелі, надає його творам особливий впізнаваний стиль. Характерною для митця, є також техніка малярства на склі, як продовження традиції Закарпатського народного мистецтва.
- Грунянський Іван Іванович — український радянський партійний діяч, міністр лісової і деревообробної промисловості УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 7—11-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 р.
Примітки
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Література
- М.Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008
- Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. — М. : Искусство, 1971 г., с. 20-22
- Логвин Г. Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 64
- Макушенко П. И. Народная деревянная архитектура Закарпатья (XVIII — нач. XX в.). М., Стройиздат, 1976
Посилання
- Церква у Кострині на сайті «Дерев'яні храми України» [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- http://castles.com.ua/kostryna.html [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Petr Štěpanek. Podkarpatská Rus v letech 1919—1939. Náchod: Konting, 2008. 168s. .
- Костянтин Буркут. Осіння подорож до Кострини [Архівовано 28 лютого 2023 у www.mao.kiev.ua] // Світогляд: Науково-популярний журнал. — 2023. — № 1. — С. 54—55. — ISSN 1819-7329.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti Ko strina selo v Ukrayini u Uzhgorodskomu rajoni Zakarpatskoyi oblasti Naselennya 1108 osib Centr Kostrinskoyi gromadi ta silradi selo KostrinaKrayevid Kostrini Cerkva Voznesinnya Gospodnogo 1998Krayevid Kostrini Cerkva Voznesinnya Gospodnogo 1998Krayina UkrayinaOblast Zakarpatska oblastRajon Uzhgorodskij rajonGromada Kostrinska silska gromadaOsnovni daniZasnovane 1549Naselennya 1505 2017 Plosha 49 576 km Gustota naselennya 22 35 osib km Poshtovij indeks 89022Telefonnij kod 380 03135Geografichni daniGeografichni koordinati 48 56 35 pn sh 22 35 24 sh d 48 94306 pn sh 22 59000 sh d 48 94306 22 59000 Koordinati 48 56 35 pn sh 22 35 24 sh d 48 94306 pn sh 22 59000 sh d 48 94306 22 59000Serednya visota nad rivnem morya 289 mVodojmi UzhVidstan do oblasnogo centru 58 kmVidstan do rajonnogo centru 15 kmNajblizhcha zaliznichna stanciya Kostrino 202 kmMisceva vladaAdresa radi 89022 s KostrinaKartaKostrinaKostrinaMapa Kostrina u VikishovishiGeografiyaSelo roztashovane u verhnij girskij chastini dolini richki Uzh Cherez selo prohodyat avtomobilna doroga N13 ta zaliznicya stanciyi Kostrino ta 202 km IstoriyaVpershe pisemna zgadka pro selo vidnositsya do 1409 roku pri rozsliduvanni spravi kradizhki cheredi svinej iz sela Chertizh sho u Shidnij Slovachchini Obvinuvachenij sholtis Vancha z grupoyu odnoselciv povinen buv buti prisutnim na sudi u Velikomu Bereznomu Selo vidnosilosya do zamkovoyi dominiyi Drugetiv Mozhlivo selo bulo zasnovane ranishe dzherelo U 1560 h u seli narahovuyetsya 17 rodin pislya skasuvannya kripactva a same u podatkovih spiskah 1715 roku tut narahovuyetsya lishe 11 rodin Dolinoyu Uzha prohodila krajnyanska doroga z mitniceyu Vidomo sho vona isnuvala z XVI stolittya Pechatka Najdavnisha v Zakarpatti pechatka s Kostrino z zobrazhennyam vedmedya NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 1213 osib z yakih 577 cholovikiv ta 636 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkalo 1085 osib Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotokukrayinska 1097 99 01 rosijska 9 0 81 biloruska 1 0 09 inshi ne vkazali 1 0 09 Usogo 1108 100 Pam yatkiCerkva Pokrovi 1645 1761Derev yana cekva Pokrovi Z 1891 do 1901 r v Kostrini sluzhiv svyashenik Mihajlo Lendel kotrij za ci 10 rokiv napisav hroniku duhovnogo ta gospodarskogo zhittya sil Kostrino ta Sil Bagato faktiv miscevoyi istoriyi bulo zapisano vid unikalnogo cholovika dovgozhitelya Georgiya Chureya yakij prozhiv 130 rokiv pomer u 1897 r i za vislovom svyashenika buv verhovinskim Nestorom litopiscem Kostrino zavzhdi bulo parohiyeyu a Sil filiyeyu Pershu faru i cerkvu z smereki bulo zbudovano