У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Церква святого Йосафата У Вікіпедії є статті про інші значення цьог

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого Йосафата.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Костел тринітаріїв.

Церква священомучика Йосафата (колишній Тринітарський костел або костел Святої Трійці) — пам'ятка сакральної архітектури доби пізнього рококо у місті Кам'янець-Подільський.

скасований =
Церква святого Йосафата (тринітарський костел) Костел св. Трійці, Кам'янець-Подільський
Тринітарський костьол в осінній день Тринітарський костьол в осінній день
54°55′37″ пн. ш. 33°31′17″ сх. д. / 54.92694° пн. ш. 33.52139° сх. д. / 54.92694; 33.52139Координати: 54°55′37″ пн. ш. 33°31′17″ сх. д. / 54.92694° пн. ш. 33.52139° сх. д. / 54.92694; 33.52139
Країна	Україна
Місто	Кам'янець-Подільський
Тип	церква
Тип будівлі	монастирський костел
Стиль	рококо
Перша згадка	1750 р.
Початок будівництва	1750 р.
Побудовано	1765 р.



Будівлі: костел, кам'яний паркан, дзвіниця, барокова сакральна скульптура і декоративні вази

Статус	Культурне надбання України
Стан	задовільний
Церква святого Йосафата (тринітарський костел) Церква святого Йосафата (тринітарський костел) (Україна)

Медіафайли у Вікісховищі

З історії

Перші ченці-тринітарії прийшли до міста Кам'янець-Подільський в 1699 році, коли місто залишала турецька армія згідно умов Карловацького мирного договору.

Спочатку жебракуючому ордену комісари віддали споруджену біля Лядських воріт в османський період мечеть, будівля якої була сильно пошкоджена повінню, а близьке розташування до заплави Смотрича не обіцяло спокійного існування. Незабаром тринітарії оселилися на вершині плато біля Замкового мосту, який один з братів по імені Михайло отримав у 1696 році у спадок від кам'янецького міщанина Хоцимирського.

В 1712 році на кошти від пожертв спорудили дерев'яний костел, в той час як будівлі маєтку оселилися ченці. В 1750 році знову коштом пожертв розпочали будівництво мурованого з каменю Тринітарського монастирського комплексу. В 1765 році почали експлуатацію кляшторних житлових і господарських будівель, у 1780 році єпископ Адам Станіслав Красінський освятив храм на честь Святої Трійці.

Опис споруди

Костел святої Трійці та його дзвіниця у місті Кам'янець-Подільський — частини колишнього монастиря оо. тринітаріїв.

Костел однонавний, кам'яний, зовні потинькований, розбфарбований у два кольори. Рідкісний зразок на теренах України невеликої сакральної споруди перехідної доби від бароко до рококо, свідоцтва чому камерність архітектури і декорування вазами на головному фасаді, більш притаманні парковому павільйону світського князя. Гнучкі лінії рококової споруди притаманні і поземному плану споруди у вівтарній частині споруди.

Головний фасад тричастинний, центральна частина ширша за бічні. На рівні другого ярусу центральна частина поєднана з бічними могутніми волютами, а її верхня частина увінчана трикутним фронтоном з чотирма декоративними вазами та скульптурою.

Головний фасад костелу повернутий до брами з фігурами двох святих та барокових за формами східців. Стіна східців прикрашена скульптурою Богородиці, врятованої музейниками зі старовинного польського цвинтаря і перевезеної у місто до Тринітарського костелу.

Декор інтер'єру — пілястри і стінописи темперою, які виконав художник Й. Прагтль в середині 18 століття.

Костел був реставрований у період 1977—1984 років^[]. Нині в колишньому костелі знаходиться греко-католицька церква св. Йосафата.

Галерея фото

Див. також

Примітки

Памятники градостроительства и архитекттуры УССР… — Т. 4. — С. .
Памятники градостроительства и архитекттуры УССР. — К. : Будівельник, 1986. — Т. 4. — С. . (рос.)

Джерела

Памятники градостроительства и архитекттуры УССР. — К. : Будівельник, 1986. — Т. 4. — С. . (рос.)

Посилання

Виктория Шовчко. Тринітарський костел Кам'янця // Zabytki (дата доступу 28 грудня 2015)
Тринітарський костьол (18-20 ст.) (дата доступу 28 грудня 2015)
Сайт церкви священомучика Йосафата УГКЦ.

[1] Памятники градостроительства и архитекттуры УССР… — Т. 4. — С. .

[:0-2] Памятники градостроительства и архитекттуры УССР. — К. : Будівельник, 1986. — Т. 4. — С. . (рос.)