v 1451 r na staromu kladovishi v Nizhnij Roztoci yaka vvazhalasya chastinoyu Kostrina Druga derev yana cerkva zbudovana v 1602 p stoyala v tij chastini sela sho zvetsya Stare Kostrino nedaleko vid miscya teperishnoyi cerkvi Cya cerkva prostoyala 43 roki dosit shvidko zanepala i todi na tretomu misci v urochishi Sigot u 1645 r postavili tretyu cerkvu perevezenu z sela Syanki Turkivskogo povitu Galichini U 1703 r cerkvu perenesli na teperishnye misce bo na Sigoti sporudi chasto zagrozhuvali rozlivi richki Uzh Za versiyeyu deyakih doslidnikiv cerkvu bulo zbudovano v Syankah v 1645 p yak klasichnu bojkivsku trizrubnu triverhu sporudu z dominuyuchim centralnim verhom a u Kostrino yiyi perevezli v 1703 r Yaksho cya versiya vidpovidaye dijsnosti to v urochishi Sigot stoyala insha cerkva poperednicya bojkivskogo shedevra Narodnij perekaz tverdit sho selyani obirayuchi misce dlya cerkvi dovgo vagalisya i perenosili derevinu z urochisha Kosharki v urochishe Doroshavicya i navpaki azh poki ne vstanovili hram na Doroshavici V yepiskopskij vizitaciyi 1751 r zgaduyetsya dobra derev yana cerkva zabezpechena vsima obrazami vsima cerkovnimi knigami ta dvoma dzvonami a parohiv bulo dva Grigorij Kropinskij rukopolozhenij she yepiskopom Dekamelisom ta Georgij Stopinskij U 1761 r cerkvu vidremontuvali z chastkovoyu perebudovoyu na cerkvi ye napis APS3A F ZBUDO Paroh M Lendyel vvazhav sho same todi postali tri verhi ale ce pomilka bo she v Syankah cerkva mala bojkivsku formu Mozhlivo v 1761 r nadbuduvali vezhu nad babincem i vona stala vishoyu za centralne shatro hocha o M Lendyel pishe sho nadbudova vezhi vidbulasya pid chas velikogo remontu v 1898 r Todi bulo vigotovleno 30 tisyach shingliv vartistyu 1 avstrijskij forint i 20 krejceriv za tisyachu ta 2 forinti 40 krejceriv za vigotovlennya tisyachi j perekrito vsi dahi onovleno ikonostas Uves remont koshtuvav 500 forintiv Ikonostas pohodiv z 1645 r hocha otec M Lendyel nazivaye takozh 1596 r Ikoni namalovani na lipovih doshkah potemnili vid pokrittya lakom vprodovzh stolit zaznacheno lakuvannya v 1832 ta 1894 rokah Davnishe cerkva v Kostrini bula prisvyachena sv Mikolayu a pislya zmini prisvyati na Pokrovsku poryadok namisnih ikon bulo zmineno V 1896 r svyashenik zrobiv opis cerkovnih rechej Bagato ozdoblene Yevangeliye kupiv u 1871 r vzhe zgadanij Georgij Churej z druzhinoyu Mariyeyu Kevpovich za 40 forintiv stare Yevangeliye datovane 1691 p Leturgikon zamoviv poshtoyu zi Lvova Petro Kalinich z druzhinoyu Mariyeyu Machak za 26 forintiv U period remontu 1898 r postalo pitannya pro dzvoni Najbilshij dzvin bulo konfiskovano na vijskovi potrebi pid chas vizvolnoyi vijni ugorciv na choli z Lajoshom Koshutom u 1848 1849 p a ti sho lishilisya mali poganij golos U 1898 r vid Shandora Laslo livarnika z Malih Geyivciv kupili tri dzvoni vagoyu 130 54 i 32 kg za sho livarnik otrimav 310 forintiv ta dva stari dzvoni Duzhe skoro gromada vislovila nezadovolennya malimi rozmirami dzvoniv i v 1899 r znovu zvernulasya do Sh Laslo i zamovila bilshi dzvoni povernuvshi jomu dva menshi z poperednogo komplektu V toj period gromadu ocholyuvali pivcevchitel Vasil Gumen kuratori Ivan Mikitich Ivan Rigan ta novoobrani kuratori Ivan Majdich Gondorchin i Vasil Dogunchak Dzvonarem buv Mihajlo Torombach U seli prozhivali 802 greko katoliki 6 rimo katolikiv ta 80 yudeyiv Zi svyashenikiv osoblivo zapam yatalisya revnij i nevtomnij Oleksandr Danilovich sluzhiv z 1848 do 1853 p sho perevazhno vlasnim koshtom zbuduvav faru nasadiv fruktovij sad zaprovadzhuvav progresivni metodi zemlerobstva Vasil Legeza 1855 1893 sho rozbudovuvav parohiyu Avgustin Gulovich 1874 1884 sho zasnuvav pasiku sporudiv u Kostrini i Soli kam yani shkoli i zvichajno Mihajlo Lendyel 1891 1901 sho zalishiv nashadkam bezcinnu hroniku sil Kostrino i Sil Bilya cerkvi pohovano svyashenikiv O Danilovicha V Legezu Josipa Gerzanicha mozhlivo Fedora Gerzanicha Mikolu Petrika Oleksandra Saksuna Za radyanskoyi vladi miscevogo svyashenika Josipa Sabova zasudili v 1950 r na 25 rokiv katorgi Povernuvsya v 1955 r Kostrinska cerkva nalezhit do vidatnih pam yatok ukrayinskoyi arhitekturi Protyagom XX st zobrazhennya cerkvi z yavlyalosya bagato raziv u populyarnih vidannyah ta v specialnij literaturi Chari sporudi hovayutsya v tayemnicyah proporcij u rozmirah cerkvi u liniyah yiyi siluetu Z kozhnogo boku cerkva sprijmayetsya yak bezdoganno zavershenij hudozhnij tvir idealno vpisanij u navkolishnij rozkishnij landshaft Dovzhina cerkvi skladaye 15 m shirina 7 m visota vezhi vid fundamentu 14 m Za obmirami v inter yeri vivtarnij zrub maye dovzhinu 3 7 m shirinu 4 2 m nava 6 1 na 5 9 m babinec 3 6 na 4 1 m Visota babincya 2 5 m visota navi i vivtarya 13 m Vhidni dveri mayut visotu 1 55 m shirinu 0 9 m Rozmiri vikon 0 8 na 0 65 m Vnaslidok nadbudovi karkasnoyi vezhi dzvinici cerkva nabula pevnoyi dinamichnosti z narostannyam form zi shodu na zahid sho maksimalno nablizilo yiyi do cerkov lemkivskogo stilyu Naprikinci 1970 h rokiv cerkvu vkrili novim gontom Stari hresti vkriti v osnovi kulepodibnimi majolikovimi formami zamineno majzhe identichnimi zroblenimi z ocinkovanoyi blyahi miscevim umilcem Vasilem Didikom Chotiriryadnij ikonostas bulo peremalovano she v 1950 h rokah U 1976 r inter yer obbili kartonom She v 1865 r kuratori I Mikitich ta I Rigan zamovili plan novoyi murovanoyi cerkvi Plan vikonav privatnij inzhener Andrij Andrejkovich za 150 forintiv Gotuyuchis do budivnictva selyani obrali dilyanku sho prilyagala do sadu svyashenika a chastinu zemli vzyali z dilyanki Didikiv z tim sho yim bude vidshkodovano v inshomu misci Ochevidno cherez vidsutnist koshtiv kam yanu bazilichnu cerkvu tak i ne bulo sporudzheno Nepodalik vid sela roztashovani lisovi zakazniki miscevogo znachennya Ulichanka i Dubova a takozh gidrologichni pam yatki prirodi miscevogo znachennya Dzherelo 2 Kostrino ta Dzherelo 11 Kostrino Turistichni miscyaKostrinska laguna Derev yanij hram XVIII st 3 Kostrinskij mineralnij gejzer gora Yavornik urochishe Dubovij gaj polyana mineralnih dzherel Kostrinski richkovi vulkanichni porogi na Uzhi Lovlya richkovih rakiv Zalishki liniyi Arpada SzentIstvanVonal stezhka Stara vuzkokolijka dzherelo Vidomi lyudiDidik Ivan Mihajlovich ukrayinskij zakarpatskij hudozhnik Vikladach v Uzhgorodskomu koledzhi mistectv im A Erdeli ta Zakarpatskomu hudozhnomu instituti vidminnik osviti chlen Nacionalnoyi spilki hudozhnikiv Ukrayini 1 Ivan Didik ye predstavnikom zakarpatskoyi shkoli zhivopisu pejzazh ta natyurmort osnovni temi jogo tvorchosti Doskonale volodinnya tehnikoyu pasteli nadaye jogo tvoram osoblivij vpiznavanij stil Harakternoyu dlya mitcya ye takozh tehnika malyarstva na skli yak prodovzhennya tradiciyi Zakarpatskogo narodnogo mistectva Grunyanskij Ivan Ivanovich ukrayinskij radyanskij partijnij diyach ministr lisovoyi i derevoobrobnoyi promislovosti URSR Deputat Verhovnoyi Radi URSR 7 11 go sklikan Chlen Revizijnoyi komisiyi KPU v 1976 1981 r Primitki database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 LiteraturaM Sirohman P yatdesyat p yat derev yanih hramiv Zakarpattya K Grani T 2008 Pop I I Pop D I V gorah i dolinah Zakarpatya M Iskusstvo 1971 g s 20 22 Logvin G N Ukrainskie Karpaty M Iskusstvo 1973 s 64 Makushenko P I Narodnaya derevyannaya arhitektura Zakarpatya XVIII nach XX v M Strojizdat 1976PosilannyaKostrina u sestrinskih VikiproyektahTemi u Vikidzherelah Proyekt Naseleni punkti Ukrayini Kostrina u Vikishovishi Cerkva u Kostrini na sajti Derev yani hrami Ukrayini 20 lyutogo 2020 u Wayback Machine http castles com ua kostryna html 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Petr Stepanek Podkarpatska Rus v letech 1919 1939 Nachod Konting 2008 168s ISBN 978 80 903308 2 5 Kostyantin Burkut Osinnya podorozh do Kostrini Arhivovano 28 lyutogo 2023 u www mao kiev ua Svitoglyad Naukovo populyarnij zhurnal 2023 1 S 54 55 ISSN 1819 7329